Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №711/10249/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/10249/26

Номер провадження 1-кп/711/563/26

02 листопада 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250310002524 від 01.09.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Черкаси, Черкаської області, українця громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, депутатом, учасником бойових дій не являється, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 11.08.2003 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; - 26.12.2003 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України остаточно визначено до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 03.05.2007 звільнений по відбуттю покарання; - 25.03.2008 вироком Черкаського районного суду Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 1 рік, 07.02.2009 звільнений по відбуттю покарання; - 11.02.2011 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць, 16.05.2012 звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 5 місяців 20 днів; - 26.09.2012 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, 07.02.2014 звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 6 місяців 13 днів; - 25.04.2016 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України остаточно визначено до відбуття 2 роки 1 місяць позбавлення волі, 25.11.2016 звільнений по відбуттю покарання; - 20.07.2017 вироком Соснівського районного суду м. Черкаси за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на 10 років, 16.12.2025 звільнений по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 16.08.2026 о 01 год 30 хв, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 на 90 діб, перебуваючи біля приміщення пункту обміну валют «КИТ Group», що за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 264, шляхом ривка пошкодив вхідні двері та незаконно проник до вказаного приміщення. Перебуваючи всередині приміщення та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 таємно, умисно, з корисливих мотивів викрав генератор «CATERPILLAR RR3100 EU/UK (Cat)», який належить ТОВ «ТЕНЛАЙНТ», ринкова вартість якого, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/12677-ТВ від 15.09.2026, становила 17 500,00 грн.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «ТЕНЛАЙНТ» матеріальну шкоду на суму 17 500,00 грн.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 , 16.08.2026 близько 21 год 30 хв., точного часу не встановлено, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 на 90 діб, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон «iPhone 14 Pro Max Gold 256 GB», який належить ОСОБА_5 , ринкова вартість якого, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/12593-ТВ від 10.09.2026, становила 26 666,67 грн.

Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 26 666,67 грн.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 , 26.08.2026 у період часу з 22 год 00 хв по 23 год 00 хв., точного часу не встановлено, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 на 90 діб, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу таємно викрав належне потерпілому майно, а саме: мобільний телефон «Oukitel C58», ринкова вартість якого на момент вчинення кримінального правопорушення, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-26/12674-ТВ від 24.09.2026, становила 4 024,33 грн, та мобільний телефон «Honor 10i», ринкова вартість якого відповідно до того ж висновку експерта становила 2 283,33 грн.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 6 307,66 грн.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він дійсно перебуваючи біля пункту обміну валют пошкодив вхідні двері та зайшов у приміщення та викрав генератор. Також перебуваючи за місцем проживання потерпілої ОСОБА_5 викрав мобільний телефон. Перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_6 викрав два мобільних телефони. Викраденим розпорядився на власний розсуд. Телефони потерпілого ОСОБА_6 знаходяться в поліції.

Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Він влаштовується на роботу та буде відшкодовувати заподіянні збитки. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення.

Представник потерпілого ТОВ «ТЕЙНАЛТ», ОСОБА_7 та потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_8 подали до суду заяви про проведення судового засідання без їх участі

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомлених представника потерпілого та потерпілих.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану та як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінальних правопорушень. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, які відповідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, даних про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності суду не надано, не є особою з інвалідністю, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, з 10.07.2026 знаходиться на замісній підтримувальній терапії з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоідів. Синдром залежності», під наглядом у лікаря – психіатра КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» не перебуває, завданий потерпілим збиток не відшкодовано, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася, вибачавсь за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, згідно якої - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, у якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає перерахування на рахунок Збройних Сил України грошові кошти в сумі 510 грн., що підтверджується наданими суду доказами.

Обставинами, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєні кримінальні правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які повністю викривають його у вчинені злочинів, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, що свідчить про його щире каяття.

Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки він проявився у злочинних діях.

Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.

Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення обвинуваченій навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому злочині, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Підстав для застосування ст.69 КК України чи приписів ст.69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

В ході досудового розслідування в кримінальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 17.09.2026 накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон «Oukitel C58» світло-зеленого кольору; мобільний телефон «Honor 10i» градієнтного кольору.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття накладеного арешту ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 17.09.2026, оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на майно, відсутні.

Цивільні позови у встановленому законом порядку в даному кримінальному провадженні потерпілими та представником потерпілого не заявлені, що не позбавляє їх права відповідно до ч.7 ст.128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню в порядку статей 118-124 КПК України, а саме вони підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки витрачені на доведення його винуватості.

Керуючись ст.ст.7, 100, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 17.09.2026, на майно потерпілого ОСОБА_6 , а саме: на мобільні телефони «Oukitel C58» світло-зеленого кольору та «Honor 10i» градієнтного кольору.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-мобільні телефони: «Oukitel C58», «Honor 10i», які зберігаються в кімнаті для збереження речових доказів при Черкаському РУП – повернути власнику ОСОБА_6 ;

-вісім слідів папілярних візерунків, які зберігаються у кімнаті речових доказів ЧРУП ГУНП в Черкаській області, знищити;

-1 слід структури матеріалу; цифровий носій інформації DVD-R, на якому міститься відеозаписи з обміну валют «КИТ Group», за адресою: м. Черкаси, вул. Шевченка, 264, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати, загальний розмір яких складає 7701 гривень 76 копійок на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертиз, відповідно до висновків експертів: № СЕ-19/124-26/12677-ТВ від 15.09.2026, становлять 1925 грн. 44 коп.; № СЕ-19/124-26/12593-ТВ від 10.09.2026, становлять 1925 грн. 44 коп.; № СЕ-19/124-26/12674-ТВ від 24.09.2026, становлять 3850 грн. 88 коп., стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяОСОБА_1