Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №645/6595/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №645/6595/25

Суддя: Карімов І. В.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 645/6595/25 Провадження № 2/636/924/26

Дата

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Немишлянського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 85671 від 01.10.2021 року, у розмірі 16843,35 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесених на правову допомогу витрат в розмірі 9000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.10.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 85671 про споживчий кредит, відповідно до умов якого типом кредиту є кредитна лінія. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, окремими траншами. Перший транш в сумі 8000.00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення кредитного договору шляхом перерахування на рахунок/карту позичальника та шляхом погашення заборгованості позичальника згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 286.00 % річних. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 252 дні. 28.01.2025 було укладено договір № 28012025, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 85671. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 85671. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 85671. від 01.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16843,35 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 8000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7942,35 грн; заборгованість за комісіями - 901,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Ухвалою судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року Спесивцева О.В. зазначена цивільна справа передана на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області за підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 28 жовтня 2025 року позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором прийнята до провадження та визначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась повторно, причину неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, відзив на позов не надала, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307, учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст.223 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 279, 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 01.10.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 85671 про споживчий кредит, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Договір підписано відповідачкою власноручно. Типом кредиту є кредитна лінія. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, окремими траншами. Відповідно до п.2.2.2 договору визначено що перший транш в сумі 8000,00 грн надається не пізніше наступного робочого дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 6000,00 грн на рахунок/карткиу позичальника № НОМЕР_1 , що відкрито в банку код 305299 ПАТ КБ «Приватбанк» у національній валюті; у розмірі 2000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою відповідно до п.2.5 індивідуальної частини договору. Відповідно до п.2.3 проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 286.00 % річних.

Пунктом 2.4 передбачено знижений тариф комісії за обслуговування першого траншу у розмірі 1,00 грн, стандартний тариф складає 100,00 грн. Відповідно до п. 2.5 договору

комісія за надання першого траншу складає 2000,00 грн ., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2 індивідуальної частини договору.

Строк кредитування першого траншу складає 252 днів (п.2.6.1 договору).

Позивачем до матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, в якому викладені усі істотні умов кредитного договору та графік платежів за першим траншем кредитного договору№ 85671 від 01.10.2021 року, заяву на видачу кредиту № 100315673 від 01.10.2021 року, які підписані відповідачкою ОСОБА_1 особисто.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №CRD_340681, відповідно до якого ТОВ «ФК «Креддит Плюс» здійснило переказ грошових коштів у сумі 6000,00 грн. на рахунок/карткиу позичальника № НОМЕР_1 , що відкрито в банку код 305299 ПАТ КБ «Приватбанк», призначення платежу надання фінансового кредиту за договором № 85671 від 01.10.2021. Платіжне доручення містить відмітку банку про його виконання.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості складеного ТОВ ФК «Кредит Плюс» вбачається що за ОСОБА_1 за кредитним договором № 85671 від 01.10.2021 обліковується заборгованість у розмірі 16843,35 грн., яка складається: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -8000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7942,35 грн; заборгованість за комісіями - 901,00 грн,

28.01.2025 між ТОВ «ФК «Кредитплюс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28012025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредитплюс» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредитплюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Зі змісту витягу з реєстру боржників вбачається під номером 3468 боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 85671 від 01.10.2021, сума заборгованості - 16843,35 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переліку коштів №0491640000 від 28.01.2025 року вбачається що ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «ФК «Кредитплюс» грошові кошти у розмірі 2 047 654,81 грн. в якості оплати згідно договору факторингу №28012025 від 28.01.2025 року .

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «ФК «КредитПлюс»). Зазначені умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В матеріалах справи наявні копія кредитного договору, графік платежів, паспорт споживчого кредиту що підписані відповідачкою особисто проставленням власноруч свого підпису під Договором. ОСОБА_1 погодилась з тим, що Договір разом з публічною його частиною і паспортом споживчого кредиту та Графіком погашення складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати. Тобто між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «КредитПлюс» було погоджено усі істотні умови кредитного договору, що визначені ст. 1054 ЦК України. Судовим розглядом встановлено, що вказаний кредитний договір недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Крім того, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції виснував про те, що виписки із банківських рахунків також можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Отже суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт видачі відповідачці кредитних коштів. Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.2.2.2 кредитного договору визначено що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну карту споживача № НОМЕР_1 .

У суду відсутні сумніви щодо належності вказаної карти відповідачці, оскільки вона сама вказала такий платіжний засіб під час укладення кредитного договору. Матеріали справи не містять доказі того що відносно відповідачки вчинялись шахрайські дія, докази звернень до правоохоронних органів відповідачки відсутні так і відсутні докази того що зазначені персональні дані відповідача були використані третіми особами.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини ( стаття 11 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Суд вважає доведеним перехід прав вимог до відповідачки за кредитним договором № 85671 від 01.10.2021, що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу №28012025 від 28.01.2025; копією витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №28012025від 28.01.2025, копією платіжної інструкції №0491640000 від 28.01.2025 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір процентів за кредитним договором № 85671 від 01.10.2021 року повністю узгоджується із умовами кредитного договору та наданими позивачем розрахунком заборгованості, проценти нараховані в межах строку кредитування.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2422,40 грн .

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Положеннями ч.ч. 1-5ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат представником позивача надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, тарифи з розрахунковою вартістю наданих послуг та витяг з акту №17 про надання правової допомоги від 31.08.2025 року.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд вважає, що з Вишнівецької К.В. підлягає стягненню 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 178, 141, 223, 263, 265, 268, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 85671 від 01.10.2021 року в розмірі 16843 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 35 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 7942,35 грн; заборгованість за комісіями - 901,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150, E-mail: office@factoringp.ua

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Карімов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua