Суд: Окнянський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №506/585/26
Суддя: Бурдинюк О. С.
Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/585/26
Провадження № 2/506/424/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Тинкован Г.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Окни Одеської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Встановив:
30.06.2026 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в системі «Електронний суд» звернулося до Окнянського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 29.11.2025-100002067 від 29.11.2025 року в загальному розмірі 25155 грн.
14.07.2026 року надійшла відповідь щодо місця проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою від 14.07.2026 року відкрито провадження по даній справі.
06.08.2026 року протоколом повторного авторозподілу дану справу розподілено на суддю Бурдинюк О.С., у зв`язку з закінченням терміну повноважень головуючого судді Чеботаренко О.Л.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29.11.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 29.11.2025-100002067. Відповідно до умов кредитного договору № 29.11.2025-100002067 від 29.11.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 29/11/2025; сума Кредиту: 5000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 15.05.2026. 02/01/2026 та 03/01/2026 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додаткові договори за якими Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим було внесено зміни до Договору. Відповідно до Договору від 29.11.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 5000 грн., ОСОБА_1 29.11.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 5000 грн. Отже, позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 25155 грн.
Представник позивача, повідомлений належним чином, до суду не з`явився, у позові зазначив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи за адресою місця реєстрації у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій позов визнала частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн, проти задоволення решти позовних вимог заперечувала, посилаючись на складне матеріальне становище, відсутність офіційного працевлаштування та самостійне виховання дитини, просила зменшити розмір процентів за користування кредитом. Також просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи.
Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29.11.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 29.11.2025-100002067.
Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором)
Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-3150.
Виходячи з положень п. 4.3 Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату).
Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісій - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно з п. 9.1 Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.
Згідно з п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.
Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Кредитодавцем документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом.
Позичальником документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий – 0664071854.
Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 29.11.2025-100002067 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Під час ідентифікації Позичальник- ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, позичальник ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 29.11.2025 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанції про перерахунок коштів від 29.11.2025 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Відповідно до Договору від 29.11.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 5000 грн., ОСОБА_1 29.11.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн.
Таким чином, Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.
Крім того, 02/01/2026 та 03/01/2026 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додаткові договори за якими Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника Суму Кредиту збільшено ще на 1500 грн кожним, загалом до 8000 грн., в зв`язку з чим було внесено зміни до Договору.
Разом з тим, Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 950 грн. від 12.12.2025 року, на суму 950 грн. від 26.12.2025 року.
При цьому, під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги позивачем було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості. – що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 25155 грн., що складається з: тіла кредиту - 8000 грн; процентів - 8205 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 150 грн; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 800 грн; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України – 8000 грн.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Із заяви, яку подала відповідач, вбачається, що позов вона визнала частково — у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн. Проти задоволення решти позовних вимог відповідач заперечила та просила зменшити розмір процентів, посилаючись на складне матеріальне становище, відсутність офіційного працевлаштування та самостійне виховання дитини.
Судом встановлено, що 29 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 29.11.2025 - 100002067, який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е359.
Відповідно до умов договору первісна сума кредиту становила 5000 грн, строк кредитування — 168 днів із датою повернення кредиту 15 травня 2026 року.
Додатковими договорами від 02 січня 2026 року та 03 січня 2026 року сторони погодили збільшення суми кредиту шляхом надання двох додаткових траншів у розмірі 1500 грн кожний. Унаслідок цього загальна сума кредиту становила 8000 грн. Кінцева дата повернення кредиту залишилася незмінною — 15 травня 2026 року.
Укладення договору та погодження його умов підтверджуються наданими електронними примірниками договору та додаткових договорів, які містять відомості про особу позичальника, суму та строк кредитування, порядок нарахування процентів і комісій, а також дані про їх підписання. Відповідач не заперечила отримання кредитних коштів та визнала позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.
З огляду на встановлені обставини та часткове визнання позову суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.
Пунктами 6, 7 заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, передбачено застосування фіксованої процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1% за кожний день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів, визначених графіком платежів, та фіксованої процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.
Відповідно до додаткових договорів базою нарахування процентів є сума всіх наданих та не повернутих позичальником траншів. При цьому надання додаткових траншів не змінює процентної ставки, яка застосовується у відповідному черговому періоді.
Водночас погодження сторонами розміру процентної ставки саме собою не виключає необхідності оцінки умов договору та наслідків їх застосування з погляду засад справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами не повинні включатися несправедливі умови. Умова договору є несправедливою, якщо всупереч принципу добросовісності її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
Оцінюючи заявлені вимоги, суд ураховує, що за загальної суми наданого кредиту 8000 грн позивач просить стягнути 8205 грн процентів, що перевищує розмір отриманих відповідачем кредитних коштів. При цьому відповідач заявила про незгоду зі стягненням процентів у повному обсязі та просила зменшити їх розмір з огляду на своє матеріальне становище.
Свобода договору не є абсолютною та має реалізовуватися з дотриманням засад справедливості, добросовісності й розумності. У відносинах споживчого кредитування необхідно забезпечувати баланс між правом кредитодавця на одержання плати за користування кредитом та захистом споживача від надмірного майнового тягаря.
Ураховуючи сукупність обставин цієї справи, суму наданого кредиту, співвідношення основного боргу та заявлених до стягнення процентів, наведені відповідачем відомості про складне матеріальне становище, відсутність офіційного працевлаштування та самостійне виховання дитини, суд оцінює застосування погоджених умов про проценти в заявленому позивачем обсязі як таке, що створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.
З метою забезпечення справедливого балансу інтересів сторін суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення процентів частково — у розмірі 4000 грн, що становить 50% від суми кредиту.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає, що пунктом 8 заявки передбачено одноразову комісію в розмірі 5% від первісної суми кредиту, що становить 250 грн. Пунктами 1.3 додаткових договорів від 02 січня 2026 року та 03 січня 2026 року передбачено комісію за надання кожного додаткового траншу в розмірі 5% його суми, тобто по 75 грн.
За наданим позивачем розрахунком, непогашена заборгованість за комісією за надання кредиту становить 150 грн.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Передбачена додатковими договорами комісія є одноразовою платою за надання додаткових кредитних коштів, її розмір та порядок нарахування визначені безпосередньо в цих договорах. Вона не є платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до закону має надаватися споживачу безоплатно. За встановлених судом обставин підстав для відмови у стягненні зазначеної заборгованості не вбачається, тому вимога про стягнення 150 грн комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.
Пунктом 9 заявки первісно передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 250 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим. Додатковим договором від 02 січня 2026 року її розмір збільшено до 325 грн, а додатковим договором від 03 січня 2026 року — до 400 грн у відповідних чергових періодах. За остаточним графіком платежів комісія в розмірі 400 грн передбачена у третьому та четвертому чергових періодах, у зв`язку із чим позивач заявив до стягнення 800 грн.
Зазначена комісія встановлена за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн, відновлення пароля до особистого кабінету, інформування про дати сплати чергових платежів, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно надає визначену законом інформацію про стан виконання кредитного договору, зокрема про поточний розмір заборгованості, здійснені та майбутні платежі.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, передбачена законом можливість установлення комісії за обслуговування кредиту не означає допустимості стягнення плати за послуги, які мають надаватися споживачу безоплатно. Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Суд ураховує, що пункт 9 заявки містить застереження про невключення до комісії послуг, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно. Водночас таке застереження саме собою не підтверджує надання відповідачу окремих платних послуг та не усуває необхідності з`ясування їх змісту.
Інформаційна підтримка та повідомлення про дати платежів за своїм змістом можуть охоплювати інформацію, право на безоплатне отримання якої передбачене законом. Забезпечення доступу до особистого кабінету, відновлення пароля та можливості здійснення платежів стосуються організації роботи системи обслуговування кредитодавця. Посилання на інші послуги без конкретизації їх змісту не дає змоги встановити, за які саме додаткові блага споживач зобов`язаний сплачувати комісію.
Саме лише погодження в договорі назви та розміру комісії не є достатнім для висновку про обґрунтованість її стягнення без установлення конкретного змісту послуг, за які вона нарахована, та їх відмежування від послуг, що надаються безоплатно.
За наведених обставин суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку сплатити заявлену комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тому в задоволенні вимоги про стягнення 800 грн належить відмовити.
Щодо заявлених до стягнення 8 000 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 17 заявки передбачено нарахування процентів річних за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Додатковими договорами відповідні умови змінювалися, однак правова природа цього платежу залишилася незмінною: він нараховується внаслідок прострочення та є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Зазначена норма поширюється на кредитні правовідносини незалежно від того, чи встановлено договором інший розмір процентів річних. Укладення договору під час дії воєнного стану також не виключає застосування передбаченого законом звільнення від відповідальності.
Посилання позивача на зміни до Закону України «Про споживче кредитування» не спростовує цього висновку, оскільки такі зміни не скасовують дії пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який безпосередньо передбачає звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 цього Кодексу.
Оскільки заявлені до стягнення 8000 грн процентів річних нараховані за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, підстави для їх стягнення відсутні, тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та врахувавши встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 29.11.2025-100002067 від 29 листопада 2025 року в загальному розмірі 12150 грн, з яких: 8000 грн — заборгованість за тілом кредиту; 4000 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 150 грн — заборгованість за комісією за надання кредиту. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1285 грн 95 коп. за розрахунком: (12150 грн ? 2662 грн 40 коп.) ? 25155 грн = 1285 грн 95 коп.
Витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення, підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 66 грн 74 коп. за розрахунком: (12150 грн ? 138 грн 18 коп.) ? 25155 грн = 66 грн 74 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 141, 265, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 29.11.2025-100002067 від 29.11.2025 у розмірі 12150 грн (дванадцять тисяч сто п`ятдесят гривень), з яких: 8000 грн — заборгованість за тілом кредиту; 4000 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 150 грн — заборгованість за комісією за надання кредиту.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1285,95 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять гривень 95 копійок) та витрат, пов`язаних із надсиланням копії позовної заяви у розмірі 66,74 грн. (шістдесят шість гривень 74 копійки)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
СуддяО.С. Бурдинюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua