Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №490/6620/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №490/6620/26

Суддя: Медюк С. О.

490/6620/26 29.10.2026

нп 1-кп/490/1117/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6620/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026152020000832 від 01 липня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Крива Балка Миколаївського району Миколаївської області, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, одружений, офіційно не працює, пенсіонер, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2026 року близько о 10 годині 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21112" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у світлий час доби, по сухій, чистій, проїжджій частині по вулиці Маріупольська в бік вул.Павла Скоропадського зі сторони вул.Марка Кропивницького в місті Миколаєві Миколаївської області.

У цей час, пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переходила проїзну частину вул.Маріупольської на перехресті із вул.Шевченка, зі сторони вул.Соборної у напрямку вул.Шнеєрсона в м.Миколаєві, в межах пішохідного переходу, зазначеного дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 ПДР України, справа наліво.

Так, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21112" реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався в обраному напрямку та при наближенні до вказаного пішохідного переходу, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, усвідомлюючи, що повинен беззастережно виконувати вимоги ПДР України та маючи можливість їх виконувати, грубо порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 12.3, 18.1 ПДР України:

"Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

– 2.3 б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування ним у дорозі";

– 12.3. "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди";

– 18.1. "Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека".

В результаті злочинних порушень вказаних правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, водій автомобіля марки "ВАЗ 21112" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , в межах пішохідного переходу по вул.Маріупольській в районі перехрестя з вул.Шевченка в м.Миколаєві, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину вул.Маріупольської в м.Миколаєві, справа наліво по відношенню до руху водія ОСОБА_3 ..

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому зовнішнього виростка великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелому голівки малогомілкової кістки, гематоми лівої гомілки, забою, садна правого ліктьового суглобу, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Злочинні порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів: п.2.3 "б", 12.3, 18.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю та суду пояснив, що 27.06.2026 року близько 10:00 години йому зателефонувала племінниця, яка приїхала з Польщі, та попросила допомогти перевезти її речі, на що він погодився. Він сів до свого автомобіля марки "ВАЗ 21112" реєстраційний номер НОМЕР_1 та почав рухатись на невеликій швидкості. Рухаючись по проїжджій частині вул.Маріупольська зі сторони вул.Марка Кропивницького у напрямку вул.Шевченка в місті Миколаєві, побачив поліцейську машину, яка їхала попереду нього та проїжджаючи перехрестя з вул.Шевченка прискорилась та поїхала далі. Проїжджаючи перехрестя з вул.Шевченка, він відчував удар з правої сторони своєї машини в районі дзеркала заднього виду, після чого одразу ж зупинився. Він вийшов з машини та побачив, що позаду автомобіля на дорозі сидить потерпіла ОСОБА_6 .. Потім підійшли якісь люди та викликали карету швидкої медичної допомоги, яка приїхала на місце приблизно через 3 хвилини та забрала потерпілу до лікарні. Через два дні співробітники поліції повідомили йому про те, що він збив потерпілу, яка в цей час переходила проїжджу частину та вказане було зафіксовано на відеозаписі, яке він переглянув. У вчиненому щиро кається, дуже сильно шкодує за свій вчинок та вибачився перед потерпілою. Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної та матеріальної шкоди визнав повністю.

З висновку судово-медичної експертизи №448 (експертиза почата: 13.07.2026 р., експертиза закінчена: 17.07.2026 р.) вбачається, що у ОСОБА_6 , 1938 року народження, мають місце тілесні пошкодження у вигляді багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому, зовнішнього виростка великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелому голівки малогомілкової кістки, гематоми лівої гомілки, забою, садна правого ліктьового суглобу. Дані тілесні пошкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові – 27.06.2026 року, в умовах ДТП (при зіткненні пішоходу та автотранспортного засобу), не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Так, як обвинувачений ОСОБА_3 визнав фактичні обставини справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати "вагомий внесок" кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

Згідно роз`яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (із змінами) "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України враховує, що він вчинив нетяжкий злочин, його особу, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, пенсіонер, є особою з інвалідністю 2 групи, за місцем проживання характеризується посередньо, за даними КНП "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я" Миколаївської обласної ради за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, на лікуванні не перебував та не перебуває, як обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді, складеної Центральним районним відділом філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, що вказує на усвідомлення ним протиправності своїх дій та бажання стати на шлях виправлення, суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання в мінімальних межах санкції ч.1 ст.286 КК України, а саме у виді штрафу, як того просив прокурор, що буде відповідати принципам розумності та справедливості і буде достатнім видом покарання для усвідомлення обвинуваченим протиправності своїх дій та попередження вчинення нових злочинів.

Як зазначено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (із змінами) "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Додаткове покарання, передбачене як обов`язкове ст.286 КК України, суд може не призначати за наявності декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.

При визначенні обвинуваченому додаткового покарання, суд враховує вказані вище обставини, що враховувались при призначенні основного покарання, та вважає, що в даному випадку достатнім та необхідним буде визначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

По даному кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_6 подано позовну заяву, в якій просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду в сумі 50000 гривень та моральну шкоду в сумі 300000 гривень.

В обґрунтування поданої позовної заяви потерпілою зазначено, що у зв`язку з лікуванням нею були понесені витрати на придбання лікарських засобів, медичних виробів, оплату медичних послуг та реабілітаційних заходів, що підтверджується відповідними письмовими доказами, які частково додаються до позову, так як багато чеків не збереглося. На сьогоднішній день сума невідшкодованого матеріального збитку становить 50000 гривень, що складаються зі сплачених коштів на лікування. Крім того, отримані травми призвели до тривалого лікування, значних фізичних страждань, обмеження рухливості та втрати можливості вести звичний спосіб життя. Через поважний вік потерпіла особливо тяжко перенесла отримані ушкодження, тривалий час була позбавлена можливості самостійно пересуватися, потребувала сторонньої допомоги у побуті, зазнала тривалого фізичного болю та моральних переживань, пов`язаних із погіршенням стану здоров`я, страхом пересування вулицями та невпевненістю у можливості повного відновлення. Враховуючи обставини події, оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 300000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 позовну заяву потерпілої ОСОБА_6 визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали, якими обґрунтовується позовна заява потерпілої, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясувавши характер позовних вимог, суд приходить до такого висновку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до приписів статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, потерпіла ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв`язку із чим остання проходила лікування.

На підтвердження понесених витрат потерпілою надані копії чеків на загальну суму 5756,34 грн, а саме: від 02.07.2026 року на суму – 488,04 грн, від 25.07.2026 року на суму – 2599 грн, від 01.07.2026 року на суму – 170,30 грн, від 10.07.2026 року на суму – 2499 грн. Тобто, загальна сума понесених витрат потерпілою на придбання ліків та медичних виробів складає 5756,34 грн.

Враховуючи суму підтверджених витрат, понесених потерпілою ОСОБА_6 , суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на придбання ліків та медичних виробів, підлягає частковому задоволенню у межах позовної заяви на загальну суму 5756,34 грн.

Щодо вирішення питання про відшкодування потерпілій ОСОБА_6 моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з обвинуваченого на користь потерпілого, суд, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості і враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) потерпілого, характер немайнової шкоди (його тривалість, можливості відновлення), а також стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, матеріальне становище обвинуваченого.

Суд враховує те, що визначаючи розмір відшкодування, має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи (ВП/ВС у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020). При визначенні розміру завданої потерпілому моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим відносно нього, суд враховує характер і обсяг душевних страждань, яких потерпілий зазнав, поведінку обвинуваченого в момент скоєння кримінального правопорушення та його поведінку в подальшому, а також суд враховує, що потерпілий на обґрунтування завданої моральної шкоди вказує, що внаслідок заподіяння ушкоджень він був позбавлений можливості нормального життя, суд вважає що моральна шкода, яка буде стягнута з обвинуваченого за вироком суду на користь потерпілого, в повній мірі компенсує йому перенесені душевні страждання та душевний біль.

Вирішуючи заявлену позовну заяву про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 300000 гривень, суд зазначає, що з врахуванням глибини моральних страждань потерпілої та з врахуванням доведеності, відповідно до ст.1167 ЦК України, позов підлягає частковому задоволенню.

У даному випадку, на переконання суду, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 гривень буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 10.07.2026 року №СЕ-19/115-26/10092-ІТ, від 14.07.2026 року №СЕ-19/115-26/10098-ІТ, від 16.07.2026 року №СЕ-19/115-26/10476-ІТ) на загальну суму 9627 (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) грн 20 к..

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5756 /п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість/ гривень 34 к. та моральної шкоди 10 000 /десять тисяч/ гривень 00 к..

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 10.07.2026 року №СЕ-19/115-26/10092-ІТ, від 14.07.2026 року №СЕ-19/115-26/10098-ІТ, від 16.07.2026 року №СЕ-19/115-26/10476-ІТ) на загальну суму 9627 (дев`ять тисяч шістсот двадцять сім) грн 20 к..

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.07.2026 року на майно, яке вилучене 27.06.2026 року в ході проведення огляду місця події, а саме: автомобіль "ВАЗ 21112" реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Речовий доказ:

– автомобіль "ВАЗ 21112" реєстраційний номер НОМЕР_2 – повернути за належністю.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua