Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №724/2896/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2896/26

Провадження № 2/724/1338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

03 листопада 2026 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ГуральЛ.Л.,

за участю секретаря Шуть Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що між ПрАТ СК «ВУСО» та ТОВ «АЗОВ СКАН ТРАНС» було укладено Договір страхування наземного транспорту «Каско Антистрес» №24199650 від 27.12.2024р.

Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із транспортним засобом «SCHMITZ SKO 24/L-13/4», д.н.з. НОМЕР_1 .

У відповідності до умов договору, ПрАТ СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання иу разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

20.06.2025 року ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом Scania G 420 LA4X2MNA, державний номерний знак « НОМЕР_2 » з напівпричепом SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_3 допустив зіткнення на припаркований напівпричіп «SCHMITZ SKO 24/L-13/4”, д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП напівпричепам було завдано механічних пошкоджень, нанесено матеріальні збитки.

Відповідно до постанови Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_2 було визнано винним у порушенні вимог п. 10.9 ПДР, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП – ТОВ «АЗОВ СКАН ТРАНС» (страхувальник автомобіля «SCHMITZ SKO 24/L-13/4», д.н.з. НОМЕР_1 ) звернулася до ПрАТ СК «ВУСО» із заявою на виплату страхового відшкодування.

На виконання договору страхування « ОСОБА_4 » на підставі заяви страхувальника про здійснення страхової виплати і страхового акта №2454708-1 від 08.07.2025 здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 174 153,60 грн. на рахунок ТОВ «Реф Авто Транс», визначеного у страховому акті, що підтверджується платіжною інструкцією №43192 від 08.07.2025р.

Транспортний засіб яким керував відповідач Scania G 420 LA4X2MNA, державний номерний знак « НОМЕР_2 » з напівпричепом SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_3 був забезпечений полісом страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспорту ЕР-223684892 в ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», яке визнало подію 20.06.2025 року та здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» згідно полісу ЕР-223684892 з врахуванням амортизаційного зносу та вирахуванням франшизи в розмірі 3200,00 грн. яка складала 55335,61 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»,, то остання відшкодувала АТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в розмірі 55335,61 грн. та вирахувало франшизу в розмірі 3200,00 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 116 395,59 грн., що на підставі ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача.

10.04.2026р. між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір №10/04/2026 про відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_2 в сумі 116395,59 грн.

У зв`язку з вищезазначеним просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 116395,59 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 14060,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, заперечень щодо заочного розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 23.09.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання.

14.10.2026р. судове засідання було відкладено на 03.11.2026р., у зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвалою суду від 03.11.2026р. було постановлено проводити розгляд справи в порядку заочного розгляду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що 27.12.2024 між ПАТ «СК «ВУСО» (Страховик) та ТОВ «Азов Скан Транс» (Страхувальник) було укладено договір страхування наземних транспортних засобів за страховим продуктом «КАСКО Антистрес» № 24199650, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами «WILCOX 4DA3SI», державний номерний знак « НОМЕР_4 » - на суму 1 035 000,00 грн., т/з «SCHMITZ SKO 24/L-13/4”, д.н.з. НОМЕР_1 - на суму 1 200 000,00 грн. та «SCHMITZ SKO 24/L-13/4, д.н.з. НОМЕР_5 – на суму 1 200 00,00 грн.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 26.08.2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 грн.

Постановою суду встановлено наступні обставини: 20.06.2025р. о 02:30 год. в Одеській області, Одеського району, Нерубайської сільської ТГ, масив 11,12 склади АТБ, водій ОСОБА_2 керував т/з Scania G 420 LA4X2MNA, державний номерний знак « НОМЕР_2 » з напівпричепом SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_3 рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, не звернувся за допомогою інших осіб в результаті чого скоїв наїзд на припаркований напівпричеп «SCHMITZ SKO 24/L-13/4», д.н.з. НОМЕР_1 .

З акту огляду транспортного засобу від 24.06.2025 та фототаблиці до нього вбачається, що транспортний засіб «SCHMITZ SKO 24/L-13/4”, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Азов Скан Транс», має механічні пошкодження, що потребують заміни, та ремонт застрахованого ТЗ буде відбуватися на СТО – ТОВ «РЕФ АВТО ТРАНС».

ТОВ «РЕФ АВТО ТРАНС» складено рахунок №0000195 від 23.06.2025 про проведення робіт по ремонту, згідно з яким сума за вказані запчастини становить 174 153,60 грн.

Згідно ремонтної калькуляції № 51562 від 12.08.2025 вартість ремонту становить 67338,21 грн.

Відповідно розрахунку страхового відшкодування до договору № 24199650 сума несплачених страхових платежів 174 153,60 грн.

Відповідно розрахунку до страхового акту № 2454708-18 від 08.07.2025 складеного відносно договору страхування № 24199650 від 27.12.2024 сума страхового відшкодування на підставі розрахунку становить 174 153,60 грн.

ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 174 153,60 грн. на користь страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 43192 від 08.7.2025р.

Згідно платіжного доручення № 43192 від 08.07.2025 року ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало на рахунок отримувача ТОВ «РЕФ АВТО ТРАНС» страхове відшкодування розмірі 174153,60 грн.

Судом встановлено, що відповідач Scania G 420 LA4X2MNA, державний номерний знак « НОМЕР_2 » з напівпричепом SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_3 був забезпечений полісом страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспорту ЕР-223684892 в ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».

На замовлення ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було складено Звіт №51562 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого вартість збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу «SCHMITZ SKO 24/L-13/4», д.н.з. НОМЕР_1 станом на 20.06.2025р. становить 58535,61 грн.

Листом від 01.06.2026р. ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» повідомило ПрАТ «СК «ВУСО», що сума страхового відшкодування в порядку регресу становить 55335,61 грн. (58535,61 грн. згідно звіту – 3200,00 грн. франшиза), яка буде перерахована на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО».

ПрАТ «СК «ВУСО» відступило право грошової вимоги ФОП ОСОБА_1 згідно договору про відступлення права вимоги №10/04/2026 від 10.04.2026 року.

Згідно Додатку №1 до договору факторингу №10/04/2026 від 10.04.2026 року за порядковим номером 26 боржником є ОСОБА_2 , відповідач по справі.

Згідно платіжних інструкцій ФОП ОСОБА_1 здійснив оплату на користь ПАТ СК «ВУСО» 02.05.2025 року в сумі 23607,95 грн., 11.05.2026 року в сумі 80000,00 грн. та 25.05.2026 року в сумі 134026,00 грн.

10.04.2026 року ФОП ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 Акт (вимогу) №2454708-1 про відшкодування збитків в порядку регресу (суброгації).

Цього ж дня, 10.04.2026 року за №2454708-1 було направлено Повідомлення ОСОБА_2 про відступлення права вимоги, внаслідок чого новий кредитор ФОП ОСОБА_1 є єдиним власником прав вимоги відшкодування у порядку регресу, збитків завданих потерпілому за №10/04/2026 від 10.04.2026р.

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Згідно з наведеними положеннями до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема,статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, внаслідок здійснення страхової виплати ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі ст. 993 ЦК України набуло в порядку суброгації право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Позивач звертаючись до суду із вказаним позовом просив стягнути різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту та сумою страхового відшкодування в розмірі 116395,59 грн.

Таким чином, враховуючи те, що страховиком у порядку та в межах визначених законом було здійснено страхову виплату, спрямовану на відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілій особі, а також те, що страхові виплати було отримано не в повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку суброгації суми страхового відшкодування у розмірі 116395,59 грн.

Щодо відступлення права вимоги.

Стаття 512 ЦК України вказує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що ПрАТ «СК «ВУСО» відступило право грошової вимоги ФОП ОСОБА_1 згідно договору про відступлення права вимоги №10/04/2026 від 10.04.2026 року.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 наділений правом вимоги до відповідача на суму 116395,59 грн.

Будь яких доказів в обґрунтування заперечень проти позову відповідачем суду надано не було.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування підтверджується наявними матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо стягнення судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 116395,59 грн., що становить 100% від ціни позову, тому на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

ФОП ОСОБА_1 в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 14060,80 грн.

В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано:

- договір про надання правової допомоги №88 від 01.02.2024р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Трикоз Дмитром Євгеновичем;

- додаткову угоду №1, Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової допомоги №88 від 01.02.2024 року;

- ордер на надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 адвокатом Трикоз Д.Є.;

- квитанція до прибуткового касового ордера від 10.08.2026 року за договором №88 про надання правової допомоги в сумі 14060,80 грн.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому в суду відсутні підстави для вирішення питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи те, що позов задоволено судом в повному обсязі, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14060,80 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 77, 81, 141, 223, ч.2 ст. 247, 258, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ), на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) завдані збитки в порядку суброгації у розмірі 116395,59 (сто шістнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ), на користь фізичної особи – підприємця « ОСОБА_1 » (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 14 060,80 (чотирнадцять тисяч шістдесят) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: фізична особа – підприємця ОСОБА_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

Повне рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя:Лілія ГУРАЛЬ