Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №541/3677/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3677/26

Номер провадження 2/541/2541/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 жовтня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Представник ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до укладеного електронного договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 02 лютого 2026 року № 2858761 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною ставкою у розмірі 1,00% в день, за заниженою процентною ставкою 0,35 % за кожен день. Через неналежне виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 131 999,98 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 49 999,98 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 57 000,00 грн; заборгованість за штрафними санкціями – 25 000,00 грн, які він просив стягнути з відповідача. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Селфі Кредит» 2 662,40 грн судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі. 09 червня 2025 року позивач направив відповідь на відзив, в якій зазначив, що відсотки та штрафні санкції нараховані правомірно, на підставі положень договору, з урахуванням діючого законодавства, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 96-97).

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності у закритому судовому засіданні з урахуванням поданого відзиву. Вважає, що заборгованість у розмірі 131 999,98 грн є завищеною, зокрема нарахування 57 000,00 грн процентів та 25 000,00 грн штрафних санкцій неспівмірними та незаконними. Просив стягнути лише залишок тіла кредиту в сумі 49 999,98 грн та розстрочити його сплату щомісячними платежами по 5 000,00 грн. Зазначив, що його щомісячний дохід становив 26 000,00 грн, він мав інші кредитні зобов`язання в сумі понад 150 000,00 грн та утримував двох неповнолітніх дітей. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем просив реструктуризувати борг, наголосив на тому, що сплатив понад 25 000,00 грн (а.с. 87-90, 124).

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 7, 11 ЦПК України, розгляд цивільних справ здійснюється відкрито, а закритий судовий розгляд допускається лише у випадках, прямо передбачених законом. Саме по собі посилання на необхідність захисту конфіденційної інформації щодо кредитних зобов`язань не є достатньою підставою для розгляду справи в закритому судовому засіданні. Оскільки спір стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, а відповідачем не наведено обставин, які відповідно до ст. 7 ЦПК України зумовлюють необхідність закритого судового розгляду, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання.

Судом встановлено, що відповідно до LOG-ФАЙЛ укладення електронного договору № 2858761, довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , 02 лютого 2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2858761, за яким відповідач отримав кредит. Сума кредиту становить 50 000,00 грн; строк кредитування становить 360 днів до 28 січня 2027 року; періодичність платежів зі сплати процентів – 30 днів; знижена процентна ставка – 0,35 % в день до 04 березня 2026 року; стандартна процентна ставка – 1,00% за кожен день користування кредитом (п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2 договору). Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Кошти надані у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту).

Сторонами підписаний додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2858761 від 02 лютого 2026 року, який є графіком платежів.

Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано паспорт споживчого кредиту, інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг.

Підписавши 02 лютого 2026 року договір, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Для підписання кредитного договору відповідачем використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Згідно з розрахунком заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по вчасному поверненню кредитних коштів, станом на 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 131 999,98 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 49 999,98 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 57 000,00 грн; заборгованість за штрафними санаціями – 25 000,00 грн. Розрахунок заборгованості містить детальну інформацію про нарахування процентів за кожен період користування кредитом, сплачену суму відповідачем в розмірі 25 250 грн.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно зі ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було встановлено, що зобов`язання відповідачем виконувалися не належним чином, чим істотно були порушені умови кредитного договору.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами, не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором та не надав доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 106 999,98 грн (заборгованість за кредитом – 49 999,98 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 57 000,00 грн).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 25 000,00 грн суд зазначає наступне.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ, яким були внесені зміни до Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», а Національним банком України прийнято Правила роботи банків у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, затверджені постановою правління НБУ від 25 березня 2022 року № 23 «Про деякі питання діяльності банків України та банківських груп». «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 25 000,00 грн, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 158,16 грн (106 999,98 х 2 662,40 / 131 999,98).

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, як би національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Крім того, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови ( ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Суд роз`яснює відповідачу право звернення до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області про розстрочку виконання рішення суду після його ухвалення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 62, 81, 141, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 43979069 (04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. № 1А, рахунок IBAN НОМЕР_3 , банк АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 305299) заборгованість за кредитним договором від 02 лютого 2026 року № 2858761 в розмірі 106 999 (сто шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 98 коп. та судові витрати в розмірі 2 158 (дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 16 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя: О.М. Вірченко