Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №404/9138/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

27 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/9138/26

провадження № 22-ц/4809/1975/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11 серпня 2026 року у складі судді Кулінки Л.Д.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання та збереження спільного майна.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити її позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам та особам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням (купівлею-продажем, міною, даруванням тощо) 1/2 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви посилалася на те, що відповідач з 2011 року і по теперішній час постійно перебуває за кордоном, не має офіційного доходу чи відкритих рахунків в банківських установах на території України. Єдиним активом відповідача в Україні є його 1/2 частка у зазначеній вище квартирі. У липні місяці цього року представник відповідача - адвокат Багірян Е.Б., посилаючись на вказану обставину, направив на її адресу «Досудову пропозицію», у якій прямо зазначено про намір відповідача терміново відчужити (продати) належну йому 1/2 частку квартири третім особам. У випадку, якщо відповідач реалізує свій намір та продасть належну йому частку нерухомого майна до вирішення судового спору, він повністю позбудеться будь-якого майна на території України. Оскільки відповідач проживає за кордоном, виконання рішення суду про стягнення 68100,00 грн у майбутньому стане абсолютно неможливим, а відтак позивач має захистити своє порушене право з метою забезпечення фактичного виконання рішення суду.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11 серпня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просила вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Стахєєв О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін. Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду відомості про вартість нерухомого майна, а перевірити співмірність обраного позивачем заходу забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам у зв`язку з відсутністю інформації про вартість майна, неможливо, а також те, що позивачем не надано до суду доказів реальної загрози невиконання рішення суду.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

На підставі частин першої і другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає врахування співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову для відповідача чи третіх осіб із тими негативними наслідками, які можуть настати в разі невжиття цих заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначила, що інститут забезпечення позову є елементом права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову виникає тоді, коли є реальна загроза, що невжиття таких заходів ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього судового рішення. Суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін та запобігти порушенню прав позивача на етапі виконання рішення.

З письмових доказів по справі убачається, що єдиним майновим активом ОСОБА_2 на території України є 1/2 частка трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( частка – на підставі свідоцтва про право власності від 02.06.2011, виданого Новенською селищною радою; частка - на підставі свідоцтва про право на спадщину , серія та номер: 213, виданого 15.06.2026 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Алфімовою І.М., що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) (а.с.6-8).

Як зазначає сторона позивача відповідач з 2011 року безперервно проживає за межами України, не має офіційних джерел доходу та відкритих рахунків у банківських установах в Україні, на які могло б бути звернено стягнення коштiв у виконавчому провадженні.

Наявна в матеріалах справи «Досудова пропозиція», направлена позивачці представником відповідача - адвокатом Багіряном Е.Б. у липні 2026 року, містить чітко виражений та прямий намір відповідача терміново відчужити (продати) належну йому частку нерухомого майна третім особам (а.с.25).

За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів реальної загрози невиконання рішення суду є помилковим і таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства. Намір відповідача продати свій єдиний актив в Україні в сукупності з його тривалим перебуванням за кордоном свідчить про наявність об`єктивних підстав вважати, що у разі задоволення позову виконання судового рішення про стягнення 68100,00 грн буде повністю неможливим через відсутність будь-якого іншого майна боржника.

Апеляційний суд вважає, що запропонований захід забезпечення позову у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій щодо 1/2 частки квартири є співмірним із заявленими позовними вимогами майнового характеру. Таке обмеження є тимчасовим, воно не позбавляє відповідача права власності на майно, а лише обмежує право його відчуження на період судового розгляду спору, що повністю відповідає принципу розумності та забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та порушив норми процесуального законодавства, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання та збереження спільного майна шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам та особам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням (купівлею-продажем, міною, даруванням тощо) 1/2 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 11 серпня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання та збереження спільного майна шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам та особам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням (купівлею-продажем, міною, даруванням тощо) 1/2 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко