Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №489/8313/25 — Миколаївський апеляційний суд

04.11.26

22-ц/812/2388/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 листопада 2026 року м. Миколаїв

справа № 522/38/26-Е

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Муругова В.В.,

суддів: Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання – Середюк О.О.,

за участі представника скаржника Тарасенка К.В., представника стягувача Радченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2026 року, повний текст судового рішення складений того ж дня, постановлену під головуванням судді Кокорєва В.В. в приміщенні того ж суду, по справі за скаргою Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» на дії та бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сульженко В.О.,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В липні 2026 року стягувач звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сульженко В.О., в якій просив визнати дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження №81471875 неправомірними, а постанову про закінчення виконавчого провадження №81471875 від 10.07.2026 року – скасувати, зобов`язавши державного виконавця відновити виконавче провадження №81471875 та надіслати КП «Миколаївкомунтранс» постанову про його відновлення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2026 року скарга задоволена, дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження № 81471875 визнані неправомірними та постанова про закінчення виконавчого провадження №81471875 від 10.07.2026 року скасована. Зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження №81471875 та надіслати КП «Миколаївкомунтранс» постанову про його відновлення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив ухвалу суду про задоволення скарги скасувати та постановити нову, якою в задоволенні скарги КП «Миколаївкомунтранс» на дії державного виконавця відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми права без врахування релевантних правових позицій Верховного Суду. При цьому смерть особи до відкриття провадження та до того, як вона стала стороною у справі унеможливлює її процесуальне правонаступництво.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач заперечив проти задоволення скарги, оскільки факт смерті боржника був встановлений після набрання рішенням суду законної сили і в такому разі виконавець міг закінчити виконавче провадження лише у разі, якщо правовідносини не допускали правонаступництва.

2.Мотивувальна частина

Вислухавши учасників, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що Інгульським районним судом м. Миколаєва 09.02.2026 року було ухвалене рішення по цивільній справі №489/8313/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Миколаївкомунтранс» заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.04.2015 по 31.01.2022 у розмірі 2712,51 грн. та судового збору у розмірі 3028 грн.

10.07.2026 року на виконання вказаного рішення головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сульженко В.О. було відкрите виконавче провадження №81471875.

10.07.2026 державний виконавець встановив, що боржник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ще до відкриття провадження у цивільній справі.

У зв`язку з цим 10.07.2026 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу стягувача, вказав, що, незважаючи на те, що відповідачка померла ще до відкриття провадження у справі, рішення суду про стягнення з неї заборгованості набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, натомість спірні правовідносини допускають правонаступництво, тому державний виконавець мав вжити заходів для перевірки наявності чи відсутності правонаступників боржника та їх залучення до виконавчого провадження.

Позиція апеляційного суду

Зі змісту ст. 367 ЦПК України слідує, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, покликаною досягнути визначені статтею 2 ЦПК України завдання.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з положенням статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому відповідно до частини другої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з постановами Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №916/617/17 та від 11 жовтня 2023 року у справі №523/2357/20 у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3)право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Таким чином зі смертю позичальника зобов`язання з погашення боргу за комунальні послуги включаються до складу спадщини, отже правовідносини у такій справі допускають правонаступництво.

У зв`язку з цим у державного виконавця не було достатніх правових підстав для закінчення виконавчого провадження через смерть боржника та він був зобов`язаний вирішити питання про залучення його правонаступників.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року у справі № 405/9486/14-ц.

Крім того порядок перегляду заочного рішення суду першої інстанції визначений статтями 284-289 ЦПК України, який не передбачає можливості переоцінки виконавцем на стадії виконання рішення, яке набрало законної сили, та перевірки правильності ухвалення судом такого рішення, оскільки це суперечить описаній вище загальній засаді обов`язковості судового рішення та можливості його перегляду виключно у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржені рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржені рішення, дії чи бездіяльність прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №81471875 від 10.07.2026 року, у зв`язку з тим, що виконавець не вжив достатніх заходів для отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, та передчасно закінчив виконавче провадження у зв`язку із смертю боржника.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня 2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу стягувача про зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження та надіслати КП «Миколаївкомунтранс» копію постанови про його відновлення, не звернув уваги на те, що повноваження державного виконавця щодо прийняття відповідного рішення, у тому числі щодо поновлення виконавчого провадження, за своєю правовою природою є дискреційними.

У зв`язку з цим відповідний абзац резолютивної частини ухвали суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, державного виконавця необхідно зобов`язати вирішити питання про поновлення виконавчого провадження за виконавчим листом та повідомлення стягувача.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07 жовтня 2026 року у справі №489/6346/24.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи описане вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про задоволення скарги, визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №81471875 від 10.07.2026 року, проте неправильно застосував положення статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», порушив положення статті 451 ЦПК України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині зобов`язання державного виконавця підлягає зміні шляхом викладення відповідного абзацу її резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2026 року задовольнити частково.

Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2026 року змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини в такій редакції:

«Зобов`язати головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сульженко В.О. вирішити питання про поновлення виконавчого провадження №81471875 та про повідомлення Комунальному підприємству «Миколаївкомунтранс» про його поновлення».

В іншій частині ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий В.В. Муругов

Судді: Т.В. Крамаренко

Н.О. Тищук

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлений 04 листопада 2026 року