Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №489/1414/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/1414/26

Провадження № 2/489/1437/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Заливчого Я.В. звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_3 . З метою оформлення спадщини позивач звернувся до ПН ММНО Нікітіна Р.В., проте йому було роз`яснено, що ним пропущений встановлений законодавством шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач вказує на те, що причини пропуску ним такого строку є поважними. Так, в липні 2022 року ОСОБА_1 виїхав за кордон і з того часу до України не повертався, знаходиться та працює в Республіці Польща до теперішнього часу. Повернутись на територію України не має можливості, оскільки відповідно до умов контракту повинен перебувати на роботі.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в 3 місяці після набрання даним рішення суду законної сили.

Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; витребувано у ПН ММНО Нікітіна Р.В. витяг зі спадкового реєстру стосовно заведення/не заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витяг зі спадкового реєстру стосовно залишення або не залишення нею заповіту на випадок своєї смерті.

Витребувані відомості надійшли на адресу суду 19.03.2026.

Згідно отриманої від ПН ММНО Нікітіна Р.В. інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 16.03.2026 встановлено, що ОСОБА_3 03.03.2015 склала заповіт, статус – чинний, який зберігається у Любомирівськиій сільській раді Снігурівського району Миколаївської області.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2026 витребувано у Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (її правонаступника) копію заповіту від 03.03.2015, номер в реєстрі нотаріальних дій 2, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та посвідчений Любомирівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області.

Відповіді на ухвалу суду про витребування доказів отримано не було.

Ухвалою суду від 27.05.2026 у Державного нотаріального архіву Миколаївської області витребувано копію заповіту від 03.03.2015, номер в реєстрі нотаріальних дій 2, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та посвідчений Любомирівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області.

Згідно відповіді Державного нотаріального архіву Миколаївської області від 09.06.2026 № 579/01-21-2 витребувані документи на зберігання до нього не передавалися.

Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.07.2026 витребувано у Любомирівського старостинського округу з центром в селищі Любомирівка Шевченківської ТГ Миколаївської області копію заповіту від 03.03.2015, номер в реєстрі нотаріальних дій 2, складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та посвідчений Любомирівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області.

Витребувані відомості надійшли на адресу суду 22.07.2026. Згідно копії заповіту, наданого на запит суду, ОСОБА_3 заповідала належну їй на праві власності земельну ділянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У відповідності до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25.08.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою від 28.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Заливчий Я.В. в судове засідання не з`явились, повідомлені судом про розгляд справи належним чином.

Представник відповідача Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, від нього 27.02.2026 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 його матір`ю є ОСОБА_3 (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (а.с. 3). Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді належної їй на праві власності будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що причини пропуску ним такого строку є поважними. Оскільки, в липні 2022 року ОСОБА_1 виїхав за кордон і з того часу до України не повертався, знаходиться та працює в Республіці Польща до теперішнього часу. Повернутись на територію України не має можливості, оскільки відповідно до умов контракту повинен перебувати на роботі.

21.11.2025 ПН ММНО Нікітіним Р.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , оскільки нотаріусом було виявлено порушення строків для прийняття спадщини спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).

Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статей 1220-1222, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до пп. 1.1-1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. У разі неможливості пред`явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в реєстрі нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно із статтями 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

Відповідно до статті 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила цієї норми застосовуються, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини суд визнав поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Закон не містить переліку таких причин, тому обставини, на які посилається позивач, оцінюються судом з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та наданих ними доказів.

Окрім спеціальних норм спадкового права, які регулюють питання строку для прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК), при вирішенні справ цієї категорії суд також має враховувати загальні засади цивільного судочинства та європейські стандарти щодо захисту права власності, в тому числі принцип пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства, дотримання якого є необхідним за положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, запроваджене статтею 8 Конституції України та статтею 10 ЦПК України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Умовою реалізації та інструментом принципу верховенства права є принцип «пропорційності».

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (наприклад, рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини», пункт 60, та рішення від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 47).

Соціальна потреба визначається, зокрема, метою законодавчого врегулювання того чи іншого питання.

Необхідність встановлення певних строків на прийняття спадщини обумовлена інтересами цивільного обігу в цілому, маючи на меті якнайшвидше усунення стану правової невизначеності, яка виникає в разі смерті спадкодавця, та забезпечення певних гарантій особам, права яких є похідними від поведінки спадкоємців попередньої черги.

Отже, в даній справі суд має визначити, чи відповідає цій меті, а також принципу справедливості та інтересам суспільства позбавлення позивача прав на спадкове майно.

Проте, таке втручання у право власності (законне сподівання, очікування) позивача не в повній мірі відповідає законній меті встановлення строків у спадковому праві, не вирішує нагальні соціальні потреби, а тому не може вважатись пропорційним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ним було пропущено строк для прийняття спадщини через сукупність вищеперелічених поважних та непереборних причин; інші особи, окрім нього, із заявами про прийняття спадщини після смерті його матері не звертались.

За такого, виходячи з принципу справедливості, при всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи об`єктивні та непереборні причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд приходить до висновку про поважність підстав для пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, обґрунтованість позову та надання позивачу додаткового строку на прийняття спадщини, що відповідає загальним положенням спадкового права, конституційному принципу верховенства права та положенням статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем не заявлено вимоги про розподіл судових витрат, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд вважає за можливе витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Керуючись статтями 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю три місяці після набрання цим рішенням законної сили.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 04.11.2026.

Суддя Г.А. Микульшина