Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №688/4781/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4781/26

№ 1-кп/688/355/26

Вирок

Іменем України

04 листопада 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка кримінальне провадження № 12026244000000969 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шепетівка Хмельницької області, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, неодруженої, непрацюючої, не судимої в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена ОСОБА_5

11 серпня 2026 року близько 23 год 00 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , вступила у словесний конфлікт зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 , який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

Під час вказаного конфлікту, у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдала потерпілому ОСОБА_4 один удар вістрям леза кухонного ножа в ділянку спини зліва.

Внаслідок указаних умисних злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_4 , який відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особою, яка постраждала від домашнього насильства, заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення грудної клітки зліва із лівобічним пневмотораксом, що супроводжувалося зміщенням органів середостіння вправо та підшкірною емфіземою лівої половини грудної клітки, які за своїм характером відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

2. Позиція сторони захисту.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, кваліфікації своїх дій та доказів винуватості не оспорювала. Дала суду показання, що 11.08.2026 під час спільного вживання алкогольних напоїв між нею та її співмешканцем ОСОБА_4 виник словесний конфлікт. Під час сварки, реагуючи на ляпас потерпілого, вона відштовхнула його від себе, після чого взяла кухонний ніж, який знаходився поруч на грубці, та завдала потерпілому один удар лезом ножа в ділянку лівої частини спини. Усвідомивши наслідки своїх дій, вона відразу надала потерпілому першу медичну допомогу: приклала до рани рушник та викликала швидку допомогу. Після госпіталізації потерпілого вона відвідувала його в лікарні та просила вибачення. Після виписки потерпілий повернувся до неї, вони помирилися та продовжили спільно проживати. У вчиненому щиро розкаялася, шкодує про вчинене, просила у потерпілого вибачення.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 дав показання, що з 2025 року проживає однієї сім`єю з ОСОБА_5 11.08.2026 під час спільного вживання алкогольних напоїв між ними виник побутовий конфлікт. Під час сварки, у відповідь на його ляпас, співмешканка відштовхнула його. Після цього він відчув різкий біль у спині, в ділянці лівої лопатки. Згодом побачив кров. Після чого обвинувачена розрізала кофту, в якій він був, приклала до рани рушник та викликала швидку допомогу. В лікарні він перебував 6 днів, після виписки повернувся до співмешканки. Обвинувачена постійно відвідувала його в лікарні та просила вибачення. Вказав, що будь-яких претензій до неї він не має, вони примирилися, проживають разом, раніше таких ситуацій не виникало, його стан здоров`я повністю відновлений, а тому просив суворо її не карати.

Відповідно до висновку експерта № 209 від 15.09.2026 у ОСОБА_4 виявлено проникаюче поранення грудної клітки зліва із лівобічним пневмотораксом, що супроводжувалося зміщенням органів середостіння вправо та підшкірною емфіземою лівої половини грудної клітки, які за своїм характером відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Дане тілесне ушкодження утворилося від, щонайменше, однієї травмуючої дії гострого колюче-ріжучого предмета, могло утворитися в строк та при обставинах вказаних в постанові слідчого про призначення експертизи.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_5 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності її позиції немає; учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового слідства кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

4. Відомості, які характеризують особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

ОСОБА_5 не судима в силу ст. 89 КК України, не працює, неодружена, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра, в органі пробації не перебуває, має неповнолітню дитину, яка проживає з батьком за кордоном, проживає однією сім`єю з потерпілим без шлюбу.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, яке виявляється в тому, що обвинувачена визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягає в тому, що під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, обвинувачена послідовно визнавала свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, добровільно та послідовно розповідала про фактичні обставини вчиненого діяння, не ухилялася від вчинення процесуальних дій, брала участь у слідчому експерименті.

Обставинами, які обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних або близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

З досудової доповіді вбачається, що ОСОБА_5 має високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення та високий ризик небезпеки для суспільства, що обґрунтовує висновок пробації про неможливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства. У досудовій доповіді зазначено, що підставою для такого висновку є витяг з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення.

Разом з тим, такий висновок органу пробації спростовано під час судового розгляду, в т.ч. шляхом допиту потерпілого та дослідження матеріалів кримінального провадження щодо відомостей, які характеризують особу обвинуваченої.

Так, суд встановив, що обвинувачена не судима відповідно до ст. 89 КК України, не агресивна, спокійна, стримана, соціальні зв`язки підтримує, вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, щиро розкаялася, засуджує свою протиправну поведінку, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення.

Також суд встановив, що обвинувачена стала на свій захист після нанесеного їй удару потерпілим, за показаннями якого саме він спровокував вчинення обвинуваченою протиправних дій щодо нього. Після отриманої травми потерпілий відновився, на даний час працює, тяжких наслідків для його здоров`я не настало.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно вимог п. 1, 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Частиною другою ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд, керуючись принципами справедливості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України враховує, що вчинене діяння є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.

Обвинувачена вчинила тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, наслідком якого стало заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Вчинення такого діяння у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, з якою вона перебуває у близьких відносинах, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та підлягає врахуванню при призначенні покарання.

Суд зазначає, що позиція потерпілого щодо призначення обвинуваченій виду та розміру покарання, не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, однак враховується судом при призначенні винній особі покарання.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер та спосіб вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка щиро кається у вчиненому, проявила готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяла у майбутньому нічого протиправного не вчиняти, її поведінку після вчинення злочину, що вона не залишила потерпілого в небезпеці, а вжила заходів з надання невідкладної медичної допомоги та викликала швидку допомогу, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, думку потерпілого, який пробачив обвинувачену, примирився з нею та продовжує проживати з нею, відсутність тяжких наслідків для здоров`я потерпілого, суд дійшов висновку, що наведені обставини у їх сукупності діють підстави вважати, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а тому їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням. При звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинувачену, відповідно до ст. 76 КК України, такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та на переконання суду повністю відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу винної.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, скасувати.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Відповідно до Типової програми для кривдників, що затверджена 01.10.2018 наказом Міністерства соціальної політики України № 1434, передбачено комплекс заходів за результатами оцінки ризиків, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника; формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їхніх наслідків, до виконання батьківських обов`язків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків. Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах тендерної рівності, взаєморозуміння:, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

Із врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, на ОСОБА_5 слід покласти обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, та направити її для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, що створить додатковий механізм корекції поведінки та профілактики повторного насильства.

Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту від 12.10.2026 припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали, тобто 13.12.2026.

Керуючись ст. 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Згідно зі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити їй іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки 6 (шість) місяців та покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України (періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою).

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці та покласти на неї обов`язок пройти цю програму.

Контроль за виконанням ОСОБА_5 програми для кривдників покласти на Ленковецьку сільську раду (відповідний структурний підрозділ з питань попередження домашнього насильства).

Ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту від 12.10.2026 припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали, тобто 13.12.2026.

Речові докази: ніж кухонний, кофту чорного кольору, футболку чорного кольору, куртку сірого кольору, рушник бежевого кольору, змиви плями бурого кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області – знищити; копію картки виклику та виїзду екстреної медичної допомоги на 2 арк., копію додатка до картки виїзду екстреної медичної допомоги на 1 арк., копію відмови ОСОБА_4 від госпіталізації, а також аудіо запис повідомлення до центральної оперативної диспетчерської про виклик бригади екстреної медичної допомоги 12.08.2026 на лінію «103» для надання медичної допомоги потерпілому, скопійовану на диск формату CD-R, диск формату CD-R із аудіо записом повідомлення, що надійшло на спецлінію «102» в Хмельницькій області (електронна картка «102» № 299788235), що зберігаються в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.08.2026, скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_6