Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №562/2542/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Суд: Здолбунівський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про виплату заробітної плати

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №562/2542/26

Суддя: Ковалик Ю. А.

Справа № 562/2542/26

Номер провадження 2/562/1794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань Камінник В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги та середнього розрахунку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач), в уточнених позовних вимогах просив стягнути з відповідача на його користь 94729 грн. 81 коп. невиплаченої матеріальної допомоги та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судом рішення, понесені судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно наказу (розпорядження) № 44/ос від 29.06.2026 по виробничому підрозділу «Ремонтне вагонне депо Здолбунів» Акціонерного товариства «Українська залізниця» його звільнено з роботи 08.07.2026. Звільнення проведено на підставі поданої заяви за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до вказаного наказу йому повинні були виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків.

Всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України йому не було виплачено всіх розрахункових коштів. Звернення до адміністрації з вимогами виплати розрахункових коштів не дали позитивних результатів, тому змушений звертатися до суду.

Ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву від 02.09.2026 представник відповідача - адвокат Мельник К.О. просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час вирішення питання про виплату вказаних сум при виході на пенсію повинні бути враховані нижчезазначені заходи залізниці, прийняті в зв`язку з запровадженням в країні правового режиму воєнного стану та заходи щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності АТ«Укрзалізниця».

В АТ «Укрзалізниця» відповідно рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 на період дії правового режиму воєнного стану призупинено додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема виплата матеріальної допомоги, у тому числі одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників з роботи вперше у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, одноразової премії за багаторічну сумлінну працю до ювілейних дат, а також у зв`язку із звільненням вперше на пенсію, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Призупинені виплати будуть виплачені за окремим рішенням правління АТ«Укрзалізниця».

Під час формування позиції про компенсаторний характер відповідальності роботодавця за ст. 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц здійснила аналіз цивільно-правової відповідальності на підставі застосування до таких правовідносин положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд. грн.

Крім того, представник відповідача просить відмовити позивачеві в задоволенні вимог щодо стягнення судових вимог у розмірі 8000 грн., оскільки відсутні будь-які докази з чого саме складаються ці витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Представник позивача - адвокат Януль-Сидорчук Х.В. подала до суду заяву від 04.11.2026 про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Мельник К.О. в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 13.10.2026 про розгляд справи без її участі, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу із протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ«Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Наказом (розпорядженням) № 44/ос від 29.06.2026 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено 08.07.2026 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Крім того, вказаним наказом постановлено виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків згідно Колективного договору. Виплату провести після окремого рішення керівництва.

Станом на день звільнення позивача ОСОБА_1 , відповідач не провів виплату позивачеві всіх належних сум, а саме не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в розмірі 40598,49 грн. та додаткову одноразову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі чотирьох середньомісячних заробітків в розмірі 54131,32 грн., разом 94729,81 грн., що підтверджується наданим відповідачем на вимогу суду розрахунком.

Згідно розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 за травень - червень 2026 року становила 13532 грн. 83 коп.

Статтею 43 Конституції України установлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Право на отримання позивачем спірних матеріальних допомог, їх розмір відповідач не оспорює. Проте роботодавець вважає, що мав право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка діяла на час спірних, було передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Відповідач посилався на те, що виплата спірних матеріальних допомог, передбачених колективним договором була призупинена на підставі підпункту 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Водночас Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX набрав чинності 24 березня 2022 року, а тому відповідно до вимог статті 58 Конституції України його положення не могли застосовуватись відповідачем під час прийняття рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» в частині призупинення здійснення матеріальних допомог, визначених Галузевими угодами та колективними договорами.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

За змістом відомостей ЄДРСР у справі № 211/7338/23 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Відтак, зазначене рішення не може бути підставою для невиплати працівникові всіх належних йому сум у день звільнення.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті вказаного рішення відповідач ініціював внесення змін чи доповнень до діючих колективних договорів у частині призупинення або зміни строків виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» такі зміни можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, а не в односторонньому порядку роботодавцем (див. постанову ВС у справі № 211/7338/23).

Отже, посилання відповідача на положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» як на підставу для правомірності призупинення виплат є безпідставними, оскільки надане роботодавцю право зупиняти дію окремих положень колективного договору не звільняє його від обов`язку дотримуватися встановленої законом процедури внесення змін до такого договору та не може тлумачитися як право на односторонню відмову від виконання вже набутих працівником прав.

Як установлено судом та не спростовано відповідачем, зміни до колективного договору у встановленому порядку, зокрема за погодженням із профспілковою стороною, внесені не були, що виключає можливість правомірного призупинення відповідних виплат.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Викладений висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

З 19 липня 2022 року статтю 117 КЗпП України викладено у наступній редакції «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

У цій справі ОСОБА_1 заявив позовну вимогу про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №761/9584/15-ц в якій зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Велика Палата Верховного Суду вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2026 рік можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Оскільки за даними Національного банку України, на протязі 2026 року середні процентні ставки за новими кредитами банків для населення в національній валюті перебували на рівні близько 29,6% річних, таким чином, за умови отримання кредиту Позивачем у розмірі 94729,81 грн. (невиплачена матеріальна допомога) за його користування протягом з 08.07.2026 до 04.11.2026 (близько чотирьох місяців) він сплатив би орієнтовно 9350 грн. відсотків.

Зважаючи на вказане, суд уважає стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9350 грн. Суд уважає цей розмір справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат. Зазначена сума є достатньою орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Крім того, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., на підтвердження яких надані наступні докази (копії): ордер на надання правничої допомоги від 06.08.2026, договір про надання правової допомоги від 02.07.2026, довідка про гонорар від 20.08.2026 про отримання адвокатом гонорару в сумі 8000 грн., акт № 1 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги б/н від 02.07.2026, всього в сумі 8000 грн., які адвокату оплачені повністю.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1064 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу в розмірі 94729 (дев`яносто чотири тисячі сімсот двадцять дев`ть) грн. 81 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9350 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят) грн., а всього на загальну суму 104079 (сто чотири тисячі сімдесят дев`ять) грн. 81 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 1064 грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.А. Ковалик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua