Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №638/12133/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/12133/26

Провадження № 2-а/638/179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Морозової Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу, згідно прохальної частини якого просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 21.05.2026 року №RR9805 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення; справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в травні 2026 року у позивача виникла необхідність влаштуватися на роботу, останній встановив застосунок «Резерв+», де виявив, що останній перебуває у розшуку ТЦК. Оскільки позивачу не було відомо, які саме обставини та дані стали підставою для розшуку ТЦК, проте вказане було перешкодою для працевлаштування, позивач вирішив подати заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутності для прискорення розгляду справи та зняття розшуку ТЦК. 17.05.2026 року позивачем через застосунок «Резерв+» була подана відповідна заява. Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , №R539805 від 21.05.2026 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за частиною 3 статті 210 КУпАП. Позивач вважає постанову незаконною і необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню. В оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів; постанова унеможливлює чітке визначення об`єктивної сторони вчиненого правопорушення; відповідачем не надано жодних додатків до оскаржуваної постанови, які б підтверджували зазначені в ній обставини про порушення; не вказано дати та місця скоєння правопорушення; не надано доказів про зміну місця проживання та доказів того, що позивач не встав на військовий облік у відповідному центрі комплектування та соціальної підтримки. Також позивач зазначає, що оскаржувана постанова підписана не уповноваженою особою, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису під 25.05.2026 року. Позивач вказує, що він не змінював місця постійного проживання. Окрім цього, згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, дата вчинення правопорушення 20.08.2025 року. В той же час, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП прийнята 21.05.2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП. Враховуючи викладені доводи, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22.06.2026 року адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30.06.2026 року від позивача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 31.07.2026 року відкрито провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

05.08.2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що позивач, перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, самостійно звернувся із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності в порядку статті 279-9 КУпАП. 21.05.2026 року, з огляду на визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, було винесено оскаржувану постанову по справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Щодо заявлених вимоги в частині зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку, представник відповідача вказує, що відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держателем реєстру є Міністерство оборони України. розпорядником реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення реєстру, адміністратором реєстру є Держатель реєстру. Відповідно до частини 7 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», порядок обробки та захисту відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами адміністрування реєстру визначається порядком ведення реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Так, повноваження ІНФОРМАЦІЯ_3 , як органам адміністрування реєстру, не розповсюджується на виключення/видалення даних про порушення правил військового обліку.

10.08.2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить суд задовольнити позовні вимоги.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом частини 1 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.1994 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до сформованого 21.05.2026 року військово-облікового документа з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 , належить до категорії військовозобов`язаних та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . У документі зазначено місце його проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 . Дата уточнення даних 14.05.2026 року. Також вказані відомості про вчинене правопорушення, а саме 20.08.2025 року, справа №F2720311, стаття 210 КУпАП.

Постановою ТВО начальника ОСОБА_2 №R539805 від 21.05.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн.

Оскаржувана постанова вмотивована тим, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (стаття 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 33 Закону №2232-XII передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з частиною 1 статті 34 цього Закону персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 4 статті 37 Закону №2232-XII, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

У відповідності до частини 11 статті 38 цього Закону призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (далі - Порядок №1487).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).

Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні:

перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Системний аналіз наведених положень Законів та Правил військового обліку свідчить, що військовозобов`язана особа повинна перебувати на військовому обліку у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за задекларованим або зареєстрованим місцем проживання.

Обов`язок особисто прибути до іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік виникає в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання.

Отже, для висновку про порушення особою обов`язку стати на військовий облік у семиденний строк необхідно встановити сукупність таких обставин: факт зміни місця проживання; адресу нового місця проживання; територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, уповноважений вести військовий облік на відповідній території; закінчення семиденного строку та неприбуття особи до цього органу в межах зазначеного строку.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, із вищевикладених правових приписів слідує, що до повноважень відповідача як територіального центру комплектування та соціальної підтримки належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення відповідачем до Реєстру таких даних про притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважений орган або посадова особа зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення належними та допустимими доказами всіх елементів складу відповідного адміністративного правопорушення. Наявність у територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень щодо розгляду справ, передбачених статтею 210 КУпАП, не звільняє його посадових осіб від обов`язку повно та об`єктивно встановити фактичні обставини правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 21.05.2026 року №R539805 вбачається, що підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності визначено те, що він не став на військовий облік за новою адресою.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про дату зміни позивачем місця проживання, адресу його нового місця проживання чи перебування, реєстрацію його як внутрішньо переміщеної особи, зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання або інших фактичних даних, які б підтверджували залишення ним місця проживання або прибуття до нового місця проживання.

Навпаки, в матеріалах справи наявні відомості, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У сформованому 21.05.2026 року військово-обліковому документі з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів місцем проживання позивача також зазначено: АДРЕСА_1 .

Отже, в матеріалах справи відсутні відомості про зміну місця проживання позивача.

За таких обставин відповідач не довів факту прибуття позивача до нового місця проживання та, відповідно, виникнення в нього обов`язку у семиденний строк стати на військовий облік в ТЦК та СП за місцем проживання, проте останній і перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вказане свідчить про відсутність порушення позивачем статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та, як наслідок, безпідставність притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Щодо посилання відповідача на подання позивачем через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста заяви, у якій він не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, суд зазначає таке.

За змістом статті 258 КУпАП подання такої заяви надає уповноваженій посадовій особі право розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП, без складання протоколу та за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Водночас подання зазначеної заяви визначає лише особливий процесуальний порядок розгляду справи та не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку встановити наявність події і складу адміністративного правопорушення, перевірити фактичні обставини його вчинення та підтвердити їх належними і допустимими доказами.

Надання особою згоди на розгляд справи за її відсутності та зазначення у заяві про неоспорювання порушення не означає автоматичного встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення та не надає такій заяві наперед установленої доказової сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, навіть за наявності заяви ОСОБА_1 , відповідач був зобов`язаний установити, чи дійсно позивач змінив місце проживання, коли саме відбулася така зміна, за якою новою адресою він проживав, коли прибув до нового місця проживання та до якого територіального центру комплектування та соціальної підтримки повинен був прибути для взяття на військовий облік.

Проте ні в постанові від 21.05.2026 року № R539805, ані у відзиві на позовну заяву, відповідач не зазначив нової адреси проживання ОСОБА_1 , дати зміни ним місця проживання та моменту, з якого мав обчислюватися встановлений законом семиденний строк для взяття на військовий облік.

Отже, наявні в матеріалах справи об`єктивні дані не підтверджують зазначеного в оскаржуваній постанові факту зміни позивачем місця проживання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваної постанови. Цей обов`язок не може бути перекладено на позивача шляхом посилання на те, що він підписав заяву про визнання вини та неоспорення порушення.

Невстановлення відповідачем часу, місця та конкретних обставин зміни позивачем місця проживання свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та недотримання вимог статей 278, 280 КУпАП.

При цьому постанова не містить об`єктивної сторони правопорушення: у ній не зазначено куди та коли позивач прибув до нового місця проживання, коли закінчився семиденний строк для взяття на військовий облік та в чому конкретно полягала його протиправна бездіяльність.

Відсутність таких відомостей не є суто формальним недоліком постанови, оскільки вони становлять об`єктивну сторону правопорушення та необхідні для перевірки наявності передбаченого законом обов`язку, моменту його порушення і дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, подана позивачем заява могла бути підставою для застосування передбаченого статтею 258 КУпАП порядку розгляду справи без складання протоколу та без його участі, але не може бути єдиною підставою для висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено факту зміни позивачем місця проживання та виникнення у нього обов`язку стати на військовий облік у іншому ТЦК та СП.

Відтак висновок про порушення позивачем правил військового обліку не підтверджений належними та допустимими доказами, а оскаржувана постанова не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено факту зміни позивачем місця проживання, який є необхідною передумовою виникнення обов`язку стати на військовий облік за новим місцем проживання, суд доходить висновку про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закриттю.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_8 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку, слід залишити без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно частиною 1 статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Предметом оскарження у даній справі є дві вимоги, одна із яких полягає в оскарженні дій відповідача по внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Даний Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже, відповідач є органом ведення вищевказаного Реєстру, на який вказаним Законом покладені певні прав та обов`язки в частині внесення до цього Реєстру відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено виключний перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які можуть бути внесені в Реєстр, а статтею 8 вказаного закону службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Зокрема, п. 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення призовника, військовозобов`язаного та резервіста до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Внесення ТЦК та СП до Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП перш за все направлено на виконання обов`язку, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» для органів ведення вищевказаного реєстру.

Додатково судом ураховується, що внесення відповідачем до вказаного реєстру інформації щодо порушення позивачем правил військового обліку не є складовою частиною процедури притягнення до адміністративної відповідальності статтями 210, 210-1 КУпАП, а є виконанням відповідачем свого обв`язку згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по веденню цього Реєстру та актуалізації його бази даних.

З огляду на викладене, суд роз`яснює позивачу, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підсудні окружним адміністративним судам відповідно до частини 2 статті 20 КАС України.

Керуючись ст. 6, 7, 9, 11, 44, 48, 73-78, 90, 139, 241-246, 268, 269, 271, 273-277, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного штрафу – задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 21.05.2026 року №R539805 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення – скасувати.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Іншу частину позовних вимог – залишити без розгляду та роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права із цими вимогами звернутися з позовною заявою за правилами Кодексу адміністративного судочинства до суду адміністративної юрисдикції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя: