Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №727/15385/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 727/15385/25

н/п 2/953/5803/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Алієвої А.Г.

представника позивача Дяченко В.О.

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, ціна позову: 29 237,84 грн,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Приватне акціонерне товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі – Товариство) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути суму виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 29 237,84 грн. Також просив стягнути судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 136 500,00 грн потерпілій особі у дорожньо-транспортній пригоді, винуватцем у якій було визнано відповідача. Страховик відповідача виплатив частину зазначеної суми у розмірі 107 262,16 грн, відповідно, решта, у розмірі 29 237,84 грн, підлягає стягненню з відповідача, як винуватця ДТП.

Виклад позиції відповідача

21.07.2026 у заяві про перегляд заочного рішення виклав заперечення по суті, в яких заперечив проти позовних вимог з таких мотивів:

- покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, згідно з яким відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування;

- виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі;

- якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню: загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи; розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV; чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV;

- обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Процесуальні дії у справі

Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою від 25.12.2025 передав цивільну справу передав за територіальною підсудністю до Харківського районного суду Харківської області, а останній ухвалою від 28.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова.

Київський районний суду м. Харкова ухвалою від 09.02.2026 відкрив спрощене позовне провадження, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав та призначено справу до судового розгляду.

07.04.2026 суд ухвалив заочне рішення у справі, яким позов було задоволено повністю та стягнуто з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 29 237,84 грн, 3 028,00 грн судового збору та 3 000 грн витрат на правову допомогу.

21.07.2026 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення. У заяві просив здійснювати розгляд заяви без його участі.

Суд ухвалою від 29.07.2026 поновив відповідачу строк для подання заяви та призначив її до розгляду.

06.08.2026 суд ухвалою задовольнив заяву про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2026, скасував заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2026, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Розгляд справи відкладався, зокрема, до 03.11.2026.

03.11.2026 у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надсилання ухвали та повісток суду засобами поштового зв`язку. Поштові повідомлення повернулись з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Жодних інших заяв, крім скасування заочного рішення відповідач не подав. Правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Представник позивача вважав за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність відповідача.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд, ураховуючи належне повідомлення учасників справи, те, що відповідач був ініціатором перегляду заочного рішення, тобто має в розумні строки цікавитись перебігом судового розгляду, позицію представника позивача, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача, який належим чином повідомлений про розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Фактичні обставини, встановлені судом

24.05.2024 ОСОБА_2 (страхувальник) та Товариство (страховик) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 199/078/006138, за яким було застраховано від ризику ДТП автомобіль LINCOLN CORSAIR, р.н. НОМЕР_1 , (далі - застрахований автомобіль). Строк страхування – з 28.05.2024 до 27.05.2025. Страхова сума – 1 334 600,00 грн. Місце дії договору страхування – Україна.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.12.2024 у справі № 727/13532/24 ОСОБА_1 22.11.2024 року о 09:14 год. в м. Чернівці по проспекту Незалежності, 106, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Lincoln Corsair, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. ОСОБА_4 порушив п. 13.1, 12.1 Правил дорожнього руху.

Шевченківський районний суду м. Чернівці постановою від 10.12.2024 у справі № 727/13532/24 визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

03.12.2024 р. представником Товариства здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу LINCOLN CORSAIR, р.н. НОМЕР_3 , про що склав протокол технічного огляду.

Відповідно до рахунку-фактури № 107 від 12.12.2024 ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту автомобіля LINCOLN CORSAIR, р.н. НОМЕР_4 склала 136 500,00 грн без ПДВ, з яких: вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів – 72 900,00 грн, вартість запасних частин, що підлягають заміні – 63 600,00 грн.

18.12.2024 Товариство затвердило страховий акт у розмірі 136 500,00 грн і сплатило на рахунок ФОП ОСОБА_5 , яким здійснено ремонт пошкодженого автомобіля, що підтверджується платіжною інструкцією № 162228404.

На момент ДТП автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, р.н. НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_1 , був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ТДВ "СК "Альфа-Гарант" ЕР-224795439, який був укладений та почав діяти у 2024 році, що підтверджується витягом з Центральної бази даних МТСБУ. Ліміт відповідальності по полісу: 320 000,00 грн – за шкоду життю та здоров`ю потерпілих; 160 000,00 грн – за шкоду майну. Франшиза по полісу (розмір, на суму якої зменшується страхове відшкодування) склала 3 200,00 грн.

23.12.2024 Товариство звернулось до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" з претензією (заявою) про відшкодування завданого з вини ОСОБА_1 збитку на суму 136 500,00 грн.

13.03.2025 Національний банк України ухвалив рішення про застосування до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" (ЄДРПОУ 32382598) заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії.

07.04.2025 Товариство звернулось із заявою до МТСБУ на суму 133 300,00 грн (136 500,00 грн – 3 200,00 грн франшизи).

01.05.2025 від МТСБУ на рахунок Товариства надійшло 107 262,16 грн.

Відповідно до листа МТСБУ від 20.05.2025 рішення про виплату страхового відшкодування, а також щодо розміру такого відшкодування, прийнято ТДВ "СК Альфа-Гарант" на підставі страхового акту № ЦВ/24/8583, а МТСБУ лише здійснено виплату 01.05.2025, як повернення базового та гарантійного внесків колишньому учаснику (члену).

ТДВ "СК "Альфа-Гарант" листом від 04.08.2025 повідомило, що розрахунок страхового відшкодування здійснювало відповідно до Закону № 1961-IV, а саме відшкодовано потерпілому вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу. ТДВ "СК "Альфа-Гарант" визначила коефіцієнт зносу по транспортному засобу LINCOLN CORSAIR, р.н. НОМЕР_4 у розмірі 40,93 %. Також поліс страхування цивільно-правової відповідальності № 224795439 передбачає франшизу в розмірі 3 200,00 грн, тому сума до виплати Товариству склала 107 262,16 грн.

Указані обставини сторони у справі не спростовували.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Предметом спірних правовідносин є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Відповідальність відповідача (особа, яка є винуватцем ДТП) була застрахована за полісом обов`язкового страхування.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів буле врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі – Закон № 1961-IV) (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (пункт 12.1. статті 12 Закону №1961-IV).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону №1961-IV).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, на яку посилався відповідач у заяві про скасування заочного рішення, вказано, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див. постанову Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 602/1455/20).

У справі, що розглядається встановлено, що:

- позивач був страховиком потерпілої у ДТП особи, здійснив виплату останній вартості ремонту;

- винуватця ДТП встановлено постановою суду від 10.12.2024, яким є відповідач;

- відповідно до рахунку вартість відновлювального ремонту становить 136 500,00 грн;

- страховик винуватця після звернення страховика потерпілого дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування 107 262,16 грн з урахування фізичного зносу та франшизи. Указану суму відшкодувало МТСБУ;

- невідшкодованою сумою залишилось 29 237,84 грн, тобто різниця між виплаченим відшкодування (за яким не відшкодовано суми з урахуванням зносу та суми франшизи) і вартістю проведеного ремонту;

- відповідач, як під час заочного розгляду справи, так і після подання заяви про скасування рішення, не надав жодних доказів на спростування розрахунку суми фізичного зносу автомобіля, іншого розрахунку розміру шкоди, як і доказів, які б спростовували дослідження та визначення пошкоджень транспортного засобу.

Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, на яку посилався відповідач у заяві про скасування заочного рішення, вказано і яка врахована судом у порядку частини третьої статті 263 ЦПК України, зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону №1961-IV).

У цій справі, суд встановив, що відповідно до норм Закону №1961-IV, які обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, позивач визначив розміру відшкодування у виді непокритої вартості ремонту транспортного засобу. Зокрема, згідно з розрахунком суми страхового відшкодування ТДВ "СК "Альфа-Гарант" (страховика відповідача)з урахуванням зносу, коефіцієнт зносу 40,93 %.

Відповідачем не надав жодних доказів на спростування розрахунку суми фізичного зносу автомобіля, не надав інший розрахунок розміру шкоди, як і доказів, які б спростовували дослідження та визначення пошкоджень транспортного засобу LINCOLN CORSAIR. Відповідач не надав належного доказу невідповідності вартості здійсненого ремонту (висновку експерта) і не клопотав про проведення такої в межах цієї справи. Відповідач взагалі не заперечує обставину фізичного зносу, а вказує на покриття полісом суми завданої шкоди. Однак, виплата відповідної суми його страховиком з урахуванням зносу, без надання доказів неправомірного визначення такого, не звільняє заподіяювача шкоди від відшкодування вартості непокритої суми завданої шкоди, а тому доводи відповідача визнаються необґрунтованими.

Указаний висновок повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові 02.04.2025 у справі № 369/15321/20 за подібних обставин справи.

Решта доводів відповідача не спростовуються наведених висновків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність Товариством заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 29 237,84 грн, тому позов підлягає задоволенню. Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 369/15321/20.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про відшкодування витрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Позивач заявив до стягнення судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу.

Питання щодо розподілу судового збору між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь Товариства підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Щодо витрат на правову допомогу

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію договору між позивачем та АО "Ентропія права" від 17.07.2025;

- платіжну інструкцію про оплату послуг в розмірі 6 000,00 грн;

- копію акту про надання правничої допомоги від 06.11.2025 № 279, згідно з яким надано послуги загальною вартістю 6 000,00 грн

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Водночас розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 29 237,84 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, тобто більше ніж 20 % від суми позову. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення шкоди, яка не потребує формування складної правової позиції), позивач не вчиняв значних дій щодо витребування та надання додаткових доказів, не приймав участь у судових засіданнях, тощо. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи є підставою для часткового задоволення заяви у розмірі 3 000 грн, в решті (3 000 грн) слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 – 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 29 237,84 грн та 3 028,00 грн судового збору.

3. Заяву Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

У решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.11.2026.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК