Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №629/7065/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7065/26

Провадження № 2/629/2760/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання - Лукаренко А.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №629/7065/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

12.08.2026 до Лозівського міськрайонного суду надійшов позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Справу передали судді Мицик С.А., яка призначила її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. У зв`язку з відставкою судді Мицик С.А. (рішення ВРП від 10.09.2026 №1863/0/15-26, наказ голови суду від 11.09.2026 №005-04/102), 15.09.2026 на підставі розпорядження в.о. керівника апарату №05-03/82 було призначено повторний автоматизований розподіл.

17.09.2026 справу перерозподілено судді Каращуку Т.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом акцепту пропозиції (оферти) та підписання одноразовим ідентифікатором (смс-кодом на фінансовий номер телефону 0999495650) було укладено Кредитний договір № 03.11.2025-100000964. Перед укладенням договору відповідач пройшла процедуру електронної ідентифікації через Систему BankID НБУ. Згідно з умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. строком на 181 день, зі строком повернення до 06.05.2026 року. Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 3000 грн 00 коп. Спосіб надання коштів — безготівкове перерахування за допомогою інтернет-еквайрингу на платіжну картку відповідача № 4149-49XX-XXXX-1913, що підтверджується відповідною квитанцією. Договором також передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу Кредитодавця Позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, розмір яких за кожен день прострочення становить 7500 грн 00 коп.. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач належним чином зобов`язання не виконує, кредитні кошти та нараховані платежі у визначений строк не повернула. У зв`язку з цим, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 52 650 грн 00 коп., яка складається з:15 000 грн 00 коп. — заборгованість за тілом кредиту;27 150 грн 00 коп. — заборгованість за процентами за користування;3000 грн 00 коп. — комісія, пов`язана з наданням кредиту;7500 грн 00 коп. — відсотки, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

15.10.2026 року судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з”явився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом акцепту пропозиції (оферти) та підписання одноразовим ідентифікатором (смс-кодом на фінансовий номер телефону 0999495650) було укладено Кредитний договір № 03.11.2025-100000964. Перед укладенням договору відповідач пройшла процедуру електронної ідентифікації через Систему BankID НБУ.

Згідно з умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. строком на 181 день, зі строком повернення до 06.05.2026 року. Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 3000 грн 00 коп., а також сплату відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання зобов`язань.

Згідно п.4.1. кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-1913.

07.11.2025 року на картку відповідачки №4149-49XX-XXXX-1913 було перераховано кошти у розмірі 15 000,00 грн. Вказана обставина підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України « Про електронну комерцію » якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « Про електронні документи та електронний документообіг » та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги », за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Встановлено, що кредитний договір №03.11.2025-100000964 від 07.11.2025 року був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора E756.

У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідачка не надала жодного доказу на спростування того, що вона не укладала кредитний договір, не отримувала та не вводила одноразовий ідентифікатор, не надавала ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

Проценти по кредиту нараховані за період з 07.11.2025 по 06.05.2026 року, тобто в межах строку кредитування.

Так, згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1049, 1054 ЦК України, передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зважаючи на вище вказане, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, комісією за надання кредиту та відсотками.

Щодо стягнення відсотків, відповідно до ст.625 ЦКУ суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що відсотки за ст.625 ЦК України, які передбачені кредитним договором, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем та підстави для їх стягнення за рішенням суду відсутні.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 45 150,00 грн, з яких: 15000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 27 150,00 грн - заборгованість по процентам та комісії за надання кредиту у розмірі 3000,00 грн.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ «Споживчий центр» було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Пред`явлений ним позов задоволений на 85,74 % (45150/52650 х 100).

З огляду на це суд висновує, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2 282,74 грн (2662,40 х 85,74:100 %).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції у розмірі 127,38 грн., що підтверджується квитанцією №2183204 «Поштової служби «Е-Пост» від 04.08.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, інші витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій або витребуванням доказів (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

До таких витрат відносяться, у тому числі, витрати сторін, пов`язані з надсиланням кореспонденції у справі іншим учасникам процесу та суду.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково — на 76,71 %, суд вважає за необхідне покласти поштові витрати на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 109,21 грн. (127,38 грн ? 85,74:100 %).

Зважаючи на викладене представником позивача, суд вважає за можливе питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст. 526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.11.2025-100000964 від 07.11.2025 року в розмірі 45 150,00 гривень.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на оплату судового збору у розмірі 2 282,74 грн. та витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції у розмірі 109,21 грн.

В іншій частині віднести на рахунок позивача.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду небуло врученеу деньйого проголошення, має правона поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: вул. Саксаганського, буд.133А, м. Київ, 01032.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук