Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №304/1849/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1849/26 Провадження № 3/304/729/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, монтажник електрозв`язку-кабельник у ТОВ «Глобал Нет»,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А:

17 вересня 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007696Е від 29 серпня 2026 року, складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Згідно з протоколом, 29 серпня 2026 року о 11 год 45 хв інспектором прикордонної служби відділу моніторингу обстановки на околиці с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області, на відстані 6 500 м від державного кордону України, в районі 176 прикордонного знака було виявлено та затримано ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону України в напрямку Словацької Республіки поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у пішому порядку.

03 листопада 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Красуля Н.В. подала через систему «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у справі, у якому заперечила наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_1 вини не визнає, жодної спроби незаконного перетинання державного кордону не вчиняв та умислу на його незаконне перетинання не мав. Вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вчинення ним інкримінованого правопорушення.

Зокрема, представник звернула увагу на те, що наявна у матеріалах справи заява від 29 серпня 2026 року про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , яка містить фразу «Свою вину визнаю», не відображає його дійсної волі, оскільки була підписана під психологічним тиском та внаслідок обману з боку посадових осіб прикордонного підрозділу. При цьому останній, за твердженням захисту, навіть не ознайомився з указаним формулюванням, оскільки йому наполегливо рекомендували підписати підготовлений документ.

Також зазначила, що після затримання ОСОБА_1 було примусово доставлено до режимного військового об`єкта – ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де він перебував без зв`язку з рідними та можливості отримати правову допомогу, в оточенні військовослужбовців, які вимагали підписувати надані документи та не перешкоджати їхній роботі. За таких обставин підписання документів відбувалося в умовах психологічного тиску, а будь-які заперечення останнього відкидалися посадовими особами.

Крім того, представник вказала, що в протоколі про адміністративне правопорушення не наведено конкретних фактичних дій ОСОБА_1 , які б свідчили про спрямованість його поведінки на незаконне перетинання державного кордону України. Зазначення лише факту його виявлення на певній відстані від державного кордону без опису конкретних дій не підтверджує об`єктивної сторони правопорушення.

Також захист посилався на те, що відповідно до службових документів ДПСУ та пояснень ОСОБА_1 його було зупинено під час супроводу електропотяга сполученням Ужгород – Сянки, а отже, перебування у вагоні приміського поїзда на відстані 6 500–8 000 м від лінії державного кордону не свідчить про спробу його пішого незаконного перетинання.

Окремо представник звернула увагу на відсутність належної доказової сили у внутрішніх документах органу ДПСУ, які містять суб`єктивні висновки посадових осіб, а також на недопустимість використання фототаблиць листування та пошукових запитів у телефоні ОСОБА_1 , оскільки відповідні відомості, за твердженням захисту, були отримані без його добровільної згоди та без дотримання встановленого законом порядку.

Крім того, зазначила, що протокол особистого огляду речей та вилучення речей і документів датований 01 травня 2026 року, тобто датою, яка не відповідає даті затримання та іншим матеріалам справи.

На підставі викладеного адвокат Красуля Н.В. просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне затримання від 29 серпня 2026 року, протокол особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 01 травня 2026 року, копії документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_1 від 29 серпня 2026 року, фототаблицю, рапорт інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) старшого солдата ОСОБА_2 від 29 серпня 2026 року, схему затримання громадянина України на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », довідку щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 94 ПРИКЗ від 29 серпня 2026 року та довідку за результатами проведених оперативно-перевірочних заходів від 29 серпня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, письмове клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Красулі Н.В. та долучені до нього документи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, з використанням підробленого документа чи документа, що містить недостовірні відомості про особу, або без дозволу відповідних органів влади.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП необхідно встановити та підтвердити належними доказами факт перетинання або спроби перетинання державного кордону України за обставин, передбачених зазначеною нормою.

При цьому саме по собі перебування особи поблизу державного кордону не є достатньою підставою для висновку про вчинення нею спроби його незаконного перетинання. Такий висновок має ґрунтуватися на сукупності доказів, які підтверджують спрямованість дій особи на реалізацію відповідного наміру.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007696Е від 29 серпня 2026 року, ОСОБА_1 було виявлено та затримано 29 серпня 2026 року о 11 год 45 хв на околиці с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області, на відстані близько 6 500 м від державного кордону України, в районі 176 прикордонного знака. У протоколі зазначено, що останній намагався незаконно перетнути державний кордон України в напрямку Словацької Республіки поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку.

Водночас наведене в протоколі формулювання щодо спроби незаконного перетинання державного кордону саме по собі не є достатнім для висновку про доведеність такого діяння. Зазначені обставини підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Як убачається з доводів представника, ОСОБА_1 заперечує факт вчинення будь-яких дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України, та стверджує, що його було зупинено під час перебування в електропоїзді сполученням Ужгород – Сянки.

На підтвердження своєї позиції захист посилається, зокрема, на довідку щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та письмові пояснення ОСОБА_1 від 29 серпня 2026 року.

Суддя враховує, що зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки перебування особи в електропоїзді, який рухається за визначеним маршрутом, саме по собі не свідчить про наявність у неї наміру незаконно перетнути державний кордон пішим порядком.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 залишив електропоїзд або вчинив будь-які інші конкретні дії, які б свідчили про безпосередню спрямованість його поведінки на незаконне перетинання державного кордону України.

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому саме полягали дії ОСОБА_1 , які орган, що склав протокол, розцінив як спробу незаконного перетинання державного кордону. Зокрема, не наведено відомостей про його рух у напрямку державного кордону, подолання будь-яких перешкод, вихід на місцевість із наміром перетнути кордон або інші конкретні обставини, які б об`єктивно підтверджували відповідний намір.

Саме лише зазначення в протоколі місця виявлення особи, відстані до державного кордону та загального висновку про спробу його незаконного перетинання не дає можливості встановити об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення.

Суддя також бере до уваги, що до матеріалів справи долучено рапорт інспектора прикордонної служби, довідку щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », довідку за результатами проведених оперативно-перевірочних заходів та схему затримання громадянина України.

Однак сам факт наявності зазначених документів не звільняє від необхідності оцінити їх зміст та встановити, чи містять вони відомості про конкретні дії ОСОБА_1 , спрямовані на незаконне перетинання державного кордону України.

Зміст наведених документів має оцінюватися з урахуванням інших доказів, а не лише виходячи з висновків посадових осіб прикордонної служби про наявність у діях особи ознак адміністративного правопорушення.

Щодо доводів представника про психологічний тиск під час підписання документів, зокрема заяви про розгляд справи без участі особи, суддя зазначає таке.

Наявна в матеріалах справи заява від 29 серпня 2026 року містить фразу «Свою вину визнаю». Водночас представник ОСОБА_1 заперечує добровільність такого волевиявлення та вказує, що документ був підписаний без належного ознайомлення з його змістом, під психологічним тиском посадових осіб.

За таких обставин зазначена фраза не може розглядатися як безумовне та достатнє підтвердження вини ОСОБА_1 без перевірки обставин її складення та підписання, а також без оцінки її в сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, визнання особою вини саме по собі не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести наявність у її діях усіх ознак складу адміністративного правопорушення.

Суддя також звертає увагу на те, що протокол особистого огляду речей та вилучення речей і документів датований 01 травня 2026 року, тоді як інші матеріали справи стосуються події, яка мала місце 29 серпня 2026 року. Така невідповідність у датуванні документа викликає обґрунтовані сумніви щодо можливості використання його як належного підтвердження обставин, пов`язаних із затриманням ОСОБА_1 29 серпня 2026 року.

Стосовно фототаблиці та відомостей із мобільного телефону ОСОБА_1 суддя зазначає, що самі по собі такі матеріали не можуть підтверджувати вчинення спроби незаконного перетинання державного кордону без встановлення обставин їх отримання, належного процесуального оформлення та змістовного зв`язку з обставинами інкримінованого правопорушення.

Таким чином, досліджені матеріали справи не містять достатньої сукупності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив конкретні дії, спрямовані на незаконне перетинання державного кордону України.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Викладене в ньому твердження про вчинення особою правопорушення не може замінити належного підтвердження відповідних обставин.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначені засади презумпції невинуватості мають значення і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення карального характеру.

Отже, наявні у справі докази в їх сукупності не дають підстав для однозначного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а сумніви щодо наявності в його діях складу цього правопорушення не можуть тлумачитися проти нього.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суддя дійшла висновку, що наявними у справі матеріалами не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення № 304/1849/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Гевці В. М.