Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №335/8696/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8696/26 2/335/4428/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2026 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Анищенко А.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між ним та відповідачем 14.04.2020 Центральним районним у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №106.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що подружжя з 2023 року разом не проживає, фактично їх сім`я перестала існувати. За переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Протягом цього часу сторони взаємно не піклуються про створення нормальних сімейних стосунків, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

Позивач вказує, що у подальшому не бажає продовжувати подружні відносини з відповідачем. На примирення та збереження шлюбу з відповідачем не згоден. Вважає, що шлюб з відповідачем фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, у зв`язку з чим наполягає на розірванні шлюбу.

Спору поділу сумісного майна у подружжя немає.

Ухвалою суду від 07.08.2026 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, з позовною заявою згодна, просить суд шлюб розірвати.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.04.2020 між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Центральним районним у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №106, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.11.2024.

Згідно позовної заяви, подружжя 2023 року разом не проживає. Позивач не бажає продовжувати подружні відносини з відповідачем. На примирення та збереження шлюбу з відповідачем не згоден. Вважає, що шлюб з відповідачем фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам.

Відповідач в письмовій заяві проти позовних вимог про розірвання шлюбу не заперечує, погоджується на розірвання шлюбу.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.11.2020, виданим Центральним районним у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Будь які спори щодо розподілу майна у сторін відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997). Так, відповідно до ст. 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст. 5 Протоколу № 7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення сторін про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим.

Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах СК України.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на те, що відповідач у своїй заяві визнала позов та не заперечувала проти розірвання шлюбу, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приймаючи до уваги, що шлюб це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім`ю не бажають, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, суд вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з частини 3 статті 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Позивач не просив суд здійснити розподіл судових витрат, а тому дане питання судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 19, 78, 81, 82, 89, 206, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст.105,113-115 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, укладений 14.04.2020 між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований Центральним районним у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №106, – розірвати.

Шлюб вважати розірваним з моменту набранням рішенням суду законної сили.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров