Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №953/8533/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8533/26

н/п 2/953/4782/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Алієвої А.Г.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 18 900,00 грн

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі – Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26855-11/2024 від 12.11.2024 у загальному розмірі 18 900 грн та судових витрат (судовий збір 2 662,40 грн і витрати на правову допомогу 8 000,00 грн). Просив здійснювати розгляд без участі представника, вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу за кредитним договором № 26855-11/2024 від 12.11.2024, зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 29.06.2026 відкрив спрощене позовне провадження, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав, за клопотання позивача витребував документу у банку та призначено судове засідання. Розгляд справи відкладався до 04.11.2026.

07.07.2026 від АТ "ПУМБ" надійшла витребувана інформація, що в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні. У результаті аналізу операцій, здійснених по карті НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 12.11.2024 до 15.11.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 4 500,00 гривень через сервіс іншого банку, а саме 12.11.2024.

04.11.2026 учасники справи не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялись своєчасно та належним чином. Позивач шляхом надсилання поштової кореспонденції до електронного кабінету. Просив розгляд справи проводити за відсутності представника. Відповідач шляхом направлення судової кореспонденції поштою. Поштові повідомлення повернулись з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подав.

Суд ухвалою від 04.11.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

12.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 26855-11/2024 (далі – кредитний договір), який зі сторони позичальника підписано електронним підписом W686.

Відповідно до умов кредитного договору:

-товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 500,00 грн на умовах на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1.);

-тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 12.11.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку, відповідно до графіку платежів кінцева дата погашення кредиту 11.03.2025 (п. 1.2.);

-за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 1 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом (п. 1.4.).

Згідно з інформацією АТ "ПУМБ" на карту НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 12.11.2024 здійснена операція, надходження грошових коштів у сумі 4 500,00 гривень через сервіс іншого банку.

24.03.2025 ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та Товариство уклали договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025, згідно з яким Товариство набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП".

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу Товариство отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26855-11/2024 від 12.11.2024 у розмірі 18 900,00 грн, з яких 4 500,00 грн – тіло, 5 400,00 грн – проценти, 9 000,00 – неустойка. Такий розрахунок заборгованості також наводить позивач.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Суд здійснює розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склались договірні відносини з надання кредиту та відступлення права вимоги за таким правочином. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір від 12.11.2024 шляхом їх підписання одноразовими ідентифікаторами, за якими він отримав кредити, тобто сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору (строку, процентів тощо).

Згідно з наданою Банком інформацією 12.11.2024 на рахунок відповідача відбулось зарахування коштів.

Отже, первісний кредитор за кредитним договором надав кредит відповідачу, що підтверджується наданою інформацією, однак в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором відповідно до договору факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 26.11.2020 Товариство стало кредитором за вказаним кредитним договором на підставі статті 512 ЦК України.

Доказів погашення заборгованість відповідач не надав.

За таких обставин суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 4 500,00 грн та 5 400,00 грн – процентів, що відповідає умовам договору щодо строку кредитування та розміру процентів, що узгоджується зі ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо нарахування неустойки

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд враховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України – основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь Товариства і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 900 грн, з яких: 4 500,00 грн – тіло, 5 400,00 грн – процентів, в решті слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 грн та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам (частина перша статті 141 ЦПК України).

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу 01.07.2025, укладений між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та АБ "Апологет"; додаток до договору № 0107 про надання правничої допомоги від 01.07.2025 (акт № 1876 наданих послуг) та детальний опис наданих послуг.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Водночас розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 18 900,00 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, що складає більш ніж 42 % ціни позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції), позивач не вчиняв значних дій щодо витребування та надання додаткових доказів, не приймав участь у судових засіданнях, тощо. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи та часткове задоволення позову є підставою для часткового задоволення заяви у розмірі 2 000 грн, в решті (6 000 грн) слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 4, 49, 133, 141, 223, 263 – 265, 280 – 283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" суму заборгованості за кредитним договором № 26855-11/2024 від 12.11.2024 у розмірі 9 900,00 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 394,59 гривень.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривен.

У решті заяви відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 24.09.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК