Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №496/4743/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Суд: Біляївський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №496/4743/25

Суддя: Пендюра Л. О.

Справа № 496/4743/25

Провадження № 2/496/1242/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Сурженко К.І.

позивачки – ОСОБА_1

представника відповідачки – ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

прокурора – Сцепури О.І.

представника органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради – Тарица Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Біляївська окружна прокуратура, орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить позбавити відповідачку батьківських прав по відношенню до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.08.2021 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати з батьком, у зв`язку з чим зв`язок між дитиною та матір`ю фактично було втрачено. Через те, що відповідачка не надавала кошти на утримання доньки, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2023 року з відповідачки було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу). 03.07.2025 року Овідіопольським відділом державної виконавчої служби відкрите виконавче провадження АСВП 78497379 по виконавчому листу, виданому 07.03.2025 року Біляївським районним судом Одеської області по справі № 496/444/23. Станом на теперішній час за відповідачкою числиться заборгованість по сплаті аліментів більше двох років. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Позивачка вважає, що станом на сьогоднішній день наявні обґрунтовані підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав, а саме дитина тривалий час проживає разом з нею (бабусею), натомість мати не приймає участі в житті доньки та не надає матеріальної допомоги на її утримання, хоча дитина вкрай потребує допомоги та підтримки матері. Відповідачка участі (або навіть наміру) у будь-якій формі у вихованні, матеріальному забезпеченні власної дитини не приймає абсолютно, її місцезнаходження достеменно невідоме. Відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків, що виражається в тому, що вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, а саме: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; вкрай обмежено спілкується з дитиною, що порушує її нормальне самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти тощо, у зв`язку з чим, на думку позивачки, має бути позбавлена батьківських прав відносно своєї неповнолітньої доньки.

Позивачка в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала. При цьому пояснила, що вона бажає позбавити свою невістку ОСОБА_4 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з 2021 року дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Вона проживала разом з сином та онукою, відповідачка була не проти та проживала окремо. У 2023 році відповідачка продала квартиру та поїхала до Німеччини. Після продажу квартири відповідачка не пустила туди дитину, щоб та забрала свої речі та іграшки. У 2025 році помер її син ОСОБА_6 . У період шлюбу з її сином, відповідачка вела аморальний спосіб життя, пиячила, дитиною не цікавилась. Відповідачка пропонувала забрати дитину до Німеччини, але вона (позивачка) була проти. У минулому році онуці виповнилось 14 років і їй необхідно було отримати паспорт. Відповідачка обіцяла приїхати в Україну, щоб оформити дитині паспорт, натомість приїхавши влітку в Україну, до дитини так і не приїхала. Вона (позивачка) не підтримує жодних стосунків з відповідачкою. За три роки відповідачка надіслала дитині дві або три посилки, деколи висилала по 200-300 грн. Вважає, що відповідачці не можна довірити дитину, а тому її слід позбавити батьківських прав.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. При цьому пояснила, що фактично існує спір про місце проживання дитини. Між позивачкою та відповідачкою наявні неприязні відносини. Станом на теперішній час дитина проживає разом з бабусею. Водночас, мати зацікавлена в дитині і пропонує їй приїхати до неї в Німеччину. ОСОБА_4 заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки. Представник відповідачка зауважила, що відповідачка хоча є не найкращою матір`ю, проте підстав для позбавлення її батьківських прав немає. Вона спілкується з дитиною, цікавиться її станом здоров`я, успіхами в навчанні, дозвіллям, надає їй матеріальну підтримку, що підтверджується скриншотами електронного листування між матір`ю та дитиною в месенджері Телеграм. Влітку відповідачка дійсно приїжджала в Україну, щоб оформити дитині паспорт, проте паспорт вже був виготовлений. Зі слів відповідачки, позивачка не дозволила їй зустрітись з дитиною, тобто позивачка чинить їй перешкоди у побаченні з дитиною.

Представник органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Тарица Н.О. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області від 02.04.2026 року № 01-287 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прокурор в судовому засіданні вважала за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_4 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заслухавши пояснення сторін, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.10.2011 року, згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області 07.10.2011 року (а.с. 11).

Подружнє життя сторін не склалося і рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.08.2021 року по справі № 496/3256/21 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано (а.с. 12).

Під час перебування у шлюбі у подружжя ОСОБА_7 народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області 08.12.2011 року (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21.10.2025 року (а.с. 29).

Позивачка ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_6 , згідно з копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Відділом РАЦС м. Одеса 26.06.1982 року (а.с. 30).

Таким чином, ОСОБА_1 приходиться ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабусею.

Дівчинка до смерті батька проживала без реєстрації разом ним та бабусею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області № 130 від 01.05.2025 року (а.с. 18).

В свою чергу, мати дитини ОСОБА_4 05.04.2023 року виїхала за межі України і до цього часу не повернулася, відповідно до відомостей, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит суду 02.01.2026 року (а.с. 52).

Наказом Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області «Про тимчасове влаштування дитини, яка залишилась без батьківського піклування» від 24.10.2025 року № 139 малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано на виховання у родину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово терміном на 6 місяців до 24.04.2026 року (а.с. 33).

Станом на теперішній час дитина продовжує проживати разом з бабусею за вказаною адресою, що сторонами не заперечується.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного начальником Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради Тарица Н.О. та головним спеціалістом Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради Драганенко О.Ф. 08.05.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , квартира знаходиться на другому поверсі 2 поверхового будинку та складається з 2 кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати (сумісна з санвузлом). Квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 частка (помер жовтень 2025 року), ОСОБА_8 частка, ОСОБА_1 частка, ОСОБА_9 (помер травень 2023 року). Квартира підключена до комунікаційних мереж, опалення індивідуальне. Квартира світла, чиста, простора, укомплектована меблями та побутовою технікою. Для малолітньої ОСОБА_10 у квартирі переобладнано балкон під окрему кімнату. Кімната світла, чиста, простора, укомплектована меблями згідно з потребами дитини. В наявності комп`ютер, книжки, зошити, канцелярське приладдя. Дитина забезпечена одягом, взуттям відповідно до віку, потреб та сезону.

Як на підставу своїх вимог позивачка посилається на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема, не займається вихованням доньки, не забезпечує її матеріально, має заборгованість по сплаті аліментів.

Так, заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2023 року по справі № 496/4441/23 з відповідачки ОСОБА_4 на користь батька дитини ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 16.06.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

07.03.2025 року на підставі вказаного судового рішенням Біляївський районний суд Одеської області видав виконавчий лист, який стягувач пред`явив до Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для примусового виконання.

Згідно з відповіддю Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.07.2026 року за вих. № 19.14-44857, 03.07.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 78497379 та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження. Відомості про ОСОБА_4 внесено до Єдиного реєстру боржників. Державним виконавцем також винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про звернення стягнення на майно та кошти боржника. Державним виконавцем направляються платіжні інструкції для списання коштів на рахунках боржника. Станом на 30.06.2026 року на депозитний рахунок Відділу кошти надходили 01.09.2025 року у розмірі 4000 грн, з яких 369 грн – витрати виконавчого провадження та 3631 грн перераховано стягувачу, 01.10.2025 року у розмірі 4000 грн. Станом на 01.07.2026 року заборгованість зі сплати аліментів склала 161 954,13 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним старшим державним виконавцем Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гайдученко В.О. 01.07.2026 року.

Відповідно до довідки КНП «Авангардівська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини» Авангардівської селищної ради № 23 від 11.04.2025 року за останні п`ять років по медичну допомогу дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась у супроводі виключно бабусі ОСОБА_1 та батька ОСОБА_6 (а.с. 17).

Із характеристики на ученицю 7-А класу ЗЗСО «Авангардівський ліцей» Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що остання навчається у ліцеї з 01.09.2024 року. Зарекомендувала себе, як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Має навчальні досягнення достатнього рівня. Навчається в повну міру своїх сил, не потребує постійного контролю, виявляє зацікавленість до навчання, навчається добре. На уроках завжди уважна, активна, систематично виконує домашні завдання, допомагає однокласникам. До виконання громадських доручень ОСОБА_10 ставиться сумлінно і відповідально, бере активну участь у громадському житті ліцею та класу, у культурно-масових заходах ліцею, має багато друзів. Смольник ОСОБА_10 скромна, весела, товариська, стримана, врівноважена, самостійна, не піддається чужому впливу. Правила поведінки завжди свідомо виконує, ніколи не порушує дисципліну. Користується повагою серед учителів ліцею. Має авторитет серед однокласників. Батько ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , дуже багато уваги приділяє вихованню доньки, постійно цікавиться її навчанням і поведінкою, відвідує батьківські збори, допомагає у підготовці і проведенні класних заходів. Впродовж навчання ОСОБА_10 у сьомому класі її вихованням займався лише тато. ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , жодного разу не було в ліцеї, і жодного разу з нею не спілкувалися навіть по телефону (а.с. 15).

Орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із свідомим нехтуванням відповідачкою обов`язку щодо захисту прав дитини на житло та майно, оскільки ОСОБА_4 продала квартиру, право користування якою належало дитині, без дозволу органу опіки та піклування, у зв`язку із чим наразі в суді перебуває цивільна справа про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. У висновку також зазначено, що відповідачка виїхала за кордон, має бажання забрати дитину до себе в Німеччину, проте дівчинка не хоче їхати до матері через її ставлення до неї. Зі свого боку працівники Служби у справах дітей Авангардівської селищної ради надали матері роз`яснення щодо обов`язку батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_2 зазначила про необґрунтованість вказаного висновку органу опіки та піклування, оскільки він ґрунтується переважно на поясненнях бабусі дитини ОСОБА_1 , яка перебуває у конфліктних стосунках з відповідачкою, а відтак висловлює суб`єктивну, упереджену позицію з метою обмеження участі матері у вихованні дитини. Крім того, бабуся налаштовує дитину проти матері. Орган опіки та піклування не провів всебічного дослідження дійсних стосунків між матір`ю та дитиною, не взяв до уваги факт активного електронного спілкування та надання матеріальної допомоги. Листування між матір`ю та донькою недвозначно свідчить про те, що відносини між ними теплі та довірчі, що донька ділиться з мамою своїм життям, пише їй теплі слова.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька/матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування Авангардівської селищної ради про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки.

Разом з тим суд вважає, що вказаний висновок органу опіки та піклування не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.

Факт того, що відповідачка продала квартиру, в якій була зареєстрована дитина, без згоди органу опіки та піклування, та наявність з цього приводу судового спору не свідчить про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, тим паче з урахування того, що станом натепер відсутнє рішення суду про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним із названих підстав.

Зазначений висновок не містить відомостей про наявність виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав, а тому судом до уваги не приймається.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідачки загалом свідчить про її бажання, як матері, брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, її волевиявлення виконувати батьківські обов`язки.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Заборгованість зі сплати аліментів є недостатнім доказом свідомого ухилення відповідачки від утримання доньки, оскільки як вбачається з розрахунку державного виконавця відповідачка вживала заходи для погашення боргу. Окрім того, відповідачка добровільно пересилала дитині грошові кошти на її потреби, що підтверджується скриншотами переписки між матір`ю та дитиною у месенджері Телеграм. Цей факт також підтвердила і позивачка, і дитина в судовому засіданні.

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї, зокрема, відсутність матеріальних коштів, в т.ч. на утримання дитини, відсутність підтримки рідних, належного супроводу соціальних служб тощо.

Суду не надано доказів, що до відповідачки були застосовані будь-які засоби попередження та впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування або органів місцевого самоврядування, зокрема шляхом направлення/вручення відповідних листів або притягнення до адміністративної відповідальності з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків і її поведінка була предметом розгляду компетентних органів. Натомість в судовому засіданні представник відповідачки пояснила, що відповідачка заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стосовно своєї доньки, має бажання забрати дитину до себе в Німеччину, спілкується з нею, підтримує її, допомагає їй, зазначаючи причину по якій вона влітку не приїхала до доньки - це те, що позивачка чинить їй перешкоди у спілкуванні з донькою.

Таким чином, під час розгляду цієї справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування відповідачкою батьківськими обов`язками, які б свідчили про її ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Водночас, суд погоджується із тим, що відповідачка має брати більш активну участь у вихованні та утриманні своєї доньки.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні неповнолітня дитина ОСОБА_5 надала пояснення, що на даний час проживає разом з бабусею, оскільки батько помер. Після смерті батька мати хотіла забрати її до себе в Німеччину, але вона відмовилась. Вона спілкувалась з матір`ю деякий час, інколи вона пересилала їй грошові кошти різними сумами (від 50 грн до 3000 грн), у 2023 році декілька раз висилала посилки з речами. В подальшому мати повідомила їй, що поки не закінчиться суд, вона не буде їй допомагати матеріально. Під час спілкування вони з матір`ю сварилися, блокували одна одну в месенджерах, мати ображала її нецензурними словами. Також зазначила, що коли їй виповнилось 14 років, то виникла необхідність зробити паспорт. Мати пообіцяла приїхати до неї, проте приїхавши в Україну, зупинилась у дядька, потім поїхала в ОСОБА_12 , так і не приїхавши до неї. Вона бачила матір особисто ще до війни. Зауважила, що не хоче проживати разом з матір`ю, проте хотіла б з нею побачитись.

Однак, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивачку.

Суд, аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, приходить до висновку, що наведені позивачкою обставини щодо неналежної участі відповідачки в утриманні і вихованні дитини, не можуть бути достатніми підставами в розумінні статті 164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, оскільки із пояснень самої дитини встановлено, що між матір`ю та дитиною зв`язок повністю не втрачено, після смерті батька дитини вони деякий час спілкувалися, мати допомагала дитині матеріально.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, зважаючи на те, що неповнолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не висловила власної ствердної думки щодо необхідності позбавлення її матері батьківських прав, в свою чергу позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері батьківських прав, а тому суд вважає, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із рідною матір`ю.

Водночас, суд наголошує на тому, що відповідачка має зважати на те, що залишення нею поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків у подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав (див. постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити, однак, враховуючи поведінку відповідачки щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини, її слід попередити, що у разі продовження такої поведінки вона може бути позбавлена батьківських прав.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові судові витрати слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 164-166 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 267 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Біляївська окружна прокуратура, орган опіки та піклування Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 04.11.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра

Оригінал: reyestr.court.gov.ua