Суд: Холодногірський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №643/10455/26
Суддя: Цибульська С. В.
03 листопада 2026 року
Справа № 643/10455/26
Провадження № 2/642/2290/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
03 листопада 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Цибульської С.В.,
за участю: секретаря судового засідання – Карпухіна Д.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025 у загальному розмірі 30 584 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 17 784 грн, заборгованості за штрафом у сумі 4000 грн, заборгованості за комісією у розмірі 800 грн; а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати, пов`язані із розглядом справи, у сумі 248,58 грн.
В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 08.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5596601, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн на строк 360 днів із періодичністю платежів кожні 20 днів та стандартною процентною ставкою 0,95 % за кожен день користування кредитними коштами. Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Кредитором виконано свої зобов`язання за договором у повному обсязі. В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.
Представник позивача зазначає, що 27.01.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № С7-270126-1, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги, зокрема за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025.
Представник позивача вказує, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025 становить 30 584 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 17 784 грн, заборгованості за штрафом у сумі 4000 грн, заборгованості за комісією у розмірі 800 грн.
Окрім того представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати, пов`язані із розглядом справи, у сумі 248,58 грн.
Судом постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.
Позивач не надавав суду клопотань про розгляд справи в загальному порядку або в спрощеному порядку з викликом сторін, в позові представник позивача зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, направлені відповідачу за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.
Оскільки відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За таких обставин відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору, відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином, відзиву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 08.06.2025 ОСОБА_1 заповнив та підписав шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 16254 анкету-опитувальник клієнта – фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІКС ТОВ «Лінеура Україна»), в якій вказав актуальну інформацію про себе, зокрема надав ТОВ «Лінеура Україна» свої персональні дані та інформацію про рівеь свого доходу.
08.06.2025 ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 16254 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому відображено інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Так, відповідно до умов вказаного паспорту споживчого кредиту: кредитодавець – ТОВ «Лінеура Україна»; тип кредиту – кредит; сума/ліміт кредиту становить 8000 грн; строк кредитування – 365 днів; спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом на рахунок протягом двох днів з моменту укладення договору; стандртна процентна ставка становить 346,75 % річних (0,95 % на день) від залишку фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредитування; комісія за надання кредиту становить 800 грн, тобто 10 % від суми наданого кредиту; загальні витрати за кредитом – 28 160 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту – 36 160 грн; реальна річна процентна ставка – 3141,84 %.
08.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір № 5596601 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – договір), відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором; сума кредиту становить 8000 грн (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.1. договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету.
Згідно з п. п. 1.3.-1.7. договору строк кредитування становить 360 днів; періодичніть платежів – кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісії, процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору. Комісія за надання кредиту становить 800 гривень. Стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк кредитування становить 3141,84 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 36 160 грн; загальні витрати за кредитом за весь строк користування кредитом – 28 160 грн.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором, є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Відповідно до п. 9.3. договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом та неустойки (штрафів), якщо передбачена договором за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом.
Пунктом 9.7.1. договору визначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.
У реквізитах позичальника ОСОБА_1 зазначено номер електронного платіжного засобу позичальника: НОМЕР_1 .
Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 95879 08.06.2025 о 13:10:58 год., що відображено розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» договору.
У додатку № 1 до договору відображено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором. Так, у вказаній таблиці зазначено, що датою видачі кредиту є дата: 08.06.2025, розмір кредиту – 8000 грн, кількість платежів – 18; періодичність платежів – кожні 20 днів; дата останнього платежу – 02.06.2026; загальна вартість кредиту становить 36 160 грн, з яких: тіло кредиту – 8000 грн, проценти за користування кредитом – 27 360 грн, комісія за надання кредиту – 800 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, який відповідач використав для підписання анкети-заяви, паспорту споживчого кредиту, кредитного договору, додатків до нього.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Відповідно до копії листа директора ТОВ «Пейтек» від 27.01.2026 № 20260127-1331 між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 2024-01-03. Відповідно до умов вказаного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 8000 грн, а саме:08.06.2025 о 13:12:12 год. здійснено переказ грошових коштів у сумі 8000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 із призначенням платежу: «виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5596601 від 2025-06-08»; номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - a9cade5b-4a37-47d3-b006-56f1572d8c3e; номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 55966011749377531.
З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови, а також підтверджено факт перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок, вказаний відповідачем у кредитному договорі, відповідно до умов договору.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
27.01.2026 ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (фактор) уклали між собою договір факторингу № С7-270126-1 (далі – договір факторингу), відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2. цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним (п. 2.1. договору факторингу).
Відповідно до п. п. 2.4., 2.5. договору факторингу право вимог за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту надходження грошових коштів в розмірі, визначеному в п. 3.2. договору, на рахунок клієнта та після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі переліку. Після надходження грошових коштів на рахунок клієнта та підписання акту приймання-передачі переліку до фактора переходять всі права та обов`язки клієнта як сторони, які виникли на підставі кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору.
Згідно з п. 3.2. договору факторингу за відступлене право вимоги за кредитним договорами фактор зобов`язується сплатити клієнтові ціну продажу в розмірі 2 354 374,57 грн без ПДВ.
Пунктом 11.1. договору факторингу встановлено, що договір набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 місяців з моменту підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.
Згідно з копією акту приймання-передачі переліку № 1 до договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Новий колектор» перелік № 1, права грошових вимог за яким відступаються, відповідно до договору факторингу.
Відповідно до копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 37204767222222706 від 27.01.2026 ТОВ «Новий Колектор» здійснило переказ грошових коштів на користь ТОВ «Лінеура Україна» у сумі 2 354 374,57 грн із призначенням платежу: «Сплата ціни продажу за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026, без ПДВ.
Як вбачається з копії витягу з переліку № 1, що є додатком № 2 до договору факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026 ТОВ «Новий Колектор» набуло від ТОВ «Лінеура Україна» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025. Сума заборгованості за вказаним договором на момент переходу права вимоги становить 30 584 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 17 784 грн, заборгованості за комісією у сумі 800 грн, заборгованості за неустойкою у сумі 4000 грн.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що представником позивача доведено факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025 від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до позивача ТОВ «Новий Колектор».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Вказаною правовою нормою безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025, складеним директором ТОВ «Лінеура Україна», у ОСОБА_1 станом на 27.01.2026 наявна заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 30 584 грн грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 17 784 грн, заборгованості за комісією у розмірі 800 грн, заборгованості за неустойкою у сумі 4000 грн.
Водночас суд не може погодитися із заявленим представником позивача розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача з огляду на таке.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу. У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 зробив правовий висновок, відповідно до якого у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.
Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт17,18), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), відповідно до яких якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять одно предметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України; спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
З огляду на вказане позовні вимоги в частині нарахованої відповідачу неустойки у сумі 4000 грн задоволенню не підлягають.
Водночас, враховуючи той факт, що відповідачем заборгованість за тілом кредиту, комісією та нарахованими відсотками за користування кредитними коштами сплачено не було, що свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору № 5596601 від 08.06.2025, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір заборгованості за вказаним кредитним договором в частині тіла кредиту, комісії та нарахованих відсотків є обґрунтованим, а тому позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025 у загальному розмірі 26 584 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 17 784 грн, заборгованість за комісією у розмірі 800 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86,92 %), що становить 2314,16 грн.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, з-поміж іншого, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, представником позивача надано суду копію накладної № 2075430 від 19.05.2026 із описом вкладення до листа на ім`я ОСОБА_1 та копію квитанції № 2075430 від 19.05.2026, виданих ТОВ «Поштова служба «Е-Пост», відповідно до яких позивачем сплачено 248,58 грн за друк та направлення копії позовної заяви з додатками на адресу реєстрації місця проживання відповідача.
Отже суд доходить висновку, що витрати, пов`язані з розглядом справи підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86,92 %), що становить 216,07 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 5596601 від 08.06.2025 у загальному розмірі 26 584 (двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000 грн, заборгованість за відсотками у сумі 17 784 грн, заборгованість за комісією у розмірі 800 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн 16 коп., а також понесені витрати, пов`язані із розглядом справи, у сумі 216 (двісті шістнадцять) 07 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 03.11.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 41370298, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 601, р/р № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528.
Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua