Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №522/14904/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1882/26

Номер справи місцевого суду: 522/14904/26

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника – Назарчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Білак Наталії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 04 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

21.07.2026 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725133 за ч.5 ст.122 КУпАП.

Відповідно до протоколу 09.07.2026 о 17:02 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Одесі по вулиці Канатна, 72, при повороті праворуч, на заборонений сигнал світлофору, здійснив аварійну обстановку водію автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснював проїзд перехрестя на зелений сигнал світлофору та був вимушений різко змінити швидкість і подати звуковий сигнал, чим порушив вимоги п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.122 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 04.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 445 грн., стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Білак Н.І. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 04.09.2026 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

-суд обмежився відтворенням обставин, зазначених у протоколі, та посиланням на сам протокол і невизначені пояснення учасників події;

-судом залишена без належного розгляду та оцінки письмові пояснення адвоката Білак Н.І. від 28.08.2026;

- судом не вирішено належним чином клопотання сторони захисту щодо витребування оригіналу відеозапису та проведення його експертного дослідження;

- судом не встановлено, що ОСОБА_1 розпочав проїзд перехрестя саме на заборонений сигнал світлофора;

- судом не досліджено поведінку водія «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , та її вплив на виникнення дорожньої ситуації. Зокрема зазначено, що судом не перевірено чи відповідав обраний водієм Тойота порядок руху вимогам ПДР щодо маневрування та перестроювання та чи не була зафіксована на відеозаписі зміна швидкості та/або траєкторії «Тойота» зумовлена власне дорожньою обстановкою та необхідністю подальшого перестроювання, а не діями автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ;

-істотні недоліки оформлення адмінматеріалів (протокол складено через дванадцять днів після події) та неповнота збирання доказів (відсутність відеозаписів із міських камер відеоспостереження системи «Безпечне місто», відсутність об`єктивного вимірювання швидкості руху Тойота до та після відповідного маневру, відомості про інтенсивність гальмування тощо) не отримали належної оцінки суду.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Назарчук А.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та захисника Назарчук А.В., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.

Наявні докази в матеріалах справи

За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725133 від 21.07.2026 водій ОСОБА_1 09.07.2026 о 17:02 год., керуючи автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Одесі по вулиці Канатна, 72, при повороті праворуч, на заборонений сигнал світлофору, здійснив аварійну обстановку водію автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснював проїзд перехрестя на зелений сигнал світлофору та був вимушений різко змінити швидкість і подати звуковий сигнал, чим порушив вимоги п. 8.7.3 (е) ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.122 КУпАП.

Протокол складено за відсутності ОСОБА_1 , який не з`явився за повідомленням, про що зазначено у п.18 протоколу. При цьому, матеріали містять два повідомлення про запрошення ОСОБА_1 до УПП в Одеській області на 17.07.2026 та 21.07.2026.

Матеріали справи містять пояснення ОСОБА_2 від 09.07.2026, яка якими він керував транспортним засобом «Тойота Пріус» по вулиці Канатна, його підрізав БМВ на червоний сигнал та зачепив його двері, чим зробив серйозні пошкодження та залишив місце ДТП.

За письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 10.07.2026, він 09.07.2026 біля 17:00, рухаючись по вул.Канатна, на автомобілі БМВ, НОМЕР_1 , зупинився на червоний сигнал світлофору (Канатна/Пантелеймонівся). До правої передньої двері його автомобіля підійшов невідомий чоловік, у якого була агресивна поведінка. Він не став провокувати ситуацію, зовсім не реагував та не дивився на нього, і коли ввімкнувся зелений сигнал світлофора, почав рух. Під час руху йому здалося, що він почув слабкий стук від удару рукою по його автомобілю (подумав, що цей чоловік проявив агресію та вдарив рукою чи ногою по автомобілю), та, відчувши загрозу з боку невідомого, який відверто був налаштований агресивно, він продовжив рухатись у своєму напрямку. У стані стресу в нього навіть думки не виникло, що там могла статися якась аварія. Ситуацію на світлофорі він сприйняв та розцінив, як погрозу в його сторону з боку невідомої особи, яка мала на меті пошкодити йому автомобіль та несла загрозу його здоров`ю. Тому аж на наступний день після дзвінка з патрульної поліції, йому стало відомо про ДТП. Дану пригоду розглядає як навмисне пошкодження його автомобіля, у зв`язку з тим, що невідома особа проявляла агресію та сама винна в даній ситуації. В свою чергу, він не виходив та зовсім не реагував на погрози. Просив розібратися з даною ситуацією та не вважати її такою, що він навмисно залишив місце події, а тому, що відчув загрозу в свій бік та дія в у стані стресі.

В матеріалах справи наявний оптичний диск, який містить, зокрема відеозапис з відеореєстратора, встановленого всередині салону транспортного засобу, що перебував на місці події (таксі). Зокрема, відеозаписом зафіксовано рух транспортного засобу «Toyota» по вул. Канатній у правій смузі руху та виїзд на перехрестя з вулицею М.Арнаутська на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора. У цей момент водій транспортного засобу «BMW» здійснив виїзд на вказане перехрестя з вулиці М.Арнаутської, здійснюючи маневр повороту праворуч на вулицю Канатну, в той час як інших водіїв попутних йому транспортних засобів завчасно зупинилися перед стоп-лінією на вулиці М.Арнаутській. Внаслідок вказаного виїзду на перехрестя водієм «BMW» було створено аварійну обстановку для іншого учасника дорожнього руху – водія транспортного засобу «Toyota», який з метою уникнення зіткнення застосував екстрене гальмування та подав звуковий сигнал для запобігання дорожньо-транспортній пригоді.

Також матеріали справи містять копію посвідчення водія ОСОБА_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 .

Інших доказів матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи, що наразі переглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Позиція апеляційного суду

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, частиною 5 ст.122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність зокрема за порушення правил проїзду перехресть, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.

Відповідно до п.8.7.3.е ПДР сигнали світлофора мають такі значення , зокрема - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 122 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, порушила Правила дорожнього руху, що спричинило створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення, суд першої інстанції послався на визнання ОСОБА_1 своєї провини у скоєнні правопорушення, а також на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725133 від 21.07.2026, пояснення учасників події, які є належними та допустимими доказами у розумінні ст.251 КУпАП. При цьому, не зазначення прізвищ учасників події, пояснення яких враховані судом, не впливає на правильність висновків суду, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги.

Аналізуючи відеозапис, наявний в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що транспортний засіб «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснював виїзд на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, не надав перевагу у русі транспортному засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на дозволений сигнал світлофора. Зокрема, відеозаписом зафіксовано рух транспортного засобу «Toyota» по вул. Канатній у правій смузі руху та виїзд на перехрестя з вулицею М.Арнаутська на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора. У цей момент водій транспортного засобу «BMW» здійснив виїзд на вказане перехрестя з вулиці М.Арнаутської, здійснюючи маневр повороту праворуч на вулицю Канатну, попри те, що для його напрямку руху було увімкнено забороняючий сигнал світлофора, що підтверджується зокрема діями інших водіїв попутних йому транспортних засобів, які завчасно зупинилися перед стоп-лінією на вулиці М.Арнаутській, в той час як для транспортних засобів по вул.Канатній включився спочатку жовтий сигнал світлофора, а згодом зелений. Внаслідок вказаного неправомірного виїзду на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора водієм BMW було створено аварійну обстановку для іншого учасника дорожнього руху – водія транспортного засобу «Toyota». Це змусило водія транспортного засобу «Toyota», який мав беззаперечну перевагу в русі, з метою уникнення зіткнення застосувати екстрене гальмування та подати звуковий сигнал для запобігання дорожньо-транспортній пригоді.

Судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції особисто визнав факт порушення з його боку - виїзд на перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору. Також з протоколу судового засідання Приморського районного суду м.Одеси від 04.09.2026 вбачається факт визнання ОСОБА_1 виїзду на перехрестя на червоний сигнал світлофора, у зв`язку з тим, що він поспішав. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 та виникненням аварійної обстановки знайшло своє повне підтвердження під час судового розгляду в Приморському районному суді м.Одеси та перевірена судом апеляційної інстанції.

Посилання апелянта про наявність в діях водія транспортного засобу «TOYOTA» порушень Правил дорожнього руху не можуть бути предметом розгляду в даному провадженні. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення щодо конкретної особи, складеного уповноваженою особою і направленого до суду. Тому, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені обставини справи, не заслуговують на увагу, оскільки наявні докази у матеріалах справи були предметом дослідження судом першої інстанції, яким суд надав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.

Посилання апелянта на невирішення судом заявленого клопотання щодо витребування оригіналу відеозапису та проведення його експертного дослідження не спростовує правильність висновків місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення. Більш того, матеріали справи не містять підтвердження заявлення стороною захисту клопотання про призначення відповідної експертизи.

Слід зазначити, що наявні в матеріалах справи відеозаписи узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, що мають істотне значення для розгляду справи; він є високоінформативним, об`єктивним та неупередженим. Зафіксовані обставини дозволяють повно та всебічно дослідити подію, а також деталізувати поведінку учасників події. З огляду на це, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати наявні в матеріалах справи відеозаписи неналежними чи недопустимими доказами.

Посилання захисника на відсутність у матеріалах справи відеозаписів із камер міської системи відеоспостереження «Безпечне місто» є неспроможними та жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відтак, чинне законодавство України не містить імперативної вимоги про те, що обставини створення аварійної обстановки мають підтверджуватися виключно записами з камер комунальної чи державної форм власності.

Наявний у матеріалах справи відеозапис із автомобільного відеореєстратора іншого учасника дорожнього руху (автомобіля таксі) є належним, допустимим та достовірним електронним доказом. Вказаний відеозапис є безперервним, не містить ознак монтажу чи стороннього втручання та об`єктивно, у хронологічній послідовності відтворює всю динаміку розвитку події. Зокрема, на ньому чітко зафіксовано: факт увімкнення дозволяючого (зеленого) сигналу світлофора для автомобіля Toyota, синхронну зупинку інших попутних для автомобіля BMW транспортних засобів перед стоп-лінією, що беззаперечно вказує на увімкнення забороняючого сигналу для їхнього напрямку руху та безпосередній факт ігнорування водієм BMW правил проїзду регульованих перехресть та створення ним аварійної обстановки, яка змусила водія Toyota вдатися до екстреного гальмування.

Таким чином, за наявності приватного відеозапису, який об`єктивно фіксує суттєві обставини правопорушення, та визнання факту порушення особою, яка притягається до відповідальності, відсутність дублюючого запису з інших технічних джерел (камер «Безпечне місто») не може бути підставою для скасування законного рішення суду та не нівелює доказове значення вже наявних у справі матеріалів. Захистом не надано жодних доказів, які б спростовували зафіксовані на відеореєстратор фактичні дії водія BMW.

Аналогічно не приймаються до уваги суду і посилання захисника на відсутність об`єкивного вимірювання швидкості руху Toyota до та після відповідного маневру, відомостей про інтенсивність гальмування тощо, з огляду на те, що факт різкої зміни швидкості руху автомобілем Toyota з метою уникнення зіткнення є очевидним, фізично зафіксованим на відеозапис і не потребує додаткових інженерно-технічних розрахунків.

Посилання захисника на складення протоколу через дванадцять днів після події не спростовує наявності в діях особи складу інкримінованого правопорушення.

Так, за положеннями статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення може бути складений протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи правопорушника, тобто виявлення всіх доказів, які підтверджують винуватість цієї особи. Однією з передумов для складення уповноваженою службовою особою протоколу про адміністративне правопорушення є наявність достатніх фактичних відомостей, які будуть слугувати вагомим підтвердженням для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності достатніх даних для прийняття рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій.

За протоколом подія за участю ОСОБА_1 відбулась 09.07.2026. Згідно відомостей відеозаписів, наявним з матеріалах справи ОСОБА_1 поїхав з місця події. На наступний день ОСОБА_1 надав до УПП в Одеській області власні письмові пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи фіксація відеозапису на оптичному диску була здійснена 14.07.2026, що є відповідним процесуальним етапом збору та формування матеріалів справи. В той же день (14.07.2026) на ім`я ОСОБА_1 було оформлено повідомлення про запрошення до Управління патрульної поліції в Одеській області (вих.14951/41/13/05-26) на 17.07.2026 на 09.30 год. Також матеріали справи містять повідомлення про виклик ОСОБА_1 до УПП в Одеській області на 21.07.2026 на 09.30.

Посилання захисника на неотримання вказаних повідомлень про виклик до Управління патрульної поліції також не спростовують законність складеного протоколу та не є безумовною підставою для закриття провадження у справі, оскільки складання протоколу є лише стадією фіксації правопорушення, а не вирішенням справи по суті. При цьому, право ОСОБА_1 на захист, передбачене ст.268 КУпАП, жодним чином не було обмежене чи порушене, оскільки воно повною мірою реалізовано безпосередньо під час судового розгляду справи. Неотримання викликів до органу поліції на етапі досудового оформлення матеріалів не впливає на об`єктивність встановлених судом обставин правопорушення, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

21.07.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725133 за відсутності ОСОБА_1 , про що зафіксовано у протоколі.

Аналізуючи наведене, часовий проміжок між подією та складання протоколу обумовлений необхідністю встановлення особи водія BMW, який поїхав з місця події, збирання доказів по справі, зокрема долучення відеозапису, а також викликанням особи для реалізації її права на захист.

За таких обставин, твердження апелянта про незаконні дії працівників поліції є необґрунтованими та ґрунтуються на суб`єктивній оцінці.

Сам по собі факт складання протоколу не в день вчинення порушення не спростовує наявності в діях особи складу інкримінованого правопорушення та об`єктивність наявного у справі відеодоказу.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, стороною захисту не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на сталу позицію Європейського суду з прав людини, за якою право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09.12.1994 № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27.09.2001 № 49684/99, § 2).

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня вини та в мінімальних межах санкції ч.5 ст. 122 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Білак Наталії Ігорівни – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 04 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко