Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №461/10850/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи позовного провадження

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №461/10850/25

Суддя: Савуляк Р. В.

Справа № 461/10850/25 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/2430/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Якимчук Л.С.

з участю: представника Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області-Небесної Н.В., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівська державна нотаріальна контора, про стягнення нарахованої, але недоотриманої пенсії,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівська державна нотаріальна контора, про стягнення нарахованої, але недоотриманої пенсії.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним прийнято спадщину за законом, а Третьою Львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №718/2019.

Покликається на те, що спадкодавець ОСОБА_3 був пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та перебував на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області.

Відповідно до розрахунку на доплату пенсії станом на 04 квітня 2018 року спадкодавцю була нарахована доплата до пенсії за період з січня 2016 року по квітень 2018 року у розмірі 104057,75 грн., яка за життя останньому не виплачена.

Крім того, зазначав, що Третя Львівська державна нотаріальна контора зверталась до відповідача із запитом щодо виплати вказаної доплати, однак ГУ ПФУ у Львівській області повідомило про відсутність недоотриманої пенсії.

Вважав, що така відповідь відповідача не спростовує факту нарахування спадкодавцю вищевказаної доплати до пенсії.

Оскільки нарахована, але не виплачена спадкодавцю пенсія входить до складу спадщини, ОСОБА_4 просив його позов задовольнити та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на належну спадкодавцю та неодержану ним пенсію у розмірі 104057,75 грн., а також стягнути вказані кошти з ГУ ПФУ у Львівській області.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Довгань Володимир Ігорович до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, третя Львівська державна нотаріальна контора, про стягнення нарахованої, але недоотриманої пенсії – задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на пенсію, яка була нарахована та належала ОСОБА_3 , однак не була ним одержана за життя, у розмірі 104057,75 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 104057,75 грн. пенсії, яка була нарахована та належала ОСОБА_3 , однак не була ним одержана за життя.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2026 року оскаржило Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/4819/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з 23 січня 2025 року на підставі довідки Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/37-54 від 25 лютого 2025 року та розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 / ОСОБА_5 за листопад 2019 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/4819/25 має зобов`язальний характер, однак виплата коштів, нарахованих на виконання судового рішення залежить від отримання Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати.

Виплата коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду здійснюється в межах коштів Державного бюджету України в порядку черговості, що визначається датою набрання ними законної сили та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Крім того, виплати з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Після скасування постанови Кабінету Міністрів України № 821 новий Порядок здійснення з бюджету пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання суддям у відставці) Кабінетом Міністрів України не прийнято.

Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Вищезазначені суми пенсій виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду України та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.

Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи- третьої Львівської державної нотаріальної контори - в судове засідання не з`явився.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – Небесної Н.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 , на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 квітня 1996 року, актовий запис №2129.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29 червня 2019 року, виданого Шевченківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Позивач у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

За фактом смерті ОСОБА_3 третьою Львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 718/2019.

Згідно з матеріалами спадкової справи, ОСОБА_1 належить до спадкоємців першої черги за законом після смерті свого батька.

Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 був пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, де отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання пенсії) за пенсійною справою ОСОБА_3 №91 18077, здійсненого станом на 04 квітня 2018 року, спадкодавцю нараховано доплату до пенсії за період з січня 2016 року по квітень 2018 року у розмірі 104 057,75 грн.(а.с.14).

Третя Львівська державна нотаріальна контора зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитом щодо наявності та виплати недоотриманої пенсії спадкодавця.

З матеріалів справи, а саме з відповіді на вказаний запит ГУ ПФУ у Львівській області від 25 лютого 2025 року (а.с. 12) вбачається, що відповідач покликається на відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції також встановлено, що матеріали справи містять розрахунок доплати до пенсії, відповідно до якого спадкодавцю було нараховано доплату до пенсії у розмірі 104057,75 грн., однак доказів виплати вказаної суми спадкодавцю за життя відповідачем суду не надано.

З копії спадкової справи №718/2019, заведеної третьою Львівською державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернувся саме позивач ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять відомостей про наявність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті спадкодавця.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виплати спадкодавцю нарахованої доплати до пенсії у розмірі 104057,75 грн. за період з січня 2016 року по квітень 2018 року, а тому вказана сума є нарахованою, однак не отриманою спадкодавцем за життя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме на недоотриману пенсію спадкодавця.

Підставою позовних вимог позивач зазначає наявність у нього, як спадкоємця першої черги після смерті батька, права на спадкування недоотриманої ним суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1218 цього Кодексу, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З огляду на положення статей 1218, 1219, 1227 ЦК України спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 статті 52 даного Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де у ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів належних спадкодавцю.

Крім того, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року усправі№420/8604/21.

Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що доводи Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про те, що нарахована спадкодавцю сума доплати до пенсії не підлягає успадкуванню не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки згідно із ст. 1227 ЦК України суми пенсії, які належали спадкодавцеві, однак не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Аналогічні положення містяться у ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналіз наведених норм матеріального права у їх системному взаємозв`язку свідчить про те, що законодавцем прямо передбачено можливість переходу до спадкоємців права на отримання належних спадкодавцю, однак не отриманих ним за життя соціальних виплат, зокрема пенсії та доплат до неї.

При цьому, визначальною обставиною для вирішення даного спору є встановлення факту нарахування відповідних пенсійних виплат спадкодавцю за життя та відсутність доказів фактичного отримання таких коштів останнім.

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання пенсії) за пенсійною справою ОСОБА_3 , здійсненого станом на 04 квітня 2018 року, спадкодавцю було нараховано доплату до пенсії за період з січня 2016 року по квітень 2018 року у розмірі 104057,75 грн.

Встановлено, що згаданий розрахунок сторонами не оспорювався, тому такий є належний та допустимий доказ у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України.

Матеріали справи не містять жодних платіжних документів, банківських виписок, відомостей про перерахування коштів чи інших доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_3 нарахованої доплати до пенсії за життя.

Тобто, відповідачем не надано суду належних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт виплати спадкодавцю доплати до пенсії у розмірі 104057,75 грн.

Посилання представника Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на те, що вказана сума не входить до складу спадщини та не підлягає успадкуванню суперечать наведеним вище нормам цивільного законодавства, спеціального пенсійного законодавства, а також усталеній практиці Верховного Суду щодо застосування ст. 1227 ЦК України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц суми пенсії, які були нараховані спадкодавцю, однак не отримані ним за життя, входять до складу спадщини та можуть бути успадковані спадкоємцями.

Подібна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 та від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що законодавством не встановлено заборони щодо спадкування права на отримання нарахованої, однак не одержаної за життя пенсії чи доплати до пенсії.

Встановлено, що фактично відповідач не заперечував факту нарахування спадкодавцю доплати до пенсії у розмірі 104057,75 грн., оскільки така обставина підтверджується документами пенсійної справи.

Спір між сторонами виник виключно щодо можливості успадкування вказаної суми.

Відмова у визнанні за позивачем права на успадкування спірної суми за відсутності доказів її виплати спадкодавцю призвела б до порушення права позивача на мирне володіння майном та фактичного позбавлення його права на спадкове майно.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/4819/25 має зобов`язальний характер, однак виплата коштів, нарахованих на виконання судового рішення залежить від отримання Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області коштів для фінансування відповідної виплати.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання пенсії) за пенсійною справою ОСОБА_3 № 91 18077, здійсненого станом на 04 квітня 2018 року, спадкодавцю було нараховано доплату до пенсії за період із січня 2016 року по квітень 2018 року в розмірі 104 057,75 грн (а.с. 14). Отже, зазначена сума була нарахована саме ОСОБА_3 за його життя та залишилася неотриманою ним до моменту смерті.

При цьому посилання апелянта на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/4819/25 не спростовує встановленого факту нарахування спадкодавцю зазначеної доплати до пенсії. Обставини, пов`язані з виконанням указаного судового рішення та проведенням перерахунку пенсії, не змінюють правової природи спірних коштів, нарахованих ОСОБА_3 ще за його життя.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Таким чином, оскільки спірна сума в розмірі 104 057,75 грн була нарахована ОСОБА_3 за його життя, однак не була ним отримана, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача як сина спадкодавця права на її одержання відповідно до положень статті 1227 Цивільного кодексу України.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення і посилання апелянта на відсутність фінансування для проведення відповідної виплати.

Так, у рішенні від 06 серпня 2019 року у справі № 160/3586/19 Верховний Суд дійшов висновку, що гарантовані законом виплати не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету, а відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для відмови у виплаті пенсії в повному обсязі.

Аналогічний правовий підхід викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19, відповідно до якого реалізація особою права на отримання виплат, передбачених чинним законодавством, не може ставитися у залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання покладених на них зобов`язань.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що спірна сума в розмірі 104 057,75 грн була нарахована ОСОБА_3 за його життя, що підтверджується розрахунком за пенсійною справою № 9118077 від 04 квітня 2018 року. Відтак, відсутність фінансування не може нівелювати вже набуте право на отримання зазначених коштів та бути самостійною підставою для відмови у їх виплаті особі, яка має право на їх одержання відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що виплати з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Так, положення статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України регулюють порядок взяття бюджетних зобов`язань і здійснення платежів з бюджету, однак самі по собі не припиняють та не скасовують майнових прав фізичних осіб, які виникли на підставі чинного законодавства.

У постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що гарантовані законом виплати не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання покладених на них зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що в цій справі не йдеться про покладення на відповідача нового, не передбаченого законом бюджетного зобов`язання. Предметом спору є отримання позивачем коштів у розмірі 104 057,75 грн, які були нараховані його батькові за життя як доплата до пенсії за період із січня 2016 року по квітень 2018 року, що підтверджується розрахунком за пенсійною справою № 91 18077 станом на 04 квітня 2018 року.

Отже, спірна сума вже була нарахована спадкодавцю, а право позивача на її одержання ґрунтується на положеннях статті 1227 Цивільного кодексу України. Відтак, посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних призначень не спростовує наявності у позивача права на отримання зазначених коштів.

Колегія суддів також відхиляє доводи пенсійного фонду про те, що після скасування постанови Кабінету Міністрів України № 821 новий порядок здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій Кабінетом Міністрів України не прийнято.

Наведені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 821 регулювала порядок фінансування пенсійних виплат, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, тоді як предметом спору в цій справі є право позивача на одержання суми пенсійної доплати, нарахованої його батькові за життя.

Спірна сума була нарахована ОСОБА_3 за період із січня 2016 року по квітень 2018 року, отже, ця виплата не є сумою пенсії, нарахованою або перерахованою на виконання судового рішення, а тому порядок, передбачений постановою № 821, не регулював спірних правовідносин.

Саме по собі скасування зазначеної постанови та відсутність нового підзаконного нормативно-правового акта, який визначав би відповідний механізм фінансування, не припиняє права особи на отримання сум пенсії, нарахованих відповідно до закону, та не може бути підставою для відмови в реалізації такого права.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність спеціального порядку фінансування не є належним обґрунтуванням правомірності невиплати позивачу спірних коштів та не спростовує висновків суду першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі також покликався на те, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та членів їх сімей і залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Вищезазначені суми пенсій виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Колегія суддів зазначає, що відповідні суми виплачуються членам сім`ї померлого пенсіонера, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Водночас право на одержання таких сум мають також батьки, дружина (чоловік) та члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у зв`язку з втратою годувальника.

Разом із тим установлений цією нормою шестимісячний строк має значення для визначення осіб, які можуть одержати відповідні суми в порядку, передбаченому спеціальним законом. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 420/16546/21, за відсутності членів сім`ї, які мають право на одержання таких сум, або у разі незвернення ними за виплатою у встановлений законом строк правовідносини щодо одержання належних померлому пенсіонерові сум набувають спадкового характеру.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, шестимісячний строк для звернення за одержанням відповідних сум сплив 28 грудня 2019 року. Матеріали справи не містять доказів звернення у цей строк інших членів сім`ї спадкодавця, які мали право на одержання спірних коштів відповідно до статті 61 зазначеного Закону.

Натомість позивач є сином померлого та спадкоємцем першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 718/2019. За таких обставин, з урахуванням наведеного правового висновку Верховного Суду, саме по собі посилання апелянта на спеціальний порядок виплати пенсії та шестимісячний строк звернення не спростовує набуття позивачем права на одержання спірної суми в порядку спадкування.

Колегія суддів відхиляє також доводи Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про те, що стягнення коштів із рахунків територіального органу Пенсійного фонду України, призначених для інших цілей, може поставити під загрозу функціонування такого органу, виконання покладених на нього функцій та завдати шкоди необмеженій кількості осіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18 право особи на здійснення виплати заборгованості з пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Подібний підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19, у якій зазначено, що гарантовані законом соціальні виплати не можуть ставитися в залежність від видатків бюджету, а органи державної влади не вправі відмовляти в їх здійсненні з посиланням на відсутність необхідного фінансування за умови, що право особи на такі виплати передбачене чинним законодавством.

Крім того, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд наголосив на застосуванні принципу належного урядування у пенсійних правовідносинах та зазначив, що держава не повинна отримувати вигоду у вигляді невиплати належних особі пенсійних сум унаслідок неналежного виконання державними органами своїх обов`язків.

У цій справі предметом спору є не питання розподілу бюджетних коштів між різними напрямами діяльності Пенсійного фонду України, а право позивача як спадкоємця на отримання конкретної суми пенсійної доплати в розмірі 104 057,75 грн, яка була нарахована його батькові за життя та залишилася неодержаною у зв`язку з його смертю.

При цьому апелянт не наводить належних доказів того, що задоволення позовних вимог у цій справі фактично призведе до порушення фінансування інших пенсійних виплат або унеможливить виконання покладених на нього законом функцій. Саме лише загальне посилання на можливі негативні наслідки для функціонування територіального органу Пенсійного фонду України не спростовує встановленого судом права позивача на одержання належних спадкодавцеві коштів.

Посилання відповідача на можливу шкоду іншим особам не є передбаченою законом підставою для позбавлення позивача права на отримання коштів, які належали його батькові та перейшли до нього в порядку спадкування, а тому не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 травня 2026 року підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області – залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua