Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №336/3753/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 336/3753/26 2/335/3236/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 01.05.2026, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано за підсудністю на розгляд Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.

Відповідно до позову ОСОБА_1 перебуває у шлюбі ОСОБА_2 , зареєстрованим 23.03.2018 у Запорізькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблено відповідний актовий запис № 173.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що одруження з відповідачем виявилося невдалим. Відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин призвели до втрати почуття поваги та любові один до одного. Позивач вважає, що сім`я остаточно розпалася із-за непорозумінь, психологічної несумісності, небажання відновити сімейні відносини та існує лише формально. Сторони не проживають разом більше чотирьох років та не ведуть спільне господарство. В позові позивач вказує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та є недоцільним.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд шлюб розірвати. Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2026 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача адвокат Кляшторна Ю.В. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та позивача. Позовну заяву підтримують в повному обсязі, просять задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання на розгляд справи двічі не з`явився. Про дати, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки на адресу реєстрації, проте листи повернулись з відміткою «адресат відсутній», та шляхом направлення СМС повідомлення на останній відомий номер телефона відповідача. Причини неявки до суду відповідач не повідомив, жодних клопотань та заперечень до суду не надав.

Частиною 4 статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неявкою відповідача, неподанням ним відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 23.03.2018 у Запорізькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 173, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.04.2026.

Від шлюбу сторони дітей не мають.

З позовної заяви вбачається, сторони не проживають разом більше чотирьох років та не ведуть спільне господарство. В позові позивач вказує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та є недоцільним. Позивач вважає, що сім`я остаточно розпалася із-за непорозумінь, психологічної несумісності, небажання відновити сімейні відносини та існує лише формально, подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та є недоцільним.

Спір з приводу майна набутого під час перебуванні у шлюбі, яке належить сторонам на праві сумісної власності, на момент звернення з цим позовом відсутній.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997). Так, відповідно до ст. 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст. 5 Протоколу № 7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до частини 2 статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких вона наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, вони проживають окремо впродовж чотирьох років, спільного господарства не ведуть, у зв`язку з чим позивач наполягає на його розірванні.

Згідно з нормами Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка. Держава та суд не можуть примушувати осіб до спільного життя чи збереження шлюбних зв`язків проти їхньої волі, оскільки право на розірвання шлюбу є невід`ємним проявом принципу свободи шлюбних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 СК України, примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином, приймаючи до уваги ті обставини, які зазначені в позовній заяві, що позивач наполягає на задоволенні позову про розірвання шлюбу, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не має, суд приходить до висновку про задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з частини 3 статті 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.03.2018 у Запорізькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 173, – розірвати.

Шлюб вважати розірваним з моменту набранням рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання позовної заяви в розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силi за результати апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя В.О. Макаров