Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №369/18231/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №369/18231/23

Суддя: Козак І. А.

Справа № 369/18231/23

Провадження № 2/369/950/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «БУДСЕРВІС» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «БУДСЕРВІС» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11 квітня 2018 року перебував із відповідачем у трудових відносинах на підставі трудового договору, за умовами якого виконував роботу електромонтажника силових мереж та устаткування 5-го розряду на об`єкті з реконструкції двох енергоблоків теплоелектростанції «AL-HISWA» у м. Аден, Республіка Ємен.

Згідно з умовами трудового договору оплата праці за повний місяць роботи належної якості передбачалася в еквіваленті 2 000 доларів США на місяць.

Наказом відповідача від 14 листопада 2018 року № 313-К трудові відносини з позивачем припинено на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін.

Позивач стверджує, що при звільненні відповідач не провів із ним остаточного розрахунку та не виплатив належні йому кошти. Розмір заборгованості позивач визначив у сумі 127 154 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у відповідача інформацію про здійснені на його користь виплати за трудовим договором від 11 квітня 2018 року, розрахунок належної до сплати винагороди за відпрацьований час та табель обліку робочого часу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 01.11.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження та задоволено клопотання про витребування доказів у відповідача.

Однак, згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н. О., щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 2403 від 05.12.2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано до провадження судді Козак І. А.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А. від 03.01.2025 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Витребувані судом документи відповідачем не надано.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені законодавством та трудовим договором.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а якщо працівник у день звільнення не працював - не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані з оплатою праці, суди мають враховувати, що право працівника на оплату праці виникає з моменту виконання ним трудових обов`язків, а обов`язок своєчасно і в повному обсязі виплачувати заробітну плату покладено на роботодавця.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивач надав трудовий договір від 11 квітня 2018 року, табель обліку робочого часу та відомості щодо застрахованої особи (довідка форма ОК-7).

Зміст трудового договору підтверджує погодження сторонами умов оплати праці в еквіваленті 2 000 доларів США на місяць за повний місяць роботи належної якості. Водночас сама наявність такої умови договору не дає змоги встановити розмір невиплаченої заробітної плати без з`ясування фактичного періоду роботи, обсягу належних нарахувань та сум, які відповідач виплатив позивачу.

Наданий табель містить відомості про відпрацьований позивачем час за відповідні місяці 2018 року, однак не містить даних про розмір нарахованої заробітної плати, проведені виплати та залишок заборгованості на день звільнення.

Відомості щодо застрахованої особи відображають інформацію про задекларований дохід і страховий стаж за окремі періоди. Проте такі відомості не дають можливості достовірно визначити загальний розмір заробітної плати, яка належала позивачу за трудовим договором, суму фактично проведених відповідачем виплат та розмір невиплачених коштів.

При цьому позивачем не надано розрахунку заявленої до стягнення суми 127 154 грн із зазначенням періоду виникнення заборгованості, сум належної до нарахування заробітної плати, проведених виплат та залишку боргу. З наданих матеріалів також неможливо встановити, за яким саме розрахунком визначено заявлену суму та яким чином вона співвідноситься з умовами трудового договору й фактично відпрацьованим часом.

Суд ураховує, що ухвалою від 01 листопада 2023 року за клопотанням позивача у відповідача витребувано інформацію про виплати на користь позивача, розрахунок належної до сплати винагороди за відпрацьований час та табель обліку робочого часу. Однак витребувані документи до суду не надано.

Документи щодо нарахування та виплати заробітної плати перебувають у сфері контролю роботодавця, а тому неподання відповідачем витребуваних доказів суд оцінює з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас саме по собі неподання відповідачем документів, неявка до суду та ненадання відзиву не звільняють суд від обов`язку перевірити обґрунтованість позовних вимог і не є безумовною підставою для визнання доведеним розміру заборгованості, зазначеного позивачем.

За відсутності розрахунку нарахованих і виплачених сум, а також інших належних і допустимих доказів, які б давали змогу встановити розмір невиплаченої заробітної плати, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Сам факт перебування сторін у трудових відносинах, наявність у трудовому договорі умови про оплату праці та припинення трудових відносин не є достатніми підставами для висновку про наявність заборгованості саме в розмірі 127 154 грн.

Таким чином, надані позивачем докази не підтверджують розмір заявленої до стягнення заборгованості, а інших доказів, які б дали змогу встановити цей розмір, матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на те, що позивачем не доведено розмір заборгованості із заробітної плати, заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, статтями 94, 115, 116 Кодексу законів про працю України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «БУДСЕРВІС» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 16.10.2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua