Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №531/2420/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2420/25 Номер провадження 22-ц/814/3707/26Головуючий у 1-й інстанції Фисун Л.С. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

22-ц/814/3074/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка»

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2026 року, дата складення повного рішення суду - 17 квітня 2026 року, та додаткове рішення цього суду від 04 травня 2026 року, дата складення повного рішення суду - 14 травня 2026 року, ухвалені в місті Карлівка під головуванням судді Фисун Л. С.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Яніна Лип`янка» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року представник ТОВ «Лип`янка» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Яніна Лип`янка», у якому просив суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 16 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лип`янка» в запропонованій редакції.

Позов мотивовано тим, що 16 вересня 2005 року між ТОВ імені А. Л. Фисуна та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321682900:00:002:0560. У подальшому укладено додаток до договору оренди землі від 14 серпня 2008 року та договір про внесення змін до договору оренди землі від 16 вересня 2005 року. Право оренди зареєстровано 11 квітня 2016 року, номер запису про інше речове право: 144844555. Протоколом загальних зборів № 148 від 05 вересня 2022 року змінено найменування орендаря шляхом зміни назви з ТОВ імені А. Л. Фисуна на ТОВ «Лип`янка».

27 серпня 2025 року ТОВ «Лип`янка» повідомило орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та надіслало пропозицію щодо продовження договору оренди землі разом із проєктом додаткової угоди, які відповідач отримав, проте, лист-повідомлення щодо розгляду пропозиції, проєкту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та прийнятого рішення за результатами розгляду пропозиції позивачу не надіслав. ТОВ «Лип`янка» продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, земельна ділянка орендодавцю не поверталась, а тому право оренди є дійсним.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Лип`янка» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не підтвердив наявність у нього переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, яке за наявності заперечення проти цього орендодавця - власника земельної ділянки ОСОБА_1 припинилось.

Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 04 травня 2026 року стягнуто з ТОВ «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями, представник ТОВ «Лип`янка» оскаржив їх в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі на рішення суду, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Лип`янка» та ОСОБА_1 , діяв до 15.09.2025 включно. При цьому позивач належним чином заявив про своє переважне право, направивши у межах строків, визначених у договорі оренди, пропозицію щодо продовження договору оренди землі від 14.08.2025 та Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005, що підтверджується накладною з трек-номером «Укрпошти» та квитанцією про відправку цінного з описом листа на адресу відповідача. Проте відповідач, отримавши пропозицію щодо продовження договору оренди землі, не надав вмотивованого заперечення і такі його дії підпадають під кваліфікацію «мовчазної згоди».

Протягом усього строку дії договору оренди земельної ділянки ТОВ «Лип`янка» належно та добросовісно виконувало свої зобов`язання як орендар, про що свідчить відсутність будь-яких обґрунтованих претензій з боку відповідача, зокрема, щодо порушення умов користування землею або несвоєчасної сплати орендної плати, тому мало законне сподівання на стабільність орендних відносин, проте суд першої інстанції, на думку заявника, надав абсолютну перевагу праву власності відповідача, порушивши баланс інтересів сторін.

Вважає, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає критеріям добросовісності, розумності та справедливості, оскільки фактично спрямована на безпідставне ухилення від реалізації переважного права орендаря, передбаченого законом. Відсутність належного обґрунтування відмови, ігнорування запропонованих умов договору та небажання вести будь-які переговори свідчать про формальний характер заперечень. Укладення договору з другим відповідачем 27.10.2025 є прямим порушенням пріоритетних прав позивача.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду представник позивача просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Доводи скарги ґрунтуються на тому, що надана відповідачем квитанція № 15 від 21.04.2026 не є належним розрахунковим документом у розумінні чинного законодавства, а отже, не підтверджує факт фактичного понесення відповідачем таких витрат.

Вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив надані відповідачем докази, не перевірив реальність, необхідність та зв`язок окремих видів правничої допомоги з розглядом справи, а також не надав належної правової оцінки запереченням позивача щодо необґрунтованості заявлених до відшкодування витрат.

Визнавши витрати завищеними та неспівмірними, суд фактично обмежився лише арифметичним зменшенням суми до 12 000 грн, не надавши належної оцінки доводам позивача, щодо відсутності зв`язку окремих послуг із предметом спору, подвійного обліку окремих видів робіт та недоведеності необхідності їх виконання.

Вважає, що додаткове рішення в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, встановленим статтями 137 та 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу в установленому порядку до апеляційного суду від учасників справи не надходив.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кумечко М. С. надала додаткові письмові пояснення по справі, у яких виклала правову позицію щодо доводів апеляційної скарги представника ТОВ «Лип`янка», яку просила залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 535348, виданого 30.03.2001 Лип`янською сільською радою народних депутатів, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:002:0560 загальною площею 2,4627 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лип`янської сільської ради Карлівського району Полтавської області. 11.05.2016 право власності відповідача зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 14484547.

16 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ ім. А. Л. Фисуна, яке змінило найменування на ТОВ «Лип`янка», укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, після закінчення якого орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

04 квітня 2007 року договір зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040755600442.

Додатковою угодою від 14 квітня 2008 року, укладеною у формі додатку до договору оренди землі внесено зміни до Договору оренди землі від 16 вересня 2005 року, зокрема, в частині строку дії договору, який укладено на 10 років, після закінчення якого орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Для цього орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

15 вересня 2015 року шляхом укладення договору про внесення змін до договору оренди землі від 16 вересня 2005 року, сторони погодили, що договір діє до 15 вересня 2025 року з моменту укладення даного договору з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк у визначеному порядку, який залишився незмінним.

27 серпня 2025 року відповідачу було вручене поштове відправлення, прийняте Укрпоштою від відправника - ТОВ «Лип`янка» 20.08.2025, яке містило пропозицію від ТОВ «Лип`янка» № 136 від 14.08.2025 щодо продовження договору оренди землі на новий термін - 7 років та проєкт Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року, зареєстрованого 04 квітня 2007 року за № 040755600442.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 направив директору ТОВ «Лип`янка» письмову заяву від 21.02.2025 про те, що він не має наміру продовжувати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321682900:00:002:0560 та після закінчення його дії 15.09.2025 просив повернути належу йому земельну ділянку.

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3950035680593 вбачається, що ТОВ «Лип`янка» отримало поштове відправлення від ОСОБА_1 21.02.2025.

27 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та ФГ «Яніна Лип`янка» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 2,4627 га з кадастровим номером 5321682900:00:002:0560.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Лип`янка», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надсилання позивачем повідомлення в порядку, встановленому частинами другою, третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі», після того, як орендодавець зажадав повернення належної йому земельної ділянки по закінченню строку дії договору оренди землі, не свідчить про виникнення у позивача переважного права оренди, оскільки переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

При цьому, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 за пів року до закінчення строку договору оренди землі повідомив орендаря ТОВ «Лип`янка» про своє небажання поновлювати дію договору та повернення належної йому земельної ділянки після завершення договору 15.09.2025, що свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на укладення договору оренди землі з ТОВ «Лип`янка» на новий строк та недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, що є обов`язковою умовою укладення договору згідно вимог статті 638 ЦК України.

Належне виконання орендарем своїх обов`язків, на що посилається в апеляційній скарзі позивач, є необхідною передумовою для виникнення переважного права, що забезпечує йому пріоритет перед іншими особами на укладення нового договору оренди земельної ділянки після закінчення строку діючого договору, проте не зобов`язує орендодавця укласти договір оренди землі на новий строк.

Орендодавець, як власник земельної ділянки, відповідно до змісту статей 317, 319, 321 ЦК України вправі володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Обмеження у здійсненні права власності може мати місце лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Реалізація переважного права орендаря не може обмежувати права власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі, у тому числі укласти договір оренди з іншою особою, що не порушує права попереднього орендаря. Свої права та обов`язки сторони виконують в межах діючого договору та після завершення обумовленого договором строку відповідні права та обов`язки припиняються, якщо сторони не дійшли згоди щодо продовження договору.

За обставин цієї справи орендодавець повідомив орендаря про небажання продовжувати договір, тому переважне право позивача припинилося.

Встановивши фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Лип`янка», оскільки у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо укладення договору на новий строк, тому право позивача не є порушеним та не потребує судового захисту.

Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди належної йому земельної ділянки, про що орендодавець завчасно повідомив орендаря.

Лист відповідача від 19.02.2025, який був отриманий позивачем 21.02.2025, є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від укладення відповідного договору на новий строк та свідчить про прийняте орендодавцем рішення. Направлення після цього пропозиції на укладення договору, від якого орендодавець відмовився, з наміром створити умови «мовчазної згоди» для продовження договору, не можна визнати добросовісною та розумною поведінкою учасника цивільних правовідносин.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору в обраний позивачем спосіб.

Колегія суддів також звертає увагу, що пропозиція № 136 від 14.08.2025 щодо продовження договору оренди землі на новий строк з проєктом додаткової угоди були направлені ТОВ «Лип`янка» орендодавцю ОСОБА_1 20.08.2025, про що свідчить дата здачі поштового відправлення з листом-повідомленням від 14.08.2025 та додатковою угодою до Карлівського РВЦ АТ «Укрпошта», та вказує на недотримання позивачем строку, встановленого пунктом 8 Договору оренди землі від 16.09.2005 та частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», до завершення якого орендар має повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Порушення орендарем строку вчинення дій щодо реалізації переважного права на поновлення договору на новий строк також свідчить про втрату ним такого права.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133, частини другої статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами по справі.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стягуючи з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем внаслідок пред`явлення до нього необґрунтованого позову, суд першої інстанції вірно оцінив надані представником відповідача докази у підтвердження обсягу наданих послуг правничої допомоги та визначив розмір відшкодування відповідачеві понесених витрат з урахуванням критеріїв реальності та розумності, співмірності заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу у сумі 22 500 грн складності справи та витраченому адвокатом часу на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт. Застосувавши положення частини п`ятої статті 137 ЦПК України за заявою представника позивача, суд зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 12 000 грн, що є належним та достатнім для компенсації відповідачеві понесених витрат при розгляді справи в суді першої інстанції та доводами апеляційної скарги не спростовується. Незгода позивача з визначеним судом розміром стягнення з нього витрат відповідача не є підставою для відмови стороні, на користь якої ухвалене рішення, у відшкодуванні понесених судових витрат.

Відсутність доказів оплати відповідачем наданих послуг правничої допомоги не має правового значення для цілей їх розподілу, оскільки у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг представника ТОВ «Лип`янка» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін, як ухвалених з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2026 року та додаткове рішення цього суду від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна