Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №486/714/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 486/714/26

Провадження № 33/812/431/26

Головуючий суддя у першій інстанції Волощук О. О.

Суддя-доповідач Темнікова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року місто Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Темнікова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Гулого С.В.,

захисника Вишневського А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Постановою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Згідно із постановою суду першої інстанції, 09.03.2026 о 16:40 год в м. Південноукраїнську по вул. Європейській, біля буд. 46 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей розширені, не реагують на світло, почервоніння очей, порушені координації рухів), від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в найближчому медичному закладі, Південноукраїнській міській багатопрофільній лікарні, в установленому законом порядку, водій відмовився під відео, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (справа №486/714/26).

04.04.2026 о 12:20 год ОСОБА_1 керував автомобілем марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Європейській, буд. 56, в м.Південноукраїнську, в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп`яніння підтверджується висновком КНП ПМБЛ, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 04.04.2026, що підтверджує, що ОСОБА_1 перебуває під впливом наркотичних речовин, чим порушив п.2.9.а. ПДР України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (справа №486/966/26).

Постановою суду від 16.07.2026 справи про адміністративні правопорушення №486/714/26 та №486/966/26 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень, адвокат Вишневський А.А. просить постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року по справі №486/714/26 скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянт вважає постанову суду першої інстанції абсолютно незаконною, необґрунтованою, ухваленою за умов неповного з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, а також з очевидним та грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, стосовно першого епізоду від 09.03.2026 року, про те, що працівники поліції жодним чином не зафіксували момент руху або безпосередньої зупинки автомобіля BMW під їхньою вимогою. Патрульні під`їхали до транспортного засобу, який вже тривалий час нерухомо стояв у припаркованому стані на узбіччі біля будинку № 46 по вулиці Європейській. Згідно із фактичними поясненнями ОСОБА_1 , які належним чином не спростовані жодним допустимим доказом, він не керував автомобілем під час руху. На його прохання автомобіль за вказаною адресою пригнала інша особа (знайомий). Перебування особи у припаркованому автомобілі з вимкненим двигуном не може трактуватися як «керування». Знаходження особи на місці водія в нерухомому авто не утворює об`єктивну сторону правопорушення, оскільки сам факт перебування за кермом без процесу руху не доводить виконання функцій водія.

Звертає увагу суду на те, що надані суду відеозаписи не містять жодного підтвердження того, якими методами, прийомами чи технічними засобами поліцейські перевіряли стан очей, розмір зіниць та їхню безпосередню реакцію на світловий подразник в умовах вулиці. Будь-які тести на координацію рухів патрульними взагалі не проводилися. Таким чином, твердження в протоколі є суто суб`єктивним вимислом правоохоронців з метою штучного виконання плану щодо фіксації правопорушень за ст. 130 КУпАП.

Крім того, апелянт зазначає про грубе порушення вимог безперервності відеофіксації як підставу для визнання доказів недопустимими та відсутність доказів процесуальних повноважень поліцейських.

На думку апелянта, стосовно другого епізоду від 04.04.2026 року, допущено імперативне порушення процедури огляду (відсутність належного лабораторного дослідження та спростування результатів спеціалізованим закладом), оскільки як беззаперечно доведено матеріалами справи, медичний огляд ОСОБА_1 у місцевій лікарні обмежився виключно використанням швидкого експрес-тесту сечі. Жодного повноцінного лабораторного дослідження відібраного біоматеріалу проведено не було. У самому Висновку лікар зафіксувала, що даний тест надає лише попередній якісний аналітичний результат.

Сторона захисту наголошує на тому, що згідно з офіційним Результатом імунохроматографічного дослідження сечі (CITO TEST) на 10 видів наркотиків № 1180 від 13.08.2026 р., проведеного у сертифікованій цілодобовій лабораторії КНП «ООМЦПЗ» ООР, встановлено офіційний результат: наркотичні речовини не виявлено (результат негативний).

Захисник вважає, що стороною захисту було надано беззаперечні докази того, що напередодні первинного затримання ОСОБА_1 проводилося хірургічне медичне втручання (анестезія) із застосуванням лікарського засобу «Септанест з адреналіном», що містить діючу речовину артикаїн. Специфіка діючої речовини артикаїн та супутніх метаболітів лікарських засобів полягає в тому, що вони здатні вступати в перехресну реакцію з реагентами експрес-тестів сечі, викликаючи хибнопозитивний результат на наркотичні речовини за повної відсутності факту вживання наркотиків.

Апелянт стверджує, що у матеріалах справи повністю відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку технічного засобу (тест-системи), а також дані про те, що цей тест дозволений МОЗ України для офіційного використання медичними закладами як єдиний та самостійний засіб встановлення стану сп`яніння у водіїв під час огляду.

Вважає, що поліція не надала суду жодного дійсного лабораторного підтвердження або безперервного відеозапису руху авто, а сторона захисту надала офіційне лабораторне спростування стану сп`яніння від КНП «ООМЦПЗ» ООР, вина ОСОБА_1 не доведена жодним належним доказом, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Позиції учасників апеляційного процесу.

В судовому засіданні захисник Вишневський А.А. доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, підтримав в повному обсязі, апеляційну скаргу просив задовольнити.

Мотиви апеляційного суду.

Щодо епізоду за подією, обставини якої викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), судове рішення має бути обґрунтованим. Це означає, що суд повинен чітко викласти підстави свого рішення, пояснити, як він оцінив докази та застосував правові норми.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів достатнім чином повинні містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ сформована стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року (перший епізод) та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за першим епізодом від 09.03.2026 року, апеляційний суд, доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року), а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння є правильним.

Доводи апелянта щодо недоведеності факту керування транспортним засобом та його зупинки поліцією є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до змісту відеозапису, долученого до матеріалів справи, на якому зафіксовано події з бодікамери співробітника патрульної поліції, час запису 16:42:40 поліцейські одразу після виявлення порушення Правил дорожнього руху, а саме: невідома особа, керуючи транспортним засобом марки BMW 528І, державний номерний знак НОМЕР_1 , не пропустила пішохода (дитину, яка вже дійшла майже до середини на пішохідному переході), подали спеціальний звуковий сигнал. Після чого, на записі о 16:42:57 співробітник поліції виходить зі службового авто у напрямку транспортного засобу правопорушника; о 16:43:09 поліцейський підходить до зупиненого транспортного засобу за кермом якого перебуває чоловік, особу якого пізніше встановлено як ОСОБА_1 . На запитання поліцейського, чи бачив ОСОБА_1 пішохода, останній факту керування транспортним засобом не заперечував, пояснив, що він же встиг проїхати «акуратненько».

З моменту вчинення правопорушення і до моменту, коли співробітник поліції підійшов до водія зупиненого транспортного засобу пройшло 30 секунд, з транспортного засобу ніхто не виходив.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6799138 від 09.03.2026, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки 09.03.2026 року приблизно о 16:40 годині, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки BMW 528І, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Південноукраїськ по вулиці Європейській, біля будинку 48, не надав перевагу пішоходу у русі, який не закінчив перехід проїзної частини, чим порушив п.18.2 ПДР.

Отже, версія сторони захисту щодо того, що за кермом автомобіля перебував не ОСОБА_1 , а інша особа, а працівники поліції прибули на місце події через тривалий час та не зафіксували момент руху і зупинки транспортного засобу є неспроможною, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту посилається на відсутність передбачених законом ознак наркотичного сп`яніння та безпідставність вимог патрульних.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР, полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Питання, пов`язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103(далі Порядок № 1103).

Так, згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п. п. 2, 4 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції закріплено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З п. 8 Порядку № 1103 слідує, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Сукупний аналіз наведених положень нормативно-правових актів свідчить про чітко визначений порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, зміст таких норм вказує на їх імперативний характер, без прояву дискреційних повноважень поліцейського як таких, а отже тягнуть за собою обов`язкове виконання водіями, у яких виявлені ознаки відповідного виду сп`яніння, вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України в частині проходження повного медичного огляду за вимогою працівника поліції у закладі охорони здоров`я з метою подальшого підтвердження чи спростування раніше виявлених ознак.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За таких обставин та наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як слідує з дослідженого відеозапису події, працівниками патрульної поліції були названі водію ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, після чого було запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я з метою проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився від доставляння його до спеціалізованої медичної установи за допомогою службового автомобіля патрульної поліції.

Після цього поліцейським був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копію якого ОСОБА_1 отримав та підписав.

Інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Досліджений судом відеозапис є інформативним і не вказує на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ОСОБА_1 роз`яснено його права, підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.

Сама по собі не безперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 .

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що КУпАП не містить застережень щодо мінімального чи то максимального обсягу відеозапису, який може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Наведені стороною захисту доводу не спростовують правильності оцінки даного доказу судом першої інстанції.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в силу ст. 255 КУпАП складений уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, зафіксованими на відеозаписі.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року (перший епізод), така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с.1); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 09.03.2026 (а.с.2); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6799138 від 09.03.2026 (а.с. 3); відеозаписом події від 09.03.2026 (а.с. 5).

При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року (перший епізод), апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП.

За викладеного, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови суду першої інстанції - без змін в частині визнання винним та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року.

Щодо епізоду за подією, обставини якої викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631867 від 04.04.2026 року.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано всі обставини, які мають значення для вирішення даної справи, зокрема суд обмежився лише формальними висновками про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631867 від 04.04.2026 року (другий епізод), цілком доведена та підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, при цьому належним чином не перевіривши їх.

За такого апеляційний суд дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

У відповідності до статтей 6, 7, 8 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 (далі Інструкції) проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Статтями 14, 15 Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.04.2026 о 12:20 год ОСОБА_1 керував автомобілем марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул.Європейській, буд.56, в м.Південноукраїнську, в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп`яніння підтверджується висновком КНП ПМБЛ, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеному 04.04.2026, що підтверджує, що ОСОБА_1 перебуває під впливом наркотичних речовин, чим порушив п.2.9.а. ПДР України.

До матеріалів про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631867 від 04.04.2026 року (другий епізод) було долучено висновок КНП ПМБЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.04.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння; у громадянина ОСОБА_1 позитивний тест МОР (морфін) комбінований тест на наркотики №6 Wondfo Lot W S06 302004. Проте, у вказаному висновку є зазначення лікаря про те, що остаточний висновок буде надано після перевірки в КНП «МОЦПЗ».

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали про адміністративне правопорушення, які були направлені до суду, не містять акта медичного огляду.

Проте, згідно долученого захисником до матеріалів справи листа директора КНП «ЮМБЛ» ОСОБА_2 від 07.10.2026 року №2102/01-03 під час проведення медичного освідування на стан наркотичного сп`яніння гр. ОСОБА_1 , 2005 р.н., використовувався комбінований тест на наркотики №6 Wondfo для визначення наркотиків у біологічному середовищі (сечі). Здійснено відбір біологічного середовища (сечі) для проведення лабораторного дослідження для встановлення остаточного результату на стан наркотичного сп`яніння. Зразок біосередовища було направлено в КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» МОР для підтвердження або спростування попереднього результату первинного тесту біосередовища (сеча) де отримано остаточний результат імунохроматографічним методом та методом тонкошарової хроматографії. На підставі проведеного результату токсикологічного дослідження біологічного середовища (сечі) №284, відібраного 04.04.2026 року о 13-45, розпочатого та закінченого 15.04.2026 року в КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» МОР, висновок: в сечі не виявлені наркотичні, психотропні та інші речовини фенілетиламіни (ФЕА), канабіоїди, опіати; заключний діагноз: наркотичне сп`яніння не підтверджено.

Вказані обставини, також підтверджуються наданими сторонорю захисту актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №26 від 04.04.2026 року; результатом токсикологічного дослідження №284 від 15.04.2026 року.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд; за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що наданими у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, за подією, обставини якої викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631867 від 04.04.2026 року – скасувати, провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 вересня 2026 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, за подією, обставини якої викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610625 від 09.03.2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду А.О. Темнікова