Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №732/1051/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1051/26

Провадження 2/732/632/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

03 листопада 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

за участю представника відповідача – адвоката Загальця О. М. (приймав участь в режимі відеоконференції),

відповідачки – ОСОБА_1 (приймала участь у судовому засіданні 25.09.2026),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (адреса: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30А, офіс 321, код ЄДРПОУ 43950742) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» через свого представника Варшавського Костянтина Антоновича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за договором позики №77457197 від 28.09.2021 у розмірі 22872,15 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн та 381,74 грн витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 28 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір позики №77457197 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 6750,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідачка в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 22872,15 грн, з яких: 6750,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 16122,15 грн – сума заборгованості за відсотками.

04 січня 2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №025-040122, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в тому числі, і до ОСОБА_1 за договором позики №77457197 від 28.09.2021.

17 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» уклали договір факторингу №07/12/25-01, за умовами якого ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», в тому числі, і до ОСОБА_1 за договором позики №77457197 від 28.09.2021 у розмірі 22872,15 грн.

Відповідачка не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не повертає позику та не сплачує проценти за користування позикою. Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 13 липня 2026 року прийнято позов до розгляду, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з`явився, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а. с. 24).

Представник відповідачки виклав міркування щодо вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Враховуючи, що явка представника позивача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, участь сторони в судовому засіданні є її правом, а не обов`язком, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, категоричних заперечень від сторони відповідача не заявлено, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, у зв`язку з чим подане позивачем клопотання підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

16.10.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки адвоката Загальця О.М. надійшов відзив на позов, із якого убачається, що відповідачка не заперечує факт укладення між сторонами кредитного договору №77457197 від 28.09.2021, факт отримання нею кредитних коштів та неналежного виконання нею взятих на себе зобов`язань. Позовні вимоги відповідачка визнає частково, а саме в частині тіла кредиту. Водночас, відповідачка не згодна з нарахованими позивачем процентами за користування кредитом у розмірі 16122,15 грн, вважає, що умови договору позики є несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитом є явно завищеним та розрахований за період закінчення строку позики. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16, з урахуванням положень укладеного договору позики, де вказано, що строк позики становить 30 днів, представник відповідачки вказав, що саме за даний період мали бути нараховані відсотки за користування позикою. Враховуючи розмір позики – 6750,00 грн, знижену процентну ставку 0,6965%, строк позики – 30 днів, проценти за користування позиченими відповідачкою коштами мають бути у розмірі 1410,41 грн (6750.00 х 0.6965% х 30). Саме таку суму обрахованих процентів визнає відповідачка. Також представник відповідачки просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, до 2000,00 грн.

У судових засіданнях відповідачка та її представник підтримали поданий відзив та викладені у ньому доводи.

Суд, заслухавши в судовому засіданні відповідачку та її представника, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 28 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77457197 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора LR0Cko5Ek1 (а. с. 26-27).

Згідно із п. 1. договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2 договору передбачено параметри та умови позики: сума позики – 6750,00 грн. Строк позики/строк договору – 30 днів. Процентна ставка/день 1,99 % (фіксована). Дата надання позики – 28.09.2021; дата повернення позики (останній день) – 28.10.2021; знижена процентна ставка – 0,6965 % день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) – 2,70% день (не застосовується в період карантину); пеня – 2,70 % день (не застосовується в період карантину); орієнтовна реальна річна процентна ставка 906,08%; орієнтовна загальна вартість кредиту – 8160,41 грн.

Пунктом 3 договору сторонами погоджено, що позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4. договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення за залишок позики.

Згідно із п. п. 5.1., 5.2. п. 5 договору позики, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами НБУ, а також з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»),розміщених за адресою: https://mycredit/ua/ua/akcii/, та що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до Додатку №1 до договору позики № 77457197 від 28.09.2021 – Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сторони узгодили строки договору, кількість днів у розрахунковому періоді – 30 днів, загальну вартість кредиту, яка становить 8160,41 грн (а. с. 27).

Аналогічні умови викладені у паспорті споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який також підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором uU4G0QLREl (а. с. 28-29).

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua. Ці правила є невід`ємною частиною договору позики, що укладається між Товариством та позичальником.

Пунктами 6.4.- 6.5.Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики),у редакції, яка діяла на час укладення договору позики, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманої позики та сплатити проценти в строк, визначений договором позики, будь-яким доступним йому способом. У разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Пунктом 6.8. Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики),у редакції, яка діяла на час укладення договору позики, визначено, що сторони домовились, що у разі якщо після спливу строку позики позичальником не було подовжено строк користування позикою/строк такого подовження закінчився та/або автоматичне подовження строку позики припинилось (відповідно до умов розділу 7 Правил) але, при цьому, позичальник продовжує користуватися позикою (її частиною), Товариство має право нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими Правилами та договором позики. Позичальник надає свою згоду, що у період з першого дня понадстрокового користування позикою (її частиною) і до дати повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, на суму позики (її частину) нараховуються проценти у розмірі, встановленому договором позики. Сума нарахованих процентів за понадстрокове користування позикою не може перевищувати розміру суми, визначеної Законом України «Про споживче кредитування».

Пунктами 7.1.-7.5. Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) передбачено, що позичальник має право подовжити строк користування позикою (далі – пролонгація). За подовження строку користування позикою, позичальник сплачує Товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації. Умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у договорі позики, та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію. Не обмежуючи вказаного у пункті 7.2 вище Товариство на власний розсуд може застосувати до певного виду пролонгації програму лояльності та запропонувати позичальнику знижену процентну ставку для оформлення пролонгації. У будь-якому випадку, нарахування процентів та їх перерахунок здійснюється на умовах, передбачених договором позики та цими Правилами. Товариством можуть бути запропоновані як один, так і декілька варіантів подовження користування позикою. Товариство самостійно визначає, які види пролонгації доступні позичальнику та повідомляє про це позичальника в особистому кабінеті позичальника та/або будь-яким іншим доступним засобом зв`язку (телефоном, електронною поштою, тощо). Конкретні види пролонгації, що доступні позичальнику, відображаються в особистому кабінеті та не можуть бути гірше ніж встановлені в договорі позики. Позичальник має право подовжити строк користування позикою необмежену кількість разів. При кожному подовженні строку користування позикою, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на відповідну кількість календарних днів. Після кожного оформлення пролонгації, на електронну адресу позичальника, яку позичальник зазначив як контактну при реєстрації на сайті, Товариство відправляє повідомлення з інформацією про оформлену позичальником пролонгацію. Таке повідомлення містить інформацію, зокрема, щодо нового строку позики, кінцевої дати строку позики, розміру заборгованості до повернення позичальником. Крім цього, інформація щодо нової кінцевої дати строку позики та розміру заборгованості доступна позичальнику в особистому кабінеті.

Пунктами 7.9.,7.12. Правил визначено, що у випадку внесення позичальником суми грошових коштів, яка є недостатньою для повного погашення заборгованості, але є достатньою для оформлення пролонгації, ця сума направляється Товариством (на його розсуд) на таке подовження строку користування позикою задля запобігання понадстрокового користування позикою (її частиною). В такому випадку, строк подовження користування позикою залежить від розміру внесених позичальником грошових коштів та розраховується пропорційно розміру сплачених позичальником грошових коштів до розміру процентів за один день користування позикою, визначеного відповідно до договору позики та цих Правил. Інформація щодо нової кінцевої дати строку позики доступна позичальнику в особистому кабінеті.

З метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі – автопролонгація). Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику (п.7.12. – 7.16. Правил).

З довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000150900/ТНПП від 15.04.2026 убачається, що Товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата – 28.09.2021; номер платежу 58f04c07-ca42-410a-ab1e-8647d81b5845; сума – 6750,00 грн; отримувач – Ковальська Ірина, ЕПЗ № НОМЕР_2 (а. с. 61).

Суд звертає увагу, що платіжна картка № НОМЕР_2 співпадає з реквізитами, визначеними відповідачкою під час укладення договору. При цьому відповідачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував ненадходження кредитних коштів на її рахунок або використання зазначеної платіжної картки іншою особою.

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Відповідачка, всупереч умовам договору позики, взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, допустивши порушення умов договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка згідно розрахунку первісного кредитора, становить 22872,15 грн (а. с. 31-36).

З розрахунку заборгованості також убачається, що відповідачкою були здійснені платежі в рахунок погашення заборгованості за відсотками у загальному розмірі 3729,94 грн, що свідчить про її дії, спрямовані на виконання умов договору, а отже, і на визнання нею факту укладення кредитного договору.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у які вказано про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

04 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Сіроко Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу №025-040122, за умовами якого до ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а. с. 62-68).

Згідно із п.1.1. договору факторингу, за цим договором клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, в передбачений цим договором спосіб.

Копією платіжної інструкції №563 від 29.09.2022 підтверджується сплата ТОВ «Сіроко Фінанс» Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» фінансування (ціну придбання), яка визначена умовами договору факторингу (а. с. 69).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №10/06/22 до договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022 ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики №77457197 від 28.09.2021 на загальну суму 22872,15 грн, з яких: 6750,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 16122,16 грн – сума заборгованості за відсотками (а. с.72).

17 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» (Фактор) укладено договір факторингу №17/12/25-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №77457197 від 28.09.2021 (а. с. 74-81).

Згідно із п.2.1. договору факторингу, за цим договором клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та надає за плату клієнту фінансування (ціну договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.

Копією платіжної інструкції №14 від 17.12.2025 підтверджується факт сплати позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» фінансування (ціну придбання), яка визначена умовами договору факторингу (а. с. 88).

Відповідно до Реєстру прав вимог №17/12/25 від 17.12.2025 до договору факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики №77457197 від 28.09.2021 на загальну суму 22872,15 грн, з яких: 6750,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 16122,16 грн – сума заборгованості за відсотками (а. с. 93).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Набуття права вимоги позивачем до відповідачки ОСОБА_1 підтверджується відповідними Реєстрами прав вимог, що є додатками до договорів факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 та № 17/12/25-01 від 17.12.2025.

Факт прострочення відповідачкою сплати заборгованості за наведеним договором позики не спростовано, доказів оплати відповідачкою заборгованості суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору позики №77457197 від 28.09.2021 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідачки перед первісним кредитором щодо повернення позики) та/або договорів факторингу №025-040122 від 04.01.2022 та №17/12/25-01 від 17.12.2025 (на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним договором позики) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Враховуючи, що відповідачкою були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за договором позики №77457197 від 28.09.2021, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6750,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в сумі 16122,15 грн та поданих відповідачкою заперечень щодо її розміру, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі №263/16688/17 (провадження № 61-16584св19).

Як убачається з договору позики №77457197 від 28.09.2021, під час його укладення сторонами договору досягнуто домовленості щодо такої істотної умови кредитного договору, як строк позики, а саме 30 днів, та визначено дату повернення позики – 28.10.2021.

Водночас, із п.5.2. договору позики убачається, що підписанням цього договору позичальник підтвердила, що до моменту підписання договору вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі.

Як вже зазначалося судом, вказаними Правилами чітко передбачено можливість та механізм продовження строку дії договору (пролонгації), а також автоматичного продовження строку (автопролонгації) на випадок невиконання позичальником зобов`язань у первісний строк за умови виконання певних дій або настання визначених обставин.

Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачкою було укладено договір позики, умовами якого початково було передбачено строк кредитування (позики) тривалістю 30 днів. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що у подальшому між сторонами неодноразово відбувалася як погоджена пролонгація договору, так і автоматичне продовження його дії (автопролонгація) на підставі відповідних пунктів Правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору позики.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сама по собі вказівка у договорі на строк його дії (30 днів) за наявності погодженого сторонами механізму пролонгації та автопролонгації, за відсутності факту повного погашення заборгованості, не припиняє дію самого договору та не звільняє боржника від обов`язку повернути кошти й сплатити передбачені договором платежі за весь фактичний час користування позикою.

Як убачається з розрахунку заборгованості, для продовження строку користування позикою, відповідачкою неодноразово сплачувалися Товариству проценти на умовах, обраних останньою для здійснення певного виду пролонгації. Факт здійснення відповідачкою платежів на виконання умов пролонгації, свідчить про її повну обізнаність, згоду з такими умовами продовженням строку дії кредитування та визнання нею обов`язку зі сплати відсотків за весь фактичний час користування позикою.

Твердження сторони відповідача про те, що відсотки мають нараховуватися виключно протягом 30 днів (строку, на який початково укладався договір), повністю суперечать погодженим сторонами умовам пролонгації та автопролонгації, на підставі яких правомірно продовжувався строк дії договору на новий період. Відповідачка своїми діями (сплатою суми відсотків за пролонгацію) підтверджувала дію договору після спливу строку його дії, визначеного умовами договору, її теперішні твердження про обмеження договору лише цим строком є суперечливими та спрямованими на ухилення від виконання зобов`язань.

Оскільки строк дії договору був продовжений у встановленому та погодженому сторонами договору порядку, нарахування відсотків за цей період є правомірним.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє зазначені заперечення відповідачки як безпідставні та такі, що спростовуються наявними у справі доказами і чинним законодавством України, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками у сумі 16122,15 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2082 від 10.06.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову – на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками через ТОВ «Дірект Технолоджі» у сумі 381,74 грн. суд зазначає таке.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження розміру витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, надано договір № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30.10.2025, укладеного між ТОВ «Дірект Технолоджі» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» (а.с.120-126), додаток №3 від 28.01.2026 до договору № ДТ-СК-30102025 від 28 січня 2026 року (а.с.127), акт надання послуг №193 від 25.05.2026, з яких вбачається, що ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» отримало від ТОВ «Дірект Технолоджі» послуги, а саме: друк пакету документів до суду – 207,63 грн; конвертування, організація поштової доставки, за комплект – 4,87 грн, підготовка поштових документів, за комплект – 4,79 грн, обробка бази, за комплект – 4,95 грн, поштові витрати (послуги УП) -159,50 грн. Всього 381,74 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід також стягнути витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів ТОВ «Дірект Технолоджі» на адресу відповідачки, у розмірі 381,74 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть підтверджуватися сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладений між ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем (а. с. 112-114), Додаток №1 до вказаного договору (прайс-лист) (а. с. 116), свідоцтво про право на заняття Богомоловим В.В. адвокатською діяльністю серії ЗП001256 (а. с. 115), заявка про надання правової допомоги №221 від 01.05.2026 (а. с. 117), витяг з Акту про надання юридичної допомоги №221 від 01.05.2026, згідно якого вартість наданих послуг складає 12000,00 грн (а. с. 118) та платіжну інструкцію №1468 від 18.05.2026 (а. с. 119).

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, наданих послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом із тим відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово висновував, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права змінювати розмір гонорару та втручатися у правовідносини адвоката і його клієнта. Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати фактично понесені або мають бути понесені, чи була їх сума обґрунтованою, необхідною та розумною щодо іншої сторони спору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 звернула увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінювати їх реальність, необхідність, розумність і пропорційність до предмета спору та з урахуванням конкретних обставин справи може обмежити розмір відшкодування судових витрат з огляду на розумну потребу таких витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 також наголошено на необхідності розмежування втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення розміру гонорару і вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами спору. Суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати, зокрема, їх реальність, необхідність, розумність, пропорційність, співвідношення із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на виконання відповідних робіт.

Отже, суд не змінює розмір гонорару, погоджений між адвокатом та клієнтом, і не втручається у їхні договірні правовідносини. Водночас, при вирішенні питання про те, яка саме сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає покладенню на відповідача як на сторону, не на користь якої ухвалюється рішення, суд зобов`язаний оцінити ці витрати на предмет їх реальності, необхідності, розумності та пропорційності до предмета спору.

Суд вирішує не питання зміни розміру гонорару адвоката, визначеного договором між позивачем та адвокатом, а питання розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України.

Оцінюючи розумність, необхідність та пропорційність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є малозначною справою незначної складності, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження. Спір належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, щодо яких існує стала судова практика. Матеріали справи не містять значної кількості доказів, що потребували б тривалого збирання, опрацювання чи складного правового аналізу.

Суд також враховує, що фактично надана правнича допомога у цій справі стосувалася аналізу матеріалів, складання позовної заяви, формування додатків та подання позову. При цьому правовий аналіз обставин справи та надання правових рекомендацій у значній мірі охоплюється роботою зі складання позовної заяви, а формування додатків та подання позову мають переважно технічний характер і не потребують значних витрат професійного часу адвоката у справі такої категорії.

За таких обставин наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідачку. Суд вважає, що покладення на відповідачку всієї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не відповідало б критеріям розумності, необхідності та пропорційності до предмета спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та ціни позову.

З урахуванням заперечень сторони відповідача, конкретних обставин справи, її незначної складності, типового характеру спору, обсягу виконаної адвокатом роботи, розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, заявленим клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте заявлені витрати в розмірі 12000,00 грн є явно неспівмірними, і є доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача 4000,00 грн, зменшивши заявлену суму до стягнення.

Керуючись статями 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за договором позики №77457197 від 28 вересня 2021 року у розмірі 22872,15 грн, з яких: 6750,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 16122,15 грн – сума заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381,74 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений і підписаний 04.11.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (адреса: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30А, офіс 321, код ЄДРПОУ 43950742).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко