Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №465/527/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/527/25 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/2147/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Копняк С.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Якимчук Л.С.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 – Сірого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про виділ частки в натурі із спільного майна, –

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки в натурі із спільного майна

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28 травня 2026 року клопотання позивачів та представника відповідача про призначення судово-будівельної експертизи – задоволено частково.

Призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , про виділ частки в натурі із спільного майна, судову-будівельну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

чи є об`єкт (будинок просвіти (корпус АДРЕСА_1 ) у його фактичному стані на дату проведення експертизи придатним для проведення технічного поділу або виділу відповідно до вимог чинних будівельних норм та правил?

чи є технічно можливим реальний поділ об`єкта (будинок просвіти (корпус АДРЕСА_1 ) на три відокремлені частини площею по 61,13 кв.м. кожна (1/3 ідеальної частки), з урахуванням фактичного планування та фактичного стану об`єкта на дату проведення експертизи? Якщо так — запропонувати всі можливі варіанти такого поділу із зазначенням щодо кожного варіанту: а) конфігурацію та склад приміщень кожної відокремленої частини, їх площі та відповідність розміру 1/3 ідеальної частки (61,13 кв.м.) або розмір відступу від рівності часток із зазначенням ринкової вартості відповідних відступів; б) перелік додаткових будівельних робіт, необхідних для реалізації варіанту (влаштування окремих входів, розподіл інженерних мереж, зведення або знесення перегородок тощо) із зазначенням їх ринкової вартості; в) чи є ці додаткові роботи втручанням у несучі та/або огороджувальні конструкції та чи потребують вони отримання дозвільних документів відповідно до чинного законодавства; г) чи є реалізація варіанту технічно можливою без попереднього приведення дозвільної документації на вже проведені будівельні роботи у відповідність до чинних вимог;

якщо жоден із варіантів реального поділу Об`єкта на три рівні частини не є можливим з дотриманням вимоги рівності часток по 61,13 кв.м., — чи є можливим поділ з відступом від рівності ідеальних часток та грошовою компенсацією? Якщо так — запропонувати варіанти такого поділу з тими ж характеристиками, що зазначені у питанні 4 (підпункти а–г);

чи є технічно можливим виділ у натурі будь-якого з запропонованих варіантів без попереднього отримання позитивного висновку детального технічного обстеження несучих конструкцій та без приведення дозвільної документації на вже виконані будівельні роботи у відповідність до чинних норм?

яка дійсна ринкова вартість одного квадратного метра площі нежитлового приміщення будинку просвіти (корпус АДРЕСА_1 загальною площею 183,4 кв.м., що на праві власності належить ОСОБА_4 станом на час проведення експертизи?

Забезпечено судовому експерту проведення огляду об`єкта експертизи, та зобов`язати сторони надати йому безперешкодний, вільний доступ до нежитлового приміщення будинку просвіти (корпус АДРЕСА_1 .

Проведення експертизи доручено експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м.Львів, вул.Липинського, буд.54).

Попереджено експерта, який буде проводити призначену судом експертизу про кримінальну відповідальність згідно ст.ст.384-385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Надано в розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 465/527/25.

Провадження у цивільній справі № 465/527/25 – зупинено на час проведення експертизи.

Оплату за проведення судово-будівельної експертизи покладено на ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 28 травня 2026 року оскаржив представник ОСОБА_4 – Фартушок Назар Богданович.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не заявляв жодного клопотання про призначення експертизи, а у поданих ним запереченнях просив відмовити у задоволенні поданого представником позивачів клопотання про призначення судово-будівельної експертизи.

Реалізація стороною права запропонувати суду питання експерту та висловити позицію щодо експертної установи не може тлумачитися як підтримання клопотання про призначення експертизи.

В матеріалах справи наявний експертно-аналітичний звіт ФОП ОСОБА_6 від 12 лютого 2026 року, зафіксовано конкретні будівельні зміни та встановлено, що на об`єкті проведено роботи з реконструкції, а подальша безпечна експлуатація можлива лише після отримання позитивного висновку детального технічного обстеження та приведення дозвільної документації у відповідність до чинних норм.

Оскільки не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти, то питання про поділ може розглядатися лише після визнання права власності на них, а відтак призначення судово-будівельної експертизи з питань технічної можливості поділу об`єкта, поділ якого заборонений законом, є передчасним.

На вирішення експерта не поставлено запропоновані ним питання щодо відповідності фактичного стан об`єкта даним технічного паспорта та правовстановлюючим документам, наявності ознак реконструкції, кваліфікації проведених змін чинним будівельним нормам (поточний ремонт, капітальний ремонт чи реконструкція) та необхідності отримання дозвільних документів для проведених робіт, що безпосередньо вплинуло на зміст ухвали та призвело до того, що експертиза щодо поділу об`єкта призначена без з`ясування його дійсного правового та технічного стану.

Оплата за проведення експертизи неправомірно покладена по відповідача, оскільки покладення на стадії призначення експертизи фінансового тягаря на відповідача, який експертизу не ініціював, вважав її передчасною та незаконною, є неправомірним і таким, що порушує його процесуальні права.

Зупинення провадження на час проведення експертизи є незаконним та порушує право на розгляд справи в розумний строк.

Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 28 травня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 – ОСОБА_7 щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Призначаючи у справі судову будівельно-технічну експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду у даній справі є можливість проведення реального поділу, із припиненням права спільної часткової власності будинку просвіти (корпус АДРЕСА_1 , загальною площею 183,4 кв.м., а для відповіді на це питання необхідні спеціальні знання.

Крім того, ухвалою суду витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах, оскільки клопотання про проведення експертизи заявлено двома сторонами та представник відповідача наполягав на проведенні натурного огляду об`єкта дослідження, який розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , з виїздом на місце та складання акта огляду.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до вимог ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів, зокрема, є призначення експертизи.

Відповідно до вимог ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Частина 3 ст. 103 ЦПК України передбачає, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експерту установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку(комісійна або комплексна експертиза).

Згідно з ч. 4 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення чи зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 103 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно з роз`ясненнями пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30 травня 1997 року призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього. У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивачі просили провести реальний поділ із припиненням права спільної часткової власності на будинок просвіти (корпус АДРЕСА_1 , загальною площею 183,4 кв. м, відповідно до розміру належних кожному зі співвласників часток, а саме по 1/3 частині, що становить по 61,13 кв. м, із можливою компенсацією у разі відступу від рівності ідеальних часток.

Отже, предметом судового розгляду є спір щодо поділу нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності сторін, причому позивачі наполягають саме на реальному поділі об`єкта нерухомості в натурі, а не на визначенні порядку користування ним.

За таких обставин для правильного вирішення спору суду необхідно встановити не лише розмір часток кожного зі співвласників у праві власності на спірне майно, а й можливість їх реального виділення з урахуванням технічних характеристик будівлі, її планування, конфігурації та функціонального призначення приміщень.

Наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, однак їх встановлення потребує спеціальних знань у галузі будівництва та технічної експлуатації нерухомого майна, якими суд не володіє.

В постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 646/7690/16-ц зазначено, що завданням суду при розгляді спорів цієї категорії є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, який перебуває у спільній частковій власності, відповідно до вимог будівельних норм і правил, з виділенням кожному зі співвласників відокремленої частини будинку із самостійним виходом або з можливістю технічного переобладнання об`єкта в ізольовані частини, розмір яких відповідатиме часткам співвласників.

Верховний Суд також зауважив, що з цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами якої суд має можливість розглянути найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток співвласників.

Подібний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 4 квітня 2024 року у справі № 466/5503/17, у якій наголошено на необхідності встановлення технічної можливості виділення кожному зі співвласників відокремленої частини нерухомого майна з мінімальним відхиленням від розміру його ідеальної частки, а також визначення розміру можливого відхилення та відповідної грошової компенсації.

Таким чином, наведені правові висновки Верховного Суду підтверджують, що з`ясування технічної можливості поділу нерухомого майна, визначення можливих варіантів такого поділу, а також встановлення необхідності та обсягу компенсації за відступ від ідеальних часток є обставинами, які мають безпосереднє значення для вирішення спору та потребують спеціальних знань.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначення судом першої інстанції будівельно-технічної експертизи відповідає вимогам статті 103 ЦПК України, оскільки спрямоване на з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не можуть бути встановлені судом самостійно без застосування спеціальних знань.

При цьому призначення експертизи саме по собі не свідчить про встановлення судом факту технічної можливості поділу спірного майна, не визначає наперед результату розгляду справи та не означає погодження суду з будь-яким із запропонованих позивачами варіантів поділу.

Остаточна оцінка висновку експерта, його повноти, обґрунтованості та відповідності іншим матеріалам справи належить до повноважень суду, який розглядатиме справу по суті, відповідно до вимог процесуального закону.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на експертно-аналітичний звіт ФОП ОСОБА_6 від 12 лютого 2026 року.

Дійсно, у зазначеному звіті зафіксовано проведення на об`єкті будівельних робіт з реконструкції та вказано на необхідність отримання позитивного висновку за результатами детального технічного обстеження і приведення дозвільної документації у відповідність до чинних норм.

Разом із тим сам по собі факт проведення реконструкції не є безумовним підтвердженням її самочинного характеру в розумінні статті 376 ЦК України, оскільки для відповідної правової кваліфікації необхідно встановити характер виконаних робіт, наявність передбачених законом дозвільних документів та інші юридично значущі обставини.

Крім того, наведений звіт не містить висновку про технічну неможливість поділу спірного об`єкта нерухомого майна, а лише вказує на необхідність додаткового технічного обстеження для визначення можливості його безпечної експлуатації. Тобто питання технічного стану об`єкта та можливості його поділу залишаються різними за своїм предметом дослідження.

Отже, зазначений звіт не встановлює обставин, які б виключали можливість поділу спірного майна, та не спростовує необхідності з`ясування відповідних технічних питань шляхом проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Відтак колегія суддів вважає, що наведені апелянтом обставини не є достатніми для висновку про відсутність підстав для призначення експертизи.

Також колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_4 про передчасність призначення судової будівельно-технічної експертизи з огляду на наявність у складі спірного об`єкта нерухомого майна самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об`єктів.

Так, відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому згідно з пунктом 2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, а питання щодо їх поділу може розглядатися лише після визнання права власності на такі об`єкти відповідно до закону.

Разом із тим зазначені положення регулюють матеріально-правові передумови здійснення поділу нерухомого майна, однак не встановлюють заборони на збирання та дослідження доказів, необхідних для з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, призначення судової будівельно-технічної експертизи саме по собі не є поділом об`єкта нерухомого майна, не породжує права власності на самочинно збудовані об`єкти, не легалізує здійснене будівництво та не підміняє передбачену законом процедуру визнання права власності на таке майно.

За своєю правовою природою експертиза є процесуальним засобом отримання доказів, спрямованим на встановлення фактичних обставин справи, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання. Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а сторонами не надано відповідних висновків експертів або такі висновки викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, питання про технічний стан спірного об`єкта, характер та обсяг проведених будівельних робіт, наявність ознак реконструкції чи перебудови, їх вплив на конструктивні характеристики та конфігурацію нерухомого майна, а також технічну можливість його поділу належать до обставин, які за відповідних умов можуть потребувати з`ясування із застосуванням спеціальних знань.

При цьому сама лише наявність у технічній документації відомостей про проведення перепланування, реконструкції чи добудови не є достатньою підставою для автоматичного висновку про те, що всі відповідні роботи мають ознаки самочинного будівництва в розумінні статті 376 ЦК України. Для такого висновку необхідно встановити характер проведених робіт, їх відповідність або невідповідність дозвільній документації, будівельним нормам та іншим вимогам законодавства.

Висновок експерта щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна не має наперед установленої сили та не зумовлює обов`язку суду ухвалити рішення про такий поділ. Остаточну правову оцінку встановленим обставинам, зокрема щодо наявності правових підстав для поділу майна з урахуванням положень статті 376 ЦК України, надає виключно суд.

Отже, враховуючи характер заявлених позовних вимог, наявність між сторонами спору щодо реального поділу об`єкта нерухомості, а також необхідність встановлення технічної можливості такого поділу з урахуванням ідеальних часток співвласників, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Суд першої інстанції, мотивуючи необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи, також зазначив, що представником відповідача подано клопотання, у якому запропоновано перелік питань, що підлягають вирішенню експертом. Крім того, представник відповідача наполягав на проведенні натурного огляду об`єкта дослідження, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , із виїздом експерта на місце та складенням відповідного акта огляду.

З покликанням на те, що клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи було заявлено обома сторонами спору, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність покладення витрат, пов`язаних із її проведенням, на всіх трьох співвласників — ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 — у рівних частинах.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з огляду на таке.

Встановлено, що 25 березня 2026 року представником відповідача – ОСОБА_2 було подано заперечення від на клопотання позивачів про долучення доказів та призначення судово- будівельної експертизи у справі № 465/527/25 (а.с. 80-85), у якому представник просив відмовити у задоволенні клопотання позивачів про призначення судово-будівельної експертизи.

Крім того, у клопотанні від 06 травня 2026 року відповідач відобразив свою позицію щодо вибору установи для проведення експертизу та формулювань питань, вирішення яких ставиться перед експертом.

Реалізація стороною права запропонувати суду питання експерту та висловити позицію щодо експертної установи (ч. 5 ст. 103 ЦПК України) не може тлумачитися як «підтримка» призначення експертизи.

Встановлено, що відповідач у клопотанні від 06 травня 2026 року запропонував самостійний перелік питань, зокрема: щодо характеру будівельних змін

та їх кваліфікації (чи відповідає фактичний стан даним техпаспорта; які роботи

проведено між 2001 та 2025 роками; чи є вони втручанням в огороджувальні та

несучі конструкції; чи потребують дозвільних документів); щодо безпеки

експлуатації з урахуванням влаштування пройому понад 2,0 м у несучій стіні.

Суд поклав в основу ухвали питання у редакції, запропонованій позивачами, а

питання відповідача до переліку не включив, а також проведення експертизи доручити експерту Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м.Львів, вул. Липинського, буд.54), а не Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ( як того просив відповідач).

Покладаючи витрати на експертизу на всіх трьох учасників у рівних

частинах, суд виходив з того, що клопотання про проведення експертизи заявлено

двома сторонами.

Крім того, позивачі у клопотанні про призначення експертизи від

30 грудня 2025 року (а.с. 53-54) зазначили, що авансування судових витрат у вигляді оплати за

проведення експертизи приймають на себе в рівних частинах.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі як ініціатори експертизи, добровільно прийняли на себе її авансування.

За змістом ст. 139 ЦПК України попереднє внесення коштів на оплату

експертизи здійснюється тією стороною, яка заявила відповідне клопотання, а

остаточний розподіл судових витрат здійснюється судом за результатами розгляду

справи за правилами ст. 141 ЦПК України.

Оскільки саме позивачі просили призначити експертизу у цій справі та повідомляли суду про готовність оплати такої, покладення на стадії призначення експертизи фінансового тягаря на відповідача, який експертизу не ініціював, колегія суддів вважає передчасною та незаконною.

З урахуванная вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Франківського районного суду м. Львова від 28 травня 2026 року підлягає зміні в частині покладення оплати за судово – будівельної експертизи, яку покладено на ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

Таку оплату слід подласти на ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (в рівних частках), які звернулися до суду першої інстанції з клопотанням про проведення судово – будівельної експертизи.

Відповіднодо п.4 ч.1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 376ЦПК України є підставою для зміни ухвали суду першої інстанції, з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 28 травня 2026 року змінити в частині покладення оплати за проведення судово – будівельної експертизи на ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

Оплату за проведення судово – будівельної експертизи покласти на ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в рівних частинах.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04 листопада 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.