Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №696/742/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

Суд: Кам'янський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №696/742/26

Суддя: Ніколенко О. Є.

04.11.2026

Справа № 696/742/26

Провадження № 1-кп/696/141/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янського районного суду Черкаської області кримінальне провадження від 14.10.2025, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250350000672 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плесачівка, Смілянського району, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою технічною освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 та його представника – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 , його захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

14.10.2025 року близько 14 години 45 хвилин водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем ЗА3 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із прикріпленим причепом МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись в с. Куликівка Михайлівської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, по проїжджій частині вул. Лигіна, зі сторони центру села у напрямку с. Жаботин, в порушення вимог пунктів 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306,в момент виникнення небезпеки для його руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду, продовжив рух керованого ним автомобіля, та проїжджаючи навпроти будинку № 3 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перетинала проїжджу частину вулиці Лигіна, зліва на право відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, та була госпіталізована до КНП "Смілянська міська лікарня", де 15.10.2025 року від отриманих травм померла.

Відповідно до висновку експерта № 05-6-02/311 від 17.10.2025 встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала від поєднаної травми голови, шиї, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася переломами кісток скелету із ушкодженнями внутрішніх органів і масивною кровотечею та отяготилася гострою крововтратою із недокрівністю внутрішніх органів та набряком і набубнявінням речовини головного мозку. Згідно даних медичної документації, смерть ОСОБА_8 , констатовано 15.10.2025 року, що цілком узгоджується з даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи її трупа. При судово-медичній експертизі трупа виявлено наступне: закрита черепно-мозкова травма, а саме субдуральна гематома в проекції випуклої частини правої півкулі головного мозку, субарахноїдальний крововилив на випуклій поверхні правої лобової частки головного мозку, крововилив на внутрішній поверхні проекції підлеглих тканин до лобової області голови, суцільний синець на правій половині лобу, в межах від брови до його волосяної межі, із раною на своїй поверхні, синець на повіках правого ока, синці в області правого крила носу та на нижній частині правої щоки, садно в центрі правої шоки, садно в області середньої частини горизонтальної вітки нижньої щелепи справа, перелом в області зчленування 5 і 6 шийних хребців, яке «кальціноване», кров у порожнині спинномозкового каналу в даній області та крововиливи у товщі твердої мозкової оболонки даної області хребта, просякання кров`ю тканин проекції 4-6 шийних хребців, переломи кісток тазу справа із просяканням кров`ю прилеглих тканини, розрив зчленування крижі і хребтового стовпа із обох сторін та наявними крововиливами в прилеглі тканини, просякання кров`ю тканин порожнини малого тазу, особливо справа, закритий перелом голівки, шийки, вертлюг та прилеглої частини тіла правої стегнової кісти із масивним крововиливом у прилеглі тканини, закритий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки із крововиливом у прилеглі тканини, закритий перелом верхньої третини мало- і великогомілкових кісток справа із масивним крововиливом у прилеглі тканини, суцільні синці на тильній поверхні лівої кисті, а саме в проекції 2-4-ї п`ясткових кісток та на основних фалангах 3-5-го її пальців, синці на зовнішній поверхні середньої третини правого стегна і передній та внутрішній поверхні його нижньої третини, зовнішній поверхні правого колінного суглобу, передній і зовнішній поверхні початку середньої третини правої гомілки, синці на зовнішнє-задній поверхні нижньої третини лівого стегна, передній поверхні верхньої третини лівої гомілки та в проекції її зовнішньої лодижки. Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета або при ударі об такий, можливо за механізмом ДТП, що зазначений у постанові, прижиттєві, по давнині спричинення можуть відповідати часу події, який зазначений у постанові, містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя. Смерть ОСОБА_8 перебуває у прямому причинному зв`язку із даними ушкодженнями.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля 3А3 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із прикріпленим причепом МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , а саме вимог пункту 12.3, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/5206-IТ від 28.04.2026 знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав, повністю підтверджує обставини вчинення злочину, який вчинив з необережності, погоджується із кваліфікацією його дій, розкаюється у вчиненому. Просить не призначати покарання пов`язане з позбавленням волі, а також не позбавляти права керування транспортним засобом. Цивільний позов визнав частково, пообіцяв відшкодувати моральну шкоду по мірі можливості.

Представник потерпілого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 , за узгодженою з потерпілим позицією вважає за необхідне призначити обвинуваченому максимальне покарання в межах санкції статті, з умовним відбуттям покарання. Цивільний позов просить задовольнити повністю.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, розкаявся, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, сторона обвинувачення не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів у справі, оскільки дані обставини ніким не оспорюються й у суду немає сумнівів у добровільності позиції сторін кримінального провадження, та приймає рішення щодо проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вимоги якої роз`яснені сторонам кримінального провадження.

Суд, прийнявши до уваги добровільні пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах цивільного позову, характеризуючи матеріали, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

До обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнає у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово вибачався за вчинене, висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , досудовим розслідуванням не встановлено.

Як особа ОСОБА_3 характеризується позитивно, одружений, є пенсіонером, відомості про перебування на обліку на момент кримінального провадження в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги відсутні, раніше не судимий.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України.

Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, висновок органу пробації, пом`якшуючі обставини, особу обвинуваченого, думку потерпілого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України, поклавши обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, а також буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод.

Також, суд із врахуванням думки учасників судового провадження, позиції потерпілої сторони, наслідків вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме смерті ОСОБА_8 , вважає за необхідне застосовувати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

У рамках кримінального провадження потерпілим ОСОБА_5 , подано цивільний позов до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зокрема про стягнення із ОСОБА_3 в якості відшкодування матеріальної шкоди 150 000 грн та в якості моральної шкоди 1 000 000 грн, а також понесених цивільних позивачем судових витрат в розмірі 30 000 грн.

08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в рамках судового провадження у кримінальному провадженні.

Як убачається з позовної заяви, підставою пред`явлення позову є те, що ОСОБА_5 понесені витрати матеріального характеру на лікування матері ОСОБА_8 , яка після ДТП потрапила до КНП «Смілянська міська лікарня», та оскільки остання внаслідок отриманих травм померла – витрати на організацію та проведення її поховання, що сумарно складає 150 000 грн.

Крім того вказує, що даним кримінальним правопорушенням йому було заподіяно моральної шкоди внаслідок пережитого стресу, втрати матері ОСОБА_8 , завданих страждань внаслідок ДТП, що виразились у порушенні нормального соціального життя, постійній напрузі. Завдану моральну шкоду він оцінює у розмірі 1 000 000 грн.

22.06.2026 від цивільного відповідача надійшов відзив на цивільний позов, у якому останній просить відмовити в задоволенні відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 150 000 грн, оскільки ОСОБА_3 застраховано його цивільно-правова відповідальність страховим полісом №229477291 в ПрАТ «Страхова група «ТАС», відповідно до якого потерпілий внаслідок ДТП має отримати страхове відшкодування в максимальному розмірі 500 000 грн за завдану шкоду життю та здоров`ю потерпілого та 250 000 грн за завдану шкоду майну потерпілого, і лише в тому разі якщо вказані суми не покриють усіх завданих збитків, позивач має право на заявлення відповідних вимог. Крім того, вказує що позивачем до цивільного позову не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої суми матеріальної шкоди в розмірі 150 000 грн.

Щодо розміру моральної шкоди вказує, що заявлений розмір компенсації 1 000 000 грн є неспівмірним та невмотивованим, та з урахуванням доходу відповідача як пенсіонера вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, яку він реально зможе відшкодувати в розмірі 300 000 грн.

Також зазначає, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу є неспівмірним до складності справи та затраченого часу, та вважає обґрунтованими такі витрати в розмірі 10 000 грн.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і доведенні їх переконливості. Цей принцип передбачає покладення обов`язку доказування на сторони, однак не зобов`язує суд вважати доведеною обставину лише з огляду на твердження сторони. Обставини справи повинні бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які у своїй сукупності дають підстави дійти висновку, що відповідна обставина є більш вірогідною, ніж протилежна.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Потерпілий, заявивши цивільний позов, повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, подавши належні та допустимі докази на їх підтвердження.

Однак, до позовної заяви позивачем не додано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 150000 грн. Додані до позовної заяви скріншоти веб-сайтів суд не бере до уваги, оскільки вони не є належними та допустимими в розумінні ст.ст.77-79 ЦПК України.

Таким чином, цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір такого відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також інших обставин, що мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Цивільне законодавство України під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Так, згідно із ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість проводження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її суть, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Судом встановлено, що вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_8 , яка є матір`ю потерпілого.

Судом за клопотанням представника потерпілого було призначено судову психологічну експертизу, за результатами якої експертом зроблено висновок №СЕ-19/124-26/8636-ПС від 17.09.2026, де зазначено, що скоєне ОСОБА_3 ДТП, внаслідок якого ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких в подальшому померла, спричинили її сину потерпілому по справі ОСОБА_5 моральні страждання, можливий розмір компенсації за які може становити 108 мінімальних заробітних плат.

У цій справі суд не має сумнівів, що смерть матері спричинила потерпілому значні моральні страждання, душевний біль та негативні переживання, які підлягають компенсації.

Суд бере до уваги висновок судової психологічної експертизи як один із доказів, що підтверджує характер, інтенсивність і тривалість моральних страждань потерпілого. Водночас визначений експертом орієнтовний розмір грошової компенсації не є обов`язковим для суду, оскільки відповідно до ст.23 ЦК України визначення розміру відшкодування моральної шкоди належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з урахуванням усіх встановлених у справі обставин.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер і наслідки кримінального правопорушення, незворотність втрати потерпілим матері, глибину, характер і тривалість його душевних страждань, висновок судової психологічної експертизи.

Крім того, суд бере до уваги обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення. Як убачається з матеріалів справи, після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 не залишив місце події, надавав допомогу потерпілій. Також суд враховує, що обвинувачений намагався добровільно частково відшкодувати потерпілому завдану моральну шкоду.

Оцінивши всі наведені обставини в їх сукупності, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 1 000 000 грн є неспівмірним характеру та обсягу моральних страждань, установлених у справі, а тому підлягає зменшенню до 600 000 грн. Такий розмір компенсації моральної шкоди, на переконання суду, є доцільним та справедливим, співмірним заподіяним стражданням та не призведе до безпідставного збагачення потерпілої особи. Разом з тим, враховуючи що обвинувачений добровільно відшкодував 100 000 грн потерпілому, до стягнення підлягає сума коштів у розмірі 500 000 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу. Питання щодо таких витрат вирішується судом під час ухвалення судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого витрати потерпілого на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Згідно зі ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 15.10.2025 року у справі № 696/1388/25 (провадження № 1-кс/696/73/25), необхідно скасувати.

В ході досудового розслідування проведено екпертизу № СЕ-19/124-25/18290-ТР від 23.12.2025 року, витрати з проведенням якої документально підтверджені та становлять 2674,20 грн; експертизу № СЕ-19/124-25/18304-ІТ від 14.01.2026 року, витрати з проведенням якої документально підтверджені та становлять 3 565,60 грн; експертизу № СЕ-19/124-26/5206-ІТ від 28.04.2026 року, витрати з проведенням якої документально підтверджені та становлять 3850,88 грн.

Так як прокурором не надано довідку щодо витрат на проведення експертизи № СЕ-19/124-25/18290-ТР від 23.12.2025 року, зазначені витрати в розмірі 2674,20 грн документально не підтверджені, тому не підлягають до стягнення з обвинуваченого.

В ході судового слухання справи була призначена і проведена психологічна експертиза №СЕ-19/124-26/8636-ПС від 17.09.2026, витрати за проведення якої також документально підтвердженні і становлять 21 661, 20 грн.

На підставі ст. 118 КПК України вказані витрати включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався та до набрання рішення законної сили суд не вбачає підстав для його застосування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 118, 124, 129,174, 349, 349, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, ст.ст. 12, 50, 65-67, 75, 69-1, 286 КК України, ст.ст.23, 1167, 1177 ЦК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 500 000 (п`ятсот тисяч) грн, а також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн, що в сумі складає 520 000 (п`ятсот двадцять тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Речові докази:

- взуття ОСОБА_8 (одна пара валянків), які перебувають в кімнаті зберігання речових доказів – знищити.

-автомобіль ЗА3 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із прикріпленим причепом МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що переданий ОСОБА_3 на відповідальне зберігання – залишити у власності останнього.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму 29 077,68 грн.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 15.10.2025 року у справі № 696/1388/25 (провадження № 1-кс/696/73/25), а саме: автомобіль ЗА3 LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із прикріпленим причепом МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кам`янський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua