Суд: Кілійський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №502/2268/26
Суддя: Березніков О. В.
Справа № 502/2268/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Березнікова О.В.,
при секретарі – Нанєвої А.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому посилаються на те, що на земельній ділянці площею 0,2092 гектарів у 1991 році позивачем був побудований житловий будинок АДРЕСА_1 , який відповідно до довідки з погосподарської книги, виданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради 13.08.2026 за №165, станом на 16.04.1991 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернувся до державного реєстратора для реєстрації права власності на вказаний будинок, проте йому було відмовлено. У зв`язку з цим звернувся до суду з вказаним позовом.
Просить суд визнати за ним право власності на вказане майно.
Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
В судове засідання відповідач не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи без його участі, позовні вимоги визнав.
У відповідності з частиною 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до довідки з погосподарської книги, виданої виконавчим комітетом Кілійської міської ради 13.08.2026 за №165, на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,2092 гектарів.
Право власності на земельну ділянку не зареєстровано.
Житловий будинок відповідно до технічного паспорту, виготовленого 24.04.2026, згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А - житловий будинок, житловою площею 39,9 кв.м., загальною площею 112,1 кв.м., господарських будівель: літ.Б – гараж, літ.В – убиральня, 1-3 надвірні споруди. Рік побудови 1991.
Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 86752198 від 14.09.2026, яке було постановлено відповідно поданих позивачем заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 09.09.2026 за №75029316, Виписки із погосподарської книги від 13.08.2026 № 165, яка видана Виконавчим комітетом Кілійської міської ради, технічного паспорту від 14.05.2026 року TI01:6749-0531-7775-9398, ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою через відсутність речового права на земельну ділянку під будинком.
Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.
Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.
У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Умовою набуття права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до п.3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.
Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Слід зазначити, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Оцінюючи підстави виникнення права власності на новостворене майно суд враховує, що правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.
Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Враховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належать обставини щодо часу будівництва будинку садибного типу з господарськими спорудами.
З технічного паспорту на спірний будинок чітко встановлено, що роком побудови житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є 1991 рік.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи той факт, що позивачу належить житловий будинок АДРЕСА_1 , відтак право позивача підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ним права власності.
Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та який згідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд складається з: літ.А - житловий будинок, житловою площею 39,9 кв.м., загальною площею 112,1 кв.м., господарських будівель: літ.Б – гараж, літ.В – убиральня, 1-3 надвірні споруди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Березніков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua