Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №439/1730/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1730/26

Провадження № 2/439/1049/26

04 листопада 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Войтюк Т.Л.

за участю секретаря судових засідань Бойко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бродівського районного суду Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області, про зняття заборони на відчуження майна,

у с т а н о в и в:

Суть спору.

Позивач ОСОБА_1 діючи через свого представника – ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруБродівська державна нотаріальна контора Львівської області, про зняття заборони на відчуження майна.

Стислий виклад позиції учасників справи.

1) Позиція позивача.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 — батько позивача. 17.12.2012 ОСОБА_3 склав заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 19. Згідно з указаним заповітом спадкодавець заповів усе належне йому майно дочці — ОСОБА_1 . Позивач (спадкоємець) звернулася до нотаріуса щодо відкриття спадкової справи після смерті батька, де їй було повідомлено, що на майно спадкодавця накладені обтяження.

Підставою накладення заборони на відчуження майна ОСОБА_3 були повідомлення б/н від 24.05.1993 та повідомлення б/н від 09.12.1992 Ощадбанку № 6323 м. Броди Львівської області, а заборони на відчуження нерухомого майна накладені Бродівською державною нотаріальною конторою Львівської області.Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в розділі з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація щодо накладеної заборони відчуження на нерухоме майно ОСОБА_3 а саме: заборона (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 3784328, зареєстровано 26.09.2006 12:26:39 за № 3784328 реєстратором Бродівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: повідомлення, б/н, 24.05.1993, та заборона (архівний запис) реєстраційний номер обтяження 3817635, зареєстровано 02.10.2006 15:22:05 за № 3817635 реєстратором Бродівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження повідомлення, б/н, 09.12.1992.

Позивач зазначила, що стосовно спадкодавця відсутні виконавчі провадження де він був боржником, а також відсутні заборгованості по кредитах та інших зобов`язаннях перед АТ «Державний ощадний банк України». Наявність зазначених архівних заборон створює перешкоди для оформлення спадкових прав та розпорядження майном.

З огляду на зазначене просить задовольнити позовну заяву.

2) Позиція Відповідача.

Від представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив у якому він заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, обґрунтовуючи свою позицію тим, що банк є неналежним відповідачем, оскільки не є органом реєстрації обтяжень, не накладав спірних заборон та не порушував прав і законних інтересів позивача. Належним відповідачем у таких спорах має бути державна нотаріальна контора, яка безпосередньо здійснювала реєстраційні дії, тоді як матеріали справи не містять доказів договірних відносин між банком і власником майна чи вини фінансової установи. У зв`язку з цим відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог до банку в повному обсязі, а також для покладання на нього судових витрат і витрат зі сплати судового збору. 3) Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області, пояснень щодо позову або відзиву не надала.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують, просять розгляд справи проводити на підставі матеріалів справи.

У відзиві представник відповідача просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Представник Бродівської державної нотаріальної контори,подала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності на підставі наявних доказів.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 16.07.2026 відкрито загальне позовне провадження в справі, призначено підготовче засідання на 03.09.2026.

Ухвалою судді від 03.09.2026 підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду на 04.11.2026.

Водночас, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У судовому засіданні суд, відповідно до положень ст. 244 ЦПК України, перейшов до стадії ухвалення рішення.

Суд створив учасникам процесу належні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів.

Суд визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.12.1964 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 (а.с.9).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу позивачка змінила прізнище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно до заповіту від 17.12.2012 встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, а також усе те, на що він за законом матиме право, своїй дочці — ОСОБА_1 (а.с.11).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.04.2026(а.с.14).

Згідно з довідкою №69 від 03.07.2026 виданої виконкомом Підкамінської селищної ради Львівської області, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті постійно проживав у АДРЕСА_1 , і разом з ним за цією ж адресою були зареєстровані та проживали члени його родини дочка - ОСОБА_1 (1964 р. н.), зять - ОСОБА_6 (1963 р. н.) та онука - ОСОБА_7 (1991 р. н.) (а.с.15).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85983534 від 15.07.2026, виданого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцькою Маріанною Анатоліївною, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про заведення спадкової справи (номер у Спадковому реєстрі: 75884432, номер у нотаріуса: 122/2026) після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 481311549 від 11.06.2026, щодо об`єктів нерухомого майна власником якого є ОСОБА_3 містяться дві архівні заборони відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційні номери 3784328 і 3817635, перенесені зі старого реєстру на підставі повідомлень Ощадбанку від 24.05.1993 та 09.12.1992(а.с.17-19).

З даної інформаційної довідки встановлено, що 26.02.2006 за № 3784328 Бродівською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження, тип обтяження – заборона, на підставі повідомлення б/н від 24.05.1993 Ощадбанк м. Броди, об`єкт обтяження – невизначене майно, состав: ціле, добудоване, жиле, коментар: АДРЕСА_1 не вказана, власником якого є ОСОБА_3 . Додаткові дані: архівний номер 2027735LVOVII, архівна дата 17.03.2000, дата виникнення 24.05.1993, № реєстра 150681-351, внут. № АЕ015F3224F126315E4F, коментар: 55-1/93.

Також, згідно з Інформаційної довідки встановлено, що 02.10.2006 за № 3814635 Бродівською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження, тип обтяження – заборона, на підставі повідомлення б/н від 09.12.1992Ощадбанк м. Броди, об`єкт обтяження – невизначене майно, состав: ціле, добудоване, жиле, коментар: АДРЕСА_1 не вказана, власником якого є ОСОБА_3 . Додаткові дані: архівний номер 2042309LVOVII, архівна дата 27.03.2000, дата виникнення 09.12.1992 № реєстра 158364-351, внутр. № D7015F3C24F1312D8144, коментар: 105-46/92.

Відповідно до повідомлення Бродівської державної нотаріальної контори Львівської області за вих. № 1001-16 від 09.07.2026, архівна заборона за реєстраційним № 3784328 виникла 26.09.2006 на підставі повідомлення б/н від 24.05.1993 АТ «Державний ощадний банк України», а заборона за реєстраційним № 3817635 виникла 02.10.2006 на підставі повідомлення б/н від 09.12.1992 АТ «Державний ощадний банк України», обтяження були перенесені (архівний запис) автоматично зі старого реєстру «Феміда» в новий Єдиний реєстр заборон і арештів. В державній нотаріальній конторі відсутні архівні документи, що стосуються накладання заборони відчуження за 1992–1993 роки(а.с.20).

Відповідно до листа АТ «Державний ощадний банк України» (ТВБВ № 10013/0149 філії — Львівського обласного управління) від 17.06.2026 № 93, банк просить зняти заборони на відчуження майна, зареєстровані 26.09.2006 (реєстраційний №3784328) та 02.10.2006 (реєстраційний №3817635) на підставі повідомлень від 24.05.1993 та 09.12.1992. Банк підтверджує що у ОСОБА_3 будь-яких заборгованостей за кредитами чи іншими зобов`язаннями перед банком не має (а.с.21).

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників (сформованої 15.07.2026 о 13:09), за результатами пошуку відносно боржника ОСОБА_3 у Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня (а.с.22).

Позивачка, звертаючись до суду, вказує на порушення її права як власника.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, зміна правовідношення, припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 54 Закону УРСР «Про державний нотаріат» від 25.12.1974 року № 3377-VIII (у редакції чинній на час виникнення заборони), державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників: за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальнийремонт ікупівлю жилогобудинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників; при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Процедура накладення заборонивідчуження жилогобудинку,на часвиникнення заборонивизначалася Інструкцією пропорядок вчиненнянотаріальних дійдержавними нотаріальнимиконторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиціїУкраїнської РСР від 31 жовтня 1975р.N45/5. Згідно зп.149 цієї Інструкції державний нотаріус за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників: 1) за повідомленням установи банку госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позичкина будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників; 2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку(частини будинку), квартирив будинку житлово-будівельного колективу; 3) в усіх інших випадках, передбачених законом. Накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні установи банку, госпрозрахункового підприємства або організації про видачу позички. Примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про накладення заборони надсилається виконавчому комітету відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, примірник - у відповідну установу банку, госпрозрахункове підприємство чи установу, що видали позичку, і примірник повідомлення залишається в державній нотаріальній конторі. Накладення заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку (частини будинку) або квартири провадиться шляхом напису про це на договорі. Про накладення заборони за цими договорами державна нотаріальна контора повідомляє виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори (п. 150).

Згідно з п. 151 Інструкції накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на жилий будинок. Про накладення заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на час реєстрації заборони визначалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Згідно з вимогами п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (із змінами та доповненнями), нотаріуси накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, - рухомого майна.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 5 частини першої статті 2 цього Закону: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають, обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: зокрема, заборона відчуження та/або користування; арешт.

Водночас, обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (ч.2 ст. 3 вказаного Закону). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч.3 ст. 3 вказаного Закону). З цього випливає, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом, на належне спадкодавцю ОСОБА_3 майно накладена заборона на нерухоме майно, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26.09.2006 на підставі повідомлення ОщадБанк б/н від24.05.1993, Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області та 02.10.2006 на підставі повідомлення ОщадБанк б/н від 09.12.1992, Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» визначено ,що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно),об`єктів незавершеного удівництва, майбутніх об`єктів нерухомості ,права наякі підлягаютьдержавній реєстрації,частки управі власностіна таке майно узв`язку із рішенням суду.

Разом з тим така заборона може бути припинена на підставі судового рішення про припинення обтяження речового права на нерухоме майно, що передбачено п.1 ч.2ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Отже, підставою припинення обтяження та відповідно державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, серед іншого, є рішення суду.

Частиною 4 ст.31-2З аконом України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено, що державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно доЗакону України «Про нотаріат»проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

Аналізуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд зазначає, щоЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,Законом України «Про нотаріат»врегульовано порядок зняття обтяження речових прав та визначено, що такі дії належать виключно до повноважень нотаріуса.

Підставою для скасування заборони на відчуження нерухомого майна позивачка зазначає з огляду на час, який минув з моменту виникнення обтяження, відсутність будь-яких доказів щодо такого обтяження, існування обтяження на її майно не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства як справедливість, добросовісність і розумність.

Таким чином, правовою підставою для реєстрації в Державному реєстрі нерухомого майна обтяження на нерухоме майно позивачки є заборона на відчуження нерухомого майна, яка накладена нотаріусом. Дане обтяження вважаться чинним до здійснення нотаріусом дій по зняттю заборони у визначеному законодавством порядку та здійснення нотаріусом, як спеціальним суб`єктом, реєстрації припинення такого обтяження. Нотаріус не має можливості здійснити дії по зняттю заборони за відсутністю належного повідомлення про відсутність обтяження. Підставою для реєстрації припинення обтяжень та заборони відчуження може бути судове рішення. Існуюча заборона на відчуження та зареєстроване обтяження порушують права та інтереси власника майна, тому порушені права підлягають захисту шляхом зняття (припинення) заборони на нерухоме майно.

Для зняття обтяження за рішенням суду позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що для такого припинення є встановлені законом підстави.

З досліджених доказів встановлено, що заборона на нерухоме майна накладено на підставі повідомлення ОщадБанк б/н від 24.05.1993 та від 09.12.1992.

Під час судового розгляду не здобуто відомостей про існування майнових зобов`язань спадкодавця ОСОБА_3 перед ОщадБанком.

У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу.

Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Судом не встановлено наявності на теперішній час зобов`язань ОСОБА_3 , в забезпечення виконання якого було накладено заборону на відчуження нерухомого майна.

Наразі спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є позивачка, права якої обмежені наявними заборонами. З огляду на те, що такі обтяження не мають на меті реальне забезпечення виконання зобов`язання, їх існування, на переконання суду, є непропорційним втручанням у право позивачки на мирне володіння майном.

Суд також враховує, що у справі відсутні жодні відомості на підтвердження того, що внаслідок зняття (припинення) обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна будуть порушені права інших осіб. Отже, таке обмеження порушує справедливий баланс між публічним та приватним інтересом, а відтак підлягає припиненню.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що АТ «Державний Ощадний Банк України» є неналежним відповідачем з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 року за № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку.

ПостановоюКМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товаристваДержавний ощадний банк України`затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищенаведеного слідує, що відповідач є правонаступником відповідного банку України, в інтересах якого накладено заборону.

При вирішенні даної справи суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), де в п. 58 зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Крім того, пунктом 2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником майна, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

За таких обставин, заперечення представника АТ «Державний ощадний банк України» проти того, що банк не є належним відповідачем у справі є необґрунтованими.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що наявна заборона порушує права та законні інтереси позивачки, оскільки унеможливлює право розпорядження належним їй нерухомим майном, що є підставою для зняття (припинення) обтяження щодо належного позивачці на праві власності нерухомого майна, а відтак позов необхідно задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.10-13,259,263-265,268ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області, про зняття заборони на відчуження майна- задовольнити.

Зняти заборони на відчуження майна, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

- 26.09.2006 за реєстраційним номером обтяження 3784328, підстава обтяження: повідомлення б/н Ощадбанк від 24.05.1993р., додаткові відомості: архівний номер: 2027735LVOV11, архівна дата: 17.03.2000. Дата виникнення 24.05.1993. № реєстра: 150681- 351. внутр.№ AE015F3224F126315E4F. коментар: 55-1/93. Зареєстровано дане обтяження 26 вересня 2006 року за №3784328, реєстратором: Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області;

- 02.10.2006 за реєстраційним номером обтяження 3817635, підстава обтяження: повідомлення б/н Ощадбанк від 09.12.1992р., додаткові відомості: архівний номер: 2042309LVOV11, apxівна дата: 27.03.2000. Дата виникнення 09.12.1992. № реєстра: 158364 - 351. внутр. № D7015F3C24F1312D8144. коментар: 105-46/92. Зареєстровано дане обтяження 02 жовтня 2006 року за №3817635, реєстратором: Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129.

Третя особа: Бродівська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: 80600, Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. Лесі Українки, буд. 55, код ЄДРПОУ 02899298.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Суддя Т.Л. Войтюк