Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №136/2384/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2384/26

провадження №1-кп/136/85/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026025060000063 від 15.10.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лукашова Липовецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта професійно - технічна, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Липовецького районного суду від 11.09.2026 у справі № 136/2011/26, яка набрала законної сили 22.09.2026, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у відповідності до положень ст. 39-1 КУпАП його направлено на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на 3 (три) місяці. 01.10.2026 ОСОБА_2 ознайомлений у встановленому законом порядку із зазначеним судовим рішенням працівниками Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Центр надання соціальних послуг) та 01.10.2026 ОСОБА_2 під розписку вручено направлення про проходження корекційної програми до даної установи для проходження програми для кривдників, роз`яснено наслідки неявки, зокрема можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України, складено графік відвідувань центру надання соціальних послуг, з яким його ознайомлено, згідно якого він мав що п`ятниці, починаючи з 02.10.2026, відвідувати зазначений заклад.

Так, ОСОБА_2 , маючи протиправний умисел, спрямований на умисне ухилення від проходження програми для кривдників, усвідомлюючи обов`язковість виконання покладеного на нього постановою Липовецького районного суду від 21.09.2026 у справі № 136/2011/26 обов`язку та обов`язковість проходження програми для кривдників строком на 3 місяці, маючи реальну можливість, умисно ухилився від її проходження в обумовлені графіком строки, достовірно знаючи про обов`язок явки що п`ятниці, усвідомлюючи наслідки ухилення від проходження зазначеної програми, без поважних причин, з метою ухилення від проходження у визначені дати та час, а саме: 02.10.2026, 09.10.2026 до Центру надання соціальних послуг безпідставно не з`явився. Про причини неявки уповноважених осіб КЗ «Центр надання соціальних послуг» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області він не повідомив.

Отже, ОСОБА_2 не виконав обов`язок, покладений на нього постановою Липовецького районного суду від 21.09.2026 у справі № 136/2011/26, маючи реальну можливість проходження програми для кривдників, безпідставно, умисно ухилився від її проходження та без поважних причин не з`явився до КЗ «Центр надання соціальних послуг» та продовжує ухилятися від проходження програми для кривдників по даний час.

Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ст. 390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 , отримавши копії матеріалів досудового розслідування, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, не оскаржує встановлені під час дізнання обставини вчиненого кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 302 КПК України. За участю захисника адвоката ОСОБА_3 обвинуваченим подано письмову заяву про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку, без судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 КПК України прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Суд, враховуючи вищевикладене, вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В силу положень ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Суд, оцінивши кожен доказ стосовно їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що події кримінального проступку мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, знайшла своє підтвердження й доведена «поза розумним сумнівом».

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ст. 390-1 КК України, тобто умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належать до категорії кримінальних проступків, не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно Вимоги ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався.

Згідно довідки МВС від 30.10.2026, ОСОБА_2 не судимий.

Згідно відповіді з ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.10.2026, ОСОБА_2 користується правом на відстрочку.

Обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, та обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції статті, за якою інкриміновано його діяння у виді обмеження волі на певний строк.

Разом з тим, зваживши на обставини, зокрема вчинення кримінального правопорушення вперше, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства та на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком встановивши його тривалість достатньою для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

На переконання суду, іспитовий строк буде дисциплінувати засудженого, привчати до додержання законів, оскільки він не виправданий, а проходить випробування від результатів якого залежить подальша його доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне відбуття покарання, що сприятиме формуванню у нього звички законослухняної поведінки і небажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст.76 ч.1 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази: документи надані КЗ «Центр надання соціальних послуг» відносно ОСОБА_2 , що приєднані до матеріалів кримінального провадження №12026025060000063 від 15.10.2026, - залишити при матеріалах цього провадження.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1