Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №524/4024/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/4024/26

Провадження №2/524/4057/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 43508.40 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

19.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено Кредитний договір № 19.08.2025-100002987, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 9500 грн зі сплатою щомісячно відсотків строком на 140 днів. 04.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено додатковий договір до кредитного договору (кредитної лінії) за умовами якого сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 15000 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 43508.40 грн.

У відповіді на відзив позивач вказав, що за повної відсутності будь-яких доказів з боку відповідача, його заперечення проти позовних вимог мають виключно декларативний характер та не спрямовані на спростування конкретних фактичних обставин. Вважав безпідставними доводи про ненадання виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу, з огляду на те, що позивач не є банківською установою. Звертав увагу на те, що відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Вказав, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Просив врахувати, що за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві зазначено, що відповідач вважає, що позивачем до матеріалів справи не надано жодної виписки по рахунку, жодного документа банківської установи, а також інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували виникнення у відповідача зобов`язань за кредитним договором та факт зарахування кредитних коштів саме відповідачу. Звернуто увагу суду на те, що відсотки за ст. 625 ЦК України нараховані кредитором у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, таких відсотків. Вважає, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, кредитор не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь кредитора за дії, які не є послугою. Нараховані позивачем відсотки вважає несправедливими.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

03.09.2026 – судом постановлено ухвалу про витребування доказів.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено Кредитний договір № 19.08.2025-100002987, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 9500 грн; Строк, на який надається Кредит – 140 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту – 05.01.2026; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі – "Комісія", економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми Кредиту та дорівнює 1900 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

04.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено додатковий договір до кредитного договору (кредитної лінії) № 19.08.2025-100002987, відповідно до умов якого Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 15000 грн 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 5500 грн 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) – 04.09.2025; строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 124 днів з дати його надання. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі – "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність – плата за надання Кредиту) – 20% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 1100 грн 00 коп.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за даним кредитним договором становить 43508.40 грн і складається із: - 15000 грн основний борг; - 18790 грн проценти; неустойка – 7 500 грн; комісія – 2218,40 грн.

НОРМИ ПРАВА

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі – Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Кредитні відносини передбачають наявність певних зобов`язань між сторонами, зокрема обов`язку кредитора надати кошти, а позичальника – повернути кошти та сплатити проценти.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували виникнення у відповідача зобов`язань за кредитним договором.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що він не є банківською установою, яка відкривала позичальнику рахунок.

З метою встановлення фактичних обставин справи судом були витребувані відомості про належність відповідачу банківської картки та відомості про зарахування на вказану картку коштів.

Так, згідно із наданою АТ «Універсал Банк» відповідач є власником картки, яка зазначена в договорі. Крім того, Банк підтвердив факт зарахування коштів в сумі 9500 грн та 5500 грн.

З цих підстав, суд вважає, що факт отримання відповідачем коштів, відповідно до умов договору знайшов своє підтвердження.

Щодо доводів представника відповідача з приводу нарахування комісії.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21) та зазначив: «Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунковокасове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»»

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Суд відзначає, що відповідно до умов договору, його сторони визначили розмір комісії саме за надання коштів, що, на думку суду, не суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про захист прав споживачів».

З цих підстав, вказані доводи представника відповідача, суд вважає необґрнутованими.

Разом із тим, суд погоджується із доводами представника відповідача в частині заперечень щодо стягнення неустойи. Так, відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Подібний правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), постанові КЦС ВС від 21.01.2025 № 751/3052/23 (61-17991св23).

Суд враховує те, що спірний кредитний договір було укладено під час дії в Україні воєнного стану і відповідно до умов ЗУ «Про споживче кредитування». Однак, на думку суду, положення ЗУ «Про споживче кредитування» та положення ЦК України не суперечать між собою.

З цих підстав, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 7 500 грн.

Щодо загального розміру боргу.

Так, ухвалою суду від позивача був витребуваний детальний розрахунок заборгованості. Однак, вимоги ухвали суду позивачем не були виконані.

Суд наголошує на тому, що відповідно до умов додаткового договору загальна вартість кредиту складає 30 350 грн 56 коп, що складається із тіла кредиту в сумі 15000 грн, комісії в сумі 2218,40 грн(за надання 2х траншів) та відсотків 13132,16 грн.

В свою чергу, доказів, які б підтверджували нарахування заборгованості за відсотками в сумі 18790 грн позивач не надав.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що визначений сторонами розмір відсоткової ставки не перевищує верхню межу, визначену ЗУ «Про споживче кредитування», а тому на думку суду, такі відсотки є справедливими.

З огляду на те, що відповідач не надав доказів на спростування вимог позивача в частині факту укладення договору та отримання коштів чи доказів повного виконання зобов`язання, суд вважає за можливе частково задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 19.08.2025-100002987 в розмірі 30350,56 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, в сумі 1857.29 грн, які складаються із судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог(69,76%)

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою – сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката.

Такі висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 20 травня 2026 року по справі № 911/969/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, суд приймає до уваги те, що ціна позову в даній справі дорівнює 43508.40 грн, що становить приблизно 13,07 прожиткових мінімумів для працездатних осіб(2026 рік), а отже вказана справа є малозначною. Також, суд враховує сталість судової практики у питання стягнення заборгованості, а також обсяг проведеної представником відповідача роботи та обсяг наданих доказів.

З цих підстав, враховуючи принцип розумності витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе зменшити їх розмір до 5000 грн.

Відтак, приймаючи до уваги те, що суд частково задовольнив позов, понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу суд стягує пропорційно розміру вимог у задоволенні яких відмовлено(30,24%) в сумі 1512 грн.

Керуючись ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, 01032, Україна, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 133а, МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 19.08.2025-100002987 від 19.08.2025 в розмірі 30350,56 грн та судові витрати в сумі 1857.29 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути із ТОВ «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, 01032, Україна, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 133а, МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 судові витрати в сумі 1512 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ