Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №186/1439/26 — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 186/1439/26

пр. 2-а-219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань: Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу 186/1439/26а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно вимог якої просить суд скасувати постанову тво начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , від 26.06.2026 року N°R594483 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 КУпАП, відносно позивача ОСОБА_1 , та закрити відносно нього провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог, позивач стверджує, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності є такою, що підлягає скасуванню із закриттям справи, у зв`язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності та відсутністю складу адміністративного правопорушення в діяннях позивача, через відсутність обов`язку який би він міг порушити - позивач змінивши місце проживання вчасно актуалізував свої дані, повідомивши про це відповідні реєстри внаслідок чого уповноважені органи могли самостійно поставити його на військовий облік у відповідний територіальний центр комплектування, позивач не здійснював самостійних заходів для переведення на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Немає відомостей, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не міг через інформаційно-комунікаційну взаємодію дізнатися необхідні відомості1 і здійснити відповідні дії для постановлення позивача на облік за актуальним місцем проживання, враховуючи зазначення позивачем такої адреси у резерв+.

Вказані обставини в сукупності послугували підставою для звернення до суду з даним позовом, так як притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 06.07.2026 року справу передано за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

28.07.2026 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та 03.08.2026 року передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.08.2026 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, в якому зазначено, що постанова була прийнята у відповідності до законодавства, є законною та обґрунтованою, а доводи позивача стосовно того, що він вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, є безпідставними та необґрунтованими.

21.08.2026 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, в якій зазначено, що твердження викладені у відзиві не заслуговують на увагу, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать діючим нормам законодавства..

21.10.2026 до суду надійшла заява представника ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, згідно вимог якої просив суд провести розгляд справи у його відсутність.

Окрім цього, позивач у прохальній частині позову просив провести розгляд справи у його відсутність.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами, без фіксування технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 26 червня 2026 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , було винесено постанову N°R594483 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 КУпАП.

У вказаній постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку».

У постанові також зазначено, що дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності): 23.06.2026. Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, Військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З оскаржуваної постанови не зрозуміло, які саме норми законодавства були порушені ОСОБА_1 , а абстрактні посилання на загальне положення ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» - взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього, який містить частин та абзаців, не дають чіткого розуміння, які саме норми права були порушені позивачем, що у свою чергу, не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії, зокрема, чіткості, зрозумілості, обґрунтованості.

Тобто, відповідачем не було конкретизовано, яке саме правопорушення, вчинив позивач, з повним обґрунтуванням і посиланнями на усі нормативно- правові акти, статті, частини, їх пункти, підпункти, абзаци, а вказано лише посилання загальний перелік норм без уточнення який саме обов`язок було порушено у даному конкретному випадку, оскільки саме зазначення відповідачем по тексту постанови, що позивач не став на військовий облік за новою адресою, не є належним чином зазначенням нормативно-правового положення, яке, начебто порушив позивач, так як постанова не містить посилання на жодне конкретне положення нормативно-правового акту, з якого б вбачалось, що саме такі дії позивача є обов`язком, який ним було порушено.

Разом з цим, відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, шо передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно зі статтею 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд приймає до уваги, що важливим є врахування правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а, згідно якої суд визначив, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ посилання на норму Закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить чітко зазначеного опису обставин, установлених при розгляді справ посилання на норму Закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, що свідчить про порушення приписів ст. 283 КУпАП.

Разом з тим, у постанові зазначено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою.

Судовим розглядом встановлено, що позивач має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 . Відповідно до норм законодавства був взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 18.05.2005 року, що підтверджується відміткою у паспорті.

Згідно довідки від 14.02.2019 № 3006-5000033485, місцем фактичного проживання позивача визначено у АДРЕСА_2 , який вказано у витязі з електронного кабінету Міністерства оборони України для призовників, військовозобов`язаних та резервістів Резерв +, проте це не є тотожним поняттям до взяття на облік.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що виконання обов`язку щодо оновлення персональних даних за допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільного застосунку «Резерв+») та процедура взяття на військовий облік у Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) за новою адресою проживання не є тотожними юридичними фактами та мають різне правове значення.

Внесення актуальних відомостей (контактного номера телефону, адреси електронної пошти та адреси фактичного місця проживання) через застосунок «Резерв+» є виконанням вимог чинного законодавства щодо підтримання персональних даних у системі військового обліку в актуальному стані.

Однак зазначення в застосунку нової адреси проживання є виключно інформуванням держави про поточне місцезнаходження громадянина з метою забезпечення належної комунікації (зокрема, для надсилання офіційної кореспонденції). Ця дія не змінює поточне місце військового обліку особи та не переводить її особову справу до іншого органу військового управління автоматично.

Що ж стосується взяття на облік за новим місцем проживання, то відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487, у разі зміни місця проживання (зокрема, у зв`язку з набуттям статусу ВПО) громадянин зобов`язаний особисто з`явитися до ТЦК та СП за новою адресою у 7-денний строк для взяття на військовий облік.

Ця процедура передбачає безпосереднє зняття з обліку в попередньому органі (оформлюється автоматично під час взяття на новий облік), перевірку наявних військово-облікових документів у паперовому чи електронному вигляді, а також юридичне закріплення особи за новим районним чи міським ТЦК та СП.

За вказаного слід прийти до висновку, що дистанційне оновлення контактної інформації в «Резерв+» не звільняє військовозобов`язану особу від обов`язку особистого візиту до ТЦК та СП за новим фактичним місцем проживання для зміни органу обліку, що вказує на безпідставність доводів щодо закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП та вимоги про закриття провадження на цій підставі.

Разом з тим, під час винесення оскаржуваної постанови Відповідачем (керівником ТЦК та СП) було допущено грубі порушення приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Зокрема, в оскаржуваній постанові належним чином не чітко зазначено конкретну норму закону, яка передбачає відповідальність за інкриміноване адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Недотримання цієї імперативної вимоги закону свідчить про істотне порушення форми та змісту процесуального документа, що позбавляє Позивача можливості належним чином захищати свої права, а суд - встановити правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з усталеною судовою практикою, порушення суб`єктом владних повноважень вимог статті 283 КУпАП щодо змісту постанови є самостійною та достатньою правовою підставою для визнання такого рішення протиправним та його подальшого скасування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, є частково обґрунтованою та вимоги задовольнити частково.

В частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) , вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає пропорційному стягненню сплачений судовий збір у розмірі 266,24 (50%) грн. та витрати на правничу допомогу 10 000 (50%) грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 121, 210, 210-1, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову тво начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , від 26.06.2026 року N°R594483 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210 КУпАП, відносно позивача ОСОБА_1 .

Провадження за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 266,24 грн. та витрати на правничу допомогу 10 000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ел. пошта, ІНФОРМАЦІЯ_5 тел. НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_7 gov.ua тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_4

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА