Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №619/7117/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7117/26

провадження № 1-кп/619/633/26

ВИРОК

іменем України

04 листопада 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за №62026240020001778 від 27.02.2026 стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Солоницівка, Харківського району, Харківської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який відряджений до військової частини НОМЕР_2 на посаду курсанта 1 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз 11.07.2024 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, якого 08.04.2025 року було умовно-достроково звільнено на невідбутий строк 9 місяців 29 днів на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.03.2025 року,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , був призваним на військову службу за мобілізацією, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на усі види забезпечення і визнаний таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, та 17.10.2025 був відряджений до військової частини НОМЕР_3 на посаду курсанта 1 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_3 .

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу, та приступив до виконання військового обов`язку в умовах воєнного стану та у період дії особливого періоду.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді військовій частині НОМЕР_1 та 17.10.2025 та будучи відряджений до військової частини НОМЕР_3 на посаду курсанта 1 навчальної роти 1 навчального батальйону в/ч НОМЕР_3 , у порушення ст. 17, 65, 68 Конституци України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV, ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідного дозволу командування, за відсутності законних підстав та поважних на те причин 29.11.2025 року, не повернувся до місця служби після закінчення стаціонарного лікування, а саме до місця служби тимчасової дислокації 1 навчальної роти 1 навчального батальйону в/ч НОМЕР_3 у АДРЕСА_3 , після чого перестав виходити на зв`язок із керівництвом, та тим самим без законних підстав проводив час на власний розсуд.

У подальшому, 09.09.2026 ОСОБА_5 був затриманий у порядку статті 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, у період часу з 29.11.2025 по 09.09.2026 ОСОБА_5 перебував поза місцем несення служби та місця дислокації військової частини НОМЕР_3 ЗСУ, обов`язки з військової служби за посадою не виконував, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, а також про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, а вільний від службових обов`язків час проводив на власний розсуд.

Разом з чим, 23.07.2026, приблизно 17:00 години, ОСОБА_5 , розуміючи, що в Україні, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» по усій території України введено військовий правовий режим воєнного стану» та який продовжено по теперішній час, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, знаходячись у приміщенні під`їзду багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно взяв на першому поверсі під`їзду № 1, тим самим таємно викрав велосипед ТМ «Реlісаn», рама якого виготовлена із алюмінію та покрита фарбою білого кольору вартістю 6050 гривень, який на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після цього, ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення покинув та розпорядився вищезазначеним майном на власний розсуд.

У результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 , відповідно до висновків судово-товарознавчих експертиз, спричинено матеріальну шкоду у загальному розмірі 6050 гривень.

Крім цього, того ж дня 23.07.2026, приблизно 18:40 години, ОСОБА_5 , знаходячись біля супермаркету «АТБ» за адресою; Харківська область, Харківський район, в с-щі Пісочин по вул. Полтавське Шосе, 149/1, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно взяв, тим самим таємно викрав велосипед ТМ «Winner», рама якого виготовлена із алюмінію та покрита фарбою золотистого та чорного кольорів вартістю 3933,33 гривні, зарядний пристрій - повербанк «Хіаоmі» моделі «Мі Роwеr Ваnк 3» 20 000 mАh, у корпусі білого кольору вартістю 910 гривень та мобільний телефон «Хіаоmі» моделі «Redmi 6» на 64 GB, у корпусі чорного кольору із пошкодженням задньої кришки мобільного телефону у вигляді тріщини вартістю 1 364 гривень, які на праві власності належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після цього, ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення покинув та розпорядився вищезазначеним майном на власний розсуд.

У результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_8 , відповідно до висновків судово-товарознавчих експертиз, спричинено матеріальну шкоду у загальному розмірі 6207,33 гривень.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 , за епізодом від 23.07.2026, щодо викрадення велосипеду ТМ «Реlісаn», скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 , за епізодом від 23.07.2026, щодо викрадення велосипеду ТМ «Winner», повербанку та мобільного телефону «Хіаоmі», скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та підтвердив фактичні обставини справи.

Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує.

З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме - нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, а також за двома епізодами від 23.07.2026 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючих обставин згідно ст. 67 КК України не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує повне визнання ним своєї вини; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше судимий; має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 нароження; за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується негативно, інвалідом не являється.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся.

Захисник у судовому засіданні просив суд при призначенні покарання врахувати повне визнання ОСОБА_5 своєї вини, щире його каяття та сприяння розкриттю злочинів, та призначити обвинуваченому покарання із застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви, у яких зазначили, що не оспорюють фактичні обставини справи, не наполягають на своєму допиті та дослідженні тих обставин, які не заперечуються обвинуваченим. Потерпілі вказали, що їм повністю зрозумілі наслідки застосування судом положень ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Вказали, що таку позицію вони висловили добровільно.

Також потерпілі просили розгляд кримінального провадження здійснювати за їхньої відсутності, призначити ОСОБА_5 покарання на розсуд суду та зазначили, що жодних претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не мають.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що витікає з положень ч. 2 ст. 50 КК України.

Суд зауважує, що відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, під час дій військового стану (збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України) нівелює визначену статтями 50, 65 КК України мету призначення покарання та може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства в цілому та держави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції статті.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції статей.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 слід визначити покарання за кримінальні правопорушення керуючись правилом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд зазначає, що у справі не встановлені підстави для застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкціях ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.

Так, стаття 407 КК України взагалі є виключеною із статті 69 КК України, про що прямо зазначено у ч. 1 ст. 69 КК України.

Що стосується ч. 4 ст. 185 КК України, суд враховує, що обвинувачений скоїв два епізоди кримінального правопорушення, а також його особу, зокрема те, що він раніше судимий.

Крім цього, суд враховує, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.07.2024 року ОСОБА_5 було визнано винним за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України та засуджено до покарання у вигляді 4 років і 3 місяців позбавлення волі, після чого його було звільнено 08.04.2025 року з Диканівської ВК Харківської області (№ 12) на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.03.2025 року умовно-достроково, на невідбутий строк 9 місяців 29 днів.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Оскільки обвинувачений вчинив нові кримінальні правопорушення після постановлення вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.07.2024 року, ОСОБА_5 , після призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України слід визначити остаточне покарання за сукупністю вироків, керуючись правилом часткового складання покарань, та частково приєднати до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.07.2024.

Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відносно обвинуваченого у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, під час досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого судом продовжувався до 01.01.2027.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання слід рахувати з дня затримання обвинуваченого, тобто з 04 листопада 2026 року.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому у строк відбуття покарання слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з часу затримання, тобто з 09.09.2026, і по день який передує ухваленню вироку суду, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України покладаються на засудженого.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 337, 348, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

За сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначити покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

За сукупністю вироків, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового складання покарань приєднати частину невідбутої частини покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.07.2024, до покарання, яке призначено цим вироком, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , рахувати з дня ухвалення вироку, тобто з 04 листопада 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня його затримання 09.09.2026 по 03 листопада 2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №11757 від 19.08.2026, у розмірі 3664,08 гривень;

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 12615 від 24.08.2026, у розмірі 3664,08 гривень.

Скасувати арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2026 та від 09.09.2026.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-кепку Wike чорного кольору з білою емблемою посередині, яку було вилучено д о паперового конверту без номеру –

-велосипед ТМ «Winner», рама якого виготовлена із алюмінію та покрита фарбою золотистого та чорного кольорів, крім того були встановлені тормоза та перемикачі передач ТМ «Simano» та були встановлені: переднє колесо розмір 26х195, заднє колесо розмір 26х3,2; - сумка чорного кольору; - мобільний телефон ТМ «Xiaomi» моделі «Redmi 6» на 64 GВ у корпусі чорного кольору; - повербанк ТМ «Xiaomi» моделі «Mi Power Bank 3» 20 000 mAh у корпусі білого кольору, SНОМЕР_4 ; - шнури чорного кольору, які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 – вважати повернутими власниці;

-велосипед ТМ «Реlісаn», рама якого виготовлена із алюмінію та покрита фарбою білого кольору, встановлені гальма та перемикачі передач ТМ «Simano» та були встановлені: переднє колесо розмір 26х195, заднє колесо розмір 26х3,2, у новому стані, без видимих пошкоджень корпусу із мінімальними слідами експлуатації, які належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 – вважати повернутими власниці;

-оптичний диск DWD-R диск, на якому містяться файли: PTZ_LG_Krug_Мобиль_3_Мобиль_3_20260723170759_20260723171007_1_588044;

VID 2026-07-23 Мобиль_2_Мобиль_2_; VID 2026-07-23 Мобиль_3_Мобиль_3_ - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Копію вироку направити уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1