Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №635/8931/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №635/8931/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/644/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України

ВИРОК

Іменем України

04 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харків кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Харківського районного суду Харківської області від 05.12.2025 року стосовно ОСОБА_7 , -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м .Саратов Російської Федерації, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 24.04.2012 вироком Нововодолазького районного суду Харківської області за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі, 05.05.2020 на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 27.04.2020 звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбуту частину покарання строком 7 місяців 12 днів;

засуджений за:

- ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі,

- ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі,

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік 6 місяців з покладенням на нього обов`язків.

Цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно вироку, в середині квітня 2025 року в денний час доби, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7 , перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , в гостях у свого знайомого ОСОБА_8 , побачив електроінструменти, які належать останньому.

В цей момент у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння вказаним електроінструментом, шляхом зловживання довірою.

В подальшому, ОСОБА_7 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, використовуючи довірливі відносини, які впродовж тривалого часу склалися у нього з ОСОБА_8 , шляхом зловживання довірою, звернувся до останнього з проханням надати йому в тимчасове користування електроінструменти під приводом особистої потреби, а саме: шуруповерт електричний ТМ «Дніпро М» модель «СD-218Q» вартістю 861,00 грн., перфоратор ТМ «Дніпро М» модель «RH-100» вартістю 2089,50 грн. та циркулярну пилу ТМ «Дніпро М» діаметром 185х20 модель «СS-185M» вартістю 2400,30 грн., які завідомо не збирався повертати.

В свою чергу, ОСОБА_8 , не усвідомлюючи дійсний злочинний умисел ОСОБА_7 , погодився на прохання останнього та добровільно передав йому свої вищевказані інструменти.

Після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного, корисливого умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пішов з вказаними електроінструментами у невідомому напрямку, не збираючись їх повертати власнику, та таким чином зник з місця скоєння злочину, розпорядившись майном ОСОБА_8 на власний розсуд.

Своїми умисними та протиправними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 5350 грн. 80 коп.

Крім того, 20.05.2025 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи біля гаражу своєї малознайомої ОСОБА_9 , який знаходиться на території ГК «Науковий» за адресою: Харківська область, Харківський район с. Рогань, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, побачив електроінструменти, які належать останній.

В цей момент у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння вказаним електроінструментом шляхом зловживання довірою.

В подальшому, ОСОБА_7 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, повторно, використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_9 , шляхом зловживання довірою, звернувся до останньої з проханням надати йому у тимчасове користування електроінструменти під приводом особистої потреби, а саме: набір інструменту в кейсі зеленого кольору з ключами 216 предметів 1/4 3/8 1/2 (4-32 мм) вартістю 1784,30 грн., болгарку ТМ «Арсенал» УШМ-125/920 вартістю 712,60 грн. та циркулярну пилу ТМ «Дніпро М» модель «GS-185LX» вартістю 2644,60 грн., які завідомо не збирався повертати.

В свою чергу, ОСОБА_9 не усвідомлюючи дійсний злочинний умисел ОСОБА_7 , погодилась на прохання останнього та добровільно передала йому свої вищевказані інструменти.

Після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного, корисливого умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пішов з вказаними електроінструментами у невідомому напрямку, не збираючись їх повертати власнику та таким чином зник з місця скоєння злочину, розпорядившись майном ОСОБА_9 на власний розсуд.

Своїми умисними та протиправними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 5141 грн. 50 коп.

Крім того, 03.06.2025, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , у свого знайомого ОСОБА_10 , побачив електроінструменти, які належать останньому.

В цей момент у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння вказаним електроінструментом шляхом зловживання довірою.

В подальшому, ОСОБА_7 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, повторно, використовуючи довірливі відносини, які впродовж тривалого часу склалися у нього з ОСОБА_10 , шляхом зловживання довірою, звернувся до останнього з проханням надати йому у тимчасове користування електроінструменти під приводом особистої потреби, а саме: шуруповерт електричний ТМ «Дніпро М» моделі CD 120HQ вартістю 2070, 60 грн, лазерну рулетку BOSCH Professional моделі GLM 50-22 вартістю 2784,60 грн, лазерний рівень ТМ «TEKHMANN» модель «TSL-5» вартістю 2056, 60 грн. та перфоратор ТМ «Дніпро М» моделі ВН-20 вартістю 3318,00 грн, які завідомо не збирався повертати.

В свою чергу, ОСОБА_10 , не усвідомлюючи дійсний злочинний умисел ОСОБА_7 , погодився на прохання останнього та добровільно передав йому свої вищевказані інструменти.

Після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного, корисливого умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пішов з вказаними електроінструментами у невідомому напрямку, не збираючись їх повертати власнику та таким чином зник з місця скоєння злочину, розпорядившись майном ОСОБА_10 на власний розсуд.

Своїми умисними та протиправними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 10229 грн. 80 коп.

Крім того, 15.06.2025 близько о 16 год. 00 хв., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи біля магазину, який розташований за адресою: Харківська область, Харківський район с. Мала Рогань вул. Західна, буд. 15, підійшов до раніше малознайомого йому ОСОБА_11 . Під час розмови з ОСОБА_12 , ОСОБА_7 побачив у останнього в руках мобільний телефон марки «IPhone 11».

В цей момент у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння вказаним мобільним телефоном шляхом зловживання довірою.

В подальшому, ОСОБА_7 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, повторно, використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_12 , шляхом зловживання довірою, звернувся до останнього з проханням надати йому мобільний телефон марки «IPhone 11» вартістю 11668 грн. 15 коп. для начебто здійснення дзвінка, який завідомо не збирався повертати.

В свою чергу, ОСОБА_12 , не усвідомлюючи дійсний злочинний умисел ОСОБА_7 , погодився на прохання останнього та добровільно передав йому свій мобільний телефон марки «IPhone 11» IMEI-1 НОМЕР_1 , ІМЕІ-2 НОМЕР_2 .

Після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного, корисливого умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пішов з вказаним мобільним телефоном марки «IPhone 11» в невідомому напрямку, не збираючись його повертати власнику, та таким чином зник з місця скоєння злочину, розпорядившись майном ОСОБА_12 на власний розсуд.

Своїми умисними та протиправними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_12 матеріальну шкоду у розмірі 11668 грн. 15коп.

Крім того, 23.06.2025 близько о 11 год. 00 хв., точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_7 , перебуваючи біля буд. 28 по вул. Учбове містечко ХНАУ, с-ща. Докучаєвське, Харківського району, Харківської області, підійшов до раніше малознайомої йому жінки ОСОБА_13 . Під час розмови з ОСОБА_13 , ОСОБА_7 побачив у останньої в руках мобільний телефон марки «Xiomi» Redmi Note 9.

В цей момент у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел спрямований на протиправне заволодіння вказаним мобільним телефоном шляхом зловживання довірою.

В подальшому, ОСОБА_7 реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, повторно, використовуючи довірливі відносини з ОСОБА_13 , шляхом зловживання довірою, звернувся до останньої з проханням надати йому мобільний телефон марки «Xiomi» Redmi Note 9 вартістю 3533 грн. 33 коп. для начебто здійснення дзвінка, який завідомо не збирався повертати.

В свою чергу, ОСОБА_13 не усвідомлюючи дійсний злочинний умисел ОСОБА_7 , погодилась на прохання останнього та добровільно передала йому свій мобільний телефон марки «Xiomi» Redmi Note 9 IMEI-1 НОМЕР_3 , ІМЕІ-2 НОМЕР_4 .

Після чого ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного, корисливого умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пішов з вказаним мобільним телефоном марки «Xiomi» Redmi Note 9 у невідомому напрямку, не збираючись його повертати власнику, та таким чином зник з місця скоєння злочину, розпорядившись майном ОСОБА_13 на власний розсуд.

Своїми умисними та протиправними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_13 матеріальну шкоду у розмірі 3533 грн. 33 коп.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованим застосуванням ст. 75 КК України, що потягло безпідставне та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 2 років обмеження волі та за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_14 остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, обвинуваченого, який просив залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задовільнити виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з вироку суду (т. 1 а. с. 80-85), фактичні обставини справи встановлені у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження оскаржувати їх.

Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство); ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Таким чином, відповідно до раніше наведеної правової норми апеляційна інстанція перевіряючи вирок в частині призначення обвинуваченому покарання виходить з положень ст. 65 КК України, що суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував: ступень тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку та нетяжкого злочину; особу обвинуваченого, який раніше судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо; обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій, обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, районний суд прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_7 , можливе без ізоляції його від суспільства.

Такий підхід при призначенні покарання, з урахуванням насамперед особи обвинуваченого, колегія суддів находить таким, що не відповідає вимогам процесуального закону і тим критеріям які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Звідси, колегія суддів не може погодитися з висновком районного суду, про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства враховуючи особу обвинуваченого.

Тому, враховуючи вказані дані, фактичні обставини скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_7 , апеляційний суд дійшов переконання, що рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, не є достатнім для досягнення мети покарання, а саме – виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових злочинів.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про необґрунтоване застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, колегія суддів знаходить їх слушними виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий за злочині передбачені ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 185 КК України, за вчинення яких тривалий час відбував покарання у виді позбавлення волі, будучі працездатною людиною не працевлаштований, активно не пов`язаний з соціальними інститутами, які могли б сприяти його перевихованню без ізоляції від суспільства.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Враховуючи вказані дані, фактичні обставини скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_7 , які свідчать про його підвищену суспільну небезпечність, апеляційний суд дійшов переконання, що рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, оскільки воно не є достатнім для досягнення мети покарання, а саме – виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні вироку судом першої інстанції було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для його скасування.

При призначенні покарання, суд апеляційної інстанції керується положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, вищевказані дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, і призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього кодексу.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно до ст. 66 КК України, є щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання – судом не встановлено.

В апеляційній скарзі прокурора не наведено жодних нових обставини, які не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання. Вони також не були надані стороною обвинувачення і під час апеляційного розгляду.

За таких обставини, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання – є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим апеляційна скарга задовольняється частково.

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, обвинуваченому ОСОБА_7 призначається покарання за вчинення інкримінованого йому злочину у виді обмеження волі, що буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого злочину, суспільній небезпечності кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 05.12.2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання і ухвалити свій вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання за:

- ч. 1 ст. 190 КК України - 1 рік обмеження волі;

- ч. 2 ст. 190 КК України - 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_14 остаточне покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня його затримання для виконання цього вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді