Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №522/13666/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №522/13666/26-Е

Суддя: Бондар В. Я.

Провадження № 2/522/10286/26

Справа № 522/13666/26-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_3 15.07.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/6 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2024 Приморським районним судом м.Одеси видано судовий наказ у справі №522/9692/24, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дочок у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку. Позивач вчасно сплачує аліменти на дітей. Проте, останні місяці у позивача суттєво зменшився і дохід і будучи військовослужбовцем позивач постійно несе додаткові витрати для забезпечення себе та підлеглих. У зв`язку зі зміною матеріального стану позивач звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2026 провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 07.09.2026.

До суду 29.07.2026 надійшов відзив представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6 , згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову.

На обґрунтування відзиву вказано, що позивач не надає доказів погіршення матеріального стану до такого, що не дає можливість сплачувати аліменти на дітей у встановленому розмірі. Позивач має заборгованість зі сплати аліментів, що свідчить про його систематичне ухилення від виконання свого обов`язку по утримуванню дітей. Позивач на праві власності має частку квартири та машиномісце, що спростовує погіршення матеріального стану. Реальні витрати на двох дітей значно більші аліментів, які позивач сплачує та тих, які пропонує сплачувати. Лише витрати на садочок однією дитиною є більшими розміру аліментів. Твердження позивача про витрати на доекіпірування та витрати на службові потреби є безпідставними з огляду на імперативний порядок забезпечення військовослужбовців, встановлений законодавством України.

У судовому засіданні 07.09.2026 проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_6 було відкладено розгляд справи на 27.10.2026 через першу неявку позивача.

У судовому засіданні 27.10.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення у зв`язку з бажанням позивача надати особисто пояснення. Представник позивача ОСОБА_3 просив зменшити розмір аліментів до 1/6 частини доходу, але не більше 10 000 грн. Представник відповідача ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд у судовому засіданні 27.10.2026 оголосив про перехід до стадії проголошення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 04.11.2026 об 14:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька – ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька – ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

21 червня 2024 року Приморським районним судом м.Одеси у справі №522/9692/24 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку – щомісячно, починаючи з моменту звернення з заявою до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 та до 13 лютого 2042 року відповідно з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 19 червня 2024 року.

На виконання вказаного судового наказу Приморським ВДВС у м. Одесі ОМУМЮУ відкрито виконавче провадження № 78223564.

З довідки про доходи ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_3 вбачається, що нарахована заробітна плата позивача за період з січня 2026 року по червень 2026 року зменшувалася.

ОСОБА_1 на праві власності належить частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Відповідно до частини першої статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (частина четверта статті 273 СК України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна матеріального стану платника аліментів, викликана погіршенням його здоров`я, є самостійною, не залежною від зміни сімейного стану, підставою для зміни розміру аліментів.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру присуджених аліментів, виказує виключно про зменшення розміру грошового забезпечення, що ніяк не впливає на його майновий стан, з огляду на те, що аліменти стягуються в частці від доходу і їх розмір корелюються відповідно до розміру доходу позивача.

У судовому засіданні представник позивача виказував сумів у тому, що аліменти у розмірі 30 000 грн дійсно витрачаються в інтересах дітей, однак такі сумніви не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина перша статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не надав доказів на підтвердження змін в матеріальному стані, які б вплинули на розмір стягнутих аліментів.

Отже, враховуючи наявні докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, як необґрунтованому та безпідставному.

Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

20 липня 2026 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням «Правда» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги у справі №522/13666/26-Е.

Згідно акту виконаних робіт від 28.07.2026, вартість витрат на правову допомогу становить 7 000 грн.

На переконання суду категорія справи є не складною, відзив не потребував велику кількість часу для його складення.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе стягнути розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua