Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №619/4095/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №619/4095/25

Суддя: Тичкова О. Ю.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 619/4095/25

провадження № 22-ц/818/6161/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Пилипчук Н.П., Савенка М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12 червня 2026 року в складі судді Нечипоренко І.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором № 103254716 від 10.10.2021 року у загальному розмірі 26910,10 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103254716 від 10.10.2021 у розмірі 26910,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

08 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 червня 2026 року, просив вказане рішення суду скасувати та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного повернуто без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником пропущено строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення та не заявлено відповідне клопотання про поновлення такого строку.

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неналежним чином дослідив докази що містяться в матеріалах справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про стан розгляду справи та вручення відповідачу копії заочного рішення в день його проголошення. Апелянт вказує що дізнався про наявність такого рішення та отримав його лише 19.05.2026 року що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами про ознайомлення із матеріалами справи та про видачу копії судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 липня 2025 року було відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та призначено її до розгляду на 15 серпня 2025 року.

15 серпня 2025 року суд ухвалив заочне рішення, яким позов задоволено.

08 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 червня 2026 року по справі 619/4095/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив вказане рішення суду скасувати та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з частиною шостою статті 124 ЦПК України, якщо закінчення процесуального строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, а основними засадами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, змагальність сторін та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно з частиною першою статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду та користуватися іншими процесуальними правами.

За змістом частини першої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи в судове засідання або повідомляє їх про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи в порядку, встановленому цим Кодексом для вручення судових повісток, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Згідно з положеннями статті 272 ЦПК України копія судового рішення надсилається в електронній формі до електронного кабінету учасника справи, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учаснику справи, який не був присутній у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається у встановленому законом порядку

При цьому належне вручення судового рішення має підтверджуватися відповідними доказами, зокрема відомостями про доставлення документа до електронного кабінету учасника справи або документами поштового зв`язку, які підтверджують його вручення чи наявність інших передбачених законом обставин.

Отже, вирішуючи питання щодо дотримання строків оскарження судового рішення, суд має встановити дату вручення його копії відповідному учаснику справи та перевірити наявність належних доказів такого вручення. Сам по собі факт направлення копії судового рішення без підтвердження її вручення у визначеному законом порядку не може автоматично ототожнюватися з фактом її отримання учасником справи.

Як убачається з матеріалів справи, копію заочного рішення від 15 серпня 2025 року суд направляв відповідачу за вказаною у позові адресою, поштовим відправленням. Водночас відповідний конверт повернувся до суду з відміткою про закінчення строку зберігання.

Правові засади надання послуг поштового зв`язку визначені Законом України «Про поштовий зв`язок» від 03 листопада 2022 року № 2722-IX та Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Згідно з пунктом 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення адресату поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, встановленого оператором поштового зв`язку. Відповідно до пункту 102 цих Правил після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику, якщо інше не передбачено Правилами.

Отже, зазначення на поштовому відправленні причини його повернення «за закінченням терміну зберігання» саме по собі не підтверджує фактичного отримання адресатом копії судового рішення та не розкриває причин, з яких таке відправлення не було вручено.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (провадження № 61-4961св19) Верховний Суд звернув увагу, що повернення поштової кореспонденції із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» за загальним правилом не є доказом належного інформування адресата та саме по собі не свідчить про його відмову від отримання кореспонденції чи відсутність за повідомленою суду адресою.

Таким чином, для встановлення факту належного вручення копії судового рішення недостатньо формального посилання на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Суду необхідно з`ясувати, чи було направлено кореспонденцію за належною адресою, чи дотримано оператором поштового зв`язку встановленого порядку її доставки та зберігання, чи вживалися заходи для повідомлення адресата про надходження відправлення, а також чи існували об`єктивні перешкоди для його отримання.

Отже за відсутності належних доказів дотримання зазначеної процедури, зокрема доказів повідомлення адресата про надходження поштового відправлення, колегія судів зазначає що сама відмітка «за закінченням терміну зберігання» не може бути безумовною підставою для висновку про належне вручення копії судового рішення.

Разом з тим вирішальне значення для визначення процесуальних наслідків має встановлення фактичної дати вручення відповідачці повного тексту заочного рішення, а не лише дати його ухвалення чи попереднього направлення поштовим зв`язком.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач фактично дізнався про існування заочного рішення суду та отримав його копію лише 19 травня 2026 року що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними заявами.

Таким чином, виходячи з установленої матеріалами справи дати фактичного вручення повного тексту заочного рішення – 19 травня 2026 року, перебіг двадцятиденного строку розпочався 20 травня 2026 року. Двадцятий день цього строку припадав на 08 червня 2026 року.

Згідно трекінгу поштового відправлення, заяву про перегляд заочного рішення здано оператору поштового зв`язку 05 червня 2026 року, а до суду вона надійшла 08 червня 2026 року.

Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України процесуальна дія, для вчинення якої встановлено строк, може бути вчинена до двадцять четвертої години останнього дня строку. Якщо документи здано до установи поштового зв`язку до закінчення строку, такий строк не вважається пропущеним.

Отже відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення до закінчення двадцятиденного строку, визначеного частиною другою статті 284 ЦПК України.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про пропуск відповідачем строку на подання заяви про перегляд заочного рішення зроблено без належного врахування обставин вручення повного тексту судового рішення та дати здавання заяви оператору поштового зв`язку.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що положення частини другої статті 284 ЦПК України передбачають право відповідача на поновлення пропущеного строку за умови подання заяви про перегляд заочного рішення протягом двадцяти днів із дня вручення його повного тексту.

Отже, сам по собі факт подання заяви після спливу тридцяти днів із дня проголошення заочного рішення не є достатньою підставою для її повернення без розгляду без перевірки того, чи наявні передбачені законом умови для поновлення строку.

Разом із тим у цій справі відповідач навів у заяві про перегляд заочного рішення обставини, якими обґрунтовувала дату фактичного отримання судового рішення та своєчасність подання заяви після такого отримання. Тому суд першої інстанції мав оцінити зміст поданого процесуального документа в цілому, а не обмежуватися констатацією відсутності окремого клопотання про поновлення строку.

Колегія суддів зазначає, що процесуальне законодавство не може застосовуватися виключно формально, без урахування змісту поданих учасником справи пояснень, наведених обставин та суті його процесуального волевиявлення.

Якщо зі змісту заяви про перегляд заочного рішення вбачається, що заявник обґрунтовує дотримання встановленого законом двадцятиденного строку датою фактичного вручення йому повного тексту судового рішення, суд повинен надати оцінку саме цим доводам і доказам. Відсутність окремого клопотання про поновлення строку не звільняє суд від обов`язку встановити, чи справді такий строк пропущено.

За встановлених обставин дотримання відповідачем двадцятиденного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, обчисленого з дня фактичного отримання його повного тексту, а також з урахуванням того, що копія заочного рішення не була вручена йому у день його проголошення, а поштове відправлення з копією рішення повернулося до суду із відміткою про закінчення строку зберігання, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав вважати, що строк на подання відповідної заяви пропущеним.

Таким чином висновок суду про повернення заяви без розгляду виключно через відсутність окремого клопотання про поновлення строку за наведених обставин є передчасним, оскільки зроблений без належного з`ясування юридично значущих обставин, від яких залежить визначення процесуального строку.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду має бути практичним та ефективним, а застосування процесуальних норм не повинно перетворюватися на надмірний формалізм, який перешкоджає розгляду справи по суті.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів зазначає, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про пропуск відповідачкою строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та помилково пов`язав повернення заяви без розгляду виключно з відсутністю окремого клопотання про поновлення строку.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду.

Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12 червня 2026 року – скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

М.Є. Савенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua