Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №601/3589/24 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконна порубка лісу

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №601/3589/24

Суддя: Гриниха Л. Є.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/3589/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/360/26Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ч.4 ст.246 КК України

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючої - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі — ОСОБА_5

з участю:

прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

захисника - ОСОБА_8

представника екологічної інспекції — ОСОБА_9 -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211010000409 від 28.08.2024 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, на утриманні малолітніх дітей не має, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначено йому за даною статтею покарання - 4 (чотири ) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_7 , встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку та покладено на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Позов Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про стягнення з ОСОБА_7 спричинену шкоду довкіллю внаслідок незаконної вирубки дерев породи дуб на суму 95000 грн. - залишено без розгляду.

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно вироку суду, 27.08.2024 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на перевезення незаконно зрубаного дерева породи «Дуб звичайний».

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , спільно з двома особами, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду у кримінальному провадженні №42025212030000017 за ч.4 ст. 246 КК України та який на даний час, перебуває на розгляді в суді, 27.08.2024 близько 18:30 год. приїхав автомобілем марки «ВАЗ 21074» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , жителю с. Стара Миколаївка, Дубенського району, Рівненської області, із одновісним причепом без реєстрації у лісовий масив квартал 95 виділ 16, неподалік с. Андруга, Кременецького району, Тернопільської області, що є землями Кременецької міської територіальної громади, ДП «Ліси Україна» філії «Кременецьке лісове господарство», які відносяться до природно-заповідного фонду місцевого значення «Заброддя» та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер своїх дій, умисно, таємно, з корисливих спонукань, спільно з двома особами, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду у кримінальному провадженні №42025212030000017 за ч.4 ст. 246 КК України та який на даний час, перебуває на розгляді в суді завантажили 6 колод дерев породи «Дуб звичайний» довжиною від 1 до 1,2 метра на вантажний одновісний причіп та одну колоду дерева породи «Дуб звичайний» довжиною 87 см та діаметром 26 см в багажне відділення автомобіля марки «ВАЗ 21074» р.н. НОМЕР_1 та які в подальшому вивіз із території лісового масиву.

В апеляційних скаргах:

- прокурор, не оспорюючи доведеність вини та юридичну кваліфікацію вчиненого злочину, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання обвинуваченому, визначивши його у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 3 роки іспитового строку та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вказані вимоги мотивує тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Зазначає, що судом призначене покарання нижче, ніж передбачено санкцією статті і ст.69 КК України до нього не було застосовано, а вчинений ним злочин є тяжким.

- захисник просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання обвинуваченому, застосувавши ст.69 КК України і визначивши його у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 рік іспитового строку та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також просить повністю відмовити у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до ОСОБА_7 .

Свої доводи мотивує тим, що наявна достатня кількість обставин, що пом`якшують покарання, тому необхідним є застосування ст.69 КК України.

Вважає, що зміна обсягу обвинувачення і виключення факту незаконної порубки дерева істотно знижує суспільну небезпечність вчиненого діяння обвинуваченим.

З цих підстав суд також мав повністю відмовити у задоволенні цивільного позову, оскільки ОСОБА_7 здійснював виключно перевезення деревини і показами свідків не встановлено, що саме обвинувачений зрізав дерево.

Зазначає, що вартість деревини впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення, але не створює причинного зв`язку між перевезенням і шкодою завданою порубкою.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу і просять змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову, представника потерпілого та прокурора, які просять задовольнити апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими та ніким із учасників не оспорюються, а отже в апеляційному порядку не переглядаються.

Колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.ст.50, 65 КК України та положення п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, де зазначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Так суд першої інстанції, призначив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 246 КК основне покарання у виді позбавлення волі без дотримання положень санкції статті.

ч. 4 ст. 246 КК України визначено, що перевезення незаконно зрубаних дерев, якщо вони спричинили тяжкі наслідки - карається позбавленням волі на строк від п`яти до семи років.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора щодо неправильності призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 246 КК України.

Призначення більш м`якого покарання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 246 КК України ніж це передбачено санкцією цієї статті, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає засадам та меті покарання, визначеним статтями 50,65 КК України.

При цьому, призначаючи обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі за ч. 4 ст. 246 КК України, місцевий суд не застосував положення ст.69 КК України та взагалі не мотивував прийняте ним таке рішення.

Відповідно до ст.420 КПК України у разі необхідності застосування більш суворого покарання, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок.

Враховуючи викладене вище, вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст.ст.409, 413, 420 КК України, з ухваленням в цій частині нового вироку, у зв`язку із чим апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

При призначенні покарання ОСОБА_7 колегія суддів, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого. Обставини, що пом`якшують покарання — щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості та фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого у сукупності, пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі на строк 5 років.

За правилами статті 75 КК в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, вмотивувавши належним чином своє рішення.

Враховуючи мету покарання, яка полягає в тому, щоб досягти виправлення засудженого, а також запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив уперше та наявність обставин, що пом`якшують покарання, колегія суддів вважає, що факти цього конкретного кримінального провадження, які підлягають врахуванню, і додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання є підставами для звільнення обвинуваченого відповідно до статті 75 КК від відбування покарання.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст.69 КК України, як про це просить захисник у своїй апеляційній скарзі, а наявність пом`якшуючих покарання обставин, на які він вказує, слугувала підставою для призначення покарання у мінімальному розмірі та застосування судом ст.75 КК України.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги прокурора про визначення іспитового строку обвинуваченому у більшому розмірі тривалістю 3 роки, оскільки вказана вимога жодним чином апелянтом не мотивована, не наведено доводів чому саме визначений місцевим судом іспитовий термін буде недостатнім для досягнення мети покарання, а отже в цій частині апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.

Також, що стосується вирішення цивільного позову, колегія суддів вважає, що місцевий суд також дійшов вірного висновку, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 1190 ЦК України встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, під час судового розгляду прокурором було змінено обвинувачення, після якого ОСОБА_7 інкримінувалось виключно перевезення незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки.

Водночас після зміни обвинувачення представник потерпілого у судовому засіданні зменшив позовні вимоги з 287469,52 грн. та просив стягнути з обвинуваченого 95000 грн, оскільки до вчинення злочину причетні ще двоє осіб, однак не подавав відповідних заяв про зменшення розміру позовних вимог, що передбачено п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України та не виконував вимоги ч.5 ст.49 ЦПК України.

При цьому судом зазначено, що сума збитків для кваліфікації діяння обвинуваченого визначає лише тяжкість злочину, а фактичний розмір відшкодування за цивільним позовом вимагає окремого доказування за правилами цивільного процесу.

Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

З урахуванням наведеного суд правильно залишив позов без розгляду, оскільки ч.7 ст. 128 КПК України встановлено, що особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства і таке рішення належним чином дозволить реалізувати учасникам їхні процесуальні права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а прокурора Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури – задовольнити частково.

Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року в частині призначеного покарання — скасувати і ухвалити в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначити йому за даною статтею покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_7 , встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

В решті вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2026 року залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua