Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №522/4602/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4602/26-Е

Провадження 2 /522/6625/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю..,

розглянувши позовну заяву в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Служби безпеки України, Слідчого управління ГУНП в Одеській області, ГУНП в Одеські області, УСБУ в Одеській області, Держава України в Особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду

В С Т А Н О В И В:

24.03.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Служби безпеки України, Слідчого управління ГУНП в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, який зареєстрований канцелярією 25.03.2026 року та переданий головуючому судді 26.03.2026 року.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Позивач обґрунтовує позов тим, що він є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 003976 від 16.10.2019) та зазнає протиправного втручання у свою професійну діяльність з боку правоохоронних органів. Зокрема, у межах кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси за задоволеними клопотаннями виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Книша П.І. постановлено ухвали від 01.09.2025 про надання дозволу на проведення обшуків майна та транспортного засобу позивача. ОСОБА_1 наголошує, що зазначені клопотання були подані неналежним суб`єктом у порушення імперативних вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якими визначено вичерпний перелік осіб, уповноважених ініціювати слідчі чи оперативно-розшукові дії щодо адвоката (Генеральний прокурор, його заступники, прокурори регіонального рівня). Посилюючи побоювання щодо можливості здійснення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) із порушенням гарантій адвокатської діяльності та адвокатської таємниці, позивач направляв відповідні запити на інформацію на підставі ст. 34 Конституції України та Закону України «Про доступ до публічної інформації» до СУ ГУНП в Одеській області, Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та СБУ. Проте належної відповіді по суті поставлених питань позивач не отримав, що розцінює як приховування інформації та обмеження його права на захист. Посилаючись на ст.ст. 34, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правові позиції ЄСПЛ і Верховного Суду, позивач зазначає, що внаслідок системного ігнорування законодавчих гарантій, тривалого перебування в стані невизначеності, приниження професійної честі та гідності й безпідставного обмеження доступу до інформації йому було завдано істотної моральної шкоди, компенсацію якої він оцінює у 100 000 гривень.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення доказів, в якій просить, вжити заходи забезпечення доказів шляхом витребування від Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (Код ЄДРПОУ: 3829636324, тел.:(048) 776-17-02; (048) 776-06-50, адреса: 65058, м. Одеса, вул. Незалежності, 18, ел. адреса: pru.od@vppdr.gp.gov.ua), Спеціалізованої прокуратури у сфері Південного регіону (Код ЄДРПОУ: 38296363 Адреса: вул. Пироговська, 1, м. Одеса, 65012, тел./факс: (048) 731-47-08, е-mail: vp_pru@vppdr.gp.gov.ua),Слідчого управління ГУНП в Одеській області (Код ЄДРПОУ: 40108740, адреса: просп. Шевченка, 8-Г, м. Одеса, 65044, тел. (048) 779-43-05, е-mail: sugunp@od.police.gov.ua), Служби безпеки України (Код ЄДРПОУ: 00034074, е-mail: callcenter@ssu.gov.ua) наступну інформацію: про те, чи проводилися стосовно мене, ОСОБА_1 , будь-які негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України:

- у кримінальному провадженні № 42025164690000014 від 20.02.2025;

- у кримінальному провадженні №12025160000001313 від 29.12.2025;

- у будь-яких інших кримінальних провадженнях, у яких мої дії, контакти, пересування або комунікації могли бути об`єктом фіксації. У разі, якщо такі НСРД проводилися, прошу надати: перелік видів НСРД, які проводилися стосовно мене (аудіоконтроль особи, відеоконтроль, спостереження, зняття інформації з телекомунікаційних мереж, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, установлення місцезнаходження мобільного терміналу, контроль за вчиненням кримінального правопорушення тощо); дати початку та закінчення кожної НСРД; найменування органу, який здійснював відповідну НСРД; номер та дату ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на проведення кожної НСРД, із зазначенням суду, який постановив відповідну ухвалу. У разі, якщо НСРД щодо мене не проводилися, прошу надати письмову відповідь про відсутність будь-яких негласних слідчих (розшукових) дій стосовно мене, з посиланням на службову інформацію, яка була використана для формування цієї відповіді. У разі, якщо НСРД проводилися, але інформація про них тимчасово не може бути розкрита, прошу: послатися на конкретну норму закону, що обмежує розкриття інформації; вказати, чи подавалося прокурором клопотання про відстрочення повідомлення особи згідно зі ст. 253 КПК України; надати номер та дату ухвали слідчого судді, якою було дозволено тимчасово не повідомляти мене про проведення НСРД.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року судом вирішено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Служби безпеки України, Слідчого управління ГУНП в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду - відмовити.

15.04.2026 року від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач обґрунтовує відзив тим, що позовні вимоги є повністю безпідставними, оскільки Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону не здійснювала процесуальне керівництво у відповідних кримінальних провадженнях, не є володільцем чи розпорядником їх матеріалів і не наділена повноваженнями на розголошення відомостей досудового розслідування згідно зі статтею 222 КПК України. Отриманий запит позивача було правомірно переслано за належністю до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Відповідач зазначає, що право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та спеціального закону виникає лише за наявності виправдувального вироку або судового рішення, яким встановлено незаконність процесуальних дій, натомість позивач не був підозрюваним, до нього не застосовувалися запобіжні заходи чи арешт майна, а законність дій слідчих і прокурорів може оскаржуватися виключно в порядку кримінального процесуального законодавства, а не в порядку цивільного судочинства. Крім того, позивачем не доведено належними доказами факт заподіяння моральної шкоди та обґрунтованість її розміру, а також не залучено належного відповідача — державу Україну, оскільки позови про відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури, мають пред`являтися до держави, тоді як Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону є неналежним відповідачем у справі.

16.04.2026 року від Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач обґрунтовує відзив тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо можливої причетності позивача до протиправної схеми ухилення від мобілізації триває, а виділені матеріали містять інформацію з обмеженим доступом відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України та статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Одержаний запит позивача було правомірно опрацьовано із роз`ясненням правових підстав обмеження доступу та надіслано за належністю до Слідчого управління ГУНП в Одеській області згідно зі статтею 7 Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з чим жодної протиправної бездіяльності з боку прокуратури не допущено. Крім того, право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України та спеціального закону виникає виключно за наявності виправдувального вироку чи іншого судового рішення, яким встановлено незаконність процесуальних дій, натомість позивач не мав статусу підозрюваного, до нього не застосовувалися запобіжні заходи чи арешт майна, а законність рішень та дій органів досудового розслідування й прокуратури має перевірятися виключно в порядку кримінального судочинства, а не цивільного. Водночас позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, наявності душевних страждань чи обґрунтованості заявленої до стягнення суми у розмірі 100 000 гривень.

24.04.2026 року до суду надійшла позивача про залучення співвідповідачів.

Позивач у заяві зазначає, що у зв`язку з тим, що Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону є структурним підрозділом без статусу окремої юридичної особи, належним відповідачем у справі є Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону. Крім того, позивач просить залучити до участі у справі як співвідповідачів Головне управління Національної поліції в Одеській області та Управління Служби безпеки України в Одеській області, оскільки виконання їхніми співробітниками доручень слідчого безпосередньо пов`язане з обставинами та предметом судового спору у справі № 522/4602/26-Е.

19.05.2026 року від Служби безпеки України до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач обґрунтовує відзив тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності всіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, зокрема протиправності дій Служби безпеки України, наявності моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку. Представник СБУ зазначає, що жодне рішення чи процесуальна дія органів досудового розслідування стосовно позивача не була визнана судом незаконною у встановленому законом порядку, а право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 Цивільного кодексу України та спеціального закону виникає лише за наявності відповідних підтверджуючих судових рішень. Крім того, аналогічні позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо ненадання відповідей по суті запитів у цих же кримінальних провадженнях вже розглядалися Одеським окружним адміністративним судом (справи № 420/36130/25, № 420/36589/25, № 420/36167/25), і в задоволенні позовів було відмовлено із роз`ясненням, що порядок доступу до таємної інформації та відомостей досудового розслідування регулюється спеціальними нормами Кримінального процесуального кодексу України. Водночас заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень є суб`єктивним, нічим не підтвердженим і не обґрунтованим розрахунком.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року вирішено заяву позивача про залучення співвідповідачів – задовольнити та залучити в якості відповідачів ГУНП в Одеській області та УСБУ в Одеській області.

04.08.2026 року від позивача до суду надійшла заява.

Заявник у своїй заяві зазначає, що з огляду на позицію Національної асоціації адвокатів України (НААУ) щодо відсутності у керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони законних повноважень на ініціювання слідчих дій щодо адвоката, питання дотримання професійних гарантій стосується статутних завдань НААУ, а тому просить залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Крім того, керуючись статтею 56 Конституції України та статтями 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, заявник просить залучити до участі у справі як співвідповідача Державу Україна в особі Державної казначейської служби України, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб, здійснюється безпосередньо державою.

05.08.2026 року від Управління Служби безпеки України в Одеській області до суду надійшли додаткові пояснення.

Заявник зазначає, що позивач не навів жодних доказів на підтвердження протиправності дій чи бездіяльності Управління Служби безпеки України в Одеській області або його співробітників, а лише обмежився загальними твердженнями про виконання ними слідчих доручень. Представник зауважує, що відповідно до вимог статті 41 Кримінального процесуального кодексу України оперативні підрозділи зобов`язані виконувати письмові доручення слідчого чи прокурора і не наділені повноваженнями перевіряти їх законність чи відмовлятися від виконання. Крім того, позивачем не доведено наявності заподіяної моральної шкоди, причинного зв`язку та доказів протиправності будь-яких рішень чи дій у порядку, передбаченому статтею 1176 Цивільного кодексу України, оскільки жодна процесуальна дія стосовно нього не була визнана судом незаконною. У зв`язку з цим заявник просить врахувати подані письмові пояснення та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог до всіх відповідачів.

05.08.2026 року від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову.

Заявник зазначає, що відповідно до положень статті 49 Цивільного процесуального кодексу України та правових позицій Верховного Суду він має право на зміну предмета позову шляхом уточнення матеріально-правових вимог. З огляду на залучення додаткових відповідачів, заявник просить суд прийняти заяву про зміну предмета позову та викласти прохальну частину у новій редакції, стягнувши солідарно відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень та судові витрати з Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Слідчого управління ГУНП в Одеській області, Служби безпеки України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області та Управління Служби безпеки України в Одеській області.

Під час судового засідання призначеного 05.08.2026 року судом вирішено залучити до розгляду у справі у якості співвідповідача Державу України в Особі Державної казначейської служби України.

Також під час судового засідання судом відмовлено в залученні третьої особи Національної асоціації адвокатів України.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.

07.08.2026 року від ГУНП в Одеські області до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення, зокрема протиправних рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області, факту заподіяння моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку. Відповідач зауважує, що обшуки проводилися на підставі ухвал слідчого судді без вилучення майна, а негласні слідчі (розшукові) дії стосовно позивача не проводилися, що підтверджується матеріалами досудового розслідування. Звернення позивача було розглянуто у встановленому порядку з наданням письмової відповіді та роз`ясненням, що порядок доступу до відомостей досудового розслідування регулюється спеціальними нормами Кримінального процесуального кодексу України, а не законами про звернення громадян чи доступ до публічної інформації. Водночас позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження душевних страждань чи обґрунтованості заявленого розміру компенсації моральної шкоди, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв`язку з чим відповідач просить поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.08.2026 року вирішено відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

У судове засідання призначене на 23.10.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись з даним позовом до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Служби безпеки України та Слідчого управління ГУНП в Одеській області, вважає, що щодо нього як адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 003976 від 16.10.2019) правоохоронними органами вчиняються протиправні дії, які, на його думку, полягають у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій без належних правових підстав та з порушенням гарантій адвокатської діяльності.

Позивач зазначає, що в межах кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025 за ознаками правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О. ухвалами від 01.09.2025 задовольнила клопотання в.о. керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Книш П.І. про проведення обшуку за адресою проживання батьків позивача ( АДРЕСА_1 ) та обшуку транспортного засобу, який перебував у власності й користуванні позивача.

Позивач стверджує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проведення щодо адвоката слідчих дій, які можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора АР Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. На думку позивача, ОСОБА_2 не належить до кола таких осіб, а слідчий суддя проігнорувала цю норму, що призвело до проведення, за його твердженням, безпідставних обшуків. Позивач вважає такі порушення системними, посилаючись на реакцію органів адвокатського самоврядування, які звертались до Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань.

Позивач вважає, що з огляду на зазначені порушення існують обґрунтовані підстави вважати, що втручання в його приватне та професійне життя могло здійснюватися і у формі негласних слідчих (розшукових) дій, що, за його твердженням, створило стан невизначеності, відчуття контролю та побоювання щодо порушення адвокатської таємниці.

Судом також встановлено, що з метою отримання інформації про можливе проведення щодо нього НСРД позивач 03.03.2026 направив запити до Слідчого управління ГУНП в Одеській області, Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та Служби безпеки України щодо кримінальних проваджень № 42025164690000014 від 20.02.2025, № 12025160000001313 від 29.12.2025 та інших можливих проваджень. У запитах він просив повідомити: чи проводилися щодо нього НСРД; їх види, дати початку й закінчення, орган, що їх здійснював, номер і дату ухвали слідчого судді та суд, що її постановив; у разі відсутності НСРД – надати письмову відповідь про це; у разі неможливості розкриття інформації – вказати норму закону, що обмежує розкриття, чи подавалося клопотання про відстрочення повідомлення за ст. 253 КПК України та реквізити відповідної ухвали.

Позивач стверджує, що по суті поставлених питань відповіді він не отримав, що, на його думку, свідчить про приховування інформації та унеможливлює реалізацію права на захист.

Таким чином, вказана позовна заява стосується відшкодування моральної шкоди, яку позивач пов`язує, по-перше, з можливим, на його переконання, проведенням щодо нього НСРД без належних правових підстав, а по-друге, з ненаданням відповідачами по суті інформації на його запити від 03.03.2026.

Моральну шкоду позивач обґрунтовує відчуттям безпорадності, приниженням професійної честі та гідності, емоційним напруженням, нервовим виснаженням і тривалим відчуттям несправедливості, та визначає її розмір у 100 000 грн.

Безпосереднім предметом позову є вимога ОСОБА_1 про солідарне стягнення з Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Служби безпеки України та Слідчого управління ГУНП в Одеській області 100 000 грн моральної шкоди, завданої, за твердженням позивача, незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, які виявились у можливому проведенні щодо нього НСРД без належних правових підстав та в ненаданні відповіді по суті на його інформаційні запити.

А тому суд досліджує обставини справи в межах вказаного предмету позову, тобто в частині наявності чи відсутності факту протиправних дій (бездіяльності) кожного з відповідачів, наявності причинного зв`язку між такими діями та заявленою шкодою, наявності й розміру моральної шкоди, належності відповідачів та можливості солідарного стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Основою позовних вимог позивач зробив твердження про те, що щодо нього «могли» проводитися НСРД без належних правових підстав. Така позиція викладена в позовній заяві у формі припущення. Зокрема, позивач зазначає про «обґрунтовані підстави вважати», що втручання «могло здійснюватися» у формі НСРД, та про «обґрунтовані сумніви» щодо дотримання закону під час «можливого здійснення» таких дій. Позивач не стверджує, що йому достеменно відомо про проведення щодо нього НСРД, і не посилається на конкретну слідчу (розшукову) дію, її вид, час, орган, що її проводив, чи судове рішення, яким її дозволено.

У судовому засіданні призначеному на 05.08.2026 року позивач зазначив, що дізнався про проведення відносного нього НСРД зі слів невідомого, якого позивач ідентифікував як працівника правоохоронних органів.

Заява до ДБР, скарга до Офісу Генерального прокурора та відповіді на них свідчать про факт звернення позивача до органів, але не про факт проведення щодо нього НСРД.

Матеріал щодо практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Вихор проти України» (заява № 36618/14), стосується загальних стандартів судового контролю за НСРД і не доводить факту їх проведення саме щодо позивача.

Ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.09.2025 стосуються дозволу на проведення обшуку за місцем, де проживають батьки позивача, та обшуку транспортного засобу. Зазначені ухвали не підтверджують і не спростовують проведення НСРД щодо позивача.

Не можна визнати доказом проведення НСРД і те, що відповіді по суті запитів позивач не отримав.

Згідно з ст.246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.04.2020 по справі № 826/7244/18 зазначила:

« 60. Таким чином, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.

61. Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. А тому доступ учасників кримінального провадження, до яких належить, зокрема, адвокат, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

62. Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.

63. Отже, інша частина запитуваної інформації, яку просив надати позивач, є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку позивач як адвокат може виключно в порядку, визначеному КПК України.».

Статтею 222 КПК визначено недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування

Так статтею визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

У відзиві за позовну заяву Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони зазначає, що 29.12.2025 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_1 було виділено в окреме кримінальне провадження № 12025160000001313 від 29.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, у зв`язку з чим розголошення відомостей досудового розслідування суперечитиме положенням ч. 1 ст. 222 КПК України.

У відповіді позивачу ГУНП в Одеській області № 137211-2026 від 17.04.2026 року зазначає, що розголошення відомостей досудового розслідування може зашкодити досудовому розслідуванню, у зв`язку з чим розголошення таких відомостей не допустиме будь-якою мірою, відповідно до вимог ст. 222 КПК України.

Таким чином, судом встановлено, що і Одеська спеціалізована прокуратура у сфері оборони, і ГУНП в Одеській області заперечують проти розголошення відомостей досудового розслідування та письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення таких відомостей не надають.

З огляду на встановлену законодавством процедуру доступу особи до матеріалів кримінального провадження, суд зазначає, що відомості досудового розслідування, отримані в обхід порядку, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України без письмового дозволу слідчого або прокурора на їх розголошення відповідно до статті 222 КПК України, є недопустимими доказами та не можуть бути покладені судом в основу висновків у справі.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 910/7638/2, в якій зазначено, що матеріали досудового розслідування, використані без письмового дозволу слідчого або прокурора, є недопустимими доказами у господарській справі в силу приписів статті 222 КПК України. При цьому Верховний Суд наголосив, що відомості досудового розслідування можуть розголошуватися лише з дозволу слідчого або прокурора, а оскільки такого дозволу в матеріалах справи не було, суди помилково врахували відповідні матеріали кримінального провадження як докази.

Отже, за відсутності письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, витребування та використання судом такої інформації у цивільній справі суперечитиме вимогам статті 222 КПК України та призведе до отримання доказів у спосіб, не передбачений процесуальним законом, що виключає можливість їх врахування судом при вирішенні спору по суті.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповіді, надані позивачу на його запити, у яких відповідачі відмовили в наданні інформації про проведення чи непроведення щодо нього НСРД, були правомірними, оскільки ґрунтувалися на приписах ст. 222 КПК України та відповідали спеціальному порядку доступу до відомостей досудового розслідування. Ненадання такої інформації саме по собі не свідчить про протиправну поведінку (бездіяльність) відповідачів.

Оцінивши подані докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд погоджується з позицією відповідачів, викладеною у відзивах на позовну заяву, про недоведеність позовних вимог з таких підстав.

Позивач не довів факту проведення щодо нього негласних слідчих (розшукових) дій, а тому не довів і того, що такі дії були проведені без належних правових підстав або з порушенням гарантій адвокатської діяльності. Його доводи ґрунтуються на припущеннях. Відповіді на запити були правомірними, а відтак бездіяльності відповідачів, яка порушувала б право позивача на інформацію, судом не встановлено.

Позивач не вказав і не довів, які саме протиправні дії вчинив кожен із відповідачів. Позов не містить обґрунтування порушеного права кожним відповідачем, а лише містить загальні твердження про «протиправні дії правоохоронних органів». Крім того, посилання позивача на порушення з боку слідчого судді та ініціатора клопотань про обшук стосуються іншого предмета (обшуків), що не заявлено як підстава позову про відшкодування шкоди у даній справі.

Оскільки протиправність дій відповідачів не встановлена, відсутній і причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідачів та заявленою шкодою. Позивач не довів, що його душевні страждання є наслідком саме дій відповідачів, а не самого факту кримінального провадження чи обшуків, законність яких не є предметом цього спору.

Позивач не надав доказів моральних страждань (як-от медичних документів, висновків фахівців, інших належних і допустимих доказів) і не обґрунтував визначений ним розмір відшкодування в 100000 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що позов не доведений, а тому в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, Служби безпеки України, Слідчого управління ГУНП в Одеській області, ГУНП в Одеські області, УСБУ в Одеській області, Держава України в Особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 03.11.2026 року.

Суддя А.В. Науменко23.10.26