Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №569/19377/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19377/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03 листопада 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму сплаченого відшкодування, пов`язаного з регламентною виплатою у розмірі 77 059 грн. 38 коп., суму понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 1 650 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 328 грн. 00 коп.; у разі відсутності у ОСОБА_1 майна або заробітку (доходу), достатнього для відшкодування завданої шкоди, тягнути суму шкоди та усі понесені позивачем витрати з його матері ОСОБА_2 в порядку субсидіарної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 серпня 2025 року в м. Дубно сталася дорожньо-транспортна пригода за участю мопеда марки «YAMAHA JOG», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У зв`язку з тим, що на момент ДТП мопед під керуванням неповнолітнього ОСОБА_1 не був застрахований за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а потерпілому ОСОБА_4 було виплачено регламентну виплату у розмірі 77 059 грн. 38 коп., Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернулося до суду з вимогами про їх регресне відшкодування. Крім того, позивач просить стягнути понесені витрати на визначення розміру збитку і збір документів у розмірі 1 650 грн. 00 коп., а також судові витрати, а в разі відсутності у неповнолітнього відповідача майна чи заробітку - покласти субсидіарну відповідальність на його матір, ОСОБА_2 .

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 серпня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. Подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи провести без участі представника позивача.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідачі не надали.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачів в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Судом встановлено, що 01 серпня 2025 року в м. Дубно сталася дорожньо-транспортна пригода за участю мопеда марки «YAMAHA JOG», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у результаті якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди СВ Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області було проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025181040000394 від 02 серпня 2025 року за ч. 1 ст. 285 КК України. У ході досудового розслідування з`ясовано, що ДТП сталася з вини водія мопеда марки «YAMAHA JOG», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Оскільки винуватець ДТП на час її вчинення не досяг 16-річного віку, постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12 листопада 2025 року у справі № 559/4913/25 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП його матір - ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_5 .

Згідно з відомостями із базових реєстрів МТСБУ, на дату вчинення ДТП транспортний засіб мопед марки «YAMAHA JOG», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водночас колісний транспортний засіб марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , на дату ДТП був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № 226092584.

У зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла особа ОСОБА_5 20 грудня 2025 року звернулася до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати з відшкодування оціненої шкоди. Здійснивши врегулювання заявлених вимог із потерпілою особою, яка має право на отримання регламентної виплати, сума відшкодування матеріального збитку склала 77 059 грн. 38 коп.

На виконання вимог законодавства МТСБУ доручило суб`єкту оціночної діяльності виконання робіт по справі № 134087 з проведення огляду колісного транспортного засобу марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , на предмет встановлення та оцінки пошкоджень, отриманих 01 серпня 2025 року внаслідок ДТП.

Згідно з переліком пошкоджень, зазначених в акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 30 грудня 2025 року та ремонтній калькуляції № 134087 від 17 січня 2026 року, вартість ремонту колісного транспортного засобу марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого 01 серпня 2025 року внаслідок ДТП, з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали становить 92 471 грн. 26 коп., без ПДВ - 77 059 грн. 38 коп.

У зв`язку з настанням події, передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило узгоджену з потерпілою особою ОСОБА_4 на користь останньої регламентну виплату зі страхового відшкодування у розмірі 77 059 грн. 38 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0003954 від 12 лютого 2026 року.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 0001796 від 15 січня 2026 року, МТСБУ сплатило послуги з експертного огляду, збору документів та страхового відшкодування по справі № 134087 на користь ФОП ОСОБА_6 у сумі 1 650 грн. 00 коп.

Доказів відшкодування відповідачем завданої шкоди у добровільному порядку матеріали справи не містять.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.

У постанові від 04 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Згідно статті 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Неповнолітні не здатні здійснювати свої права самостійно, оскільки мають неповну цивільну дієздатність (ст. 32 ЦК України). Тому, майном, що належить неповнолітній дитині, управляють інші особи і, у першу чергу, - її батьки (ч. 1 ст. 77 СК України). Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Підставою притягнення батьків до цивільно-правової відповідальності за правопорушення, вчинені неповнолітніми дітьми, виступає їх власне правопорушення, під яким слід розуміти винне, протиправне невиконання покладених на них обов`язків щодо належного виховання дітей.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснив, що шкода, заподіяна неповнолітнім віком від 15 до 18 років, відшкодовується самим заподіювачем. Якщо останнього немає майна або заробітку достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, відповідний обов`язок покладається на його батьків (усиновителів) або піклувальників за умови їх винної поведінки, що сприяла виникненню шкоди. Цей їх обов`язок припиняється при досягненні заподіювачем повноліття або появи в нього майна чи заробітку, достатніх для відшкодування шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Судом встановлено, що 01 серпня 2025 року неповнолітній ОСОБА_1 , керуючи мопедом марки «YAMAHA JOG», державний номерний знак НОМЕР_1 , який не був застрахований за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 .

З огляду на те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія мопеда застрахована не була, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», правомірно здійснило регламентну виплату потерпілій ОСОБА_8 у розмірі 77 059 грн. 38 коп., а також понесло витрати на проведення експертного огляду та збір документів на суму 1 650 грн. 00 коп.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

За практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 752/18470/16-ц, провадження № 61-48409св18).

Суд зазначає, що відповідачами не спростовано обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування завданої шкоди чи безпідставності здійснення МТСБУ регламентної виплати.

Натомість подані позивачем докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо позовних вимог в частині покладення субсидіарної відповідальності на матір відповідача - ОСОБА_2 , суд зазначає таке. Відповідно до ст. 1179 ЦК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за завдану нею шкоду самостійно. Проте у разі відсутності у неї майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, обов`язок з її відшкодування покладається на батьків. Наявність винної поведінки матері ОСОБА_2 , яка не забезпечила належного виховання та контролю за поведінкою сина, підтверджена постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12 листопада 2025 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

За таких обставин, позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_1 про стягнення суми регламентної виплати в порядку регресу та понесених витрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимога про стягнення зазначених сум з ОСОБА_2 в порядку субсидіарної відповідальності (у разі відсутності у неповнолітнього боржника майна або заробітку) також ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн. 00 коп., згідно платіжної інструкції № 0013410 від 30.07.2026 (АБ «Укрексімбанк»).

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 10, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, статтями 619, 1179, 1166, 1187, 1191, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язану з регламентною виплатою у розмірі 77 059 (сімдесят сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів у розмірі 1 650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

У разі відсутності у ОСОБА_1 майна або заробітку (доходу), достатнього для відшкодування завданої шкоди, стягнути суму відшкодування шкоди у розмірі 77 059 (сімдесят сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 38 копійок, суму понесених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів у розмірі 1 650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок та судові витрати у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок з його матері - ОСОБА_2 в порядку субсидіарної відповідальності.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 листопада 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: бульвар Русанівський, буд. 8, м. Київ, 02653, ЄДРПОУ 21647131, р/р НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк»;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА