Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №186/1561/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 186/1561/26

Провадження 2/193/915/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 листопада 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащука Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 002/11992318-SР від 08.10.2021 у розмірі 46784,72 грн., а також понесені позивачем судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що 08.10.2021 між АТ «Таскомбанк» та відповідачем укладено угоду № 002/11992318-SР, умовами якої погоджено суму кредиту 20 000,00 грн., тип кредиту – кредит на власні потреби, строк кредиту 24 місяців, цільове призначення кредиту- на споживчі потреби. Відповідно до умов договору, банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Однак відповідач належним чином умови договору не виконував, станом на 14.02.2025 наявна заборгованість в сумі 46784,72 грн.. 14.02.2025 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 002/11992318-SР від 08.10.2021. Внаслідок неналежного виконання відповідачем виникла заборгованість, яку з метою захисту прав кредитора позивач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою суду від 30.09.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.10.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі заборгованості за тілом кредиту 19145,42 грн.. Також вказав, що з доданих до позовної заяви документів не зрозуміло, на якій підставі позивач нарахував суму відсотків за користування кредитом у розмірі 27589,30 грн, оскільки із аналізу доданих до позовної заяви документів, змісту позовної заяви, заяви №742860 не вбачається умов про нарахування будь-яких відсотків, розміру відсоткової ставки та порядку нарахування відсотків. Таким чином, між сторонами не узгоджувались жодні процентні ставки за користування кредитом та не узгоджувався порядок нарахування процентів. На обґрунтування позовних вимог позивачем не долучено до позову копію угоди №002/11992318-SР, інших первинних документів (засвідчених копій), що могли б підтверджувати наявний розмір заборгованості позичальника станом на дату подання позову, не надано належним чином оформлених витягів про стан рахунків позичальника, даних балансу, квитанцій, інших первинних документів. У обґрунтування розміру заборгованості позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 002/11992318-SР за період з 08.10.2021-14.02.2025. Розрахунок заборгованості містить колонки із ставками 0,16% та 0,22% на день, проте позивачем не надано жодного підписаного обома сторонами документа про розмір відсоткової ставки, що унеможливлює задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом. Крім того, підписана сторонами заява №742860 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових і інших послуг у межах проекту «Sportbank» не містить всіх істотних умов договору, а саме сплати відсотків за користування наданими кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим вимога позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 27589,30 грн. є безпідставною. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що обсяг виконаної адвокатом роботи у даній цивільній справі, яка є малозначною, неспівмірний із розміром оплати послуг, які просить стягнути позивач.

28.10.2026 до суду від ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надійшла відповідь на відзив, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.

Згідно поданої заяви, яка надійшла до суду 02.11.2026, представник відповідача просить проводити розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що ч. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 202-0 року у справі № 561/77/19.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Як встановлено судом 08.10.2021 року ОСОБА_1 підписав за допомогою особистого підпису заяву №742860 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору, зазначений договір недійсним не визнано. При цьому, відповідачем визнано суму заборгованості в частині тіла кредиту в розмірі 19195,42 грн.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

При укладенні кредитного договору, сторони керувались частиною першою статті 634 ЦК України, згідно умов якої договором приєднання - договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Свої зобов`язання за договором № 002/11992318-SP від 08.10.2021 року АТ «Таскомбанк» виконало. Факт отримання відповідачем та користування кредитними коштами підтверджується випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 щодо кредитного договору № 002/11992318-SP від 08.10.2021 року за період з 08.10.2021 по 14.02.2025.

Однак взяті на себе за вказаним договором зобов`язання ОСОБА_1 не виконував належним чином, у зв`язку з чим за ним станом на 14.02.2025 року утворилася заборгованість на загальну суму 46784,72 грн, яка включає в себе: 19195,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 27589,30 грн. - заборгованість по відсоткам.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

14 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», як фактором, та Акціонерним товариством «Таскомбанк», як клієнтом, було укладено договір факторингу № НІ/11/26-Ф, відповідно до умов якого та витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» набуло права грошової вимоги за договором, укладеним між АТ «Таскомбанк» та відповідачем.

14 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та АТ «Таскомбанк» був підписаний Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/26-Ф від 14.02.2025 року.

Як вбачається з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступлені, та боржників за такими договорами, який є додатком до договору факторингу №НІ/11/25-Ф від 02 грудня 2024 року до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги за договором № 002/11992318-SP від 08.10.2021, який був укладений між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , на загальну суму 46784,72 грн, з яких: 19195,42 грн заборгованість за тілом кредиту та 27589,30 грн заборгованість по відсоткам.

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Положенням ч. 2 ст. 516 ЦК України встановлено, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання ним свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проте ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №002/11992318-SP від 08.10.2021 та не сплатив вказану суму заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», ні на рахунок первісного кредитора АТ «Таскомбанк».

Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 08.10.2021, наявна заборгованість за тілом кредиту у сумі 19195,42 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком та випискою по рахунку на підтвердження факту отримання та користування відповідачем кредитними коштами.

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав, тому наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Разом з тим суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за відсотками є необґрунтована, а тому в частині стягнення відсотків в сумі 27589,30 грн., суд вважає необхідним відмовити з таких підстав.

Так, на обґрунтування вимог позивачем надано до суду лише копію заяви про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», у якій відсутні погоджені як умови кредитування, в тому числі розмір відсотків за користування кредитом.

Доводи позивача про факт ознайомлення відповідача з Публічною пропозицією банку, яка розміщена на веб-сайті банку, судом не приймається з огляду на роз`яснення, що викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, де з огляду на їх мінливий характер, умови та правила банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

При цьому не надано такі умови і суду, що не дають підстави для з`ясування чітких та однозначних погоджених між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 умов кредитування.

У матеріалах справи відсутнє підтвердження, із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», їх підписання відповідачем, відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, зазначеними у тексті позовної заяви.

При цьому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Предметом позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин. Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача. Тобто, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, факт отримання яких підтверджується випискою по рахунку.

Між тим, до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів позивач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять.

Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По даній справі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3328,00 грн та на професійну правничу допомогу адвоката Руденко К.В. у сумі 9200 грн, які підтверджені належними й допустимими доказами (договір про надання правничої допомоги №24-02/26 від 24.02.2026 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2026 р., який містить детальний опис виконаних адвокатом послуг, затраченого часу та вартості, платіжна інструкція №1338 від 30.03.2026 р. про перерахування адвокату коштів гонорару).

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на викладене суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначнною (за ціною позову, за складністю) та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, беручи до уваги типовість та поширеність такої категорії справ, у зв`язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Тому, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн є завищеною і непропорційною до предмета спору та його складності.

У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обгрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 9200,00 грн. до 3000,00 грн., що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

Питання про розподіл судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, вирішено у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1365,45 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №002/11992318-SP від 08.10.2021 у розмірі 19 195 (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 42 копійки, що становить заборгованість по тілу кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 1365 (одна тисяча триста шістдесят п`ять) гривень 45 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ 40340222, адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, 2, 03035.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 02.11.2026.

Суддя Д.А.Кащук