Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №638/15617/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/15617/25

Провадження № 2/638/2501/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Смирнова В.А.

за участю секретаря судового засідання – Євженко О.Ю.

представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом – адвоката Коваля А.П.

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом – адвоката Князєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» про розірвання договору оренди землі та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Коваль Анатолія Павловича звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі», в якому просить розірвати договір оренди землі укладений 10.11.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальності «Артемівські зорі», який зареєстрований Печенізьким районним управлінням юстиції Харківської області 12.11.2015, індексний номер 26101200, щодо оренди земельної ділянки площею 6,8562 га., кадастровий номер 6324680500:04:004:0177, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради, Чугуївського району, Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 листопада 2015 року між нею та ТОВ «Артемівські зорі» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,8562 га, кадастровий номер 6324680500:04:004:0177, розташованої на території Артемівської сільської ради Чугуївського району Харківської області, строком на 15 років. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата встановлена у грошовій формі в розмірі 5,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 10 778,24 грн на рік. Пунктом 10 договору передбачено щорічну індексацію орендної плати відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції, а пунктом 11 визначено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату протягом року, але не пізніше 20 числа останнього місяця звітного року. Позивач стверджує, що протягом 2015-2024 років відповідач систематично порушував умови договору, оскільки здійснював виплату орендної плати не в повному обсязі, без урахування передбаченої договором індексації, а також із порушенням установлених строків. На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на відомості Державного реєстру фізичних осіб — платників податків щодо сум виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких відповідач здійснював нарахування та виплату орендної плати в розмірах, що, на думку позивача, не відповідали умовам укладеного договору. Зокрема, позивач зазначає, що з урахуванням щорічної індексації розмір орендної плати мав становити: за 2015 рік - 10 853,68 грн, за 2016 рік - 12 199,53 грн, за 2017 рік - 13 870,86 грн, за 2018 рік - 15 230,20 грн, за 2019 рік - 15 854,63 грн, за 2020 рік - 16 647,36 грн, за 2021 рік - 18 312,09 грн, за 2022 рік - 23 183,10 грн, за 2023 рік - 24 365,43 грн, за 2024 рік - 27 289,28 грн. Водночас, за твердженням позивача, фактично виплачені відповідачем суми були меншими за належні, а за 2022 рік орендна плата взагалі не виплачувалася. При цьому у 2024 році відповідач здійснив виплати в розмірах 3 354,04 грн, 11 180,12 грн та 34 782,61 грн, що позивач пов`язує з поданням на початку 2024 року іншими орендодавцями позовів про розірвання договорів оренди землі з відповідачем. На переконання позивача, наведені обставини свідчать про систематичне невиконання відповідачем істотних умов договору оренди землі, зокрема щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати, що позбавляє її можливості отримувати передбачену договором плату за користування належною їй земельною ділянкою. Крім того, позивач посилається на судові рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.12.2024, 18.12.2024, 04.06.2025 та 20.06.2025 в інших справах за позовами орендодавців до ТОВ «Артемівські зорі», зазначаючи, що судами встановлювалися аналогічні порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати. Вважає, що систематичне порушення відповідачем умов договору є істотною підставою для його дострокового розірвання відповідно до статей 526, 651 ЦК України, статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

12.11.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволені позовних вимог.

У відзиві представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність передбачених законом підстав для дострокового розірвання договору оренди землі. Зазначив, що відповідач належним чином виконував свої договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати, а твердження позивача про систематичну несплату орендної плати та порушення строків її внесення не відповідають фактичним обставинам справи. На підтвердження своєї позиції представник відповідача навів розрахунок орендної плати за 2015-2024 роки, відповідно до якого за вказаний період позивачу було виплачено 138 811,49 грн, тоді як розмір орендної плати з урахуванням індексації, за розрахунками відповідача, становив 121 842,19 грн. Таким чином, відповідач стверджує про наявність переплати в розмірі 16 969,30 грн. Окремо зазначив, що позивач неправильно застосував індекси інфляції під час визначення розміру орендної плати, оскільки здійснював її індексацію з 2016 року за попередній календарний рік, тоді як, на переконання відповідача, індексація повинна проводитися з урахуванням індексу інфляції, встановленого на момент здійснення відповідного платежу. Також представник відповідача вказав, що позивачем не враховано суми орендної плати, виплачені протягом 2024 року, які, за твердженням відповідача, повністю покривають нараховані зобов`язання за попередні періоди. Крім того, відповідач заперечував проти тверджень позивача щодо систематичної несплати орендної плати, наголошуючи, що часткова сплата орендної плати не є тотожною її повній несплаті, а тому сама по собі не може свідчити про наявність підстав для розірвання договору відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Посилаючись на положення статей 141 ЗК України, 32 Закону України «Про оренду землі» та 651 ЦК України, представник відповідача зазначив, що розірвання договору оренди землі є крайнім заходом відповідальності, застосування якого можливе лише за наявності істотного порушення умов договору. На переконання відповідача, позивачем не доведено, що допущені порушення, навіть за умови їх встановлення, є настільки істотними, що значною мірою позбавляють орендодавця того, на що він розраховував під час укладення договору. Також представник відповідача звернув увагу на необхідність дотримання принципів добросовісності, розумності та справедливості, зазначивши, що дострокове розірвання договору за обставин фактичного отримання позивачем орендної плати призведе до непропорційного втручання у права орендаря. На підтвердження своєї правової позиції послався на практику Верховного Суду щодо застосування статей 141 ЗК України та 651 ЦК України, відповідно до якої під час вирішення питання про розірвання договору суд повинен оцінювати не лише факт порушення договірних зобов`язань, а й істотність такого порушення та його наслідки для сторін. Окремо представник відповідача заперечував проти здійсненого позивачем розрахунку індексації орендної плати, вказуючи, що він не відповідає встановленому законодавством порядку застосування індексів інфляції.

Також 12.11.2025 представником ТОВ «Артемівські зорі» подано зустрічний позов, в якому останній просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Артемівські зорі» безпідставно набуті кошти у розмірі 51 232,17 гривень.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник товариства зазначив, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,8562 га, кадастровий номер 6324680500:04:004:0177, відповідно до умов якого відповідач за зустрічним позовом передала товариству земельну ділянку в користування за плату. Посилаючись на положення пунктів 9-11 договору, представник товариства зазначив, що орендна плата встановлена у грошовій формі в розмірі 5,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 778,24 грн на рік, підлягає щорічній індексації та сплачується не пізніше 20 числа останнього місяця звітного року. За твердженням позивача за зустрічним позовом, товариство належним чином виконувало свої договірні зобов`язання щодо внесення орендної плати, а фактично сплачені ОСОБА_1 кошти перевищують розмір орендної плати, передбачений умовами договору. Зокрема, відповідно до здійсненого товариством розрахунку за період 2015-2024 років загальна сума нарахованої орендної плати становила 173 413,53 грн, з яких утримано податки в розмірі 34 602,04 грн, а фактично виплачено орендодавцю 138 811,49 грн. Водночас, за розрахунками товариства, розмір орендної плати, який підлягав нарахуванню за зазначений період, становив 109 201,94 грн, сума податків - 21 622,61 грн, а сума, яка підлягала фактичній виплаті орендодавцю, - 87 579,33 грн. Таким чином, на переконання позивача за зустрічним позовом, за період 2015–2024 років утворилася переплата орендної плати в розмірі 51 232,17 грн, яка є авансовим платежем за наступні періоди користування земельною ділянкою. Представник товариства зазначив, що ОСОБА_1 була усно повідомлена про здійснення виплат у більшому розмірі, ніж передбачено договором, та про необхідність зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок майбутніх орендних платежів. При цьому, за твердженням товариства, відповідна переплата виникла внаслідок здійснення виплат орендодавцю не лише у грошовій формі, а й у вигляді товарної продукції. Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про дострокове розірвання договору оренди землі, товариство вважає, що правові підстави для подальшого утримання нею зазначених коштів як авансової орендної плати відсутні. Посилаючись на положення статті 1213 ЦК України, представник товариства стверджує, що отримані відповідачем за зустрічним позовом кошти в розмірі 51 232,17 грн є безпідставно набутими та підлягають поверненню товариству. Зазначив, що станом на 10 жовтня 2025 року вказана сума переплати товариству не повернута, у зв`язку з чим виникла необхідність судового захисту порушеного права.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18.11.2025 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» про розірвання договору оренди землі.

25.11.2025 від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, у якому заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. Зазначив, що твердження товариства про здійснення протягом 2015–2024 років виплат орендної плати в більшому розмірі, ніж передбачено договором оренди землі, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними доказами. Наголосив, що ОСОБА_1 ніколи не зверталася до орендаря з проханням про здійснення авансових платежів, не отримувала таких платежів та не погоджувала зарахування будь-яких сум у рахунок орендної плати за майбутні періоди. При цьому товариством не надано належних доказів існування відповідної домовленості між сторонами. Представник відповідача за зустрічним позовом заперечував правильність здійсненого товариством розрахунку орендної плати, зазначаючи, що він ґрунтується на неправильному застосуванні індексів інфляції та не враховує передбаченого договором порядку щорічної індексації. На переконання представника ОСОБА_1 , відповідно до пункту 10 договору оренди землі розмір орендної плати підлягав щорічному збільшенню з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції, у зв`язку з чим належна до сплати сума орендної плати за кожний наступний рік мала визначатися з урахуванням індексації попередніх років. Також представник зазначив, що надані товариством платіжні відомості не підтверджують фактичного отримання ОСОБА_1 усіх зазначених у них коштів. Зокрема, щодо виплат за 2017 рік вказав, що окремі відомості не містять належного підтвердження отримання коштів позивачем, а відомість від 22 листопада 2017 року на суму 5 546,40 грн оформлена персонально на ОСОБА_1 , однак остання заперечує факт отримання зазначеної суми. За твердженням представника, ця відомість не проведена за бухгалтерським обліком, не містить номера та відомостей про особу, яка здійснювала виплату. Щодо 2018 року представник зазначив, що наданими товариством відомостями підтверджується виплата лише 9 805,80 грн, тоді як належна до виплати сума, за розрахунком позивача за первісним позовом, становила 12 488,77 грн. Стосовно 2019 року вказав, що відповідно до наданих документів товариством виплачено 10 065 грн, тоді як належна до виплати орендна плата становила 13 000,80 грн. За 2020 рік, відповідно до наданих товариством відомостей, виплачено 10 082 грн, тоді як, за розрахунком ОСОБА_1 , належна до виплати сума становила 13 650,84 грн. При цьому представник звернув увагу на неналежне оформлення окремих платіжних документів та необхідність підтвердження фактичного здійснення виплат первинними бухгалтерськими документами. Щодо 2021 року зазначив, що товариством підтверджено виплату 10 064,50 грн, тоді як належна до виплати сума, за розрахунком позивача за первісним позовом, становила 14 741,24 грн. Крім того, представник ОСОБА_1 заперечував факт отримання орендної плати за 2022 рік, зазначаючи, що надана товариством відомість про виплату 4 935,50 грн не містить належного підтвердження фактичного отримання коштів та не відображена у відповідних відомостях Державного реєстру фізичних осіб — платників податків. На підтвердження доводів щодо невиплати орендної плати за 2022 рік представник послався на колективну скаргу орендодавців від 12 квітня 2024 року, відповідь Печенізької селищної військової адміністрації від 22 травня 2024 року та листування з керівництвом ТОВ «Артемівські зорі», з яких, на його думку, вбачається наявність заборгованості товариства перед орендодавцями. Стосовно 2023 року зазначив, що фактично виплачена орендна плата становила 8 400 грн, тоді як належна до виплати сума, за його розрахунком, становила 19 614,18 грн, у зв`язку з чим утворилася недоплата в розмірі 11 214,18 грн. Таким чином, представник відповідача за зустрічним позовом стверджував, що надані товариством документи не підтверджують існування переплати орендної плати, а навпаки, свідчать про систематичне невиконання орендарем договірних зобов`язань щодо її повної та своєчасної виплати. Окремо наголосив, що товариством не доведено факту безпідставного набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 51 232,17 грн, оскільки відсутні належні докази як фактичного отримання нею зазначеної суми понад належні договірні платежі, так і домовленості сторін про здійснення авансових виплат. Крім того, представник ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог як самостійної підстави для відмови в їх задоволенні. Посилаючись на викладене, просив суд врахувати наведені у відзиві заперечення та відмовити ТОВ «Артемівські зорі» в задоволенні зустрічного позову про стягнення 51 232,17 грн безпідставно набутих коштів у повному обсязі.

Також 25.11.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (за первісним позовом), у якій заперечував проти доводів відповідача ТОВ «Артемівські зорі» та наполягав на задоволенні первісних позовних вимог про розірвання договору оренди землі. Зазначив, що твердження відповідача про належне виконання договірних зобов`язань та наявність переплати орендної плати є необґрунтованими. Позивач ніколи не зверталася до орендаря з проханням про здійснення авансових платежів, не отримувала їх та не погоджувала зарахування коштів у рахунок майбутніх орендних платежів. Наголосив, що відповідач неправильно здійснив розрахунок індексації орендної плати, оскільки відповідно до пункту 10 договору її розмір підлягав щорічному збільшенню з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції. За твердженням представника позивача, застосований відповідачем порядок розрахунку призвів до необґрунтованого заниження належних до сплати сум. Крім того, представник позивача зазначив, що надані відповідачем платіжні відомості не підтверджують повного та своєчасного виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати. Зокрема, за розрахунками позивача, недоплата становила: за 2017 рік - 10 678,38 грн, за 2018 рік - 2 682,97 грн, за 2019 рік - 2 935,80 грн, за 2020 рік - 3 568,84 грн, за 2021 рік - 4 676,74 грн, за 2022 рік - 13 726,90 грн, за 2023 рік - 11 214,18 грн. При цьому звернув увагу, що окремі платіжні відомості не містять необхідних реквізитів, належного бухгалтерського оформлення та підтвердження фактичного отримання позивачем зазначених у них коштів. На підтвердження невиконання відповідачем договірних зобов`язань представник позивача також послався на колективну скаргу орендодавців від 12.04.2024 та відповідь Печенізької селищної військової адміністрації від 22.05.2024, які, на його думку, підтверджують наявність заборгованості з орендної плати за 2022-2023 роки. Вважав, що наведені обставини свідчать про систематичне порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, а доводи відзиву не спростовують підстав для розірвання договору оренди землі. У зв`язку з викладеним просив суд врахувати наведені заперечення та задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі.

22.12.2025 представник позивача Куциної О.А. подав заяву про недоплату орендної плати за 2025 рік, у якій зазначив, що 19 грудня 2025 року відповідач ТОВ «Артемівські зорі» перерахував позивачу орендну плату за 2025 рік у розмірі 3 897,40 грн із призначенням платежу «урахування переплат за попередні періоди». Водночас представник позивача заперечує наявність будь-якої переплати за попередні роки, наголошуючи, що протягом дії договору відповідач систематично порушував зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати. Зазначив, що позивач не зверталася до відповідача із заявами про здійснення авансових платежів та не укладала з ним письмових домовленостей щодо зарахування нібито надмірно сплачених коштів у рахунок майбутніх орендних платежів. Крім того, на думку представника позивача, виплати орендної плати та суми утриманих податків і зборів повинні відображатися у відповідних державних реєстрах, а виплати, які не внесені до таких реєстрів, не можуть вважатися належним підтвердженням виконання орендарем своїх зобов`язань. За розрахунком представника позивача, з урахуванням індексації орендна плата за 2025 рік становить 29 390,55 грн, з яких після утримання податків і зборів у розмірі 5 731,15 грн позивач мала отримати 23 659,40 грн. Таким чином, з урахуванням фактично перерахованих 3 897,40 грн, недоплата орендної плати за 2025 рік, за твердженням позивача, становить 19 762,00 грн. Представник позивача вважає, що зазначені обставини додатково підтверджують систематичне порушення відповідачем умов договору оренди землі та обґрунтованість первісних позовних вимог про його розірвання.

Суд також вважає за необхідне надати оцінку зазначеній заяві.

Зі змісту первісної позовної заяви вбачається, що вимоги про розірвання договору оренди землі позивачка обґрунтовувала систематичним порушенням відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати протягом 2016-2024 років.

Отже, фактичними підставами заявленого позову є обставини невиконання або неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань саме за вказаний період.

Водночас у поданій представником позивачки заяві наведено обставини щодо розміру та повноти сплати орендної плати за 2025 рік, які не були зазначені як фактичні підстави первісного позову.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 49 ЦПК України позивач вправі змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Разом із тим позивачка та її представник у встановленому процесуальному порядку із заявою про зміну підстав позову не зверталися, а подана заява про недоплату орендної плати за 2025 рік відповідної процесуальної вимоги не містить.

За таких обставин суд зазначає, що наведені представником позивачки обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за 2025 рік виходять за межі фактичних підстав первісного позову, визначених позивачкою при зверненні до суду.

Відтак суд не враховує зазначені обставини як самостійну підставу для дострокового розірвання договору оренди землі, оскільки протилежне фактично означало б самостійну зміну судом підстав позову всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства.

13.02.2026 представник позивача Куциної О.А. подав зведену таблицю розрахунків орендної плати за 2015–2024 роки, зазначивши, що вона складена з метою узагальнення раніше наведених розрахунків без зміни висновків та обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18.02.2026 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

12.05.2026 представник позивача ОСОБА_1 подав уточнену таблицю розрахунків орендної плати за 2016–2024 роки з урахуванням показань свідка, у якій наполягав на систематичному порушенні відповідачем ТОВ «Артемівські зорі» умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати. Зазначив, що надані відповідачем розрахунки, платіжні відомості та відомості про утримання податків не підтверджують фактичного отримання позивачем усіх заявлених товариством коштів. При цьому послався на показання свідка, яка заперечила виготовлення окремих платіжних відомостей та здійснення виплат за ними, а також на відсутність належного бухгалтерського оформлення відповідних документів.

06.08.2026 представник ТОВ «Артемівські зорі» подав додаткові пояснення, у яких заперечував проти доводів позивача щодо систематичного порушення умов договору оренди землі та наполягав на відсутності підстав для його розірвання. Зазначив, що позивач обґрунтовує свої вимоги переважно відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо сум виплачених доходів та утриманих податків, однак не враховує первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне здійснення орендних платежів. За твердженням представника відповідача, товариство надало суду повний розрахунок орендної плати за спірний період та відповідні платіжні відомості, які підтверджують належне виконання договірних зобов`язань. Згідно з розрахунком відповідача, за результатами проведених виплат утворилася переплата орендної плати в розмірі 3 913,66 грн. Щодо невиплати орендної плати за 2022 рік представник відповідача зазначив, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації територія села Артемівка Печенізької селищної громади з 24 лютого до 11 вересня 2022 року перебувала в тимчасовій окупації, у зв`язку з чим товариство було позбавлене можливості використовувати орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням. Посилаючись на частину шосту статті 762 ЦК України та практику Верховного Суду, представник відповідача вважав, що за зазначених обставин товариство підлягає звільненню від обов`язку внесення орендної плати за період, протягом якого земельна ділянка не могла використовуватися з незалежних від орендаря причин. Крім того, представник відповідача заперечував проти здійсненого позивачем розрахунку орендної плати за 2015 рік, зазначаючи, що додатковою угодою від 7 липня 2015 року було змінено її розмір, однак сторони не передбачили поширення відповідних умов на правовідносини, що виникли до набрання цією угодою чинності. На переконання відповідача, змінений розмір орендної плати підлягав застосуванню лише з 12 листопада 2015 року, а не за весь календарний рік. На підтвердження зазначеної позиції представник послався на положення статті 631 ЦК України та відповідну практику Верховного Суду. Враховуючи викладене, представник відповідача вважав доводи позивача про систематичну несплату орендної плати необґрунтованими, а надані товариством розрахунки та первинні бухгалтерські документи - достатніми для підтвердження належного виконання договірних зобов`язань.

У судове засідання представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом просив задовольнити первісний позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на доводи, які викладені у заявах по суті.

У судове засідання представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом просив у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на доводи, які викладені у заявах по суті.

Вислухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №021391 від 19.04.2005 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,8600 га., яка розташована в Артемівській сільській раді Печенізького району Харківської області, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №65.

Право власності на земельну ділянку також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.08.2015 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.06.2025 (кадастровий номер земельної ділянки 6324680500:04:004:0177).

На підставі Договору оренди землі від 10 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Артемівські зорі» вказану земельну ділянку передано в оренду ТОВ «Артемівські зорі».

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5,5% від грошової оцінки земельної ділянки у сумі 10 778,24 грн.

Згідно з п. 10 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється автоматично (без окремої угоди сторін) і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції.

Орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 20 числа останнього у звітному році місяця (п. 11 Договору).

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально, в інших випадках, передбачених законом (п. 13 Договору).

Згідно Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 433078334 від 26.06.2025, в Реєстрі міститься наступна актуальна інформації про державну реєстрацію іншого речового права: номер запису про інше речове право – 12026562; дата та час державної реєстрації – 10.11.2015 о 16:56:50; документи, подані для реєстрації, - договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 10.11.2015, видавник: сторона по договору; вид іншого речового права – право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: 15 років; відомості про суб`єкта іншого речового права – орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі», орендодавець: ОСОБА_1 ; додаткові відомості про інші речові права – нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 195 968,05 грн, орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі у розмірі 5,5% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 10 778,24 грн.

Протягом періоду 2016-2024 роки ТОВ «Артемівські зорі» здійснювало виплату ОСОБА_1 орендної плати наступним чином: у 2017 році – виплата грошей за орендну плату землі у розмірі 5 546,40 грн, виплата грошей у розмірі 660 грн, 357 грн, 3 600 грн, 1 317 грн, 579,60 грн та 100 грн, виплата грошей за орендну плату землі у розмірі 3 400 грн, виплата грошей у розмірі 440 грн (а.с. 61 – 68). Загалом сплачено 16 000 грн; у 2018 році – виплата готівки (орендна плата за землю) у розмірі 483,70 грн, 115 грн, 185,50 грн, 194,40грн, 368 грн, 312,50 грн, 150 грн, 750 грн, 4 399 грн, 3 375 грн та 26,20 грн (а.с. 52 – 60). Загалом сплачено 10 359,30 грн; у 2019 році – виплата готівки (орендна плата за землю) у розмірі 10 065 грн (а.с. 51); у 2020 році - виплата готівки (орендна плата за землю) у розмірі 9 700 грн, виплата готівки у розмірі 382 грн, виплата готівки у розмірі 9 700 грн (а.с. 48 – 50). Загалом сплачено 19 782 грн; у 2021 році - виплата готівки (орендна плата за землю) у розмірі 10 064,50 грн (а.с. 47); у 2022 році - виплата готівки (орендна плата за землю) у розмірі 4 935,50 грн (а.с. 46); у 2023 році - виплата готівки (орендна плата за землю) у розмірі 2 400 грн та 6000 грн (а.с.44, 45), перераховано на рахунок орендну плату за землю (пай) за 2023 рік у розмірі 5 000 грн та 4 000 грн (а.с.41, 42). Загалом сплачено 17 400 грн; у 2024 році - виплата готівки (орендна плата за землю) у розмірі 2 700 грн (а.с. 43) та перераховано на рахунок орендну плату за землю (пай) за 2024 рік у розмірі 28 000 грн (а.с.117). Загалом сплачено 30 700 грн.

Зазначене підтверджуються відповідними Відомостями з підписами ОСОБА_1 про отримання готівкових коштів на відповідну суму, а також Платіжними інструкціями № 338 від 23.09.2024, № 348 від 24.12.2024 та № 560 від 25.12.2024.

Отже, протягом періоду з 2017 року до 2024 року ТОВ «Артемівські зорі» відповідно до вказаних відомостей та платіжних інструкцій фактично виплатило ОСОБА_1 орендну плату у загальному розмірі 119 306,30 грн.

При цьому, зі зведеної відомості з нарахування орендної плати ТОВ «Артемівські зорі» вбачається, що ОСОБА_1 : за 2017 рік нараховано орендну плату: 10 410,91 грн, остаток до видачі за 2016 рік: -8,89 грн, всього до видачі: 10 402,03 грн; за 2018 рік нараховано орендну плату: 10 410,91 грн, остаток до видачі за 2017 рік: 51,58грн, всього до видачі: 10 359,33 грн; за 2019 рік нараховано орендну плату: 10 064,58 грн, борг/не виплачено за 2018 рік: 0 грн, всього до видачі: 10 064,58 грн; за 2020 рік нараховано орендну плату: 10 064,58 грн, борг/не виплачено за 2019 рік: 0 грн, всього до видачі: 10 064,58 грн; за 2021 рік нараховано орендну плату: 10 064,47 грн, борг/не виплачено за 2020 рік: 0 грн, всього до видачі: 10 064,47 грн.

Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у Харківській області наданої на запит представника ОСОБА_1 від 02.07.2025 №38760/6/20-40-24-18-10, відповідно Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела отриманих доходів (форма № 24ДР) стосовно фізичних осіб, які отримували доходи, ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) отримувалися доходи від ТОВ «Артемівські зорі» за ознаками «106» (дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду), а саме: 2015 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 371,26 грн (2 квартал), 7 293,17 грн (3 квартал) та 3 232,78 грн (4 квартал), ПДФО – 55,69 грн (2 квартал), 1 093,97 грн (3 квартал) та 484,92 грн (4 квартал); 2016 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 1868,90 грн (1 квартал), 4 813,66 грн (2 квартал), 4 049,70 грн (3 квартал) та 2 086,95 грн (4 квартал), ПДФО – 336,40 грн (1 квартал), 866,45 грн (2 квартал), 728,95 грн (3 квартал) та 375,65 грн (4 квартал); 2017 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 12 469,25 грн (3 квартал) та 546,59 грн (4 квартал), ПДФО – 2 239,07 грн (3 квартал) та 98,39 грн (4 квартал); 2018 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 8 643,62 грн (4 квартал), ПДФО – 1 555,59 грн (4 квартал); 2019 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 12 503,11 грн (4 квартал), ПДФО – 2 250,56 грн (4 квартал); 2020 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 12 524,36 грн (4 квартал), ПДФО – 2 254,36 грн (4 квартал); 2021 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 12 502,49 грн (жовтень), ПДФО – 2 250,45 грн (жовтень), військовий збір – 187,54 грн; (жовтень); 2022 рік: за 1-4 квартали відомості відсутні; 2023 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 10 434,78 грн (грудень), ПДФО – 1 878,26 грн (грудень), військовий збір – 156,52 грн (грудень); 2024 рік: виплачено доходу за ознакою «106» у розмірі 3 354,04 грн (січень), 11 180,12 грн (вересень) та 34 782,61 грн (грудень), ПДФО – 603,73 грн (січень), 2 012,42 грн (вересень) та 6 260,87 грн (грудень), військовий збір – 50,31 (січень), 167,70 грн (вересень) та 521,74 грн (грудень).

З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела отриманих доходів (форма № 24ДР) стосовно фізичних осіб, які отримували доходи, ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) отримувалися доходи від ТОВ «Артемівські зорі» за ознаками «106» (дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду) (яка була долучена до відповіді № 8051/6/АДВ/20-40-24-18-13 від 19.02.2026) на запит адвоката Віктора Князєва), які надані представником ТОВ «Артемівські зорі», вбачається наступне: 2015 рік: нараховано та виплачено 371,26 грн (2 квартал), 7 293,17 грн (3 квартал) та 3 232,78 грн (4 квартал), ПДФО нараховано та перераховано – 55,69 грн (2 квартал), 1 093,97 грн (3 квартал) та 484,92 грн (4 квартал); 2016 рік: нараховано та виплачено 1868,90 грн (1 квартал), 4 813,66 грн (2 квартал), 4 049,70 грн (3 квартал) та 2 086,95 грн (4 квартал), ПДФО нараховано та перераховано – 336,40 грн (1 квартал), 866,45 грн (2 квартал), 728,95 грн (3 квартал) та 375,65 грн (4 квартал); 2017 рік: нараховано та виплачено 12 439,25 грн (3 квартал) та 7 436,53 грн (4 квартал), ПДФО нараховано та перераховано – 2 239,07 грн (3 квартал) та 1 338,58 грн (4 квартал); 2018 рік: нараховано та виплачено 8 643,62 грн (4 квартал), ПДФО нараховано та перераховано – 1 555,59 грн (4 квартал); 2019 рік: нараховано та виплачено 12 503,11 грн (4 квартал), ПДФО нараховано та перераховано – 2 250,56 грн (4 квартал); 2020 рік: нараховано та виплачено 24 573,92 грн (4 квартал), ПДФО нараховано та перераховано – 4 423,30 грн (4 квартал); 2021 рік: нараховано та виплачено 12 502,49 грн (жовтень), ПДФО нараховано та перераховано – 2 250,45 грн (жовтень), військовий збір – 187,54 грн; (жовтень); 2022 рік: нараховано та виплачено 6 131,06 грн (січень), ПДФО нараховано та перераховано – 1 103,59 грн (січень), військовий збір – 91,97 грн; (січень); 2023 рік: нараховано та виплачено 10 434,78 грн (грудень), ПДФО нараховано та перераховано – 1 878,26 грн (грудень), військовий збір – 156,52 грн (грудень); 2024 рік: нараховано та виплачено 3 354,04 грн (січень), 11 180,12 грн (вересень) та 36 363,64 грн (грудень), ПДФО нараховано та перераховано – 603,73 грн (січень), 2 012,42 грн (вересень) та 6 545,46 грн (грудень), військовий збір – 50,31 (січень), 167,70 грн (вересень) та 1 818,18 грн (грудень).

За розрахунком позивача за первісним позовом орендна плата з урахуванням індексу інфляції станом на кінець 2015 року, які підлягали сплаті ОСОБА_1 становить 10 853,68 грн (на руки 8 900,02 грн), станом на кінець 2016 року – 12 199,53 грн (на руки 10 003,62 грн), станом на кінець 2017 року – 13 870,86 грн (на руки 11 162,03 грн), станом на кінець 2018 року – 15 230,20 грн (на руки 12 255,90 грн), станом на кінець 2019 року – 15 854,63 грн (на руки 13 026,85 грн), станом на кінець 2020 року – 16 647,36 грн (на руки 13 227,55 грн), станом на кінець 2021 року – 18 312,09 грн (на руки 14 409,81 грн), станом на кінець 2022 року – 23 183,10 грн (на руки 18 662,40 грн), станом на кінець 2023 року – 24 365,43 грн (на руки 19 477,83 грн), станом на кінець 2024 року – 27 289,28 грн (на руки 21 664,57 грн).

За першим розрахунком відповідача за первісним позовом розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції в 2015 році становить – 1 516,54 грн (до виплати на руки 1 289,06), у 2016 році – 12 114,74 грн (до виплати на руки 9 752,37 грн), у 2017 році – 12 114,74 грн (до виплати на руки 9 752,37 грн), у 2018 році – 12 254,86 грн (до виплати на руки 9 865,16 грн), у 2019 році – 11 834,51 грн (до виплати на руки 9 526,78 грн), у 2020 році – 11 220,15 грн (до виплати на руки 9 032,22 грн), у 2021 році – 11 317 грн (до виплати на руки 9 110,31 грн), у 2022 році – 11 856,06 грн (до виплати на руки 9 544,13 грн), у 2023 році – 13 645,25 грн (до виплати на руки 10 984,43 грн), у 2024 році – 11 327,93 грн (до виплати на руки 8 722,51 грн).

За другим розрахунком відповідача за первісним позовом розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції в 2015 році становить – 1 516,54 грн (до виплати на руки 1 289,06), у 2016 році – 12 114,74 грн (до виплати на руки 9 752,37 грн), у 2017 році – 12 114,74 грн (до виплати на руки 9 752,37 грн), у 2018 році – 13 774,46 грн (до виплати на руки 11 088,44 грн), у 2019 році – 15 124,36 грн (до виплати на руки 12 175,11 грн), у 2020 році – 15 744,46 грн (до виплати на руки 12 674,29 грн), у 2021 році – 16 531 грн (до виплати на руки 13 308 грн), у 2022 році – 18 184,85 грн (до виплати на руки 14 638,80 грн), у 2023 році – 23 022,02 грн (до виплати на руки 18 532,72 грн), у 2024 році – 24 196,14 грн (до виплати на руки 18 631,03 грн).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 , яка працювала бухгалтером ТОВ «Артемівські зорі», надала пояснення щодо порядку нарахування та виплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок. Свідок зазначила, що їй відомі обставини ведення бухгалтерського обліку та оформлення документів, пов`язаних із виплатою орендної плати орендодавцям. Водночас під час дослідження наданих представником ОСОБА_1 платіжних відомостей ОСОБА_2 заперечувала факт складання та підписання нею окремих документів, зокрема відомості на виплату готівки за 2017 рік (а.с.68), 2020 рік (а.с. 48) та 2022 рік (а.с. 46).

Таким чином, свідок поставила під сумнів походження та достовірність окремих платіжних документів, наданих товариством на підтвердження виконання зобов`язань зі сплати орендної плати.

Щодо первісних позовних вимог

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди земельної ділянки відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про орендну землі» на підставі ст. 651 ЦК України та ст. 141 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 виклала наступні висновки щодо застосування норм права:

«176. Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

177. Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

178. У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

179. Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

180. У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

181. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати)».

Щодо можливості розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду у згадані вище постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Оцінюючи істотність порушення умов договору орендарем, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог вказала, що відповідач систематично порушував суттєві умови договору щодо повноти та своєчасності виплати орендної плати, зокрема не здійснював її індексацію, суд вважає за необхідне встановити розмір орендної плати, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 .

Сторонами надані розрахунки орендної плати, яка на їх думку підлягала сплаті ОСОБА_1 .

При цьому, з розрахунку, зробленого представником позивача вбачається, що останній застосував накопичувальну (кумулятивну) методику індексації орендної плати.

У свою чергу, представником відповідача до суду надано два розрахунки орендної плати, з першого розрахунку вбачається, що при нарахуванні індексу інфляції застосована ненакопичувальна (дискретна) методика індексації орендної плати, з другого розрахунку вбачається, що при нарахуванні індексу інфляції застосована накопичувальна (кумулятивна) методика індексації орендної плати.

Вирішуючи питання щодо належного порядку індексації орендної плати, суд виходить із положень пунктів 9-11 договору оренди землі та правових висновків Верховного Суду.

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі сторони погодили початковий розмір орендної плати у сумі 10 778,24 грн (5,5% від грошової оцінки земельної ділянки).

Пунктом 10 договору передбачено автоматичне обчислення розміру орендної плати з урахуванням офіційно встановленого індексу індексації без необхідності укладення окремої угоди сторін.

При цьому пункт 11 договору визначає строки внесення орендної плати, однак не встановлює самостійного механізму її індексації та не містить застереження щодо застосування індексу інфляції виключно за відповідний календарний рік.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 зазначила, що за загальним правилом індексація орендної плати здійснюється шляхом коригування її базового розміру на індекси інфляції за період, який минув після встановлення відповідного базового розміру.

З огляду на викладене, враховуючи передбачений пунктом 10 договору автоматичний характер індексації, суд вважає обґрунтованим застосування накопичувального механізму індексації орендної плати, за яким кожний наступний розмір орендної плати визначається з урахуванням індексів інфляції, накопичених після встановлення її базового розміру.

Разом з тим, судом встановлено помилки в розрахунках позивача та відповідача, а тому, з урахуванням умов договору та вищевказаних норм закону судом самостійно обраховано розмір орендної плати, який мав сплачувати відповідач з 2016 року по 2024 рік.

Щодо періоду індексації, суд звертає увагу, що у постанові від 09.06.2021 у справі № 948/393/20 Верховний Суд розглядав договір, за яким орендна плата вносилася до 30 грудня відповідного року. Суд дійшов висновку, що для визначення орендної плати необхідно використовувати добуток індексів інфляції із січня до грудня відповідного року включно.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 613/1081/21 позивач застосував накопичувальну індексацію з моменту укладення договорів. Однак Верховний Суд визнав такий підхід помилковим. У пунктах 56-59 постанови суд зазначив, що договори не передбачали застосування сукупного індексу інфляції з моменту їх укладення. Тому для визначення орендної плати слід було застосовувати добуток місячних індексів із січня до грудня відповідного календарного року включно.

Враховуючи викладене та те, що сторони уклали договір оренди землі 10.11.2015 та визначили початковий розмір орендної плати у сумі 10 778,24 грн (5,5% від грошової оцінки земельної ділянки), суд приходить висновку, що на початок 2016 року орендна плата складала 10 778,24 грн, яка підлягала індексації починаючи з січня по грудень.

Як вбачається з офіційного сайту Міністерства Фінансів України сукупний індекс інфляції за спірний період з 2016 по 2024 рік становить: 2016 рік - 112,4%; 2017 рік - 113,7%; 2018 рік - 109,8%; 2019 рік - 104,1%; 2020 рік - 105,0%; 2021 рік - 110%; 2022 рік - 126,6%; 2023 рік - 105,1%; 2024 рік – 112,0%.

Визначаючи розмір орендної плати, яка підлягала сплаті, та розмір заборгованості суд виходить із наступного розрахунку:

РікОрендна плата на початок року (без індексації)Індекс інфляціїОрендна плата з урахуванням індексаціїПодатки і збориДо виплати

201610 778,24 грн112,412 114,74 грн2 362,37 грн9 752,37 грн

201712 114,74 грн113,713 774,46 грн2 686,02 грн11 088,44 грн

201813 774,46 грн109,815 124,36 грн2 949,25 грн12 175,11 грн

201915 124,36 грн104,115 744,46 грн3 070,17 грн12 674,29 грн

202015 744,46 грн10516 531,68 грн3 223,68 грн13 308 грн

202116 531,68 грн11018 184,85 грн3 546,05 грн14 638,80 грн

202218 184,85 грн126,623 022,02 грн4 489,29 грн18 532,73 грн

202323 022,02 грн105,124 196,14 грн4 718,25 грн19 477,89 грн

202424 196,14 грн11227 099,68 грн5 284,44 грн23 815,24 грн

Тобто, ТОВ «Артемівські зорі» повинно було сплати ОСОБА_1 орендну плату у 2015 році 8 676,48 грн, у 2016 році – 9 752,37 грн, у 2017 році - 11 088,44 грн, у 2018 році - 12 175,11 грн, у 2019 році - 12 674,29 грн, у 2020 році - 13 308 грн, у 2021 році - 14 638,80 грн, у 2022 році - 18 532,73 грн, у 2023 році - 19 477,89 грн та у 2024 році – 23 815,24 грн.

Щодо здійснених виплат орендної плати ТОВ «Артемівські зорі» ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 81 та 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом досліджено відомості щодо сум доходів, нарахованих та виплачених на користь ОСОБА_1 ТОВ «Артемівські зорі», а також утриманих податків і зборів, надані Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Зокрема, представником позивачки долучено відповідь Головного управління ДПС у Харківській області, надану за результатами розгляду адвокатського запиту від 25 червня 2025 року, яка містить відомості щодо доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по травень 2025 року.

Водночас представником відповідача долучено інші відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо сум нарахованого та виплаченого доходу ОСОБА_1 від ТОВ «Артемівські зорі» надані за результатами розгляду адвокатського запиту від 13 лютого 2026 року, яка містить відомості щодо доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 01.12.2025.

Порівняльним аналізом зазначених документів судом установлено наявність розбіжностей у відображених сумах доходів за окремі звітні періоди.

Так, у відомостях, наданих у 2025 році, за 3, 4 квартали 2017 року зазначені доходи у розмірі 12 469,25 грн та 546,59 грн, тоді як у відомостях, долучених у 2026 році, за аналогічний період відображено 12 439,25 грн та 7 436,53 грн.

Аналогічно за 4 квартал 2020 року у першому документі зазначено 12 524,36 грн, тоді як у другому - 24 573,92 грн.

Крім того, у відомостях, наданих у 2025 році, за 2022 рік інформація про виплату доходу відсутня, натомість у документі, долученому у 2026 році, за січень 2022 року відображено дохід у розмірі 6 131,06 грн.

Також встановлено розбіжності щодо сум доходу за грудень 2024 року: 34 782,61 грн та 36 363,64 грн відповідно.

Наведені обставини свідчать про те, що податкові відомості, отримані в різний час, містять неоднакові показники доходів позивачки за одні й ті самі звітні періоди.

Суд зазначає, що такі розбіжності можуть бути зумовлені, зокрема, поданням податковим агентом уточнюючих розрахунків або коригуванням раніше задекларованих показників. Водночас доказів, які б дозволяли достовірно встановити причини виникнення зазначених розбіжностей, матеріали справи не містять.

Разом із тим суд звертає увагу, що відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків формуються на підставі податкової звітності, поданої податковими агентами, та відображають задекларовані ними показники нарахованих і виплачених доходів, а також утриманих податків і зборів. Саме по собі відображення у податковій звітності певної суми доходу як виплаченої фізичній особі не є безумовним доказом фактичного отримання такою особою відповідних грошових коштів.

Такі відомості підтверджують факт відображення податковим агентом відповідних господарських операцій у податковій звітності, однак не засвідчують безпосереднього передання грошових коштів орендодавцю.

Ураховуючи встановлені розбіжності між податковими відомостями, а також їх характер як документів, сформованих на підставі звітності податкового агента, суд доходить висновку, що зазначені відомості самі собою не є достатніми доказами фактичної виплати та отримання ОСОБА_1 орендної плати у відображених у них розмірах.

Суд також надає оцінку долученим до матеріалів справи зведеним відомостям щодо нарахування та виплати орендної плати ОСОБА_1 за відповідні періоди.

Дослідивши зазначені документи, суд встановив, що вони відображають узагальнену інформацію про розміри нарахованої та, за даними бухгалтерського обліку товариства, виплаченої орендної плати.

Водночас суд зазначає, що такі відомості складені ТОВ «Артемівські зорі» у межах ведення власного бухгалтерського обліку та за своїм змістом мають узагальнювальний характер.

Наведені документи не містять безпосереднього підтвердження факту передання відповідних грошових коштів ОСОБА_1 та їх отримання останньою, зокрема підпису позивачки про одержання зазначених сум або інших відомостей, які б дозволяли встановити факт здійснення конкретної виплати.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Отже, відображення певної господарської операції у зведених документах бухгалтерського обліку не є тотожним підтвердженню фактичного здійснення такої операції.

За таких обставин суд доходить висновку, що долучені ТОВ «Артемівські зорі» зведені відомості бухгалтерського обліку самі собою не є достатніми доказами фактичного отримання ОСОБА_1 орендної плати у зазначених у них розмірах.

Таким чином, суд зазначає, що як зведені відомості бухгалтерського обліку ТОВ «Артемівські зорі», так і відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відображають інформацію про нарахування та виплату орендної плати, сформовану на підставі облікових даних і податкової звітності самого відповідача. Водночас зазначені документи за відсутності належного підтвердження фактичного здійснення відповідних виплат не можуть самостійно слугувати достатньою підставою для висновку про отримання ОСОБА_1 грошових коштів у відображених у них розмірах.

Натомість належними доказами фактичного виконання орендарем грошового зобов`язання можуть бути первинні документи, що підтверджують здійснення відповідних виплат, зокрема платіжні відомості з підписом одержувача, видаткові касові ордери, банківські платіжні документи та інші докази, які дозволяють установити факт передання коштів конкретній особі.

У зв`язку із цим при визначенні фактично сплачених відповідачем сум орендної плати суд надає перевагу дослідженню первинних платіжних документів, які безпосередньо підтверджують здійснення відповідних розрахунків між сторонами.

Так, в матеріалах справи наявні відомості з підписами ОСОБА_1 про отримання готівкових коштів на відповідну суму, а також Платіжними інструкціями № 338 від 23.09.2024, № 348 від 24.12.2024 та № 560 від 25.12.2024, з яких вбачається, що протягом періоду з 2017 року до 2024 року ТОВ «Артемівські зорі» відповідно до вказаних документів фактично виплатило ОСОБА_1 орендну плату у загальному розмірі 119 306,30 грн.

Стороною позивача та допитаним у судовому засіданні свідком ОСОБА_2 поставлено під сумнів походження та достовірність окремих платіжних документів, наданих товариством на підтвердження виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, зокрема відомості на виплату готівки за 2017 рік (а.с.68), 2020 рік (а.с. 48) та 2022 рік (а.с. 46).

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час допиту свідок ОСОБА_2 висловила сумніви щодо достовірності окремих відомостей, заперечувала факт їх складання та належність їй підписів на відповідних документах.

Разом із тим суд критично оцінює зазначені показання свідка, оскільки самі по собі її твердження про непричетність до оформлення окремих документів не є достатніми для встановлення факту їх підроблення або недостовірності відображених у них відомостей.

Суд враховує, що матеріали справи не містять висновку експерта, яким би встановлювалася несправжність підписів на спірних платіжних відомостях, а також інших належних і переконливих доказів, які б підтверджували їх підроблення.

При цьому суд зазначає, що відсутність висновку експерта сама по собі не є безумовним підтвердженням справжності відповідних документів, однак за встановлених обставин показання свідка не спростовують їх достовірності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене суд не вбачає достатніх підстав для визнання спірних платіжних відомостей недостовірними виключно на підставі показань свідка ОСОБА_2 та приймає їх до уваги.

Так, як встановлено судом у 2016 році орендна плата за оренду землі, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 складає 9 752,37 грн. Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували, що позивач отримала орендну плату у зазначеній сумі. А тому матеріалами справи виконання грошового зобов`язання за 2016 рік не доведено, відповідно судом встановлено не сплату позивачу у розмірі 9 752,37 грн. Крім того, суд звертає увагу, за відсутності первинних платіжних документів, які підтверджують фактичне отримання позивачкою орендної плати за 2016 рік, відображення відповідних сум у податковій звітності ТОВ «Артемівські зорі» або зведених відомостях саме по собі не доводить належного виконання відповідачем договірного зобов`язання за зазначений період.

У 2017 році орендна плата склала 11 088,44 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей ОСОБА_1 сплачено орендну плату у загальному розмірі 16 000 грн. Тобто у 2017 році існує переплата у розмірі 4 911,56 грн (16 000 грн – 11 088,44 грн).

У 2018 році орендна плата склала 12 175,11 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей ОСОБА_1 сплачено орендну плату у загальному розмірі 10 359,30 грн. Тобто у 2018 році існує недоплата у розмірі 1 815,81 грн (12 175,11 грн – 10 359,30 грн).

У 2019 році орендна плата склала 12 674,29 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей ОСОБА_1 сплачено орендну плату у загальному розмірі 10 065 грн. Тобто у 2019 році існує недоплата у розмірі 2 609,29 грн (12 674,29 грн – 10 065 грн).

У 2020 році орендна плата склала 13 308 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей ОСОБА_1 сплачено орендну плату у загальному розмірі 19 782 грн. Тобто у 2020 році існує переплата у розмірі 6 474 грн (19 782 грн – 13 308 грн).

У 2021 році орендна плата склала 14 638,80 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей ОСОБА_1 сплачено орендну плату у загальному розмірі 10 064,50 грн. Тобто у 2021 році існує недоплата у розмірі 4 574,30 грн (14 638,80 грн – 10 064,50 грн).

Щодо орендної плати у 2022 році суд зазначає наступне.

Як вбачається, з розрахунку зробленим судом орендна плата з урахуванням індексу інфляції та з урахуванням утриманих податків та зборів склала 18 532,73 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей ОСОБА_1 сплачено орендну плату у розмірі 4 935,50 грн.

Водночас, представник відповідача посилався на те, що товариство було позбавлене можливості використовувати орендовані земельні ділянки за цільовим призначенням, оскільки територія села Артемівка Печенізької селищної громади з 24 лютого до 11 вересня 2022 року перебувала в тимчасовій окупації та посилаючись на частину шосту статті 762 ЦК України, вважав, що за зазначених обставин товариство підлягає звільненню від обов`язку внесення орендної плати за період, протягом якого земельна ділянка не могла використовуватися з незалежних від орендаря причин.

Так, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Судом встановлено, що територія, на якій розташована орендована відповідачем земельна ділянка (с. Артемівка Печенізької селищної територіальної громади - UA63140090020084428), у період з 24 лютого 2022 року до 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією Російської Федерації, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань інтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022.

Враховуючи характер використання спірної земельної ділянки, її сільськогосподарське призначення, а також тривалість тимчасової окупації, яка охоплювала істотну частину періоду проведення сільськогосподарських робіт, суд доходить висновку про наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали використання відповідачем земельної ділянки за її цільовим призначенням протягом зазначеного періоду.

Разом із тим відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження неможливості використання земельної ділянки у період з 01 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року та з 12 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

Сам по собі факт тимчасової окупації території у визначений період не є безумовним підтвердженням неможливості використання земельної ділянки протягом усього календарного року.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Печенізької військової адміністрації Чугуївського району Харківської області від 29.10.2025 №01-05/1773, з якого вбачається, що з 24 лютого 2022 року до 11 вересня 2022 року с.Артемівка перебувало під тимчасовою окупацією збройних сил рф. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України№ 75 від 25.04.2022 року Печенізька територіальна громада відносилась до громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Під час воєних дій в селі Артемівка пошкоджень зазнали заклади освіти, культури та приватні домоволодіння. Звернень щодо забруднення сільськогосподарських полів на території села Артемівка вибухонебезпечними предметами від керівників фермерських господарств не надходило.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх заперечень, покладається на цю сторону

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо наявності передбачених частиною шостою статті 762 ЦК України підстав для звільнення від орендної плати за період тимчасової окупації, однак не вбачає підстав для поширення такого звільнення на весь 2022 рік.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що передбачені частиною шостою статті 762 ЦК України підстави для звільнення відповідача від орендної плати існували протягом 200 календарних днів 2022 року, тоді як за решту 165 календарних днів відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату.

Враховуючи, що розмір орендної плати за 2022 рік становить 18 532,73 грн, розмір орендної плати за 165 календарних днів становить 8 377,81 грн (18 532,73 грн ? 165 / 365).

Разом із тим відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної відомості від 18 січня 2022 року відповідачем сплачено позивачці 4 935,50 грн. Таким чином, недоплата орендної плати за 2022 рік становить 3 442,31 грн.

Щодо орендної плати у 2023 році суд зазначає наступне.

Як вбачається, з розрахунку зробленим судом орендна плата у 2023 році склала 19 477,89 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей та платіжних інструкцій ОСОБА_1 сплачено орендну плату у загальному розмірі 17 400 грн.

Водночас, станом на 20 грудня 2023 року Товариство сплатило позивачу 8 400 грн, відповідно до відомостей на виплату готівки (орендна плата за землю) на суми 2 400 грн та 6 000 грн.

Тобто, на дату виконання зобов`язання недоплата становила 11 077,89 грн.

У свою чергу, 23 вересня 2024 року та 24 вересня 2024 року товариство додатково перерахувало позивачу грошові кошти у загальному розмірі 9 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №338, №348 з призначенням платежу: орендна плата за землю (пай) за 2023 рік.

Таким чином, навіть з урахуванням доплати у 2024 році недоплата орендної плати за 2023 рік становить 2 077,89 грн.

У 2024 році орендна плата склала 23 815,24 грн. Згідно з наявних у матеріалах відомостей про виплату грошей та платіжної інструкції ОСОБА_1 сплачено орендну плату у загальному розмірі 30 700 грн. При цьому, відповідно до платіжної інструкції грошові кошти у розмірі 28 000 грн були перераховані 25.12.2024. Тобто у 2024 році існує переплата у розмірі 8 884,76 грн (30 7000 грн – 23 815,24 грн).

Отже, судом встановлено, що відповідачем не підтверджено виплату орендної плати за 2016 рік, а у 2018, 2019, 2021, 2022 та 2023 роках орендна плата сплачувалася не в повному обсязі, що свідчить про неналежне виконання орендарем своїх зобов`язань.

Оцінюючи встановлені обставини в сукупності, суд бере до уваги, що неналежне виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати мало не поодинокий, а повторюваний характер.

Разом з тим, суд вважає, що у даному випадку відсутнє передбачене ст. 651 ЦК України істотне порушення умов договору, внаслідок якого сторона значною мірою позбавилася того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Заборгованість за 2016, 2018, 2019, 2021 - 2023 роки складає 9 752,37 грн, 1 815,81 грн, 2 609,29 грн, 4 574,30 грн, 3 442,31 грн, 2 077,89 грн, що складає 100%, 14,91%, 20,59%, 31,25%, 41,09% та 10,67% від орендної плати за рік відповідно.

Крім того, суд враховує, що відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних відомостей у 2017, 2020 та 2024 роках відповідачем здійснювалися виплати, розмір яких перевищував належний розмір орендної плати за відповідні роки. Перевищення фактично виплачених сум над належним розміром орендної плати за зазначені роки становило 4 911,56 грн, 6 474 грн та 8 884,76 грн.

У даному випадку відсутня систематичність у діях відповідача, яка би могла свідчити про наявність стійкого умислу на невиплату в повному розмірі орендної плати. Так, за вказаний період недоплата орендної плати була допущена орендарем не більше 6 разів, тоді як переплата – 3 рази Також суд не може залишити поза увагою, що загальний розмір заборгованості за накопичувальним підсумком на дату подачі цього позову становить 4 001,65 грн, що складає лише 3,19 % від сукупного розміру орендної плати до виплати за 2016-2024 роки.

Наведені обставини свідчать про те, що, хоча відповідачем в окремі роки допускалося неналежне виконання зобов`язань щодо повноти внесення орендної плати, протягом спірного періоду ним також здійснювалися виплати в розмірах, які істотно перевищували передбачені договором суми.

Зазначені обставини не можуть свідчити про істотне порушення ТОВ «Артемівські зорі» умов договору, як підстави для розірвання договору згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Виконання сторонами своїх зобов`язань та реалізацію своїх прав оцінюється судом крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України, а саме з точки зору справедливості, добросовісності та розумності.

Що стосується поведінки ТОВ «Артемівські зорі», то судом не встановлено недобросовісної поведінки в його діях, спрямованої на умисну недоплату орендної плати за той чи інший рік, з огляду на таке.

Як вбачається зі Зведеної відомості з нарахування орендної плати ТОВ «Артемівські зорі», орендна плата ОСОБА_1 протягом 2016-2021 років визначалася наступним чином: нормативна грошова оцінка землі (НГО)*5,5%-податки і збори= сума до виплати. При цьому, щорічно розмір орендної плати визначався, враховуючи індексацію НГО. Так, у 2016 році НГО як база розрахунку орендної плати була визначена на рівні 235142,05 грн, до виплати - 10410,91 грн; у 2017 році – 235142,05 грн, до виплати 10 402,03 грн; 2018 рік – 235142,05 грн, до виплати – 10 359,33 грн; 2019 рік – 227319,79 грн, до виплати -10 064,58 грн; 2020 рік –227319,79 грн, до виплати - 10 064,58 грн; 2021 рік – 227317,31 грн, до виплати - 10 064,47 грн.

Внаслідок цього розмір орендної плати змінювався на відповідний індекс інфляції, застосований до НГО.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Тобто, хоча і діючи помилково, проте проводячи індексацію нормативної грошової оцінки, ТОВ «Артемівські зорі» мало формальні підстави протягом вказаного періоду не здійснювати подвійну індексацію орендної плати.

Вказані обставини не спростовують наявність помилки ТОВ «Артемівські зорі» при здійсненні індексації НГО (замість проведення індексації орендної плати), проте дають підстави стверджувати про наявність у діях ТОВ «Артемівські зорі» добросовісної помилки при здійсненні індексації, яка полягала у тому, що формально орендар проводив індексацію орендної плати, проте неправильно визначив підхід до здійснення такої індексації. Зазначені обставини виключають умисну недобросовісну поведінку ТОВ «Артемівські зорі» при виконання своїх зобов`язань за договором.

При цьому, якщо співвіднести орендну плату за відповідні роки (2017 – 2024 рр, відповідно до зведених відомостей – індексація НГО) з фактично виплаченими сумами, то вбачається, що ТОВ «Артемівсткі зорі» щороку сплачував належну позивачу орендну плату, іноді з переплатами.

Натомість, добросовісність дій ОСОБА_1 піддається обґрунтованому сумніву, оскільки вона, усвідомлюючи, що їй не у повному обсязі виплачується орендна плата у 2016, 2018, 2019, 2021, 2022 та 2023 роках, а саме не проводиться індексація відповідно до закону, не вчинила жодних дій, спрямованих на оперативний та неюрисдикційний захист своїх прав, зокрема не зверталася до орендаря з претензіями чи вимогами про виплату орендної плати у повному обсязі (вперше звернулася лише у 2024 році, тобто лише через 8 років після несплати та 6 років після першої недоплати). Так судом встановлено, що ОСОБА_1 регулярно особисто отримувала у працівників орендаря орендну плату за землю, проте доказів того, що хоча б одного разу орендодавець висловив незгоду з розміром такої орендної плати, звернувся до орендаря з вимогою про перерахунок орендної плати відповідно до умов договору та закону матеріали справи не містять.

Зазначені обставини свідчать про суперечливу поведінку ОСОБА_1 , спрямовану не на захист своїх прав щодо своєчасного і в повному обсязі отримання орендної плати, а на створення умов для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявний факт неістотної часткової несплати орендної плати, зумовлений добросовісної помилкою ТОВ «Артемівські зорі», та як наслідок пов`язаний зі спором щодо розміру орендної плати, у зв`язку з чим ефективним та пропорційним способом захисту прав ОСОБА_1 є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо, оскільки він відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Таким чином, суд не знайшов підстав для розірвання договору оренди землі на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Щодо можливості розірвання договору оренди землі на підставі статті 141 ЗК України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як зазначалось вище, підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби (постанова ВП ВС від 24 листопада 2024 року у справі № 918/391/23).

Судом встановлено, що ТОВ «Артемівські зорі» щороку сплачувало ОСОБА_1 орендну плату, проте не завжди вчасно та не завжди у повному обсязі, а іноді існували переплати.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено істотності порушення відповідачем умов договору оренди землі, яка б зумовлювала необхідність припинення договірних правовідносин шляхом його дострокового розірвання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про розірвання договору оренди землі задоволенню не підлягають.

Оцінюючи обґрунтованість зустрічних позовних вимог ТОВ «Артемівські зорі» про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 51 232,17 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Застосування положень зазначеної статті передбачає встановлення факту набуття або збереження майна за рахунок іншої особи та відсутності достатньої правової підстави для такого набуття або збереження.

Судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини, які виникли на підставі договору оренди землі від 10 листопада 2015 року.

Отже, грошові кошти, які відповідач за зустрічним позовом отримувала від ТОВ «Артемівські зорі», виплачувалися в межах виконання товариством договірного зобов`язання зі сплати орендної плати.

Водночас сама наявність договірних правовідносин не виключає застосування положень статті 1212 ЦК України у випадку доведеності набуття особою коштів понад розмір належного їй виконання та відсутності правової підстави для їх утримання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи платіжні відомості, банківські документи та умови договору оренди землі, суд установив, що протягом окремих років товариство здійснювало виплати орендної плати в розмірі, меншому за передбачений умовами договору з урахуванням індексації, тоді як за інші роки розмір виплат перевищував розраховану суму орендної плати.

Разом із тим установлені випадки перевищення виплат за окремі роки не є безумовним підтвердженням безпідставного набуття відповідачем за зустрічним позовом відповідних коштів.

Позивач за зустрічним позовом повинен довести не лише факт перерахування грошових коштів, а й відсутність достатньої правової підстави для їх отримання та утримання відповідачем, а також обґрунтованість заявленого до стягнення розміру.

Однак за результатами дослідження доказів у їх сукупності суд не встановив належних і достатніх підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 безпідставно набула за рахунок ТОВ «Артемівські зорі» грошові кошти саме в заявленому розмірі 51 232,17 грн.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Артемівські зорі» не має переплати перед ОСОБА_1 у заявленому розмірі, а навпаки має заборгованість за договором оренди землі у розмірі 4 001,65 грн.

За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог, у зв`язку із чим вони не підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тобто, в силу приписів частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16 та від 09.11.2016 № 6-2170цс16). У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).

Таким чином, судом не застосовується позовна давність до зустрічних позовних вимог ТОВ «Артемівські зорі» до ОСОБА_1 , оскільки судом встановлено необґрунтованість зустрічних позовних вимог позивача.

Керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» про розірвання договору оренди землі – відмовити.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити учасників справи:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальності «Артемівські зорі», код ЄДРПОУ 32536414, адреса: 62821, Харківська обл., Чугуївський р-н., с. Артемівка, вул. 40 років Перемоги, буд. 6.

Суддя В.А. Смирнов