Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №607/21497/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи, що виникають із сімейних правовідносин, з них:

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №607/21497/26

Суддя: Позняк В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2026 Справа №607/21497/26 Провадження №2-о/607/540/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника заявника – Костишина В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту спільного проживання, -

В С Т А Н О В И В :

02.10.2026 заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Костишин В.М., звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_2 — ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. На момент смерті чоловіка заявниці вони були зареєстровані та спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка заявниця змінила місце проживання і на даний час та на момент звернення до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 06.08.2026 заявниця звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 961170816670 від 12.08.2026 року заявниці було відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Підставою для відмови стала відсутність документа, який орган ПФУ визнав би належним підтвердженням спільного проживання на момент смерті з померлим годувальником. Подану заявницею довідку №59 ДП «ФАВОРИТ-1» ПП «ДРУЖБА СЕРВІС ЖИТЛО 1» орган ПФУ не прийняв як належний документ. Причиною неможливості реалізації заявницею права на пенсійне забезпечення є не відсутність фактичного спільного проживання з чоловіком, а неможливість підтвердити цей юридичний факт документом тієї форми та походження, який визнається органом ПФУ. Отримати в органі місцевого самоврядування документ про спільне проживання станом на 19.02.2002 року, тобто на день смерті чоловіка заявниця об`єктивно не може. З цих підстав просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді від 06.10.2026 відкрито окреме провадження у вказаній цивільній справі.

В судовому засіданні представник заявника підтримав заявлені вимоги повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, попередньо подавши заперечення щодо заяви про встановлення факту спільного проживання, вказуючи на те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту їй необхідно для подальшого звернення до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії. Отже, встановлення даного факту пов`язане з вирішенням спору про право, а, саме, права на пенсію. У зв`язку з цим вважає, що заява про встановлення факту повинна бути залишена без розгляду. Розгляд справи просить здійснювати без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.01.1977, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 29.01.1977 Почапинською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 у віці 46 роки, про що 19.02.2002 Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області зроблено актовий запис № 268, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

З копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, встановлено, що ОСОБА_3 з 05.03.1988 по 05.01.2018 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 08.04.2019 по 30.06.2020 – за адресою: АДРЕСА_3 , з 30.06.2020 – за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки № 59, виданої 26.05.2026 ДП «Фаворит-1» ПП «Дружба Сервіс Житло 1», ОСОБА_1 , 1958 року народження, яка проживала в АДРЕСА_1 , була зареєстрована і проживала разом з чоловіком з 05.03.1988 і знята з реєстрації 05.01.2018, а ОСОБА_2 , 1956 року народження, - чоловік – помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дійсно був зареєстрований по вищевказаній адресі з 05.03.1988 і знятий з реєстрації 27.03.2002 в зв`язку зі смертю.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 961170816670 від 12.08.2026, відмовлено ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області щодо проведення перерахунку пенсії – перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за заявою від 06.08.2026 у зв`язку з тим, що довідка № 59 видана приватним підприємством, а не органом місцевого самоврядування.

Листом Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради №1157/2803 від 20.08.2026 повідомлено, що згідно реєстру Тернопільської міської територіальної громади та картотеки, переданої Тернопільським МВ УДМС України в Тернопільській області, за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та за період виконання відділом повноважень з 04.04.2016 по 19.08.2026, інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 19.02.2002 року за адресою: АДРЕСА_1 , в Реєстрі Тернопільської міської територіальної громади відсутня.

За вказаних вище обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14–567 цс 18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Щодо спору про право, то суд такого в ході розгляду поданої ОСОБА_1 заяви не встановив.

Відповідно до пунктів, 3, 13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за № 135/13402, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються, зокрема, документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника. За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Звернувшись з заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, ОСОБА_1 отримала рішення про відмову у зв`язку з тим, що довідка № 59 видана приватним підприємством, а не органом місцевого самоврядування.

Водночас, викладені ОСОБА_1 доводи знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, зокрема з довідки № 59, виданої 26.05.2026 ДП «Фаворит-1» ПП «Дружба Сервіс Житло 1» встановлено, що заявниця перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та спільно проживала з ним з 05.03.1988 та до дня смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказане також підтверджується копією паспорта заявниці, в якому містяться відмітки про зареєстроване місце проживання.

Водночас, отримати інформацію від органу місцевого самоврядування про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо, оскільки така інформація станом на 19.02.2002 відсутня, що підтверджується повідомленням Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради.

Таким чином, факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів.

Метою встановлення вказаного факту є необхідність реалізації права на оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, тому такий факт породжує юридичні наслідки.

З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність спору про право у виниклих правовідносинах та те, що виникнення права на оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника залежить від доведення факту спільного проживання заявниці зі померлим годувальником ОСОБА_2 до дня його смерті, суд доходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Щодо заперечень у справі, поданих представником Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то суд зазначає наступне.

В ході розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання не було встановлено спору про право, оскільки судом не вирішується питання призначення чи відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відсутність відомостей від органу місцевого самоврядування про реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 станом на 19.02.2002, не є спором про право, а потребує встановлення цього факту судом на підставі інших доказів.

Враховуючи те, що у зв`язку із неможливістю отримання заявником у позасудовому порядку належного документа, який би підтверджував факт реєстрації її місця проживання разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця не може реалізувати свої пенсійні права, зокрема – підтвердити факт їх спільного проживання на день смерті чоловіка, що дає право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, тому, з метою недопущення порушення прав заявника, реалізація яких залежить від доведеності факту спільного проживання, суд доходить переконання про необхідність встановлення цього факту судом.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухвалені судом рішення у справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76–78, 258–268, 273, 293, 315, 319, 352–355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Реквізити учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ – 14035769.

Головуючий суддя В. М. Позняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua