Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №478/932/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/932/26 Провадження № 2/478/620/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року. с-ще Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

Головуючої - судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в с-щі Казанка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и в:

У липні 2026 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути на свою користь з відповідачки заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.02.2022 року у розмірі 17 638,56 грн. та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2022 року відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 15.02.2022 року, та встановивши мобільний додаток «monobank», отримала розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Пройшовши реєстрацію та надавши пакет документів, відповідач підписала Анкету – заяву Клієнта до Договору про надання банківських послуг «monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK/Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщенні за посиланням: www.monobank.ua/terms та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.

У п. 2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг «monobank», відповідач просила встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1% місяць з першого дня користування кредитом.

На підставі укладеного Договору, відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .

За умовами отриманого кредитного ліміту, визначено пільговий період до 62 днів, який діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі. Пільгова відсоткова ставка дорівнює 0,00001% річних. Базова відсоткова ставка дорівнює 3,1% на місяць (37,2%). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості складає 6,2% на місяць (74,4%).

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором), таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за договором не виконала.

Позивач вказує, що у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного платежу за Договором досягнуло понад 90 днів, у зв`язку із чим відбулось істотне порушення зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 31.05.2026 року направив відповідачці повідомлення «пуш» про порушення умов Договору та необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості у з`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

Посилаючись на вищевикладені обставини представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість в розмірі 17 638,56 грн, з яких: 17 638,56 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також судові витрати в розмірі 2 662,40 грн сплаченого позивачем судового збору.

10 липня 2026 року матеріали даної позовної заяви на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями передані на розгляд судді Томашевського О.О.

Ухвалою судді Томашевського О.О. від 24 липня 2026 року прийнято до розгляду зазначену позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Казанківського районного суду Миколаївської області №19 від 21 вересня 2026 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2026 року матеріали цивільної справи передано 24 вересня 2026 року на розгляд судді Іщенко Х.В. у зв`язку з відрахуванням судді Томашевського О.О. зі штату Казанківського районного суду Миколаївської області 23 вересня 2026 року з підстав призначення його на посаду судді Миколаївського апеляційного суду.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2026 року справу прийнято до провадження судді Іщенко Х.В. та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, зі змісту позову просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. Будь-яких заяв про відкладення судового засідання або причини неявки суду не надала. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі досліджених доказів, судом встановлено наступне.

Суд встановив, що 15.02.2022 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання банківських послуг, шляхом підписання сторонами Анкети-заяви до вказаного договору.

В анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг відповідач просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_3 та встановити кредитний ліміт на суму зазначену у мобільному додатку. Узгоджено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць. Ця Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.

Підписавши Анкету-заяву відповідач засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.

Разом з цим, на підтвердження користування кредитними коштами у матеріалах справи міститься виписка про рух коштів по картці за період з 15.02.2022 по 07.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 .

За даними розрахунку заборгованості за договором №б/н від 15.02.2022 вбачається, що станом на 07.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 17 638,56 грн, які становлять заборгованість за наданим кредитом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про споживчий кредит», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач був ознайомлений з інформацією по кредиту та умовами кредитування.

Відповідно до п. 4 анкети-заяви, відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.

Таким чином, доведеним є факт укладення договору про надання банківських послуг відповідачем, підписання його сторонами, в тому числі з використанням власноручного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та отримання відповідачем кредиту, що останнім не заперечується.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

У постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №355/558/18 виснувано, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 161/5267/20.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалася кредитними коштами АТ «Універсал Банк» шляхом проведення різних транзакцій та неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами, однак сплачені нею кошти не перекривали фактично витрачених коштів з кредитного ліміту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

Окрім того, матеріли справи не містять доказів, що з моменту встановлення кредитного ліміту та користування ним, відповідач висловлював незгоду з діями Банку, з посиланням на непогодження умов договору, тощо.

Також, матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсними та неправомірними умов кредитного договору.

У матеріалах справи відсутні належні докази, що банком неправильно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста). Окрім того, відповідачем не надано до суду власного розрахунку заборгованості, який спростував би наявну заборгованість за кредитним договором.

Суд зауважує, що встановлення кредитного ліміту лише надає клієнту можливість використати суму кредитного ліміту або утриматися від її використання, а зобов`язання з повернення кредитних коштів залежить лише від волевиявлення клієнта.

Таким чином, відповідач на власний розсуд вирішувала чи використовувати наданий їй кредитний ліміт, чи утриматися від його використання. Ключовим моментом є власне дії відповідача з ініціювання платіжної операції за рахунок не власних коштів, а за рахунок кредитних коштів, що становить собою операцію з кредитування рахунку, чим фактично акцептовано пропозицію банку з кредитування рахунку в обсязі та в межах кредитного ліміту, що свідчить про прийняття та схвалення власними діями факту кредитування рахунку в обсязі, що визначено самим відповідачем вчиняючи саме таку кількість транзакцій і в такому обсязі, в якому він вважав за доцільне використати запозичені кошти.

Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тому відповідач міг використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами. Отже, сума заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту постійно змінюється в залежності від використання кредитних коштів та внесення платежів на погашення заборгованості.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладені договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача 17 638,56 грн заборгованості за кредитним договором, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, 43, ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» № б/н від 15.02.2022 року у розмірі 17 638,56 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області з дня його проголошення або складання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.11.2026 року.

Відомості про сторони:

позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, 43, ЄДРПОУ 21133352).

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя: Х.В. Іщенко