Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №613/1981/25 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1981/25 Провадження № 2/613/202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого – судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/1981/25, пров. № 2/613/202/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», представник позивача – Ткаченко М.М., адвокат Морозова В.В. до ОСОБА_1 , представник відповідача – адвокат Тризна Є.М., про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Богодухівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 0960768253 від 13 листопада 2019 року в сумі 117 462 грн. 19 коп., судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 25 000 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13 листопада 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0960768253. Відповідно до умов договору позики, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. 14 липня 2021 року укладено договір №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0960768253. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0960768253. Загальний розмір заборгованості за договором № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, що підлягає стягненню становить 167 232 грн. 19 коп., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 9 000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 158 232 грн. 19 коп. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 117 462 грн. 19 коп., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 9 000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 108 462 грн. 19 коп.

Ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тризна Є.М. в судове засідання не з`явились, представник надав до суду заяву про розгляд справи за їх з відповідачем відсутності.

Також представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що факт укладення договору про споживчий кредит № 0960768253 від 13 листопада 2019 року та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 9 000грн. не заперечується ОСОБА_1 , однак інші претензійні вимоги позивача вважав безпідставними. Так, позивач не наводить обставин нарахування відповідачу процентів, згідно кредитного договору у розмірі 108 462 грн. 19 коп., а матеріали справи не містять доказів, що підтверджують вказані обставини. Відсутність обґрунтованого розрахунку, відсутність у ньому періодів прострочення та даних про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню унеможливлює її стягнення з відповідача. Таким чином відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором та наявності у позичальника боргу саме у розмірі, заявленого до стягнення позивачем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. надала до суду відповідь на відзив, відповідно до якої прохала позовну заяву про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного з ТОВ «Інфінанс» договору № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, у частині своєчасного повернення позики, право вимоги за якими було набуто позивачем згідно договору відступлення права вимоги. Позикодавець запропонував, а позичальник прийняв пропозицію надання 23 траншу кредиту згідно Заявки - анкети № 2628542938 від 04 лютого 2022 року, в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0960768253 від 13 листопада 2019 року (оферта). Основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) 9 000 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту – 3 роки. Відсоткова ставка 1,225 % за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 447,125 %. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 3 308 грн. Реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 447,125%. 04 лютого 2020 року позикодавець перерахував позичальнику кошти у розмірі 9 000 грн. Так, за користування кредитним коштами по договору по всім траншам позикодавець нарахував позичальнику 84 080 грн. 69 коп. процентів за період з 13 листопада 2019 року по 13 липня 2021 року. 14 липня 2021 року було укладено договір № 14-07/21, відповідно до якого позикодавець відступив на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами укладеними з відповідачем. ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало позичальнику 76 702 грн. 50 коп. процентів за період з 14 липня 2021 року по 12 листопада 2022 року. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до відповідача позивачу відповідно до Договору відступлення № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року. Звернула увагу, що проценти за користування кредитом нараховано позикодавцем за всі отримані позичальником транші у відповідності до п 7.1. Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та п 1.6. Договору на суму Фінансового кредиту з дня отримання включно та по день повернення. В свою чергу, проценти нараховувались ТОВ «Вердикт капітал», як фактором за договором факторингу, який відповідно до положень ЦК України має право здійснювати такі нарахування, як право вимоги, яке виникне в майбутньому. При цьому, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від укладення договору споживчого кредиту у цій частині або визнання недійсними положень договору у частині визначення процентної ставки нарахування кредитів, а відтак, враховуючи вказані вище умови договору, заперечення відповідача у цій частині вважала необґрунтованими.

Представник відповідача надав до суду уточнений розрахунок до відзиву на позовну заяву, в якому звернути увагу суду на пункт 1.2. кредитного договору в якому зазначено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Таким чином договір передбачає, що кожен транш по строку виконання є окремим що відповідно повинно враховуватись при розрахунках зокрема і при нарахуванні процентів. Далі, наданий суду розрахунок заборгованості ОСОБА_1 містить дані за період з 13 листопада 2019 року по 14 липня 2021 року, з якого вбачається що ОСОБА_1 отримував та користувався декількома десятками траншами кредитних коштів, які він повністю погашав і останній платіж з погашення на суму 9 000 грн. був 08 червня 2021 року. Таким чином вважав, що за умовами договору повинен враховуватись до розрахунку лише останній транш кредитних коштів на суму 9 000 гривень згідно Заявки – анкети № 2628542938 від 4 лютого 2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0960768253 від 13 листопада 2019 р. (оферта)який отримано 04 лютого 2020 року. Сторони визначились зі строком користування кредитом в 30 днів та відсотковою ставкою 1.225% за однин день користування кредитом, що становить 110.25 гривень за кожен день користування, а в цілому за 30 днів користування повинно було нараховано 3 307 гривень 50 копійок. Таким чином ОСОБА_1 повинні були нараховуватись відсотки з 04 лютого 2020 року по 05 березня 2020 року по 110 грн. 25 коп. в день на загальну суму 3 307 грн. 50 коп. відсотків за весь період та відповідно було погашено частково і тіло кредиту та остаточний залишок тіла кредиту залишився в сумі 3307 гривен 50 копійок.

Представник позивача ОСОБА_2 надала до суду письмові пояснення, відповідно до яких, зазначила, що відповідно до умов Договору №0960768253 від 13 листопада 2019 року та пропозиції укласти договір надання позики, в тому числі і на умовавах фінансового кредиту № 0960768253 від 13 листопада 2019 року (оферта) та надання кредиту згідно Заявки анкети №2628542938 від 04 лютого 2020 року, строк дії Договору становить 3 роки. Згідно із п.1.7 Договору № 0960768253 від 13 листопада 2019 року протягом 36 календарних місяців, з дня укладення договору, позичальнику надається право користуватися кредитними коштами, які він зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил. В той же час п.7.1 Правил передбачено право кредитодавця нараховувати відсотки з дня отримання включно та по день повернення включно. У зв`язку із чим в період з 06 березня 2020 року по 14 липня 2021 року, відсотки були нараховані відповідно до загальних умов договору на підставі п.п.1.6, 1.7 договору та п.7.1 Правил за відсотковою ставкою 1,75 % за один день користування кредитом, що із врахуванням тіла кредиту 9 000 грн. становило 157,50 грн. Отже, станом на 14 липня 2021 року, загальна сума нарахованих на непогашених відсотків за користування кредитом становила 81 529 грн. 69 коп. У зв`язку з тим, що відповідачем в період з 14 липня 2021 року по 12 листопада 2022 року не було погашено заборгованості, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» продовжувало нараховувати відсотки. Загальна сума нарахованих відсотків ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 14 липня 2021 року по 12 листопада 2022 року становить 76 702 грн. 50 коп. Загальна сума відсотків за користування кредитом, які були нараховані ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 04 лютого 2020 року по 12 листопада 2022 року становить 158 232 грн. 19 коп. В період з 13 листопада 2022 року по 10 січня 2023 року (дата відступлення права вимоги до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відсотки за користування кредитними коштами не нараховувало. Після відступлення права вимоги від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», останнє відсотки за користування кредитними коштами не нараховувало. Таким чином, загальний розмір заборгованості за Договором № 0960768253 від 13 листопада 2019 року становить 167 232 грн. 19 коп., однак, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування грошовими коштами у розмірі 108 462 грн. 19 коп., тобто заборгованість за нарахованими відсотками станом на 31 грудня 2021 року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового кредиту № 0960768253, відповідно до умов якого, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MONEYBOOM», кредитор надає грошові кошти у позику, а позичальник зобов`язується їх отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки зі сплатою відсотків та інших платежів за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами (а.с. 7-10).

За пунктами 1.2-1.5 цього договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем). Мета отримання кредиту - для власних потреб. Кредит надається без умови його забезпечення. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 грн.

Пунктом 1.6 цього договору передбачено, що в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до умов даного договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та Правилами. Максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем) 30 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) 20 000 грн., максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку (траншем) заборгованості 1,75 %.

Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Пунктом 1.9 передбачено, що дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії договору.

За пунктами 1.10.2, 1.14 максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 319,375%.

Пунктом 1.11 передбачено, що за продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем) позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.

Згідно пункту 1.15 розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначається сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Пунктом 3.3. передбачено, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі прострочених, та сплати пені (в разі наявної простроченої заборгованості та вимоги товариства про її сплату), на відповідний рахунок товариства.

Відповідно до пункту 7.6. підписання позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір підписано ОСОБА_1 в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «6s6j8f», він містить його дату народження, паспортні дані, адресу проживання, РНОКПП.

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписав заявку-анкету на отримання кредиту, в якій викладені такі умови: сума кредиту – 9 000 грн., термін кредиту - 30 днів, реквізити банківської картки НОМЕР_1 (а.с. 10).

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 електронним підписом «8u4j9d» також підписав пропозицію надання 23 траншу кредиту та акцепт оферти на отримання 23 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628542938 від 04 лютого 2020 року, в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, за умовами яких розмір кредиту (траншу) 9 000 грн.; строк користування кредитом (траншем) - 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0960768253 від 13 листопада 2019 року - 3 роки; відсоткова ставка - 1,225% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 447,125%; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні – 3 308 грн.; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) 447,125% (а.с. 10 зворот - 11).

Згідно з копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07 березня 2025 року № 1980_250307105104, товариство на підставі договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03 черпня 2017 року, перерахувало кошти від ТОВ «Інфінанс» на платіжну картку клієнта 04 лютого 2020 року о 14.06 год. в сумі 9 000 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 47914594, призначення платежу: зарахування 9 000 грн. на картку НОМЕР_2 (а.с.17).

14 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 14-07/2021, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників. (а.с. 26-28).

З реєстру боржників до договору факторингу № 14-07/2021 від 14 липня 2021 року вбачається, що, зокрема, відступлено право вимоги за договором позики № 0960768253, який укладено з ОСОБА_1 сума виданого кредиту – 9 000 грн., заборгованість за тілом кредиту – 9 000 грн., заборгованість за процентами 81 529 грн. 69 коп., загальна сума заборгованості за кредитом 90 529 грн. 69 коп. (а.с.29-31).

Зі складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» розрахунку заборгованості за договором № 0960768253 від 13 листопада 2019 року вбачається, що станом на 14 липня 2021 року (дата продажу права вимоги) заборгованість відповідача складала: 9 000 грн. - за тілом кредиту, 81 529 грн. 69 коп. - за процентами. Також в даному розрахунку відображено, що 06 червня 2021 року ОСОБА_1 сплачено грошові кошти в сумі 9 000 грн. (а.с. 18-23 зворот).

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в тому числі за договором позики № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, укладений з ОСОБА_1 (а.с. 32-35 зворот).

З реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року вбачається, що відступлено право вимоги за договором позики № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, укладений з ОСОБА_1 , сума заборгованості за основним зобов`язанням – 9 000 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами 158 232 грн. 19 коп., загальна сума заборгованості 167 232 грн. 19 коп. (а.с. 36-38).

З розрахунку, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», вбачається, що станом на дату початку розрахунку (14 липня 2021 року) заборгованість ОСОБА_1 складала: 9 000 грн. за тілом кредиту, 81 529 грн. 69 коп. за процентами. За період з 14 липня 2021 року по 12 листопада 2022 року нараховано 76 702 грн. 50 коп. процентів. (а.с. 24).

Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 117 462 грн. 19 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 9 000 грн.; заборгованість за відсотками - 108 462 грн. 19 коп.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З договору надання позики № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, заявки-анкети на отримання кредиту, пропозиції та акцепту оферти щодо надання 23 траншу кредиту від 04 лютого 2020 року, укладених між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «Інфінанс» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитні кошти були перераховані на картку № НОМЕР_1 , вказану ОСОБА_1 у заявці-анкеті на отриманні кредиту від 04 лютого 2020 року (а.с. 10), що підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1980_250307105104 від від 07 березня 2025 року. (а.с.17).

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 04 лютого 2026 року 23 траншу кредиту в сумі 9 000 грн. в межах договору № 0960768253 від 13 листопада 2019 року.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Відступлення (продаж) прав вимоги за договором № 0960768253 від 13 листопада 2019 року не суперечить статті 514 ЦК України, підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема, копіями договорів факторингу від 14 липня 2021 року та відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року, реєстрів боржників до вказаних договорів.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатках № 1 та № 2 до договору при наданні першого траншу кредиту, та додатках № 3 та № 4 до договору при наданні другого та наступних траншів кредиту.

Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору, зокрема додатків № 3 і № 4 при наданні другого та наступних траншів (п.1.2 договору).

За змістом пунктів 1.6., 1.15, 3.1.1 договору також передбачено, що конкретні умови надання траншу кредиту, зокрема, його розмір, процентна ставка, строк користування, визначаються сторонами у додатках до договору та заявці-анкеті.

Будь-яких додатків до договору, зокрема № 3 чи № 4, позивачем до суду не надано.

Відповідно до п.1.6 договору сторони погодили, що максимальний строк користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту 20 000 грн., максимальна відсоткова ставка, що нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75 %.

При цьому, у пропозиції надання 23 траншу кредиту та акцепті оферти від 04 лютого 2020 року, які підписані відповідачем та позичальником, сторонами визначені конкретні умови отримання цього траншу в межах основного договору, де вказано про строк кредитування 30 днів, відсоткову ставку 1,75% на день.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи наведене, оскільки заявкою-анкетою, пропозицією та акцептом оферти на отримання 23 траншу кредиту від 04 лютого 2020 року визначено конкретні умови надання траншу, його розмір; процентну ставку, строк користування траншем, то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування в межах окремого траншу суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Kоллект Центр» не заявляло вимоги про застосування судом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилання товариства на те, що умовами договору передбачено, право користування кредитом становить 36 місяців, а також передбачено сплату відсотків протягом усього строку користування кредитними коштами, суд відхиляє з огляду на наступне.

Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими. При стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як вбачається зі змісту кредитного договору та відповідно до умов надання окремого траншу кредиту автоматичної пролонгації надання траншу кредиту умовами договору не передбачено, це можливо виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі і простроченим (пункт 3.3 договору).

ОСОБА_1 не виконав зобов`язання з повернення чергового траншу та відсотків за користування траншем, що нараховані протягом визначеного строку користування траншем (30 днів). З огляду на те, що продовження строку користування траншем не відбулося, оскільки не було виконано умови про погашення відсотків, то відповідно з 31 дня заборгованість вважається простроченою, і кредитодавець втратив право нараховувати зазначені відсотки за користування кредитом.

36 календарних місяців - це загальний строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0960768253 від 13 листопада 2019 року, тобто строк, упродовж якого позичальник може отримувати кошти із визначеного сторонами ліміту кредиту - 20 000 грн. окремими траншами, з укладенням при цьому додатків до договору та із визначенням по кожному траншу строку користування ним, який є окремим від загального строку договору.

Узгоджений умовами договору 30-денний строк користування 23 траншем кредиту (строк кредитування) сторони не змінювали.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками.

Відтак, надані позивачем докази (розрахунки заборгованості та витяги з реєстру боржників до договорів) не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у вищевказаній сумі.

Також з урахуванням, здійсненого відповідачем платежу в сумі 9 000 грн., суд приходить до висновку про відсутність заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором № 0960768253 від 13 листопада 2019 року в сумі 3 307 грн. 50 коп. що складається з залишку по тілу кредиту.

Вимоги про стягнення тіла кредиту в сумі 5 692 грн. 50 коп. та відсотків за користування кредитом в сумі 108 462 грн. 19 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу в сумі 25 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Вартість виконаних робіт згідно договору № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги та додатків до нього становить 25 000 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вимог виваженості та справедливості, суд вважає, що з ОСОБА_3 слід стягнути 1 500 грн., даний розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі буде співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 02,82 % , відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 02,82 % від сплаченої суми, тобто 68 грн. 21 коп.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77,80, 81, 89, 141, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) заборгованість за договором №0960768253 від 13 листопада 2019 року в сумі 3 307 (три тисячі триста сім) гривень 50 копійок, судовий збір у розмірі 68 ( шістдесят вісім) гривень 21 копійка та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 ( одна тисяча п`ятсот) гривень, ВСЬОГО: 4 875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п`ять) гривень 71 копійку.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» , місцезнаходження 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 03 листопада 2026 року .

СУДДЯ