Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №348/876/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/876/26

Провадження № 22-ц/4808/2067/26

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Василишин Л.В.,

учасники справи

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

на рішення суду Надвірнянського районного суду Івано- від 01 вересня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Міськевич О.Я.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що 08.12.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 438180-КС-004 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 25000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,7 процентів за кожен день користування кредитом.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на суму 10525 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 438180-КС-004 в розмірі 56006,28 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 19331,28 грн, суми прострочених платежів по процентах – 20820 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 12500 грн, суми прострочених платежів за комісією – 3355 грн та судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківськоїобласті від від 01 вересня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 438180-КС-004 від 08.12.2024 року в розмірі 19475 грн, з яких: 19331,28 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 143,72 грн – сума прострочених платежів за комісією за надання кредиту.

У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором про надання кредиту №438180-КС -004 від 08.12.2024 року в розмірі 36531,28 грн-відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 925,72 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати та ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом повністю у розмірі 20 820 грн. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення комісії змінити шляхом збільшення розміру стягнення зі 143,72 грн до 3 355 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про те, що спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам) та неправомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором частково.

В ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко зазначено саме про не нарахування процентів за користування кредитом, а не про списання всіх процентів за користування кредитом за кредитними договорами військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам). Вищезазначена норма не передбачає звільнення військовослужбовців (їх дружинам чи чоловікам) від обов`язку по сплаті процентів за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких проценти за користування кредитом не нараховуються. Такою умовою є перебування особи (її дружини чи чоловіка) на військовій службі, про що чітко зазначено у цій статті.

Відповідно до вищевикладеного, для застосування вищезазначеної норми до спірних правовідносинах, відповідачка мала надати суду належні, достатні та достовірні докази перебування чоловіка відповідача на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії кредитного договору.

На підтвердження своїх доводів відповідачка надала свідоцтво про шлюб від 16.08.2013 із ОСОБА_2 , його військовий квиток із відміткою про виключення зі списків частини 11.07.2022, довідку про участь у бойових діях у період з 27.04.2022 по 11.07.2022, а також довідку військової частини від 11.07.2022. Проте остання довідка підтверджує лише перебування особи на службі на дату її видачі без зазначення точної дати початку чи загального періоду служби. Натомість із військового квитка чоловіка відповідачки вбачається, що він був виключений зі списків військової частини 11.07.2022 — тобто за два роки до укладення кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Бізнес Позика».

Жодних доказів на підтвердження того, що її чоловік перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії кредитного договору, а саме з 08.12.2024 по 25.05.2025, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам) до спірних правовідносин відповідачка нге надала.

Зазначає, що уклавши кредитний договір позичальник погодився у мовою кредитного договору щодо того, що процента ставка за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості позичальника за тілом кредиту, та не заперечував проти цього протягом строку (терміну) дії кредитного договору. Всі платежі відповідачки за кредитним договором були враховані та відображені у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором розрахована з врахування всіх платежів відповідача за кредитним договором.

Позовна вимога про стягнення з відповідачки залишку заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 3 355,00 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 56006,28 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн * 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримала, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року оскаржується в частині стягнення відсотків за користування кредитом та комісії, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом та комісії.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що 08.12.2024 між ТОВ «Бізнес Позикка» та ОСОБА_1 укладено договір № 438180-КС-004 про надання кредиту, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. За умовами кредитного договору № 438180-КС-004 від 08.12.2024 року відповідачка отримала кредит у сумі 25000,00 грн. Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти в повному обсязі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованістьза тілом кредиту у розмірі 19331,28 грн.

Суд встановив, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 , мобілізований до лав ЗСУ 25.02.2022 року, є учасником бойових дій. Суд дійшов висновку, що на відповідачку ОСОБА_1 як на члена сім`ї військовослужбовця поширюються гарантії, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому з 25.02.2022 року та на весь час проходження ним служби за призовом, не підлягають нарахуванню за кредитним договором проценти, проценти за ст..625 ЦК України штрафні санкції, пеня.

Суд дійшов висновку, що оскільки нараховані позивачем відсотки за користування кредитом та відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України підлягали списанню кредитодавцем, сплачені відповідачем кошти в сумі 3211,28 грн, спрямовані кредитодавцем на погашення відсотків за користування кредитом, підлягають відрахуванню від суми заборгованості зокрема із суми заборгованості за комісією та дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 143,72 грн прострочених платежів за комісією за надання кредиту

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 08.12.2024року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 438180-КС-004 про надання кредиту.

Договір укладено шляхом надсилання позикодавцем оферти та її прийняття (акцепту) відповідачем через введення одноразового ідентифікатора UA-2370, надісланого на її номер телефону.

Відповідно до п. 2.1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 25000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання спожичих коштів.

Згідно з п.п. 2.2–2.5, 2.12–2.13 кредитного договору, кредит надано 08.12.2024 строком на 24 тижні, фіксованою стандартною процентною ставкою 0,7% на день із комісією за видачу 5 000 грн.

Відповідно до пунктів 2.8–2.11 та 2.13, загальні витрати за кредитом становлять 26 071,54 грн, орієнтовна загальна вартість — 51 071,54 грн, а орієнтовна реальна річна процентна ставка досягає 2 436,44%.

ТОВ «Бізнес Позика» виконало свої зобов`язання та перерахувало кредитні кошти в розмірі 25 000,00 грн на вказану позичальником банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».

За інформацією АТ «Акцент-Банк», наданою на виконання ухвали суду від 10.04.2026 про витребування доказів, банківська картка № НОМЕР_1 (емітована до рахунку НОМЕР_2 ) належить ОСОБА_1 .

Згідно з наданою випискою по цьому рахунку за період з 08.12.2024 по 23.12.2024, 08.12.2024 на картку відповідачки було зараховано кошти в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у ОСОБА_1 станом на 10.03.2026 року утворилась заборгованість за договором № 438180-КС-004 від 08.12.2024 про надання кредиту в розмірі 56006,28 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 19331,28 грн; заборгованість по відсотках – 20820,00 грн; заборгованість по комісії – 3355,00 грн; заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ – 12500,00 грн. Також з розрахунку вбачається, що протягом строку кредитування відповідачем сплачено кошти в сумі 10525,00 грн, які кредитором спрямовано на погашення тіла кредиту у розмірі 5668,72 грн, відсотків -3211,28 грн, та комісії -1645,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 з 14.10.2003 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 16.08.2013.

Чоловік відповідачки ОСОБА_2 25.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 , в період з 27.04.2022 по 11.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для оборони України, що підтверджується довідкою від 06.06.2023 № 2521, має статус учасника бойових дій.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 02.11.2023, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 08 грудня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №438180-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачці кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачкою.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором виконала не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19331,28 грн.

Зазначена обставина відповідачкою в суді першої інстанції не заперечувалася.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов вірних висновків про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 19331,28 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів зазначає наступне.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19: «У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Міністерства оборони України про порядок застосування кредитних канікул для військовослужбовців та членів їх сімей від 18.02.2026 року, право на таку пільгу та умови її отримання залежать від виду військової служби. Якщо призвали під час мобілізації або як резервіста, кредитні канікули починають діяти з першого дня призову і тривають аж до моменту звільнення. При цьому, для закону абсолютно не має значення, де саме ви несете службу – на лінії фронту чи в тиловій частині.

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 14.10. 2003 року.

ОСОБА_2 в період з 27.04.2022 року по 11.07.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_6 .

Згідно з військового квитка НОМЕР_7 ОСОБА_1 був виключений зі списків військової частини 11.07.2022 року, тобто чоловік відповідачки звільнений з військової служби 11.07.2022 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач на надала суду належних доказів для застосування частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і висновок суду про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачки процентів закористування кредитними коштами не відповідає вимогам закону.

Згідно з п.п. 2.2–2.5, 2.12–2.13 кредитного договору, кредит надано 08.12.2024 строком на 24 тижні, фіксованою стандартною процентною ставкою 0,7% на день із комісією за видачу 5 000 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за даним договором на загальну суму 10525,00 грн, з яких зараховано в погашення заборгованості за тілом кредиту – 5668,72 грн; відсотками – 3211,28 грн; комісією – 1645,00 грн.

В період з 08.12.2024 року по 25.05.2025 року включно проценти нараховувались по фіксованій процентній ставці – 0,7 %.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з урахуванням внесених відповідачкою платежів, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 20820 грн, які нараховані за період з 08.12.2024 по 25.05.2025 року за фіксованою ставкою 0,7 %та які підлягають стягненню на користь позивача і в цій частині доводи апеляційної скаргиє слушними.

Щодо стягнення позивачем з відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та закріплена у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Договір про надання кредиту укладено 08.12.2024 року під час дії воєнного стану, а тому на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, нарахування ТОВ «Бізнес Позика»» відсотків по ст. 625 ЦК України у розмірі 12500,00 грн є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 12500,00 грн заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають оскільки, суперечать вимогам закону.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 10 червня 2017 року) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

В пункті 2.5 кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 5000, 00 грн.

22.12.2024 року ОСОБА_1 внесено 7625 грн, з яких 1645 грн зараховано на погашення заборгованості за комісією. Заборгованість за комісією складає 3355,00 грн. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зарахування суми відсотків 3211,28 грн на погашення заборгованості за комісією. В цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Бізнес Позика» підлягає задоволенню частково, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківськоїобласті від 01 вересня 2026 року підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь заборгованості по процентах за користування кредитом за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 за період з 08.12.2024 року по 25.05.2025 року у розмірі 20820 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 3355 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 12 500,00 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3993,60 грн.

Позовну заяву та апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» задоволено на 87%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги в розмірі 5790,71 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення суми прострочених платежів за комісією у розмірі 143,72 грн, відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 36531,28 грн, судових витрат по сплаті судового збору скасувати, в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_8 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бул. Л.Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, заборгованість по процентах за користування кредитом за договором про надання кредиту № 438180-КС-004 від 08.12.2024 за період з 08.12.2024 року по 25.05.2025 року у розмірі 20820,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 3355, 00 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУкраїни у розмірі 12 500,00 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_8 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бул. Л.Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5790,71 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Л.В. Василишин