Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №936/992/26 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №936/992/26

Суддя: Бисага Т. Ю.

Справа № 936/992/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участюзахисника – адвоката – Субота М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Суботи М.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять)грн 60 коп.

Відповідно до постанови та протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП № 015198, 28.06.2026 близько 11 год 50 хв на автомобільній дорозі М-06, 717 км, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення без ліцензії, отримання якої передбачене пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Указані дії кваліфіковано за частиною першою статті 164 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Субота М.І., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення адвоката Суботи М.І. який підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

При цьому за змістом ст. 252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ПП № 015198 від 28.06.2026 та фотознімками; направленням на рейдову перевірку від 19.06.2026 № ЕНР000783 видане головним спеціалістам та старшим державним інспекторам відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів; додатковими обґрунтуваннями старшого інспектора Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, з яким вбачається, що ОСОБА_1 в порушення ст.29 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.24 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» надавав послуги з перевезення сімох пасажирів на замовлення транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , без наявності ліцензії; письмовими поясненнями Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Укртрансбезпеки, до яких додано звернення громадянки ОСОБА_2 (вх. № 1848/Г/0/11-26 від 06.07.2026). Зі звернення вбачається, що перевезення за маршрутом Рим — Львів було замовлене заздалегідь як платна послуга: пошук перевізника здійснювався через Facebook-групу «Передачі (Буси) Перевезення Україна — Італія — Україна», умови погоджені з диспетчером через месенджер, попередньо узгоджено вартість — 120 євро за пасажира, 30 євро за перевезення собаки та окрему доплату за багаж, а після завершення поїздки водії вимагали і фактично отримали від пасажирів оплату готівкою в євро (загалом 290 євро), без видачі квитка, чека чи іншого розрахункового документа; відеозаписом, доданим до пояснень ОСОБА_2 , з якого вбачається, що вона перебувала як пасажир у мікроавтобусі «Mercedes-Benz Sprinter» під керуванням ОСОБА_1 , що безпосередньо підтверджує факт надання послуги з перевезення пасажирів та іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Наведеними доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, у повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Отже, при розгляді справи, наявним доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту у поданій апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Законодавцем не встановлено заборони щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки такої заборони у примітці до ст. 22 КУпАП немає.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, а також його наслідкам.

Звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення є не обов`язком, а дискреційними повноваженнями юрисдикційного органу, посадової особи, що здійснюється ними відповідно до вимог ст. 24 КУпАП на стадії розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з чим зазначений орган або посадова особа зобов`язані ретельно розглянути і проаналізувати всі сторони вчиненого порушення, оцінити обстановку його вчинення, наслідки, що настали, переконатися, що цим правопорушенням не заподіяно значної шкоди суспільству, державі або окремим громадянам. Також слід ураховувати особистість правопорушника, обставини, що обтяжують чи пом`якшують його вину, наявність інших умов, що дозволяють досягти виховної і превентивної мети усного зауваження.

Зазначені положення кореспондуються з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 17 постанови від 03.06.2005 № 8, згідно яких, суди, вирішуючи питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, повинні враховувати як вартість, так і кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ОСОБА_1 , який вперше вчинив адміністративне правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відсутність заподіяння шкоди, відсутність тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.

При цьому, у матеріалах справи відсутні дані про те, що діями ОСОБА_1 спричинено значної шкоди державним чи суспільним інтересам, і що внаслідок його дій настали будь-які негативні наслідки.

Вищенаведені обставини на переконання апеляційного суду, у даному конкретному випадку, суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 діяння, та дають підстави визнати таке діяння малозначним.

Таким чином, постанова суду від 24.06.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Суботи М.І., в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Суботи М.І. в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 13 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення й оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі щодо нього, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага

Оригінал: reyestr.court.gov.ua