Суд: Чорнобаївський районний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №709/1841/26
Суддя: Чубай В. В.
Справа № 709/1841/26
2/709/1367/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Чубая В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшов позов
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначалося, що 16 березня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання його електронним підписом. У зв`язку з тим, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто не здійснила погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі
104126,20 гривень, а також стягнення судових витрат.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 жовтня
2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з (повідомленням) викликом сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позов визнала частково. Так, розмір нарахованої заборгованості за процентами є несправедливим, оскільки перевищує розмір тіла кредиту у 3,2 рази, що порушує права споживача і є непомірним тягарем. Вважала умови кредитного договору про встановлення комісії за видачу кредиту нікчемними, посилаючись на судову практику ВС. Крім того, вказувала на неправомірність нарахування заборгованості за процентами за ст. 625 ЦК України. У зв`язку з викладеним, відповідач просила задовольнити позовні вимоги частково, а саме в частині тіла кредиту у розмірі 19800,00 гривень і процентів за користування кредитом у розмірі 19800,00 гривень, а в іншій частині відмовити, зменшивши судові витрати.
У судове засідання сторони не з`явилися.
Представник позивача у позовній заяві просила провести розгляд справи за її відсутності та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій просила врахувати відзив на позовну заяву.
Виходячи з приписів ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із розглядом справи судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
16 березня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1526-6076 шляхом підписання його відповідачем електронним підписом (надалі - кредитний договір).
Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором, у порядку, передбаченому цим договором.
Зі змісту п.п. 4.1.-4.2. кредитного договору вбачається, що загальний розмір кредиту за цим договором становить 18000,00 гривень, дата видачі кредиту - 16 березня 2025 року.
У п. 4.10. кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою:
- 1,0% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником прав користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою;
- 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Згідно з п. 4.11. кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту.
Відповідно до п. 4.14. кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту -
15 березня 2026 року.
Денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 0,918%
(п. 4.17. кредитного договору).
Відповідно до п. 8.2. кредитного договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73000% річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту), та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1% від неповернутої позичальником суми кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100,00 гривень. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Надалі між сторонами було укладено низку додаткових угод до кредитного договору шляхом їх підписання відповідачем електронним підписом на таких умовах:
- від 05 травня 2025 року про надання у кредит додаткових коштів у розмірі
600,00 гривень з нарахуванням комісії за їх надання у розмірі 15% та збільшенням строку кредитування до 415 днів;
- від 16 травня 2025 року про надання у кредит додаткових коштів у розмірі 19800,00 гривень з нарахуванням комісії за їх надання у розмірі 15% та збільшенням строку кредитування до 426 днів.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від
07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Таким чином судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем і додаткові угоди до нього були укладені в електронній формі, тобто у письмову вигляді.
Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».
Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному
ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем і додаткові угоди до нього підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня
2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
Так, переказ коштів позичальнику, тобто відповідачу, у розмірі 38400,00 гривень підтверджується копіями листів ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 18 серпня 2026 року
№ 776580-1574423383-18082026, від 19 серпня 2026 року №№ 778466-1601626788-19082026 і 777054-1607427848-19082026.
Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості позивача за кредитним договором за період з 16 березня 2025 року (дата видачі кредиту) до 15 травня 2026 року включно (дата закінчення строку кредитування) заборгованість відповідача становила 104126,20 гривень, з яких:
- 19800,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 62336,20 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом;
- 2970,00 гривень - заборгованість за комісією;
- 19020,00 гривень - заборгованість за процентами за ст. 625 ЦК України.
При цьому, як з вказаного розрахунку заборгованості, так і з умов додаткової угоди від 16 травня 2025 року, видно, що станом на момент її укладення та отримання третього траншу відповідачем у розмірі 19800,00 гривень заборгованість у останньої перед позивачем була відсутня. За таких обставин суд бере до уваги розрахунок заборгованості за період з 16 травня 2025 року до 15 травня 2026 року включно.
Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, суд не погоджується із заявленим позивачем до стягнення розміром заборгованості в частині процентів за
ст. 625 ЦК України з огляду на таке.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
У зв`язку з тим, що кредитні відносини між позивачем і відповідачем виникли та мали місце під час дії воєнного стану, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за ст. 625 ЦК України до задоволення не підлягають.
Натомість суд не погоджується з позицією відповідача щодо несправедливих умов кредитного договору в частині нарахування процентів за користування кредитом з посиланням на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
У вказаній нормі закону йдеться про непропорційно велику суму компенсації, яку має сплатити споживач у разі невиконання та/або неналежного виконання ним зобов`язань за договором, тобто про компенсаційні заходи відповідальності споживача перед надавачем послуг.
Натомість за обставинами цієї цивільної справи нарахована позивачем заборгованість за процентами за користування кредитом відповідно до п. 4.10. кредитного договору не є мірою відповідальності за прострочення виконання відповідачем вимог кредитного договору щодо повернення кредиту, а за своєю суттю та правовою природою є платою за користування відповідачем наданими йому кредитними коштами протягом всього строку кредитування - 365 днів, передбаченого п. 4.14. кредитного договору, з урахуванням його продовження до 415 днів на підставі додаткових угод.
При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 07 вересня
2026 року у справі № 552/672/23, у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Відносно стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі
2970,00 гривень, суд констатує, що відповідач помилково ототожнює таку комісію з комісією за обслуговування кредитної заборгованості, хоча вони є різними за своєю суттю.
Так, комісія за видачу кредиту не передбачає надання позичальнику будь-яких супутніх чи додаткових послуг, а є своєрідною платою (винагородою) позикодавцеві за надання кредитних коштів. Встановлення комісії за видачу кредиту та можливість її стягнення прямо передбачені нормами Закону України «Про споживче кредитування».
У цьому конкретному випадку розмір комісії за видачу кредиту, порядок її обрахування і сплати чітко визначені, зокрема у кредитному договорі, тобто не є прихованими. Підписуючи кредитний договір, відповідач фактично погодилася з вказаними умовами кредитного договору, а тому заперечення останньої, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
З огляду на те, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом і комісії за його видачу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19800,00 гривень, за процентами за користування кредитом у розмірі 62336,20 гривень, за комісією за видачу кредиту у розмірі 2970,00 гривень, а всього 85106,20 гривень (19800,00 + 62336,20 + 2970,00), що становить 82% від заявлених позовних вимог (85106,20 х 100 / 104126,20), до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2183,17 гривень (2662,40 х 82 /100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором від 16 березня
2025 року № 1526-6076 у розмірі 85106,20 (вісімдесят п`ять тисяч сто шість гривень
20 копійок) гривень.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2183,17 (дві тисячі сто вісімдесят три гривні 17 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Інформація про сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Чубай
Оригінал: reyestr.court.gov.ua