Вирок від 04 листопада 2026 р. у справі №462/4835/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/4835/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026141390000371 від 29.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Чаплинка, Чаплинського р-ну, Херсонської обл., українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, востаннє 21.05.2026 року Галицьким районним судом м. Львова, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , страждаючи на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, 06.05.2025 року розпочав лікування, а саме проходження замісної підтримуючої терапії у в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської Обласної Ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», що за адресою: м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 203, під час якого, за призначенням лікаря, почав отримувати для прийому лікарський засіб «Tab. Metadon», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено – «метадон», відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 200 від 27.03.2012 року.

Продовжуючи перебувати на замісній підтримуючій терапії та отримувати в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської Обласної Ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» лікарський засіб «Tab. Metadon», що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено – «метадон», діючи умисно, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, ОСОБА_4 , 16.12.2025 року прибув до іншого закладу охорони здоров`я – ТзОВ «Аксіома Медікал», код ЄДРПОУ 44168405, який відповідно до Ліцензії МОЗ України № 4428/21/М від 19.10.2021 року має право на провадження господарської діяльності, з медичної практики, філія якого розташована за адресою: м. Львів, вул. Олени Степанівни, 49, де подав заяву про отримання наркотичних засобів, підписав Інформаційну згоду на участь у замісній терапії із застосуванням препарату «Метадон», відповідно до якої останнього було проінформовано про характер, мету на наслідки замісної підтримувальної терапії, приховавши при цьому від працівників медичної установи інформацію про перебування на лікуванні (програмі замісної підтримуючої терапії) в іншому медичному закладі, а саме в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської Обласної Ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», зазначивши, що на момент звернення до ТзОВ «Аксіома Медікал», він не перебуває на лікуванні в іншому закладі охорони здоров`я, де йому призначено наркотичні та психотропні лікарські засоби, зобов`язавшись при цьому, під час лікування в даному закладі не звертатись в інші медичні заклади з метою призначення йому наркотичних та психотропних лікарських засобів, ввівши таким чином в оману лікаря-психіатра, в результаті чого в період часу з 16.12.2025 року по 28.03.2026 року незаконно отримав лікарський засіб «Tab. Methadoni», кожна таблетка якого містить діючу речовину – наркотичний засіб «метадон», масою 25 мг, по чотири таблетки на добу, тим самим заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд визнати його винним у заволодінні наркотичними засобами шляхом шахрайства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної частини статті.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 308 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати. Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 308 КК України, як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання в ході проведення досудового розслідування не встановлено.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Отже, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, котрий раніше судимий вироком Галицьким районним судом м. Львова від 21.05.2026 року, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. матеріалів кримінального провадження 29-31), нейтральну характеристику з ДУ «Львівської установи виконання покарань (№ 19)» (а.с. матеріалів кримінального провадження 34), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра (а.с. матеріалів кримінального провадження 30), перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнено» з травня 2025 року, з діагнозом: «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів» (а.с. матеріалів кримінального провадження 38), а також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій.

За таких обставин, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі.

Окремо суд зазначає, що вироком Галицького районного суду м. Львова № 461/3246/26 від 21.05.2026 року ухвалено визнати винним обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 23.03.2026 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави. Запобіжний захід ОСОБА_4 залишено без змін тримання під вартою до вступу вироку в законну силу. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 28.03.2026 року (а.с. матеріалів кримінального провадження 28-31)

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення до постановлення вироку Галицького районного суду м. Львова № 461/3246/26 від 21.05.2026 року, тому йому слід призначити покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначеного за вироком Галицького районного суду м. Львова № 461/3246/26 від 21.05.2026 року та за даним вироком.

При цьому, суд керується приписами ч. 3 ст. 72 КК України, за якими основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку:

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, за даним вироком та вироком Галицького районного суду м. Львова № 461/3246/26 від 21.05.2026 року, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити остаточне покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. в дохід держави.

Відповідно до ст. 72 КК України покарання у виді штрафу – виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 06.11.2026 року.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання частково відбуте покарання за попепреднім вироком з 28.03.2026 року по 05.11.2026 року (включно).

Речовий доказ, а саме медичну карту амбулаторного хворого № 1337 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 50 арк. - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: