Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №185/11101/24 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/11101/24

Провадження № 2/185/4388/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У вересні 2024 року АТ «ІДЕЯ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, просило суд стягнути заборгованість за договором кредиту та страхування № Z02.00417.007742383 від 16 березня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 березня 2021 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Z02.00417.007742383, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 58 281,00 грн зі сплатою 1,99 % річних строком на 60 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплачувати проценти та інші передбачені договором платежі у визначені строки. Позивач зазначав, що належним чином виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній порушив умови кредитного договору, оскільки своєчасно та в повному обсязі не здійснював платежів на погашення заборгованості. Внаслідок неналежного виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань, за уточненим розрахунком позивача, утворилася заборгованість у загальному розмірі 55219,32 грн. Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, АТ «ІДЕЯ БАНК» просило стягнути зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року провадження у справі було відкрито та постановлено здійснювати розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження.

13 листопада 2025 року АТ «ІДЕЯ БАНК» подало заяву про відмову від частини позовних вимог у розмірі 26439,04 грн, зазначивши, що після проведеного перерахунку станом на 12 листопада 2025 року заборгованість відповідача становить 77424,09 грн.

Надалі, 22 грудня 2025 року, представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про відмову від частини позовних вимог у розмірі 22204,77 грн.

У цій заяві позивач зазначив, що після додаткового розгляду документів, які підтверджують проходження відповідачем військової служби, банком було скасовано нараховані за період із 25 лютого 2022 року до 20 лютого 2023 року проценти та плату за обслуговування кредиту на загальну суму 22204,77 грн.

Відповідно до уточненого розрахунку банку станом на 22 грудня 2025 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 55219,32 грн.

Ухвалою суду вказану відмову банку від частини позовних вимог у загальному розмірі 48643,81 грн було прийнято судом та закрито провадження в цій частині позовних вимог у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Сторони в судове засідання не з`явилися, просили суд розглядати справу без їх участі. 23 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про визнання позову в частині позовних вимог, які залишилися після часткової відмови позивача. Відповідач добровільно та беззастережно визнав позовні вимоги АТ «ІДЕЯ БАНК» у зазначеному розмірі, підтвердив обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та зазначив, що сума заборгованості є ним визнаною.З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників на підставі наявних у ній матеріалів. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, подані сторонами письмові докази, заяви позивача про відмову від частини позовних вимог, уточнені розрахунки заборгованості та заяву відповідача про визнання позову, суд прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2021 року між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування № Z02.00417.007742383.

Згідно умовам договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 58281,00 грн, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Факт укладення кредитного договору підтверджується його копією, наданою позивачем, а надання кредитних коштів - відповідними банківськими документами, що містяться в матеріалах справи.

Докази, надані банком на підтвердження виникнення кредитних правовідносин, узгоджуються між собою та з письмовою заявою відповідача, який не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредиту й існування невиконаних договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого виникла заборгованість.

Водночас під час розгляду справи позивач здійснив перерахунок заборгованості, врахувавши документи про проходження відповідачем військової служби, та відмовився від стягнення частини раніше нарахованих сум.

Суд бере до уваги, що внаслідок зазначеного перерахунку розмір заборгованості, стягнення якої підтримує позивач, зменшився зі 103863,13 грн до 55219,32 грн.

Відповідач зі свого боку подав письмову заяву, у якій визнав вимоги саме в остаточно заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання позову та продовжує судовий розгляд.

Із заяви, поданої 23 вересня 2026 року, вбачається, що визнання відповідачем позову є добровільним, беззастережним та стосується всього розміру заборгованості, стягнення якої підтримує позивач після відмови від частини первісних вимог.

Відповідач підтвердив обізнаність із наслідками визнання позову та не заявив заперечень щодо розміру залишку заборгованості.

При цьому суд виходить із того, що визнання позову є процесуальною дією відповідача, однак не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для задоволення заявлених вимог.

Отже, керуючись приписами ст. 206 ЦПК України, беручи до уваги заяву представника відповідача про визнання зменшених позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8255373 від 24 вересня 2024 року.

Первісно позивачем були заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 103863,13 грн.

Під час розгляду справи позивач подав заяви про відмову від частини позовних вимог у розмірі 26439,04 грн та 22204,77 грн, а всього на загальну суму - 48643,81 грн, що було прийнято судом та закрито провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, предметом подальшого судового розгляду залишилися позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 55219,32 грн, які відповідач визнав у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною третьою статті 142 ЦПК України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, крім випадку, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

У цій справі відмова позивача від частини позовних вимог зумовлена проведеним банком перерахунком заборгованості та скасуванням частини нарахувань у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби, а не добровільним задоволенням відповідачем цих вимог після пред`явлення позову.

Крім того, відмова позивача від частини позовних вимог та визнання відповідачем решти позову відбулися після початку розгляду справи по суті, тому передбачені частиною першою статті 142 ЦПК України підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору відсутні.

Ураховуючи, що ухвалою суду закрито провадження в частині позовних вимог на суму 48643,81 грн, а решта позовних вимог у розмірі 55219,32 грн підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судового збору пропорційно розміру вимог, які задовольняються.

Отже, із загальної суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1609,85 грн (3028,00 грн * 55219,32 грн / 103863,13 грн).

Решта судового збору в розмірі 1418,15 грн, яка припадає на частину позовних вимог, щодо яких провадження закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, відшкодуванню відповідачем не підлягає та залишається за позивачем.

Таким чином, відповідно до статей 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609,85 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 223, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з урахуванням заявленої позивачем відмови від частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованість за договором кредиту та страхування № Z02.00417.007742383 від 16 березня 2021 року станом на 22 грудня 2025 року в розмірі 55219 (п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 32 копійки, з яких: 53286,45 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 56,22 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1876,65 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» судовий збір в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев`ять) гривень 85 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство "Ідея Банк", року народження, РНОКПП/код ЄДРПОУ 19390819, вул.Валова, буд.11, м.Львів, р-н, Львівська обл. обл., 79008.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП/код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя М. М. Перекопський